12 грудня 2025 рокуСправа №160/30452/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Олійника В. М.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №4» Криворізької міської ради про визнання протиправним та скасування висновку,-
22 жовтня 2025 року представник ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №4» Криворізької міської ради, в якій просить:
визнати незаконним та скасувати Висновок імунологічної ЛКК Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №4» Криворізької міської ради №350 від 28.09.2025 року, відносно неповнолітнього ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що 28.09.2025 року складено Висновок імунологічної ЛКК комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №4» Криворізької міської ради №350, відповідно до якого, оскільки дитина ОСОБА_2 не отримує профілактичні щеплення згідно з Календарем щеплень з шестирічного віку, ОСОБА_2 не може відвідувати дитячі заклади.
09.10.2025 року представником ОСОБА_1 було подано адвокатський запит №1/09.10.2025 до комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №4» Криворізької міської ради, в якому представник позивача просив надати інформацію про:
1. Утворення імунологічної ЛКК при Комунальному некомерційному підприємстві «Центр первинної медико-санітарної допомоги №4» Криворізької міської ради;
2. Перелік лікарів, які увійшли до складу імунологічної ЛКК при Комунальному некомерційному підприємстві «Центр первинної медико-санітарної допомоги №4» Криворізької міської ради при винесенні Висновку ЛКК №350 від 28.09.2025 року;
3. Про правові підстави для надання висновку про заборону відвідування дитячих закладів неповнолітньому ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (чи входять такі дії в межі повноважень ЛКК, якщо так, з посиланням на норму згідно п.7 Положення);
4.Про епідеміологічну ситуацію в м. Кривому Розі, яка повинна була бути врахована станом на момент винесення Висновку імунологічної ЛКК №350 від 28.09.2025 року.
Листом комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №4» Криворізької міської ради №1377 від 17.10.2025 року представнику позивача повідомлено, що відповідно до вимог абзацу 2 статті 15 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" дітям, які не отримали профілактичних щеплень згідно з календарем щеплень, відвідування дитячих закладів не дозволяється.
У разі якщо профілактичні щеплення дітям проведено з порушенням установлених строків у зв'язку з медичними протипоказаннями, при благополучній епідемічній ситуації за рішенням консиліуму відповідних лікарів вони можуть бути прийняті до відповідного дитячого закладу та відвідувати його.
Дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає по АДРЕСА_1 , спостерігається лікарем-педіатром ОСОБА_3 .
Після шестирічного віку дитина не отримує профілактичні щеплення згідно календаря щеплень у зв'язку з відмовою батьків.
На засіданні ЛКК від 28.08.2025 року мати ОСОБА_1 була ознайомлена з чинним законодавством щодо попередження інфекцій, керованих засобами специфічної профілактики, рекомендовано продовжити вакцинацію дитини згідно індивідуального календаря щеплень.
Відповідно 2 абзацу статті 15 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" епідеміолог на ЛКК не запрошувався, у зв'язку з тим, що медичних протипоказань для проведення профілактичних щеплень у дитини не було та немає на теперішній час.
Таким чином, медичні працівники, приймаючи рішення про відсутність можливості відвідувати дитині очно навчальний заклад, не порушують право дитини на освіту.
Представник ОСОБА_1 вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, Висновок імунологічної ЛКК Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №4» Криворізької міської ради №350 від 28.09.2025 року щодо неповнолітнього ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки не було залучено лікаря-епідеміолога при проведені ЛКК, немає даних про долучення відповідачем до справи копії заяви/звернення від батьків неповнолітнього ОСОБА_2 , у зв'язку з чим представник позивача звернувся до суду з цим позовом.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 жовтня 2025 року для розгляду адміністративної справи №160/30452/25 визначено суддю Олійника В.М.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.10.2025 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
27.10.2025 року на адресу комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №4» Криворізької міської ради направлено ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками.
28.10.2025 року відповідачем отримано ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі "Електронний суд", яка міститься в матеріалах справи.
07 листопада 2025 року на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №4» Криворізької міської ради надійшов відзив на позовну заяву вх.№59456/25, в якому представник відповідача з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві, не погоджується та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.
Розгляд Лікарсько-консультативними комісіями питання відвідування дитячих закладів дітям, які не отримали профілактичних щеплень, регулюється іншим нормативним актом.
А саме пунктом 4 розділу ІІ Примірного положення про підготовку дітей на педіатричній дільниці до відвідування дошкільного та шкільного загальноосвітнього навчального закладу, затвердженого Наказом МОЗ від 29.11.2002 року №434.
Наказом покладено обов'язок розгляду питання можливості відвідування дитячих закладів дітям, які не отримали профілактичні щеплення згідно календаря щеплень на ЛКК закладу.
На виконання вимог Наказу №434 в наказі по підприємству від 01.01.2025 №40 про ЛКК затверджено Положення про ЛКК, в якому передбачено в пункті 12, що ЛКК надає висновок про можливість відвідування дитячих закладів дітям, які не отримали профілактичні щеплення згідно Календаря щеплень.
Розгляд лікарсько-консультативними комісіями зазначеного питання відбувається лише за зверненням батьків дитини.
При розгляді питання відвідування дитячих закладів неповнолітньому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Лікарсько-консультативна комісія враховувала епідеміологічну ситуацію в місті Кривий Ріг, яка регулярно доводиться до лікарень міста Відокремленим структурним підрозділом “Криворізький районний відділ державної установи “Дніпропетровський обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України» та повідомляється лікарям підприємства на оперативних нарадах.
При цьому, керуючись абзацом 2 ст. 15 ЗУ “Про захист населення від інфекційних хвороб» відповідно до якого дітям, які не отримали профілактичних щеплень згідно з календарем щеплень, відвідування дитячих закладів не дозволяється. У разі якщо профілактичні щеплення дітям проведено з порушенням установлених строків у зв'язку з медичними протипоказаннями, при благополучній епідемічній ситуації за рішенням консиліуму відповідних лікарів вони можуть бути прийняті до відповідного дитячого закладу та відвідувати його.
Дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає по АДРЕСА_1 спостерігається лікарем-педіатром Кравченко Л.В.
Після шестирічного віку дитина не отримує профілактичні щеплення згідно календаря щеплень у зв'язку з відмовою батьків. На засіданні ЛКК від 28.08.2025 року мати ознайомлена з чинним законодавством щодо попередження інфекцій, керованих засобами специфічної профілактики, рекомендовано продовжити вакцинацію дитини згідно індивідуального календаря щеплень.
Відповідно 2 абзацу ст. 15 ЗУ "Про захист населення від інфекційних хвороб" епідеміолог на ЛКК не запрошувався у зв'язку з тим, що медичних протипоказань для проведення профілактичних щеплень у дитини не було і немає на теперішній час.
Таким чином, згідно ст. 15 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" дитині ОСОБА_2 , який не отримав профілактичні щеплення згідно з календарем щеплень, відвідування дитячих закладів не дозволяється, з урахуванням, що порушення установлених строків щеплення у дитини не пов'язані з медичними протипоказаннями.
Згідно з абзацом 1 статті 12 Закону України “Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов'язковими і включаються у календар щеплень.
Відповідно до статті 3 Закону України “Про освіту» кожен має право на якісну та доступну освіту. Право на освіту включає право здобувати освіту впродовж усього життя, право на доступність освіти, право на безоплатну освіту у випадках і порядку, визначених Конституцією та законами України.
В Україні створюються рівні умови доступу до освіти. Ніхто не може бути обмежений у праві на здобуття освіти. Право на освіту гарантується незалежно від віку, статі, раси, стану здоров'я, інвалідності, громадянства, національності, політичних, релігійних чи інших переконань, кольору шкіри, місця проживання, мови спілкування, походження, соціального і майнового стану, наявності судимості, а також інших обставин та ознак.
Згідно частини 1 статті 9 Закону України “Про освіту» основними формами здобуття освіти є: інституційна (очна (денна, вечірня), заочна, дистанційна, мережева); індивідуальна (екстернатна, сімейна (домашня), педагогічний патронаж, на робочому місці (на виробництві); дуальна.
Батьки мають право обирати одну із визначених форм здобуття їх дитиною освіти, але держава, з метою дотримання прав дитини на освіту та забезпечення безпеки та здоров'я всіх дітей, встановлює певні правила для реалізації такого права.
Представник відповідача зазначає, що індивідуальне право (інтерес) відмовитися від щеплення дитини при збереженні обсягу прав дитини на здобуття освіти протиставляється загальному праву (інтересу) суспільства, інших батьків та дітей, які провели у встановленому державою порядку щеплення, зокрема, перед направленням дітей до навчального закладу для здобуття освіти.
Внаслідок встановлення такого балансу досягається мета - загальне благо у формі права на безпеку та охорону здоров'я, що гарантовано статтями 3, 27 та 49 Конституції України.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду по справі 682/1692/17 від 17.04.2019 року та № 630/554/19 від 08.02.2021 року.
Таким чином, медичні працівники, приймаючи рішення про відсутність можливості відвідувати дитині очно навчальний заклад, не порушили право дитини на освіту.
З урахуванням викладеного, представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
10 листопада 2025 року на адресу суду через систему "Електронний суд" від представника ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив вх.№59634/25, в якій представник позивача не погоджується з доводами відповідача, вважає їх необґрунтованими та помилковими, враховуючи наступне.
Щодо незалучення лікаря-епідеміолога при проведені ЛКК, представник позивача зазначив наступне.
Пунктом 4 розділу ІІ Примірного положення про підготовку дітей на педіатричній дільниці до загальноосвітнього шкільного навчального закладу, затвердженого Наказом МОЗ №434 від 29.11.2002 року, визначено, що питання відвідування загальноосвітнього навчального закладу дітьми, які не отримали профілактичних щеплень згідно з календарем щеплень вирішується індивідуально за рішенням лікарсько-консультативної комісії з залученням епідеміолога територіальної санепідстанції згідно розділу ІІІ статті 15 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб".
Зазначена норма імперативно зобов'язує ЛКК залучати лікаря епідеміолога без наявності інших умов чи виключень, на які посилається відповідач у відзиві.
Наявність або відсутність протипоказань для щеплення не виключає обов'язку відповідача залучати лікаря цієї спеціальності.
Щодо врахування епідеміологічної ситуації в місті, представник позивача зазначив наступне.
Норма частини 2 статті 15 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" визначає, що у разі, якщо профілактичні щеплення дітям проведено з порушенням встановлених строків у зв'язку з медичними протипоказаннями, при благополучній епідемічній ситуації за рішенням консиліуму відповідних лікарів вони можуть бути прийняті до відповідного дитячого закладу та відвідувати його.
Згідно статті 1 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" - санітарно-епідемічна ситуація - це стан середовища життєдіяльності та обумовлений ним стан здоров'я населення на певній території в конкретно визначений час.
Зокрема, на відокремлений структурний підрозділ комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №4» Криворізької міської ради покладено обов'язок щодо моніторингу та оприлюднення офіційної статистики випадків захворювань серед населення.
Посилання на отримання інформації лікарями на оперативних нарадах без вказівки на конкретні юридичні документи - звіти, розпорядження, накази, протоколи, тощо не можуть бути підтвердженням виконання обов'язку з урахування епідеміологічної ситуації в місті.
Щодо твердження про звернення батьків дитини для проведення ЛКК, то у відзиві зазначено, що розгляд лікарсько-консультативними комісіями вказаного питання відбувається лише за зверненням батьків дитини.
Однак, на підтвердження даної обставини відповідачем до справи не долучено копії заяви/звернення від батьків неповнолітнього ОСОБА_2
13 листопада 2025 року на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №4» Криворізької міської ради надійшла заперечення на відповідь на відзив вх.№60572/25, в яких представник відповідача з доводами представника позивача не погоджується та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.
На підтвердження повноважень представника комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №4» Криворізької міської ради надано виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань де зазначено відомості про нього як керівника.
Відповідно до пунктів 1,4 статті 89 Цивільного кодексу України юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення.
До єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.
Відповідно до пункту 13 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо.
Згідно пункту 3 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України юридична особа незалежно від порядку її створення, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб'єкта владних повноважень).
Крім того, представником відповідача додатково надано статут підприємства, в якому передбачені повноваження керівника діяти від імені підприємства без довіреності, що передбачено пунктом 7.5.1 Статуту.
З урахуванням викладеного, представник відповідача вважає, що керівник підприємства має право відповідно до закону діяти від імені підприємства та подавати за своїм підписом процесуальні заяви у справі.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
28.09.2025 року складено Висновок імунологічної ЛКК комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №4» Криворізької міської ради №350, відповідно до якого, оскільки дитина ОСОБА_2 не отримує профілактичні щеплення згідно з Календарем щеплень з шестирічного віку, ОСОБА_2 не може відвідувати дитячі заклади.
09.10.2025 року представником ОСОБА_1 було подано адвокатський запит №1/09.10.2025 до комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №4» Криворізької міської ради, в якому представник позивача просив надати інформацію про:
1. Утворення імунологічної ЛКК при Комунальному некомерційному підприємстві «Центр первинної медико-санітарної допомоги №4» Криворізької міської ради;
2. Перелік лікарів, які увійшли до складу імунологічної ЛКК при Комунальному некомерційному підприємстві «Центр первинної медико-санітарної допомоги №4» Криворізької міської ради при винесенні Висновку ЛКК №350 від 28.09.2025 року;
3. Про правові підстави для надання висновку про заборону відвідування дитячих закладів неповнолітньому ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (чи входять такі дії в межі повноважень ЛКК, якщо так, з посиланням на норму згідно п.7 Положення);
4.Про епідеміологічну ситуацію в м. Кривому Розі, яка повинна була бути врахована станом на момент винесення Висновку імунологічної ЛКК №350 від 28.09.2025 року.
Листом комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №4» Криворізької міської ради №1377 від 17.10.2025 року представнику позивача повідомлено, що відповідно до вимог абзацу 2 статті 15 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" дітям, які не отримали профілактичних щеплень згідно з календарем щеплень, відвідування дитячих закладів не дозволяється.
У разі якщо профілактичні щеплення дітям проведено з порушенням установлених строків у зв'язку з медичними протипоказаннями, при благополучній епідемічній ситуації за рішенням консиліуму відповідних лікарів вони можуть бути прийняті до відповідного дитячого закладу та відвідувати його.
Дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає по АДРЕСА_1 , спостерігається лікарем-педіатром ОСОБА_3 .
Після шестирічного віку дитина не отримує профілактичні щеплення згідно календаря щеплень у зв'язку з відмовою батьків.
На засіданні ЛКК від 28.08.2025 року мати ОСОБА_1 була ознайомлена з чинним законодавством щодо попередження інфекцій, керованих засобами специфічної профілактики, рекомендовано продовжити вакцинацію дитини згідно індивідуального календаря щеплень.
Відповідно 2 абзацу статті 15 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" епідеміолог на ЛКК не запрошувався, у зв'язку з тим, що медичних протипоказань для проведення профілактичних щеплень у дитини не було та немає на теперішній час.
Таким чином, медичні працівники, приймаючи рішення про відсутність можливості відвідувати дитині очно навчальний заклад, не порушують право дитини на освіту.
Представник ОСОБА_1 вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, Висновок імунологічної ЛКК Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №4» Криворізької міської ради №350 від 28.09.2025 року, щодо неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки не було залучено лікаря-епідеміолога при проведені ЛКК, немає даних про долучення відповідачем до справи копії заяви/звернення від батьків неповнолітнього ОСОБА_2 , у зв'язку з чим представник позивача звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Питання діяльності лікарсько-консультативних комісії врегульовано Положенням про лікарсько-консультативну комісію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2013 року №917.
Відповідно до вказаного положення лікарсько-консультативні комісії функціонують у закладах охорони здоров'я Міністерства охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.
Права та обов'язки визначені пунктом 7 Положення, відповідно до якого комісії визначають:
1) наявність стійкого розладу функцій організму та відповідно можливі обмеження життєдіяльності дитини під час взаємодії із зовнішнім середовищем;
категорію "дитина з інвалідністю" або "дитина з інвалідністю підгрупи А", причину і час настання інвалідності, а також ступінь втрати працездатності (у відсотках) у дітей віком від 15 до 18 років, які потерпіли від нещасного випадку на виробництві;
потребу дитини з інвалідністю у забезпеченні її технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань;
потребу дитини з інвалідністю у медичній допомозі та соціальних послугах, в тому числі додатковому харчуванні, у забезпеченні лікарськими засобами, постійному сторонньому догляді, диспансерному нагляді, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування тощо;
ступінь стійкого обмеження життєдіяльності для направлення дитини з інвалідністю до реабілітаційних установ та інших установ, що здійснюють соціальне обслуговування; складають (коригують) за участю представників органів управління освіти та соціального захисту населення індивідуальну програму реабілітації дитини з інвалідністю, в якій визначаються обсяги реабілітаційних заходів, строки їх проведення та виконавці; здійснюють контроль за повнотою та ефективністю виконання зазначеної програми;
2) проводять серед населення роз'яснювальну роботу з питань медико-соціальної експертизи дітей віком до 18 років;
3) аналізують:
рівень дитячої інвалідності за категоріями "дитина з інвалідністю", "дитина з інвалідністю підгрупи А";
причини настання інвалідності за окремими захворюваннями, територіальними ознаками;
ефективність проведення реабілітаційних заходів, визначення реабілітаційного потенціалу;
4) надають батькам або законним представникам дитини:
направлення за медичними показаннями до медико-соціальної експертної комісії для отримання довідки на забезпечення батьків або законних представників дитини з інвалідністю автомобілем;
довідку про наявність у дитини тяжких форм деяких хронічних захворювань, у зв'язку з чим вона не може проживати в квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім'ї;
довідку про потребу дитини, дитини з інвалідністю в домашньому догляді; довідку для отримання путівки на санаторно-курортне лікування;
консультаційну допомогу з питань реабілітації та стороннього догляду, диспансерного нагляду або допомоги дітям з інвалідністю;
довідку про захворювання дитини на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, про те, що дитина отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги;
5) надають висновок про:
звільнення від державної підсумкової атестації учнів (вихованців) навчальних закладів системи загальної середньої освіти за станом здоров'я;
звільнення від навчальних предметів: фізичної культури, трудового навчання (технології) тощо;
переведення на індивідуальну форму навчання за станом здоров'я; неповний день для навчання або неповний робочий тиждень;
потребу дитини в дієтичному харчуванні;
потребу дитини з інвалідністю у транспортуванні до навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, реабілітаційних установ та інших установ, які надають соціальні послуги;
те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку;
6) впроваджують наукові принципи і методи, розроблені науково-дослідними установами, готують пропозиції щодо вдосконалення порядку проведення медико-соціальної експертизи;
7) беруть участь у конференціях, нарадах, семінарах з питань профілактики дитячої інвалідності, реабілітації та адаптації дітей з інвалідністю;
8) встановлюють причинний зв'язок інвалідності з пораненнями чи іншими ушкодженнями здоров'я, одержаними дітьми, які стали дітьми з інвалідністю внаслідок поранень чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях до 1 грудня 2014 р., а з 1 грудня 2014 р. - на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, та в населених пунктах, розташованих на лінії зіткнення, під час проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях на підставі рішення міжвідомчої комісії з питань встановлення факту отримання особами поранень чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції.
Щодо обов'язку залучати лікаря епідеміолога та врахування епідеміологічної ситуації в місті, суд виходить з наступного.
Відповідач посилається на пункт 4 розділу ІІ Примірного положення про підготовку дітей на педіатричній дільниці до загальноосвітнього шкільного навчального закладу, затвердженого Наказом МОЗ №434 від 29.11.2002 року та частину 2 статті 15 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб».
Згідно пункту 4 Розділу ІІ Примірного положення про підготовку дітей на педіатричній дільниці до загальноосвітнього шкільного навчального закладу, затвердженого Наказом МОЗ №434 від 29.11.2002 року - встановлено:
Питання відвідування загальноосвітнього навчального закладу дітьми, які не отримали профілактичних щеплень згідно з календарем щеплень вирішується індивідуально за рішенням лікарсько-консультативної комісії з залученням епідеміолога територіальної санепідстанції згідно розділу ІІІ статті 15 вимог Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб".
Норма частини 2 статті 15 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" фактично дублює попередню - Дітям, які не отримали профілактичних щеплень згідно з календарем щеплень, відвідування дитячих закладів не дозволяється. У разі якщо профілактичні щеплення дітям проведено з порушенням установлених строків у зв'язку з медичними протипоказаннями, при благополучній епідемічній ситуації за рішенням консиліуму відповідних лікарів вони можуть бути прийняті до відповідного дитячого закладу та відвідувати його.
Представник відповідача зазначає, що залучення лікаря-епідеміолога не було, оскільки медичних протипоказань до щеплень у дитини немає.
Проте, з аналізу норм вбачається імперативний обов'язок в даному випадку включати в склад ЛКК лікаря епідеміолога.
Крім того, питання щодо наявності або відсутності медичних протипоказань до щеплень також відноситься до компетенції лікаря відповідної спеціальності.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що комунальним некомерційним підприємством «Центр первинної медико-санітарної допомоги №4» Криворізької міської ради при проведені ЛКК протиправно не було залучено лікаря-епідеміолога, крім того, посилання на відсутність медичних протипоказань до щеплень у дитини є недоцільним.
Розгляд Лікарсько-консультативними комісіями питання відвідування дитячих закладів дітям, які не отримали профілактичних щеплень, регулюється пунктом 4 розділу ІІ Примірного положення про підготовку дітей на педіатричній дільниці до відвідування дошкільного та шкільного загальноосвітнього навчального закладу, затвердженого Наказом МОЗ від 29.11.2002 року №434.
На виконання вимог Наказу №434 в наказі по підприємству від 01.01.2025 №40 про ЛКК затверджено Положення про ЛКК, в якому передбачено в пункті 12, що ЛКК надає висновок про можливість відвідування дитячих закладів дітям, які не отримали профілактичні щеплення згідно Календаря щеплень.
Дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає по АДРЕСА_1 спостерігається лікарем-педіатром ОСОБА_3 .
Після шестирічного віку дитина не отримує профілактичні щеплення згідно календаря щеплень у зв'язку з відмовою батьків.
Згідно з абзацом 1 статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов'язковими і включаються у календар щеплень.
Приймаючи рішення в справі, суд також враховує, що відповідачем до матеріалів справи не було долучено заяви (звернення) батьків дитини неповнолітнього ОСОБА_2 про розгляд лікарсько-консультативними комісіями вказаного питання.
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку про необхідність визнати протиправним та скасувати Висновок імунологічної ЛКК Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №4» Криворізької міської ради №350 від 28.09.2025 року щодо неповнолітнього ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 .
Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Судом встановлено, що позивач звільнений від сплати судового збору, у зв'язку з чим розподіл судових витрат не здійснюється.
Щодо розподілу судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, у розмірі 5000,00 грн., суд виходить з наступного.
Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено вичерпний перелік видів судових витрат.
Так, згідно з частиною 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, крім іншого, витрати на професійну правничу допомогу та витрати по підготовці справи до розгляду.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно з частинами 1-7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
На підтвердження наданих послуг адвокатом до суду надано:
- копію ордеру на надання правничої допомоги серії АЕ №1436653 від 21.10.2025 року;
- копію договору про надання правничої допомоги б/н від 09.10.2025 року;
- копію додатку №1 до договору про надання правничої допомоги б/н від 09.10.2025 року;
- копію квитанції про сплату юридичних послуг №09/10/2025/2 в розмірі 5000 грн.;
- копію акту приймання-передачі виконаних робіт за договором про надання юридичних послуг від 20.10.2025 року.
- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії №6087 від 16.09.2025 року на ім'я Карнаух Іван Олегович.
Як вбачається з наданих позивачем документів, витрати на професійну правову допомогу в цій справі позивачем та його представником оцінено в розмірі 5000,00 грн.
Відповідно до частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
07 листопада 2025 року на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №4» Криворізької міської ради надійшов відзив на позовну заяву вх.№59456/25, в якому представником відповідача надано заперечення проти задоволення вимог про відшкодування з відповідача судових витрат з правничої допомоги адвоката в розмірі 5000,00 грн., зазначивши наступне.
Згідно з частини 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Зазначений розмір витрат не є співмірним в цій справі.
Справа про визнання висновку ЛКК не є складною за своїм обсягом спору та регулюється лише одним нормативним актом.
У даній справі вчинення таких дій як направлення адвокатського запиту не мало необхідності, оскільки це не призвело до отримання нових даних, що раніше не були відомі стороні позивача.
Частиною 6 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А тому в разі розподілу витрат на користь Позивача на виконання цієї норми заявляємо відповідне клопотання.
Згідно частини 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
З урахуванням наданих доказів, враховуючи заперечення представника відповідача, суд приходить до висновку, що понесені витрати позивача на правову допомогу адвоката є завищеними, а розмір витрат не співмірним зі складністю справи та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт, а тому суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №4» Криворізької міської ради (код ЄДРПОУ 37862114) судові витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката в розмірі 3500,00 грн. (три тисячі п'ятсот гривень нуль копійок).
Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №4» Криворізької міської ради про визнання протиправним та скасування висновку - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати Висновок імунологічної ЛКК Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №4» Криворізької міської ради №350 від 28.09.2025 року щодо неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №4» Криворізької міської ради (код ЄДРПОУ 37862114) судові витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, у розмірі 3500,00 грн. (три тисячі п'ятсот гривень нуль копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.М. Олійник