12 грудня 2025 рокуСправа №160/30475/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Олійника В. М.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
22 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 , в якій просить:
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, що належало їй до видачі за період з 10.10.2016 року по 31.12.2024 року, але нею не отримане;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, що належало їй до видачі за період з 10.10.2016 року по 31.12.2024 року, але нею не отримане, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.
В обґрунтування позову позивач зазначила, що вона в період з 10.10.2016 року по 23.07.2025 року проходила військову службу в військовій частині НОМЕР_1 .
13 вересня 2025 року військовою частиною НОМЕР_1 виплачено ОСОБА_1 грошову компенсацію в сумі 29 581,83 грн.
19 вересня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до командира військової частини НОМЕР_1 з заявою, в якій просила надати копію довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178 «Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно» від 16 березня 2016 р. № 178, на підставі якої було нараховано та виплачено ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
Відповіді на заяву позивач не отримала.
ОСОБА_1 вважає протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати їй грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, що належало їй до видачі за період з 10.10.2016 року по 31.12.2024 року, у зв'язку з чим позивач звернулася до суду з цим позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.10.2025 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та зобов'язано військову частину НОМЕР_1 надати до суду:
- належним чином засвідчену копію довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 р. № 178 «Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно» від 16 березня 2016 р. № 178, на підставі якої було нараховано та виплачено ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно;
- належним чином засвідчену копію фінансової відомості щодо виплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно;
- належним чином засвідчені копії карток обліку військового майна особистого користування, затверджену наказом Міністерства оборони України від 17.08.2017 № 440 «Про затвердження Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України», відповідно до яких ОСОБА_1 отримувала майно в особисте користування у період з 10.10.2016 року по 23.07.2025 року.
14 листопада 2025 року на адресу суду від представника військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву вх.№93541/25, в якому представник відповідача зазначив, що військова частина на виконання вимог ухвали від 27.10.2025 року надає належним чином засвідчену копію довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178 «Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно» від 15.07.2025 року №4328, на підставі якої було нараховано та виплачено ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
Додатково надано довідку про виконання реєстру зарахування коштів на рахунки одержувачів на підтвердження виплати за неотримане речове майно.
З урахуванням викладеного, представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття провадження, позивач відповіді на відзив на позовну заяву не надала, з заявами та клопотаннями на адресу суду не зверталася, з матеріалами справи ознайомилась особисто 05 грудня 2025 року.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 в період з 10.10.2016 року по 23.07.2025 року проходила військову службу в військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується записами військового квитка серії НОМЕР_2 від 28.07.2014 року.
15 липня 2025 року ОСОБА_1 звернулася з рапортом до командира військової частини НОМЕР_1 , в якому просила виплатити компенсацію за неотримане речове майно, що належало до видачі.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №208 від 23.07.2025 року:
Старшого солдата ОСОБА_2 , механіка взводу засекреченого зв'язку роти зв'язку батальйону зв'язку та радіотехнічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 , звільнену наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від "22" липня 2025 року №41-РС з військової служби у запас за підпунктом "б" (через сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): військовослужбовці, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України) відповідно до пункту третього частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", вважати, що справи та посаду здала і направити для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 , місто Дніпро.
3 "23" липня 2025 року виключити зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Вислуга у Збройних Силах України становить: 11 років 00 місяців 14 днів.
Виплатити щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в повному обсязі, надбавку за особливості проходження служби в розмірі 65% до посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років з "01" по "23" липня 2025 року.
Припинити доступ до роботи з відомостями, що містять державну таємницю.
Щорічна основна відпустка за 2022 рік використана терміном 10 діб.
Щорічна основна відпустка за 2025 рік використана терміном 15 діб.
Грошову допомогу на оздоровлення отримала.
Відповідно до абзацу третього пункту 14 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" виплатити грошову компенсацію за 20 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік.
Виплатити грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку за 2021-2025 роки, передбачена статтею 16-2 Закону України "Про відпустки" та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"
Матеріальну допомогу, передбачену наказом Міністра оборони України №260 від "07" червня 2018 року "Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким особам" за 2025 рік не отримала.
Виплатити одноразову грошову допомогу по звільненню відповідно наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260 "Про затвердження порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" (зі змінами) за 11 календарних років.
Службовим житлом не забезпечувалась, на квартирному обліку в Дніпропетровському гарнізоні не перебувала.
Підстава: наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від "22" липня 2025 року №41-РС, рапорт старшого солдата ОСОБА_1 15 липня 2025 року.
Судом встановлено, що відповідно до довідки №3 про вартість речового майна, що належить до видачі ст. солдату ОСОБА_3 становить 30042,47 грн.
13 вересня 2025 року військовою частиною НОМЕР_1 виплачено ОСОБА_1 грошову компенсацію в сумі 29581,83 грн., що підтверджується витягом з банківського рахунку відкритого в АТ КБ "Приватбанк" станом на 21.10.2025 року.
19 вересня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до командира військової частини НОМЕР_1 з заявою, в якій просила надати:
копію довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178 «Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно» від 16 березня 2016 р. № 178, на підставі якої було нараховано та виплачено ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно;
копію фінансової відомості щодо виплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно;
копію карток обліку військового майна особистого користування, затверджену наказом Міністерства оборони України від 17.08.2017 №440 «Про затвердження Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України», відповідно до яких ОСОБА_1 отримувала майно в особисте користування у період з 10.10.2016 року по 23.07.2025 року.
Позивач відповіді на заяву від військової частини НОМЕР_1 не отримала.
ОСОБА_1 вважає протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати їй грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, що належало їй до видачі за період з 10.10.2016 року по 31.12.2024 року, у зв'язку з чим позивач звернулася до суду з цим позовом.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.2013 №578 "Про забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби", затверджений Порядок забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби, який визначає механізм речового забезпечення персоналу Державної кримінально-виконавчої служби - осіб рядового і начальницького складу, спеціалістів, які не мають спеціальних звань, та працівників, які працюють за трудовими договорами.
Пунктом 2 Порядку №578 визначено, що речовим забезпеченням є задоволення потреб персоналу у формі одягу, взутті, натільній білизні, теплих і постільних речах, спорядженні, тканинах для пошиття форми одягу, нарукавних знаках і знаках розрізнення, спеціальному одязі та взутті, санітарно-господарському майні, постовому одязі, ремонтних матеріалах (далі - речове майно), що дає змогу створити необхідні умови для виконання персоналом службових завдань.
Пунктом 3 Порядку №578 визначено, що речове майно за цільовим призначенням є речовим майном поточного забезпечення, а за використанням поділяється на майно особистого користування та інвентарне майно.
Пунктом 23 Порядку №578 визначено, що замість предметів речового майна особистого користування, що підлягають видачі особам рядового і начальницького складу, виплачується згідно з пунктом 60 цього Порядку на підставі заяви. Вартість предметів речового майна особистого користування визначається Мін'юстом за пропозицією державної установи Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до їх закупівельної вартості.
За приписами пункту 27 Порядку № 578 під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього за цінами, що діють на день підписання наказу про звільнення.
Відповідно до пункту 60 Порядку №578 для виплати персоналу грошової компенсації за належні до отримання предмети речового майна особистого користування оформляється довідка про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна за формою згідно з додатком 7 у двох примірниках, перший з яких подається бухгалтерії органу чи установи, підприємства для виплати компенсації, другий додається до арматурної картки.
Таким чином, під час звільнення на підставі їх заяви виплачується грошова компенсація замість предметів речового майна особистого користування, у зв'язку з чим оформляється відповідна довідка.
Згідно довідки військової частини №3 про вартість речового майна, що належить до видачі ст. солдату ОСОБА_3 сума компенсації становить 30042,47 грн.
З матеріалів справи вбачається, що 13 вересня 2025 року військовою частиною НОМЕР_1 виплачено ОСОБА_1 грошову компенсацію в сумі 29581,83 грн. (30042,47 грн. - 1,5% військового збору), що підтверджується витягом з банківського рахунку відкрито в АТ КБ "Приватбанк" станом на 21.10.2025 року.
Відтак, судом з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 виплачено грошову компенсацію вартості неотриманого речового майна, що належало їй до видачі за період служби в розмірі 29 581,83 грн., що не заперечується позивачем та підтверджено додатково відповідачем.
Щодо вимоги про компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, суд виходить з наступного.
Відповідно до пунктів 2-5 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або е особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Зазначена в абзаці першому цього пункту грошова компенсація також виплачується іноземцям та особам без громадянства, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця.
Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби, що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Аналіз наведених вище норм Порядку №44 дає підстави дійти висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Згідно довідки військової частини №3 про вартість речового майна, що належить до видачі ст. солдату ОСОБА_3 сума компенсації становить 30042,47 грн.
З матеріалів справи вбачається, що 13 вересня 2025 року військовою частиною НОМЕР_1 виплачено ОСОБА_1 грошову компенсацію в сумі 29 581,83 грн. (30 042,47 грн. - 1,5% військового збору), що підтверджується витягом з банківського рахунку відкрито в АТ КБ "Приватбанк" станом на 21.10.2025 року.
Відтак, суд звертає увагу, що з суми компенсації неотриманого речового майна, яке було виплачено позивачеві 13.09.2025 року в сумі 29 581,83 грн., не було утримано суми податку з доходів фізичних осіб.
А отже, з урахуванням наведеного правового регулювання та фактичних обставин справи, похідна вимога зобов'язального характеру щодо одночасної компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44, задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких обставин суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих підстав для відмови в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .
З приводу розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Судом встановлено, що позивач звільнена від сплати судового збору, у зв'язку з чим розподіл судових витрат судом не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.М. Олійник