11 грудня 2025 р. Справа № 826/6388/17
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сала П.І.,
за участю
секретаря судового засідання Тлустої А.О.,
представника відповідача Кулика В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці заяву представника відповідача про роз'яснення рішення суду в адміністративній справі № 826/6388/17 за позовом ОСОБА_1 до Управління державної охорони України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 826/6388/17 за позовом ОСОБА_1 до Управління державної охорони України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням суду від 19.05.2025 вказаний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасувано наказ Управління державної охорони України від 28 квітня 2017 року № 218-ос "Щодо особового складу" в частині звільнення підполковника ОСОБА_1 з військової служби у запас Збройних Сил України на підставі пункту "е" частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (через службову невідповідність). Зобов'язано Управління державної охорони України поновити підполковника ОСОБА_1 на військовій службі шляхом зарахування у списку особового складу Управління державної охорони України та на всі види забезпечення з 28.04.2017. Зобов'язано Управління державної охорони України нарахувати та виплатити підполковнику ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 28.04.2017 по день набрання відповідним рішенням суду законної сили.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2025 апеляційну скаргу Управління державної охорони України залишено без задоволення, а вищезазначене рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19.05.2025 - без змін.
19.11.2025 до суду надійшла заява представника відповідача про роз'яснення судового рішення в адміністративній справі № 826/6388/17.
Заява мотивована тим, що рішення є нечітким і викликає труднощі при його виконанні, оскільки суд поновив ОСОБА_1 на військовій службі з 28.04.2017, проте в резолютивній частині не визначив, до якої саме дати триває його поновлення: до закінчення строку дії контракту від 27.11.2013 (який сплив 27.11.2018) чи до дня набрання рішенням суду законної сили. Відсутність такого уточнення створює ризик різного тлумачення тривалості проходження служби та періоду, за який необхідно нарахувати грошове забезпечення.
Ухвалою суду від 02.12.2025 вказану заяву прийнято до розгляду та призначено до розгляду в судовому засіданні на 11:00 год 11.12.2025.
Ухвалою суду від 10.12.2025 задоволено клопотання представника відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Представник Управління державної охорони України в судовому засіданні (в режимі відеоконференції) пітримав заяву про роз'яснення судового рішення з підстав, наведених у відповідній заяві, просить суд її задовольнити.
Позивач ОСОБА_1 на виклик суду не з'явився, хоча повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.
Згідно з частиною першою статті 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 205 КАС України у разі неявки без поважних причин або без повідомлення причин неявки в судове засідання учасника справи, який був належним чином повідомлений про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.
Крім того, в силу приписів частини третьої статті 254 КАС України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
З огляду на викладене та враховуючи достатність наявних у справі доказів, суд вважає можливим провести розгляд заяви відповідача про роз'яснення судового рішення за відсутності позивача.
Вивчивши матеріали справи та оцінивши наведені заявником аргументи, суд при вирішення поданої заяви виходить з таких мотивів.
Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.
Судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 243 КАС України).
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 21 березня 2019 року у справі № 807/1689/14, зміст ухвалених судових рішень повинен відповідати приписам КАС України. Рішення судів усіх інстанцій, незалежно від виду провадження, повинно бути гранично повним, зрозумілим, чітким, обов'язково містити вступну, описову, мотивувальну і резолютивну частини з додержанням зазначеної послідовності.
Зрозумілість судового рішення полягає в логічному, чіткому, переконливому викладенні змісту рішення.
Чіткість викладення передбачає, зокрема, що: терміни, вжиті у судовому рішенні, відповідають тому змісту, який вони мають за законодавством України; такі терміни чітко співвідносяться з поняттями, які вони позначають; текст правової норми, застосованої судом, відтворюється без перефразовування і при цьому зрозуміло, де наводиться правова норма, а де суд дає своє тлумачення її змісту. Судове рішення не повинно містити положень, які б суперечили або виключали одне одного, ускладнювали чи унеможливлювали його виконання.
У разі, коли судове рішення не відповідає вказаним критеріям, воно підлягає роз'ясненню судом, який ухвалив вказане судове рішення за заявою учасника справи.
Критерії прийняття до розгляду, а також особливості розгляду судами заяв роз'яснення судових рішень встановлені статтею 254 КАС України.
Згідно з положеннями вказаної статті, за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали. Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
Верховним Судом у постанові від 13 вересня 2019 року у справі №816/1512/15 вказав на те, що роз'яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, але без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом. Зокрема, це стосується недотримання вимоги ясності, визначеності судового рішення, яка означає, що судове рішення не може містити положень, що викликають суперечки під час виконання рішення. Підставою для подання заяви про роз'яснення рішення, є його незрозумілість.
Таким чином, у заяві про роз'яснення рішення зазначається, що саме у рішенні є незрозумілим, в чому полягає неясність рішення, які припускаються варіанти тлумачення рішення, як це впливає на його виконання.
Також у постанові від 30 квітня 2020 року у справі № 22а-11177/08 Верховний Суд зауважив, що фактично роз'ясненням рішення є зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового акта, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше. При цьому суд, роз'яснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в постановлене рішення.
Системне тлумачення вищевказаних положень процесуального закону дозволяє дійти висновку, що рішення суду може бути роз'яснено у разі, якщо без такого роз'яснення його важко виконати, оскільки існує значна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення.
Тобто роз'яснення рішення суду - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні відповідної неясності і викладенні рішення суду у більш ясній і зрозумілій формі. Зрозумілість рішення полягає в тому, що його резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення. Ясність судового рішення полягає у логічному, чіткому, переконливому і зрозумілому викладенні змісту рішення. Недотримання цих вимог може ускладнити або взагалі унеможливити виконання рішення суду. Вимога логічності, зокрема, передбачає, що текст рішення має відображати причинно-наслідкові зв'язки у межах речення чи всього документу. Зокрема, мотивувальна частина рішення має відповідати його резолютивній частині.
Подібні висновки також були неодноразово висловлені Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 13 липня 2016 року у справі № №21-6440іп15, від 12 липня 2017 року у справі № 802/1028/13-а, а також у постановах Верховного Суду від 26 січня 2018 року у справі №138/815/17, від 16 липня 2020 року у справі №619/3407/16-а, від 30 грудня 2020 року у справі №766/9580/17, від 26 травня 2022 року у справі №620/1269/20.
Отже, з огляду на вищезазначене та враховуючи імперативні положення статті 254 КАС України, критеріями визначення судом можливості прийняття до розгляду заяви про роз'яснення відповідного судового рішення є такі:
- заява про роз'яснення судового рішення має бути подана особою, щодо якої воно ухвалене, або особою, якою буде здійснюватись його примусове виконання;
- судове рішення має підлягати виконанню, але на момент подання відповідної заяви має бути ще не виконане;
- заявником має бути доведено, що зміст резолютивної частини судового рішення є нечітким або незрозумілим.
При цьому необхідно наголосити, що за своєю суттю роз'яснення судового рішення є одним із способів усунення його недоліків, зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового рішення, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше, однак без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом. Процесуальна процедура роз'яснення судового акта виключає можливість будь-яким чином змінювати зміст цього судового рішення. Відтак особа, яка звертається із заявою про роз'яснення судового рішення, повинна обґрунтувати, що саме в рішення суду або його резолютивній частині є незрозумілим, в чому саме полягає незрозумілість такого рішення, які припускаються варіанти його тлумачення та як це впливає на його виконання.
Разом з тим механізм роз'яснення судового рішення, визначений статтею 254 КАС України, не може використовуватись, якщо хтось із осіб, які беруть участь у справі, не розуміє мотивації судового рішення або ж не погоджується з висновками суду. В цьому разі учасник справи та інші особи, яким відповідне право надано, можуть оскаржити судове рішення у передбаченому законом порядку.
Крім того, роз'яснюючи прийняте рішення, суд не вправі вносити будь-які зміни до нього. Тобто процесуальна можливість роз'яснення судового рішення виключає можливість будь-яким чином змінювати його зміст або, тим паче, суть.
В контексті наведеного суд зауважує, що рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19.05.2025 у справі № 826/6388/17 є чітким, зрозумілим і не містить положень, стосовно яких можуть виникнути суперечності щодо їх розуміння, в тому числі в цілях виконання ухваленого рішення.
Вказаним рішення визнано протиправним та скасувано наказ Управління державної охорони України від 28 квітня 2017 року № 218-ос "Щодо особового складу" в частині звільнення підполковника ОСОБА_1 з військової служби у запас Збройних Сил України на підставі пункту "е" частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (через службову невідповідність).
Окрім цього, відповідача зобов'язано поновити позивача на військовій службі шляхом зарахування у списку особового складу Управління державної охорони України та на всі види забезпечення з 28.04.2017 та нарахувати і виплатити позивачу грошове забезпечення за період з 28.04.2017 по день набрання відповідним рішенням суду законної сили.
Водночас зазначений висновок суду по суті заявлених позовних вимог повністю узгоджується з мотивувальною частиною судового рішення, у якій через оцінку встановлених фактів, наявних у справі доказів та з урахуванням релевантних норм матеріального права, якими регулюються спірні правовідносини, наведені мотиви задоволення позову саме у такий спосіб.
Отже, мотиви, з яких виходив суд, задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , є зрозумілими і дають можливість з'ясувати, з яких правових підстав суд ухвалив рішення про скасування оскаржуваного наказу та зобов'язання відповідача вчинити певні дії на поновлення порушених прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах.
Такою ж зрозумілою є і резолютивна частина судового рішення, згідно з якою суд зобов'язав Управління державної охорони України поновити підполковника ОСОБА_1 на військовій службі шляхом зарахування у списку особового складу УДО України та на всі види забезпечення з 28.04.2017 та нарахувати і виплатити позивачу грошове забезпечення за період з 28.04.2017 по день набрання відповідним рішенням суду законної сили.
При цьому очевидним і таким, що безпосередньо випливає з рішення суду суд вважає те, що вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 поновлено на військовій службі з дати її незаконного припинення 28.04.2017, з покладенням на відповідача обов'язку (який закономірно виникає після набрання рішенням законної сили) зарахувати підполковника ОСОБА_1 з вказаної дати у списку особового складу УДО України та на всі види забезпечення, а також нарахувати та виплатити йому грошове забезпечення за весь період, починаючи з дати незаконного звільнення з військової служби 28.04.2017 по день набрання рішенням суду законної сили.
Суд відхиляє покликання відповідача на те, що строк військової служби позивача обмежується дією контракту від 27.11.2013, який закінчився 27.11.2018.
По-перше, такі доводи відповідача за своєю суттю зводяться до незгоди з ухваленим судом рішенням, оскільки вони ставлять під сумнів законність поновлення позивача на військовій службі, зважаючи на те, що, як вважає відповідач, строк дії укладеного з позивачем контракту сплив ще 27.11.2018, що виключало можливість поновлення позивача на військовій службі при ухваленні судом рішенні від 19.05.2025. І хоча такими доводами відповідач не заперечував позовних вимог під час розгляду справи у суді першої інстанції, визначальним є те, що вони не є і не можуть бути підставою для роз'яснення судового рішення.
По-друге, контракт від 27.11.2013 втратив чинність 28.04.2017 у зв'язку із звільненням позивача з військової служби у запас Збройних Сил України на підставі пункту "е" частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (через службову невідповідність) та виключенням позивача зі списків особового складу УДО України з 28.04.2017. Про це Директором Департаменту роботи з особовим складом полковником ОСОБА_2 зроблено відповідну відмітку на самому контракті. Відтак твердження відповідача про припинення дії контракту 27.11.2018 є надуманими, оскільки з припиненням дії контракту 28.04.2017 припинився і визначений ним строк дії контракту до 27.11.2018.
Отже, наведені у заяві мотиви для роз'яснення рішення суду від 19.05.2025 не перебувають у причинно-наслідковому зв'язку з його нечіткістю чи незрозумілістю, а фактично обумовлюються незгодою відповідача з результатом виконання судового рішення, який полягає у поновленні позивача на військовій службі з 28.04.2017 із нарахуванням та виплатою грошового забезпечення за період з дати незаконного звільнення з військової служби включно по дату набрання судовим рішенням законної сили.
Втім, роз'яснення порядку та способу виконання рішення суду шляхом використання механізму, визначеного статтею 254 КАС України, не допускається. Подібних висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 20 лютого 2019 року у справі № 814/907/16, від 01 вересня 2020 року у справі № 806/984/18, від 20 грудня 2023 року у справі № 400/2839/22.
Водночас правовідносини між сторонами після поновлення позивача на військовій службі на виконання судового рішення слід вважати новими правовідносинами, які виходять за межі судового розгляду у цій справі та ухваленого судом рішення.
З огляду на викладене у задоволенні поданої заяви належить відмовити.
Керуючись ст.ст. 248, 254, 256, 294, 295 КАС України, суд
У задоволенні заяви представника Управління державної охорони України про роз'яснення рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19.05.2025 в адміністративній справі № 826/6388/17 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала в повному обсязі складена 12.12.2025.
Суддя Сало Павло Ігорович