м. Вінниця
12 грудня 2025 р. Справа № 120/9757/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Юлії Миколаївни, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач) про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області протиправно прийнято рішення №023830010636 від 06.05.2025, яким їй відмовлено у перерахунку пенсії з урахуванням довідок про заробітну плату.
Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним та таким, що порушує її право на належне пенсійне забезпечення, а тому з метою захисту своїх прав та законних інтересів позивач звернулася до суду із цим позовом.
Ухвалою суду від 21.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов.
01.08.2025 через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву разом із витребуваними судом документами, у якому останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на їх необґрунтованість. Зазначає, що з 01 січня 2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. Пенсії громадянам, які проживали/працювали на території РФ, призначаються на умовах, визначених Законом України від 09.07.2003 №1058. При цьому до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території російської федерації по 31.12.1991.
Свої дії відповідач вважає правомірними, а позов необґрунтованим.
До того ж відповідач акцентує, що позивач не звертався із встановленою за формою заявою про призначення/перерахунок пенсії. Його звернення здійснено через представника відповідно до Закону України "Про звернення громадян» про перерахунок пенсії.
Відповідно, на звернення відповідач надав відповідь листом органу Пенсійного фонду від 17.07.2025. Отже, лист Головного управління, долучений позивачем до позовної заяви, на переконання представника відповідача, не є рішенням у розумінні ч. 5 ст. 45 Закону №1058-IV, а носить інформаційний характер.
08.08.2025 через підсистему "Електронний суд" від представниці позивача надійшла заяву про зміну предмету позову.
11.08.2025 представниця позивача скористалась своїм процесуальним правом та через підсистему "Електронний суд" подала до суду відповідь на відзив, у які зазначила, що позивач зверталась до відповідача із заявою про зарахування до страхового стажу період роботи з 01.01.2004 по 27.06.2011 з урахуванням заробітної плати за період роботи з 08.12.2000 до 27.06.2011 на підставі довідок, які були долучені до матеріалів заяви. Однак, відповідачем було прийнято рішення № 023830010636 від 06.05.2025 про відмову в перерахунку пенсії, тобто відмовлено у зарахуванні періоду роботи з 01.01.2004 до 27.06.2011, у зв'язку з недоцільністю проведення цього перерахунку та сформовано лист-відповідь за вих. №6501-5476/М-02/8-0200/25 від 19.05.2025, яким фактично відмовлено у зарахуванні заробітної плати, оскільки, на думку відповідача, є потреба у підтвердженні заробітної плати первинними документами.
Щодо доводів представника відповідача про невідповідність заяви позивача від 30.04.2025 формі, визначеній Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 (Порядок № 22-1), а також твердження про те, що за результатами її розгляду рішення не ухвалювалося представниця позивача зазначила, що відповідач фактично розглянув звернення, оскільки надав відповідь за вих. № 6501-5476/М-02/8-0200/25 від 19.05.2025. Тобто заява була прийнята до розгляду та розглянута, що спростовує доводи відповідача про її формальну невідповідність або відсутність рішення.
Ухвалою суду від 26.08.2025 прийнято до розгляду заяву про зміну предмету позову та вирішено подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням заяви про зміну предмету позову.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні ПФУ у Вінницькій області та отримує пільгову пенсію за віком, призначену на виконання рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2021 року у справі № 120/853/21-а.
Однак, позивачці під час призначення пенсії до страхового стажу не було зараховано періодів роботи в російській федерації з 01.01.2004 до 27.06.2011, оскільки відсутні дані про сплату внесків до Пенсійного фонду РФ. Не погоджуючись з такими діями відповідача позивач звернулась до суду. У зв'язку із цим, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 16 січня 2025 року у справі № 120/264/24, яке постановою Сьомого апеляційного адміністративного рішення залишено без змін від 17 березня 2025 року, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.11.2023 та зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 01.01.2004 до 27.06.2011 у «Октябрьском трамвайном ДЕПО - филиал ГУП «МОСГОРТРАНС» - російська федерація.
Так, з метою виконання вищевказаних рішень позивачка 30 квітня 2025 року подала заяву про перерахунок пенсії та просила відповідача зарахувати до страхового стажу не тільки періоди роботи з 01.01.2004 до 27.06.2011 у «Октябрьском трамвайном ДЕПО - филиал ГУП «МОСГОРТРАНС», а й заробітну плату за усі періоди роботи на території РФ з 08.12.2000 до 27.06.2011 на підставі рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 січня 2025 року у справі № 120/264/24 та архівних довідок за вихідними: № 3236/99-10-04, № 3237/99-10-04 та № 3238/99-10-04 від 25.08.2021.
Однак, 06 травня 2025 року відповідач виконуючи вищевказане рішення та повторно розглядаючи заяву позивачки від 13.11.2023 прийняв рішення № 023830010636 про відмову у перерахунку пенсії за віком у зв'язку з недоцільністю проведення такого перерахунку, оскільки, заробітна плата не може бути взята до уваги у зв'язку із відсутністю первинних документів
Позивачка вважає вказане рішення та дії пенсійного органу протиправними, а тому за захистом своїх прав та інтересів звертається до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на таке.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституції України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Водночас у пункті 5 рішення №8-рп/2005 від 11.10.2005 року Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року (далі - Закон №1058-IV).
У розумінні приписів статті 1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом; страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Частиною першою статті 9 Закону №1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною 1 статті 8 Закону №1058-IV встановлено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
За приписами пункту 1 частини першої статті 24 Закону №1058-ІV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною другою статті 24 Закону №1058-ІV встановлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно з ч.4 ст.24 Закону №1058-ІV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Статтею 40 Закону №1058-IV встановлено порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії.
Так, абз.1-2 ч.1 ст.40 Закону №1058-IV визначено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв. У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.
Згідно з абз.5 ч.1 ст.40 Закону №1058-IV заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Як уже зазначалось судом раніше, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 15 січня 2025 у справі № 120/264/24 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до її страхового стажу періодів роботи з 01.01.2004 до 27.06.2011 у «Октябрьском трамвайном ДЕПО - филиал ГУП «МОСГОРТРАНС» та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.11.2023 та зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 01.01.2004 до 27.06.2011 у «Октябрьском трамвайном ДЕПО - филиал ГУП «МОСГОРТРАНС» .
Однак, рішенням ГУ ПФУ у Вінницькій області № 023830010636 від 06.05.2025 відмовлено у зарахуванні періоду роботи з 01.01.2004 до 27.06.2011, у зв'язку з недоцільністю, на думку відповідача, проведення цього перерахунку.
Як убачається з пояснень позивача, при зверненні до управління Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії нею було подано довідки про заробітну плату від 25.08.2021 № 3236/90-10-04, видані ГУП «Мосгортранс» (м. Москва). ГУ ПФУ у Вінницькій області сформовано лист-відповідь на адвокатський запит за вих. №6501-5476/М-02/8-0200/25 від 19.05.2025, яким повідомлено, що довідки про заробітну плату не взято до уваги, оскільки, на думку відповідача, у позивача відсутнє право на даний вид перерахунку, а надані довідки потребують підтвердження отримання заробітної плати первинними документами.
Досліджені судом довідки № 3236/99-10-04, № 3237/99-10-04 та № 3238/99-10-04 від 25.08.2021 містять відомості про фактичні суми заробітної плати позивача за період 2000-2011 років.
Крім того, зазначені періоди роботи позивача в ГУП «Мосгортранс» у 2000-2011 роках підтверджуються відповідними записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 .
Відповідно до довідок № 3236/99-10-04, № 3237/99-10-04 та № 3238/99-10-04 від 25.08.2021 ОСОБА_1 отримувала заробітну плату від ГУП "Мосгортранс" у періоди з грудня 2000 по липень 2003, з вересня 2003 по червень 2005 та з серпня 2005 по червень 2011, що співпадає з даними у трудовій книжці позивача.
Слід зазначити, що вказані записи трудової книжки позивача виконано розбірливо та вони є чіткими, виправлень не містять, а також завірені відбитками печатки відповідного роботодавця та підписами його відповідальних осіб, що відповідачами не заперечується.
Суд звертає увагу, що правильність та/чи достовірність вказаних записів у трудовій книжці сторонами не оспорюється та не спростовується.
Відповідно до частин 1, 2 статті 4 Закону №1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається в тому числі та із міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Вирішуючи по суті існуючий спір, необхідно звернути увагу на ту обставину, що оскільки спірний трудовий стаж набутий позивачем на території РФ, тому при визначені права на пенсійне забезпечення суд, відповідно до частин першої, другої статті 4 Закону №1058-IV вправі застосовувати міжнародні договори з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, зобов'язання за якою взяли на себе дев'ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та РФ.
Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992р., яка діяла в період виникнення спірних правовідносин та в період роботи позивача на території РФ, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом РФ «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14 січня 1993 року трудовий стаж, включаючи стаж який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.
Частиною другою статті 4 Угоди «Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів» від 15 квітня 1994 року, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, РФ, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, в тому числі пільговий, визнається іншою державою.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема у постановах від 14.11.2019 у справі №676/6166/16-а, від 16.04.2020 у справі №555/2250/16-а та від 20.07.2020 у справі № 174/421/17.
Згідно з частиною 1 статті 40 Закону 1058-IV, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Відповідно до абзацу 5 частини 1 статті 40 Закону 1058-IV, заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок №22-1).
Відповідно до підпункту 3 пункту 2.1 Порядку №22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 3, 4 до Положення).
За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Згідно з положеннями пункту 2.10 Порядку №22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
Відповідно до підпункту 3 пункту 4.2 Порядку №22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно з пунктом 14 Порядку № 22-1, до заяви про перерахунок пенсії у зв'язку з урахуванням страхового стажу та заробітної плати після призначення пенсії, у зв'язку із зміною кількості членів сім'ї, а також в інших випадках, які спричиняють збільшення чи зменшення розміру пенсії, надаються документи, передбачені підпунктами б, в, ґ пункту 7, пунктом 13. Згідно підпункту в пункту 7 особи, яким пенсія призначається відповідно до міждержавних Договорів (Угод) в галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу, та довідку згідно з додатком 1.
Щодо посилань відповідача на припинення з 01.01.2023 РФ участі у Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, суд вказує наступне.
На переконання суду такі доводи пенсійного органу є неприйнятними, адже у силу пункту 2 статті 13 Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Тож, припинення участі російської федерації в Угоді, так само, як і постанова Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", не є підставою для відмови в обчисленні стажу роботи позивача, адже такий стаж ним набутий до ухвалення відповідних рішень.
Крім того, суд зазначає, що надані позивачем довідки не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на отримання пенсії тільки з тих міркувань, що у зв'язку з військовою агресією РФ припинено співробітництво з країною-агресором.
Позиція відповідача суперечить принципу верховенства права, оскільки право позивача на призначення пенсії не пов'язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди.
А тому, заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні.
Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що хоча і РФ припинила участь у вказаній Угоді, натомість у спірні періоди роботи позивача вказана Угода була чинною та передбачала право на пенсію громадянам держав - учасниць Угоди з врахуванням трудового стажу, набутого на території будь-якої з цих держав.
При цьому, суд зазначає, що за наявності чинних, у період роботи позивача, положень Угоди, що передбачали відповідне право, позивач не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у здійсненні перерахунку пенсії з урахуванням заробітної плати отриманої у РФ.
Подібного висновку дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові №120/6490/23 від 04 грудня 2023 року.
За таких обставин суд дійшов висновку, що слід визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, які полягають у не здійсненні перерахунку пенсії позивачці з урахуванням заробітної плати на території Російської Федерації, яка зазначена у довідках № 3236/99-10-04, № 3237/99-10-04 та № 3238/99-10-04 від 25.08.2021, що видані "Мострансавто".
Водночас, беручи до уваги вищезазначене, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області від 06.05.2025 за № 023830010636 є невмотивованим, належним чином не обґрунтованим у частині зарахування чи не зарахування до страхового стажу періоду роботи з 01.01.2004 по 27.06.2011, відтак підлягає скасуванню.
Щодо вимоги зобов'язального характеру суд зазначає, що не є органом пенсійного забезпечення і не може перебирати на себе його повноваження. Зокрема, суд не уповноважений самостійно визначати, які періоди роботи слід зараховувати до страхового стажу, які документи необхідні для такого зарахування та з яких підстав певні періоди можуть бути включені або не включені до стажу.
Суд може за наявності достатніх правових підстав визнати рішення неправомірним та скасувати його, а також зобов'язати відповідача з урахуванням висновків суду повторно розглянути відповідне питання та прийняти за наслідками розгляду вмотивоване та обґрунтоване нормами законодавства рішення, при цьому суд не може перебирати на себе функцію органу пенсійного фонду, яка не покладена на суд законом.
Тому позовні вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити позивачу з 14.01.2021 перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 , шляхом включення до її страхового стажу періодів роботи з 01.01.2004 до 27.06.2011 у «Октябрьском трамвайном ДЕПО - филиал ГУП «Мосгортранс» та заробітну плату за періоди роботи з 08.12.2000 до 27.06.2011, у розмірах визначених довідками за вихідними № 3236/99-10-04, № 3237/99-10-04 та №3238/99-10-04 від 25.08.2021 (з урахуванням раніше проведених виплат) є передчасними та не підлягають задоволенню.
За таких обставин належним способом захисту прав позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 14.01.2021 та прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд зазначає, що згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 023830010636 від 06.05.2025;
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, оформлені листом за вих. № 6501-5476/М-02/8-0200/25 від 19.05.2025, щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні заробітної плати за періоди роботи з 08.12.2000 до 27.06.2011;
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії за віком з урахуванням висновків суду викладених у цьому рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 1291,94 грн. (одну тисячу двісті дев'яносто одну гривню 94 копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403)
Рішення суду сформовано: 12.12.2025.
Суддя Бошкова Юлія Миколаївна