Справа № 2-4072/10
Провадження № 6/369/165/25
30.09.2025 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Фінагеєвої І. О.,
при секретарі Іларіонові І.О.,
за участю:
представника боржника Куліченка М.В.,
представника стягувача Князьського О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві заяву представника боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз Агро Дніпро» (попереднє найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфініті») - адвоката Даниліва Мирослава Михайловича про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню у цивільній справі №2-4072/10 за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ «Інфініті» про розірвання договору, повернення грошових коштів та стягнення неустойки, -
У серпні 2024 року представник заявника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз Агро Дніпро» (попереднє найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфініті») - адвокат Данилів Мирослав Михайлович звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області із вказаною заявою.
Свої вимоги мотивував тим, що ОСОБА_1 звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз Агро Дніпро» (найменування в день розгляду справи та видачі виконавчого листа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфініті»).
За результатами розгляду справи cудом видано виконавчий лист від 03 листопада 2010 року № 2-4072/10 про стягнення з Боржника на користь Стягувача 530 984,48 грн.
26 листопада 2010 року Києво-Святошинський РВ ДВС ГТУЮ у Київській області відкрив виконавче провадження за № 22847926 з виконання виконавчого листа від 03 листопада 2010 року.
10 січня 2013 року орган виконавчої служби зупинив виконавче провадження у зв'язку із тим, що ухвалою Господарського суду Київської області у справі № БЗ/08І-12 від 18 липня 2012 року відкрито провадження у справі про банкрутство Боржника.
05 липня 2024 року рішенням № 05/07/2024 одноосібного (єдиного) учасника Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфініті», яке нотаріально посвідчене приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В. та зареєстровано за № 1149 вирішено: змінити зареєстроване найменування товариства на наступне: повне найменування українською мовою: «Товариство з обмеженою відповідальністю «Союз Агро Дніпро»; скорочено найменування українською мовою: ТОВ «Союз Агро Дніпро», та повне найменування товариства англійською мовою - Limited liability company «Union Agro Dnipro»; скорочене найменування англійською мовою - LLC «Union Agro Dnipro».
11 липня 2024 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В. проведено державну реєстрацію змін у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо зміни найменування Боржника.
18 липня 2012 року ухвалою Господарського суду Київської області у справі № БЗ/081-12/24 порушено провадження про банкрутство Боржника та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, відповідно до ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, яка застосовувалася до порушення справи про банкрутство Боржника).
24 квітня 2014 року ухвалою попереднього засідання Господарського суду Київської області у справі № БЗ/081-12/24 було визнано вимоги кредиторів до Боржника, серед яких Стягувача не було, оскільки вона не заявляла грошових вимог до Боржника у відповідності до вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, яка застосовувалася до порушення справи про банкрутство Боржника). У п. 25 резолютивної частини ухвали попереднього засідання зазначено: встановити, що вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфініті» після 28 вересня 2012 року або не заявлені взагалі, відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом" не розглядаються і вважаються погашеними».
На підставі викладеного заявник просив суд визнати виконавчий лист № 2-4072/10, виданий Києво-Святошинським районним судом Київської області 03.11.2010 року про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфініті» (найменування змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Союз Агро Дніпро») на користь ОСОБА_1 коштів у розмірі 530 984,48 грн таким, що не підлягає виконанню у повному обсязі.
У судовому засіданні представник боржника вимоги заяви підтримав та просив задовольнити її у повному обсязі.
У судовому засіданні представник стягувача заперечував проти вимог поданої заяви та просив відмовити у її задоволенні у повному обсязі..
Дослідивши письмові матеріали справи, заслухавши учасників справи, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Із моменту звернення у належний спосіб до органів виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження, стягувач має право розраховувати, що компетентний орган здійснить всі можливі заходи для виконання постановленого судового рішення, що набрало законної сили.
Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення (п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 447 ЦПК України та ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Статтею 451 ЦПК України передбачено, що за результатами скарги суд постановляє ухвалу, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.
Судом встановлено, що 26 листопада 2010 року Києво-Святошинський РВ ДВС ГТУЮ у Київській області було відкрито виконавче провадження за № 22847926 з виконання виконавчого листа від 03 листопада 2010 року щодо рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 жовтня 2010 року у справі № 2-4072/10, яким задоволено позов ОСОБА_1 до ТОВ «Інфініті» (найменування змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Союз Агро Дніпро») та розірвано договір №39-Ір «про резервування» від 10 липня 2006 року, укладений між позивачем та відповідачем, стягнуто з відповідача на користь позивача 319 333,00 грн заборгованості за договором про резервування, 44 706,63 грн неустойки за прострочення зобов'язання, 25 406, 66 грн - 3% річних, 139 708,20 грн - індекс інфляції, 1700,00 грн - держмита, 120 грн - ІТЗ, а всього 530 974, 48 грн.
10 січня 2013 року орган виконавчої служби зупинив виконавче провадження у зв'язку із тим, що ухвалою Господарського суду Київської області у справі № БЗ/08І-12 від 18 липня 2012 року відкрито провадження у справі про банкрутство Боржника.
Ухвалою попереднього засідання Господарського суду Київської області у справі № БЗ/081-12/24 від 24 квітня 2014 року було визнано вимоги кредиторів до Боржника.
У вказаній ухвалі вимоги ОСОБА_1 визнані не були, оскільки вона не заявляла грошових вимог до Боржника у відповідності до вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, яка застосовувалася до порушення справи про банкрутство Боржника).
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10 березня 2025 року у справі №904/4742/24 про банкрутство боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз Агро Дніпро») визнано грошові вимоги ОСОБА_1 до боржника на суму: 1 черга - 6 056,00 грн (витрати по сплаті судового збору); 4 черга - 300 925,91 грн (заборгованість); решту вимог відхилено.
В ухвалі зазначено, що грошові вимоги ОСОБА_1 до боржника у розмірі 530 974,48 грн, що підтверджуються рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 жовтня 2010 року у справі №2-4072/10, виникли до відкриття провадження у справі №БЗ/081-12/24 про банкрутство боржника та на момент відкриття провадження були такими, строк виконання яких настав.
Однак ОСОБА_1 не звернулась до суду із заявою про визнання грошових вимог до боржника у справі про банкрутство №БЗ/081-12/24, а відтак відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, що діяла на момент заявлення та розгляду кредиторських вимог у справі №БЗ/081-12/24) грошові вимоги ОСОБА_1 до боржника у розмірі 530 974,48 грн вважаються погашеними.
Суд, дослідивши вказані документи зазначає, що вказаною ухвалою Господарського суду боржника звільнено від боргів, але сам виконавчий документ, що перебуває на примусовому виконанні у Києво-Святошинському РВ ДВС ГТУЮ у Київській області не скасований, або не визнаний судом таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
При цьому словосполучення «або з інших причин» не стосується припинення обов'язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад, в апеляційному чи касаційному порядку скасовано чи змінено рішення суду, або ж у зв'язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.
Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.
Обов'язок боржника може припинятися з передбачених законом підстав.
Підстави припинення цивільно-правових зобов'язань, зокрема, містить глава 50 розділу І книги п'ятої ЦК України.
Так, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.
Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
У цьому випадку саме на суд покладено обов'язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження (постанова Верховного Суду від 24 червня 2021 року у справі № 750/9956/17).
Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов'язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.
Позиція заявника у справі зводиться до того, що виконавчий лист від 03 листопада 2010 року № 2-4072/10 має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню у зв'язку з тим, що обов'язок боржника перед стягувачам припинений, відтак заборгованість боржника перед стягувачем у розмірі 530 984,48 грн є погашеною відповідно до вимог ч. 2 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» .
В ухвалі Господарського суду Дніпропетровської області від 10 березня 2025 року визнано частину грошових вимог ОСОБА_1 до боржника на суму 6 056,00 грн (витрати по сплаті судового збору) та 300 925,91 грн (заборгованість); зазначений порядок її виконання, а відповідно, дана ухвала суду не є підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, оскільки підстави передбачені ЦПК України для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню відсутні.
Крім того, рішення суду про стягнення заборгованості залишається невиконаним, заявник не спростовує наявність у нього заборгованості за вищезазначеним рішенням суду, яке набрало законної сили та не скасоване у встановленому законом порядку.
Враховуючи наведені норми права, належним чином дослідивши надані докази, суд вважає за доцільне відмовити у задоволенні заяви, оскільки боржником не надано жодного документального підтвердження для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Керуючись статтями 260, 353, 432 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви представника боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз Агро Дніпро» (попереднє найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфініті») - адвоката Даниліва Мирослава Михайловича про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню у цивільній справі №2-4072/10 за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ «Інфініті» про розірвання договору, повернення грошових коштів та стягнення неустойки, - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення або складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 06 жовтня 2025 року.
Суддя: Інна ФІНАГЕЄВА