Справа № 939/2323/25
Іменем України
12 грудня 2025 рокуселище Бородянка
Бородянський районний суд Київської області в складі головуючого - судді Стасенка Г.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська Агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 18 січня 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Центр фінансових рішень" і ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 5715840088. На підставі договору про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016 від 07 жовтня 2016 року, укладеного між ТОВ "Фінансова компанія "Центр фінансових рішень" і Акціонерним товариством "Таскомбанк", первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення до них, та сплачує первісному кредитору за відступлення прав вимоги грошові кошти в сумі, що дорівнює ціні позову у порядку та строки, встановлені цим договором. Сторони погодили, що первісний кредитор має право щоденно передавати (відступати) новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор зобов'язаний набувати такі права вимоги, шляхом підписання відповідних реєстрів прав вимоги із зазначенням ціни договору та розміру заборгованостей позичальників.
15 травня 2024 року між АТ "Таскомбанк" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" укладено договір факторингу № НІ/11/19-Ф, відповідно до якого ТОВ "ФК "ЄАПБ" набуло права грошової вимоги за кредитними договорами, договорами поруки в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги. Відповідно до додатку №1 до договору факторингу № НІ/11/19-Ф від 15 травня 2024 року реєстру прав вимоги, ТОВ "ФК "ЄАПБ" набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 34290 грн 58 копійок, з яких 22401 грн 97 коп. - заборгованість по тілу кредиту, 3654 грн 81 коп. - заборгованість по відсотках, 8233 грн 80 коп. - заборгованість по комісії. Після відступлення права грошової вимоги відповідач не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ "ФК "ЄАПБ", ні на рахунки попереднього кредитора. З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 15 травня 2024 року позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Таким чином ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед позивачем в сумі 34290 грн 58 копійок.
З урахуванням вказаних обставин просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 5715840088 від 18 січня 2022 року в розмірі 34290 грн 58 коп. та відшкодувати судові витрати.
25 вересня 2025 року було відкрито провадження у справі за вказаним позовом, ухвалено провести розгляд справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, відповідачу роз'яснено його право на подання відзиву на позов; у встановлені судом строки відповідач відзив на позов не подав.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від сторін до суду не надходили.
Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до такого висновку.
Судом встановлено, що 18 січня 2022 року між ТОВ "Фінансова компанія "Центр фінансових рішень" і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 5715840088, згідно з яким кредитодавець зобов'язується надати кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором; згідно з графіком платежів дата видачі кредиту - 18 січня 2022 року. (а.с. 5-7)
З розрахунку, наданого позивачем, вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 5715840088 станом на 30 червня 2025 року становить 34290 грн 58 коп., з яких 22401 грн 97 коп. - заборгованість по тілу кредиту, 3654 грн 81 коп. - заборгованість за відсотками, 8233 грн 80 коп. - заборгованість по комісії. (а.с. 11)
Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач обґрунтовував свої вимоги в тому числі тим, що на підставі договору про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016 від 07 жовтня 2016 року, укладеного між ТОВ "ФК "ЦФР" та АТ "Таскомбанк", первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення до них і сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки, встановлені цим договором. Сторони погодили, що первісний кредитор має право щоденно передавати (відступати) новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор зобов'язаний набувати такі права вимоги, шляхом підписання відповідних реєстрів прав вимоги із зазначенням ціни договору та розміру заборгованостей позичальників. 15 травня 2024 року між АТ "Таскомбанк" і ТОВ "ФК "ЄАПБ" було укладено договір факторингу № НІ/11/19-Ф, відповідно до якого АТ "Таскомбанк" зобов'язується відступити ТОВ "ФК "ЄАПБ" права вимоги за кредитними договорами, договорами поруки в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги, а ТОВ "ФК "ЄАПБ" зобов'язується передати (сплатити) АТ "Таскомбанк" суму фінансування.
За змістом договору про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016 від 07 жовтня 2016 року, а саме п. 2.1. - 2.3. договору, у відповідності до умов цього договору первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення до них та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки, встановлені цим договором. Сторони погодили, що первісний кредитор має право щоденно передавати (відступати) новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор зобов'язаний набувати такі права вимоги, шляхом підписання відповідних реєстрів прав вимоги із зазначенням ціни договору та розміру заборгованостей позичальників. Підписані сторонами відповідні реєстри прав вимоги є невід'ємною частиною цього договору. Розмір заборгованостей позичальників, права вимоги до яких відступається згідно реєстру прав вимог, вказується у кожному окремому реєстрі до цього договору. Реєстр прав вимог складається сторонами в паперовому та електронному вигляді. Кожний реєстр прав вимог, який передається первісним кредитором, повинен містити права вимоги, які відповідають параметрам/критеріям, визначених п. 2.3. договору. Права та обов'язки за кредитними договорами не можуть бути передані (відступлені) первісним кредитором та прийняті новим кредитором у разі невідповідності позичальників та кредитних договорів зазначеним вимогам.
Порядок оформлення відступлення прав вимоги визначений у розділі 3 договору про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016, укладеного 07 жовтня 2016 року між ПАТ "Таскомбанк" і ТОВ "ФК "ЦФР", проте долучена до позовної заяви копія вказаного договору не засвідчена позивачем у встановленому порядку, що не відповідає положенням ст. 95 ЦПК України, та не містить усіх аркушів документу, що унеможливлює встановлення усіх умов даного договору.
Крім того, позивачем не надано реєстру прав вимог, який є невід'ємною частиною вказаного договору про відступлення права вимоги.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до вимог ст. 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст. 1047 ЦК України).
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Встановлені судом фактичні обставини у справі свідчать про те, що між ТОВ "ФК "ЦФР" та відповідачем досягнуто згоди щодо всіх істотних умов вказаного кредитного договору.
Водночас, звертаючись із вказаним позовом до суду, позивач не довів факт відступлення права грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором від первісного кредитора до ПАТ "Таскомбанк" та відповідно від ПАТ "Таскомбанк" до позивача.
Так, позивач, стверджуючи про те, що 07 жовтня 2016 року між ТОВ "ФК "ЦФР" та АТ "Таскомбанк" було укладено договір про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016, відповідно до умов якого до АТ "Таскомбанк" перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 5715840088 від 18 січня 2022 року, надав суду лише 1, 2, 7, 8 сторінку вказаного договору про відступлення права вимоги. Проте з наданих сторінок вказаного договору неможливо встановити, що такий договір передбачає відступлення права грошової вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Так, відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Частиною 1 ст. 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
З доданих до позовної заяви документів вбачається, що кредитний договір укладений пізніше (18 січня 2022 року) ніж договір про відступлення права вимоги (07 жовтня 2016 року), на який посилається позивач. Зі змісту п. 1.7 договору про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016 від 07 жовтня 2016 року не вбачається, що такий договір передбачає відступлення права грошової вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Також копія вказаного договору № ТАСЦФР-10-2016 від 07 жовтня 2016 року не засвідчена позивачем у встановленому порядку, що не відповідає положенням ст. 95 ЦПК України, а також не містить усіх сторінок, що унеможливлює встановлення усіх умов даного договору.
Крім того, позивачем не надано копії реєстру прав вимог, який є невід'ємною частиною вказаного договору про відступлення права вимоги.
Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (стаття 517 ЦК України).
Основними засадами цивільного судочинства згідно з ч. 3 ст. 2 ЦПК України є змагальність та диспозитивність. Принцип змагальності полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12 ЦПК України). Принцип диспозитивності цивільного процесу полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду.
Вказані норми кореспондуються зі ст. 81 ЦПК України, яка визначає обов'язок доказування і подання доказів. Згідно з вказаною нормою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною 1 ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до вимог ч. 1 і 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Статтею 80 ЦПК України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Однак, всупереч вказаним вимогам, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження відступлення ТОВ "ФК "ЦФР" і набуття АТ "Такскомбанк" права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 5717840088 від 18 січня 2022 року.
Крім того, слід звернути увагу на те, що позивачем не було зазначено про наявність доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою, і не подано клопотання про їх витребування.
Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
Така правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 29 січня 2020 року в справі № 755/18920/18.
При цьому, у суду відсутній обов'язок вважати доведеною і встановленою ту обставину, про яку стверджує позивач, оскільки відповідно до приписів ч. 1 і 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В оцінці поведінки та способу ведення справ банком чи фінансовою установою суд враховує те, що вони є професійними учасниками ринку надання банківських послуг, у зв'язку з чим до них висуваються певні вимоги щодо дотримання правил та процедур, які є традиційними в цій сфері, до обачності та розсудливості у веденні справ тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ банком чи фінансовою установою є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною в цивільних відносинах з такою установою.
З врахуванням наведеного, всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом на користь слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 01 лютого 2023 року в справі № 199/7014/20.
Враховуючи викладене, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а також належність і достовірність кожного доказу окремо, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, оскільки позивачем не доведено належними, достовірними та достатніми доказами факт набуття АТ "Таскомбанк", а в подальшому й самим позивачем права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 5715840088 від 18 січня 2022 року, то суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та недоведеними, а тому дійшов висновку про необхідність відмови в їх задоволенні.
З огляду на те, що позовні вимоги суд залишає без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, необхідно віднести на рахунок позивача.
Керуючись ст. 207, 526, 549, 551, 610, 611, 626, 627, 628, 638, 1048-1049, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст. 2, 10-13, 76, 77, 79, 80, 81, 141, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами залишити без задоволення.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення суду складено 12 грудня 2025 року.
Головуючий - суддяГеннадій СТАСЕНКО