Справа № 953/5433/25
н/п 3/953/1773/25
24 жовтня 2025 року м. Харків
Суддя Київського районного суду м. Харкова Глос М. Л., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов із Департаменту патрульної поліції УПП у Харківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 3 ст. 130 КУпАП,
04.04.2025 року близько 03 год. 25 хв. у м. Харкові по вулиці Валентинівській, 13Б водій ОСОБА_1 , усупереч вимогам п. 2.9 «б» Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), керував автомобілем Ford Sierra, державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_2 , у стані алкогольного сп'яніння. Такий стан водія було встановлено за результатами огляду на місці зупинки транспортного засобу за згоди водія за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 7510 ARLM0295, згідно з якими в його організмі було виявлено алкоголь на рівні 1,09 проміле (номер тесту 659). За аналогічні правопорушення водій більш як двічі протягом року піддавався адміністративним стягненням.
ОСОБА_1 викликався до суду з завчасним повідомленням про дату, час і місце розгляду справи належним чином, проте у судове засідання він не з'явився, причин свого неприбуття не повідомив, з будь-якими заявами або клопотаннями до суду не звертався.
Отже, суд вжив усіх необхідних і можливих заходів для реалізації права ОСОБА_1 узяти участь у розгляді справи про притягнення його до адміністративної відповідальності, і процесуальні можливості для цього вичерпано. За наведених обставин, з метою дотримання розумного строку розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути її за відсутності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, участь якої згідно зі ст. 268 КУпАП у справах даної категорії не є обов'язковою.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справі про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
У розумінні ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність цієї особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Зазначені дані встановлюються, серед іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків (за наявності), документами.
За вимогами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Керуючись наведеними вимогами закону, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення доводиться поданими органом поліції доказами в їх сукупності і взаємозв'язку.
Зокрема, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння беззаперечно підтверджується даними: протоколу про адміністративне правопорушення, результатами огляду на місці події, актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів Alcotest Drager 7510 ARLM0295 (результат - 1,09 проміле), рапорту інспектора поліції, а також відеозаписом із бодікамери поліцейського.
Відповідно до ст. 266 КУпАП, п. 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015 р. (далі - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Наведеними вище письмовими доказами задокументовано виявлення уповноваженою службовою особою органу поліції у водія під час керування автомобілем визначених Інструкцією ознак алкогольного сп'яніння, пропозицію пройти медичний огляд на такий стан у встановленому законом порядку і проходження медичного огляду з використанням спеціальних технічних засобів Alcotest Drager 7510 (результат - 1,09 проміле).
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 ПДР України, згідно з яким водієві заборонено керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
На підтвердження повторності вчиненого правопорушення до матеріалів справи долучено копію постанов судів справах №953/6658/24 від 12.08.2024, №953/10186/24 від 04.12.2024, а також довідку поліцейського про повторність.
За наведених обставин суд кваліфікує дії ОСОБА_1 , котрий керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння і більш як двічі протягом року притягувався до адміністративної відповідальності за аналогічні правопорушення, за ч. 3 ст. 130 КУпАП.
ЄСПЛ у рішенні у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року акцентував увагу на тому, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання транспортних засобів несе потенційні ризики спричинення серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодилися нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Вирішуючи питання про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, суд відповідно до вимог ч. 2 ст. 33 КУпАП враховує характер вчиненого проступку, який демонструє грубе та систематичне порушення Правил дорожнього руху і ставлять під загрозу життя, здоров'я, безпеку інших осіб. Бере суд до уваги і дані про особу ОСОБА_1 який раніше неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності як за ст. 130, так і за ст. 126 КУпАП.
Передбачених ст. 34 КУпАП обставин, що пом'якшують адміністративну відповідальність, суд за результатами розгляду справи не встановив.
У пункті 2 ст. 35 цього кодексу законодавець відносить до обставин, що обтяжують адміністративну відповідальність, повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню. Проте зазначена обставина є елементом об'єктивної сторони кваліфікованого складу правопорушення, поставленого ОСОБА_1 за провину, а тому не може повторно враховуватися ще і як така, що обтяжує адміністративну відповідальність. Інших обставин, передбачених ст. 35 КУпАП, суд за результатами розгляду справи не встановив.
Адміністративне стягнення у виді конфіскації транспортного засобу, передбачене санкцією ч. 3 ст. 130, накладаються виключно на правопорушника у випадках, якщо автомобіль є його приватною власністю. Матеріалами справи підтверджується, що автомобіль, вказаний у протоколі, належить іншій особі - ОСОБА_2 . За таких обставин вилучення його у законного власника особи, питання про юридичну відповідальність якої у даній справі не вирішується, становило б порушення права людини на мирне володіння своїм майном (приватною власністю), гарантованого ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 41 Конституції України.
Відповідно до ч. 3 ст. 30 КУпАП якщо особою, позбавленою права керування транспортними засобами, до закінчення строку дії такого стягнення вчинено нове адміністративне правопорушення, за яке застосовано стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, до стягнення за вчинення нового адміністративного правопорушення приєднується невідбута частина стягнення. При цьому загальний строк позбавлення права керування транспортним засобом може перевищувати гранично допустимий строк, передбачений частиною другою цієї статті, тобто десять років.
Як видно з матеріалів справи, на ОСОБА_1 було накладено адміністративні стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами за постановами Київського районного суду м. Харкова від 12.08.2024 року у справі № 953/6658/24 за ч. 3 ст. 130 КУпАП та від 04.12.2024 року у справі № 953/10186/24 за ч. 3 ст. 130 та ч. 5 ст. 126 КУпАП на строк 10 років за кожною. На час вчинення правопорушень, за які він притягується до відповідальності у цій справі, жодного з зазначених стягнень ОСОБА_1 не відбув.
Виходячи з наведеного, на підставі ч. 3 ст. 30 КУпАП суд вважає за необхідне до стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, накладеного на ОСОБА_1 цією постановою, частково приєднати невідбуті аналогічні стягнення за попередніми постановами.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» суд стягує з правопорушника у дохід держави судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 грн. 60 коп.
Виходячи з наведеного та керуючись ст. ст. 33, ч. 3 ст. 130, 248, 252, 268, 280, 283, 284 КУпАП, суддя
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, та застосувати адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 (п'ятдесят одна тисяча) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 (десять) років без конфіскації транспортного засобу.
На підставі ч. 3 ст. 30 Кодексу України про адміністративні правопорушення до адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, накладеного цією постановою, частково приєднати невідбуті аналогічні стягнення за постановами Київського районного суду м. Харкова від 12.08.2024 року у справі № 953/6658/24 та від 04.12.2024 року у справі № 953/10186/24 накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остаточне стягнення у виді штрафу у розмірі 3 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 (п'ятдесят одна тисяча) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 12 (дванадцять) років без конфіскації транспортного засобу.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп.
Відповідно до ч. 1 ст. 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що у разі несплати штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ст. 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення у разі несплати ОСОБА_1 штрафу у розмірі 51 000 грн у строк, встановлений ч. 1 ст. 307 цього Кодексу, з нього підлягає стягненню на користь держави подвійний розмір штрафу у сумі 102 000 грн.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її прийняття.
Постанова набирає чинності після закінчення строку на її оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - з дня прийняття остаточного рішення апеляційним судом, якщо постанову суду першої інстанції не скасовано.
Постанову може бути пред'явлено до виконання протягом трьох місяців.
Суддя М. Л. Глос