справа № 208/6255/25
провадження № 2/208/3332/25
(заочне)
11 грудня 2025 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд міста Кам'янського Дніпропетровської області у складі:
головуючої судді: Кузнєцової А.С.,
за участю секретаря судового засідання: Бистрова І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кам'янське в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
На розгляд суду пред'явлено вказану позовну заяву, в якій представник ТОВ «Селфі Кредит» просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №1636578 від 17.07.2024 року у розмірі 65249,99 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 12287,50 грн., з яких: 12 499,99 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 48 375,00 гривень - заборгованість по процентах (%), 4 375,00 гривень - штрафні санкції та судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що 17 липня 2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір № 1636578 про надання споживчого кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовим ідентифікатором В716. Сума кредиту - 12500 грн., строк 360 днів, стандартна процентна ставка -1,5%. На виконання умов зазначеного договору ТОВ «Селфі Кредит» свої зобов'язання за кредитним договором виконало та надано позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_1 , яку відповідач вказав при оформленні кредиту. ОСОБА_1 свої зобов'язання за Договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на 05.05.2025 р., утворилась заборгованість у розмірі 65 249,99 гривень, у тому числі: 12 499,99 гривень - заборгованість за тілом кредиту (сума отриманого та неповернутого кредиту) за Кредитним договором; 48 375,00 гривень - заборгованість по процентах (%), які були нараховані за користування Кредитними коштами, 4 375,00 гривень - заборгованість за штрафними санкціями. З метою стягнення заборгованості за кредитним зобов'язанням позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою судді Заводського районного суду м. Кам'янського Дніпропетровської області Кузнєцової А.С. справу було прийнято до розгляду та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, що узгоджується з ч.4 ст.19, ст.274 ЦПК України.
Сторони на виклик до суду не з'явилися.
Позивач ТОВ «Селфі Кредит» про дату, час проведення судового засідання повідомлений належним чином відповіднодо ст.ст.128,130 ЦПК України, представником позивача. разом з позовною заявою було надано клопотання про розгляд справи за відсутності представника, позовні вимоги підтримано.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, причини неявки невідомі, судом вжито максимальні заходи для його повідомлення про розгляд справи з дотриманням ст. ст. 128, 130 ЦПК України.
З огляду на вказане, в розумінні ст. 280 ЦПК України, наявні умови для проведення заочного розгляду справи. Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, - приходить до наступних висновків.
Матеріалами справи встановлено такі факти та відповідні правовідносини.
Судом встановлено, що 17 липня 2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір № 1636578 про надання споживчого кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовим ідентифікатором В716. Сума кредиту - 12500 грн., строк 360 днів, стандартна процентна ставка -1,5%. ( а. с. 7-10).
Відповідно до листа ТОВ «Пейтек» від 10.04.2025 року, на картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , зазначену ним при оформленні кредиту, було перераховано кредитні кошти у розмірі 12500 грн. (а.с.10 на звороті)
Позивачем надано розрахунок про стан кредитної заборгованості по договору № 1636578, відповідно якій заборгованість складає 65 249,99 гривень, у тому числі: 12 499,99 гривень - заборгованість за тілом кредиту (сума отриманого та неповернутого кредиту) за Кредитним договором; 48 375,00 гривень - заборгованість по процентах (%), які були нараховані за користування Кредитними коштами. 4 375,00 гривень - заборгованість за штрафними санкціями (а.с.12-15).
08.05.2025 року на адресу відповідача було направлено досудову вимогу, де пропонувалось добровільно сплатити суму боргу (а.с.11). Проте, станом на день пред'явлення позову вимога залишилась не виконаною.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Ст. 4 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Згідно із частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із частинами першою,другою статті 639 Цивільного кодексу України ,договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні визначені Законом України «Про електронну комерцію», який встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Суб'єкт електронної комерції - суб'єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.
Згідно зістаттею 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту)другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Позивачем зазначено, що свої зобов'язання за договором позивач виконав у повному обсязі та надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту, однак, відповідач свої зобов'язання за кредитним зобов'язаннями належним чином не виконував, у зв'язку з чим за кредитним договором № №1636578 від 17.07.2024 року утворилась заборгованість за тілом кредиту (сума отриманого та неповернутого кредиту) за Кредитним договором в розмірі 12 499,99 гривень - та 48 375,00 гривень - заборгованість по процентах, які були нараховані за користування Кредитними коштами.
В той же час, відповідачем не надано детального та обґрунтованого розрахунку, який би спростовував правильність наданого позивачем розрахунку за кредитними договорам, а також доказів на підтвердження того, що ним належним чином виконувалися умови кредитного договору, з огляду на що не спростував доводи позивача.
Щодо вимог про стягнення з відповідача штрафних санкцій в розмірі 4375,00 грн., суд приходить до наступного.
Стаття 549 ЦК України передбачає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Критерії правомірності примусу суб'єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов'язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов'язковими для такого суб'єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).
У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Судом встановлено, що кредитний договір укладено 17.07.2024 року, відповідно і штрафні санкції нараховані після 24.02.2022 року. Отже до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Таким чином, позовна вимога в частині стягнення з відповідача штрафних санкцій є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Отже, врахувавши вищевикладені обставини справи, наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про часткового задоволення позовних вимог ТОВ «Селфі Кредит».
Згідно п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, резолютивна частина рішення суду повинна містити висновок суду про розподіл судових витрат. Розподіл судових витрат між сторонами відбувається за правилами статті 141 ЦПК України.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до змісту п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову витрати на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Судом встановлено, що у справі заявлено до відшкодування витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 12287,50,00 грн.
Згідно зі статтею 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
До суду першої інстанції позивач надав копію договору №52 про надання правничої допомоги від 10.03.2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» та АБ «СВК Партнерс». За умовами зазначеного договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Виконавець надає Замовнику послуги захисту прав та інтересів Замовника під час розгляду судом будь-якої інстанції справи у якій Замовник є учасником (а.с.16-17).
29.04.2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» та АБ «СВК Партнерс» підписано Акт приймання-передачі наданих послуг, згідно якого Виконавець надав, а Замовник прийняв юридичні послуги відповідно до Договору № 52 про надання правничої допомоги від 10.03.2025 року. Відповідно зазначено акта вартість послуг складається з: аналізу фактичних обставин - 500,00 грн та складання позовної заяви - вартість 2000,00 грн (а.с.18).
Відповідно до платіжного доручення №14043 від 28.04.2025 р. ТОВ «Селфі Кредит» здійснило оплату за надану правничу допомогу (а.с.20)
Суд вважає обґрунтованою та підтвердженою суму понесених позивачем витрат на правову допомогу в розмірі 2500,00 грн.
Щодо судових витрат за правничу допомогу на суму 9787,50 грн, які позивач очікує понести відповідно до п. 3 додатку № 2 до договору у розмірі 15 % від суми боргу, суд доходить таких висновків.
Відповідно до п. 3 додатку № 2 до договору про надання правової допомоги № 52 від 10.03.2025 клієнт зобов'язаний додатково сплатити адвокатському об'єднанню гонорар у розмірі 15% від суми боргу, яка підлягає стягненню із боржників та вказується у позовній заяві.
Оплата гонорару, визначеного пунктом 3 цього Додатку проводиться клієнтом протягом трьох календарних днів з моменту направлення клієнту рахунку, виставленого на підставі отриманих від клієнта реєстрів погашеної заборгованості боржників за звітний місяць, згідно з додатком №№4 до цього договору (п. 3.1.).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
У рішенні від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) (щодо справедливої сатисфакції) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) також зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9,00 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72) (пункт 5.43 постанови).
З урахуванням наведеного вище, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (див. зокрема, постанову Верховного Суду від 19 березня 2025 року у справі № 757/59959/18-ц (провадження № 61-15847св24)).
Суду не наданого доказів фактичного понесення позивачем витрат за надану правничу допомогу в сумі 9787,50 грн.
Крім того, відсутні як докази того, що такі витрати були необхідними у цій справі, так і докази того, що будуть неминуче сплачені ТОВ «Селфі Кредит» на користь адвокатського об'єднання «СВК Партнерс», а зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату гонорару від розміру стягнутої суми боргу, не є обов'язковими для суду у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у тому числі витрати на правову допомогу, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позовні вимоги ТОВ «Селфі Кредит» задоволено частково на (60874,99 грн. : 65249,99 грн. х 100 % = 93,29 %), то компенсації сплаченого ним судового збору підлягає: 2422,4 грн. * 93,29 % = 2259,80 грн., витрати на правову допомогу підлягають відшкодуванню у розмірі: 2500 грн *93,29% =2332,25 грн
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525,526, 530, 536 ЦК України, ст.ст. 3,5,12,13,18, 258, 260, 265, 268, 273, 280, 283 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» (код ЄДРПОУ 43979069):
- заборгованість за кредитним договором №1636578 від 17.07.2024р у розмірі 60874 (шістдесят тисяч вісімсот сімдесят чотири) гривні 99 копійок;
- понесені судові витрати в розмірі 2259 (дві тисячі двісті п'ятдесят дев'ять) гривні 80 копійок, витрати на правову допомогу в розмірі 2332 (дві тисячі триста тридцять дві) гривні 25 копійок.
В іншій частині вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто до Дніпровського апеляційного суду.
Дата складення повного судового рішення -11.12.2025 року.
Відомості про учасників справи відповідно до п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит», м.Київ вул..Андріївський узвіз 1А, код ЄДРПОУ 43979069);
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .
Суддя А.С. Кузнєцова