вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про зупинення провадження у справі
08.12.2025м. ДніпроСправа № 904/5803/25
за позовом Сумської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону (м.Суми) в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України (м. Київ) та в особі Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 )
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕлітТорг2024" (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області)
про стягнення штрафних санкцій за договором про закупівлю товарів за державні кошти №235-25 від 21.04.2025 у загальному розмірі 291 509 грн. 40 коп. Суддя Фещенко Ю.В.
Без участі представників сторін
Сумська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Центрального регіону звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України (далі - позивач-1) та в особі Військової частини НОМЕР_1 (далі - позивач-2), в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕлітТорг2024" (далі - відповідач) штрафні санкції за договором про закупівлю товарів за державні кошти № 235-25 від 21.04.2025 у загальному розмірі 291 509 грн. 40 коп.
Ціна позову складається з наступних сум:
- 79 073 грн. 40 коп. - пеня;
- 55 076 грн. 00 коп. - штраф, нарахований на підставі пункту 7.3. договору;
- 157 360 грн. 00 коп. - штраф, нарахований на підставі пункту 7.6. договору.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором про закупівлю товарів за державні кошти № 235-25 від 21.04.2025 в частині несвоєчасної поставки товару, внаслідок чого прокурор, на підставі пункту 7.3. договору, нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за період прострочення з 02.06.2025 по 05.09.2025 в сумі 79 073 грн. 40 коп., а також штраф у розмірі 7% вартості товарів, поставку яких прострочено, в сумі 55 076 грн. 00 коп. Крім того, на підставі пункту 7.6. договору, прокурор нарахував та просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 20% від частини невиконаних зобов'язань, в сумі 157 360 грн. 00 коп.
Також, у позовній заяві прокурором вказано про підстави звернення із вказаним позовом до суду, а саме: згідно із інформацією, що знаходиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань засновником Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України) є Адміністрація Державної прикордонної служби України, а сама Військова частина входить до ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке є територіальним органом Адміністрації Державної прикордонної служби України. Військова частина НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) виконує завдання щодо забезпечення недоторканості кордону, запобігання конкретним кримінальним та адміністративним правопорушенням, пов'язаним із протиправною діяльністю на кордоні, їх виявлення, припинення, здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення. В умовах агресії, розгорнутої проти України, виникає гостра необхідність забезпечення військовослужбовців безпечним та якісним харчуванням. Так, 05.09.2025 від НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України надійшов лист про надання інформації (на лист прокуратури від 02.09.2025), яким було підтверджено факт неналежного виконання ТОВ "ЕлітТорг2024" договірних зобов'язань за договором № 235-25 від 21.04.2025 та повідомлено, що за результатами реагування на лист прокурора надіслано до ТОВ "ЕлітТорг2024" повідомлено про розірвання договору та сплати штрафних санкцій. Також повідомлено, що особовий склад Військової частини НОМЕР_1 задіяний до виконання бойових завдань на " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (він же Сумський), тому належним чином здійснити захист порушених інтересів держави військовий підрозділ не має можливості та є необхідність у представництві прокурора інтересів Військової частини. У подальшому, 16.09.2025 керівником Сумської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону надіслано повідомлення в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України), де серед іншого, порушено питання про перелік активних дій вжитих Військовою частиною для захисту інтересів держави. У відповіді (листі від 19.09.2025) на лист прокурора від 16.09.2025 Військова частина НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) зазначила, що їх дії носили точковий та епізодичний характер і фактично були пов'язані із діловою перепискою без вчинення активних дій щодо застосування до контрагента міри відповідальності у вигляді штрафних санкцій. Крім того, акцентовано увагу на тому, що майже весь склад підрозділу залучений до відбиття наступу ворога на одному із оперативних напрямків (Курському), а тому не має об'єктивної можливості оперативно та ефективно відреагувати на неналежне виконання ТОВ "ЕлітТорг2024" взятих на себе зобов'язань за договором № 235-25 від 21.04.2025. За результатами отриманих відповідей: 05.09.2025, 19.09.2025, 22.09.2025 від Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) керівником Сумської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону спрямовано до вказаної частини повідомлення, в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 22.09.2025 про звернення від імені такого органу до суду, оскільки стан речей не задовольняє очікування суспільства і дана ситуація може негативно вплинути на боєздатність підрозділу. Наступного дня, 23.09.2025, надійшла відповідь від Військової частини НОМЕР_1 , в якій підрозділ не заперечував проти звернення прокурора від його імені до суду, оскільки бойова обстановка складається таким чином, що вказаний напрямок діяльності військової частини є другорядним та не пріоритетним, а тому об'єктивно ця ситуація без вступу прокурора може залишитися без належного реагування.
Також прокурор просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати зі сплати судового збору в сумі 4 372 грн. 64 коп.
Позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених статтями 162, 164 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2025 позовну заяву було залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків протягом 7-ми днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Від прокуратури надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх. суду №46918/25 від 27.10.2025).
Враховуючи вказане, ухвалою суду від 27.10.2025 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 50391/25 від 17.11.2025), в якому він просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на таке:
- відповідач поставив першу партію товару (картоплю) 09.05.2025 в кількості 20 000 кг, що підтверджується видатковою накладною № 2 від 09.05.2025 на суму 393 400 грн. та Актом приймання-передачі товару. При цьому, відповідач зауважує, що за твердженнями позивача прострочення поставки по даній поставці складає 9 днів. Проте, доказів того, що поставка товару відбулась із затримкою в 9 днів не надається. Враховуючи вказане, твердження про прострочення поставки є безпідставним. Товар поставлено в кількості 20 000 кг та прийнято замовником;
- щодо поставки від 22.05.2025, відповідач вказує на те, що товар ним було поставлено в кількості 20 000 кг та при поставці товару були надані всі необхідні документи, які передбачені умовами договору, в тому числі і документи, що підтверджують якість, декларацію виробника. Відповідач зазначає, що він не є виробником товару, виробник ФГ "Баргузін" при поставці товару ТОВ "ЕлітТорг2024" надавав декларацію виробника. В даній декларації містились всі необхідні відомості згідно з ДСТУ. Окрім того, при поставці товару першої партії декларація виробника була аналогічною, і претензій до неї не було, тому, не зрозуміло чому на другу поставку з'явились претензії щодо декларації виробника;
- також, відповідач зауважує, що при прийманні-передачі товару відбулось порушення процедури фіксації приймання товару. Відповідно до умов пунктів 5.21, 5.22.1, 5.22.2, 5.22.4 договору та чинного законодавства, у разі спору щодо якості продукції акт повинен бути складений за участю представника Держпродспоживслужби. Таких доказів позивачем не надано, тому факт постачання неякісної продукції є недоведеним. При цьому відповідач подав заяву вих. № 229 від 06.11.2025 щодо підтвердження участі представників Держпродспоживслужби. Крім того, відповідач 22.05.2025 здійснив поставку картоплі в кількості 20 000 кг, тому немає підстав нараховувати будь-які штрафні санкції щодо даної партії поставки;
- щодо форс-мажорних обставин відповідач зазначає, що поставка здійснювалась під час активних бойових дій. Позивач-2 - НОМЕР_2 прикордонний загін перебував у зоні бойових дій, що об'єктивно унеможливлювало виконання договору в окремі періоди. При цьому відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України та статті 218 Господарського кодексу України сторона звільняється від відповідальності, якщо доведе відсутність своєї вини через обставини непереборної сили;
- відповідач зауважує на відсутності збитків держави та зазначає, що позивач не надав доказів фактичного заподіяння збитків державі або негативних наслідків. Розрахунок штрафних санкцій здійснено формально, без належного економічного обґрунтування та не надано жодного підтвердження подачі заявок на постачання товару. Таким чином не зрозуміло від яких дат і чому нараховувались штрафи та пеня. Позивач-1 на запит відповідача надав відповідь від 08.11.2025 № 06.1.2/89141-25, в якій не підтверджена наявність збитків. Відповідач посилається на положення статті 233 Господарського кодексу України, яка передбачає можливість зменшення штрафних санкцій, якщо їх розмір явно непропорційний наслідкам порушення, а також зазначає, що у практиці (справа №922/484/17) підкреслюється, що позивач зобов'язаний довести наявність недоліків товару, їхнє походження та дотримання строків повідомлення - відсутність такої доказової бази є підставою для відмови в позові;
- позов поданий із порушенням вимог чинного законодавства, без належного обґрунтування та доказової бази; дії прокуратури виходять за межі наданих йому повноважень, а вимоги не підтверджені належними доказами;
- згідно з практикою (справа № 916/604/21) перевірка якості/комплектності має здійснюватися в порядку, встановленому договором або нормативами; відхилення встановленого порядку та/або відсутність оформлених актів свідчать проти можливості визнання товару неналежної якості. За вказаного, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимоги у зв'язку з відсутністю належних доказів фіксації неналежної якості поставки товару від 22.05.2025 та відсутністю доказів непоставки.
Від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів (вх. суду №50397/25 від 17.11.2025), в якому він просить суд витребувати в Адміністрації Державної прикордонної служби України (позивача-1) та Військової частини НОМЕР_1 (позивача-2) документи, які мають істотне значення для всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи, а саме:
1) оригінали Актів відбору зразків продукції (картоплі), складених під час перевірки постачання;
2) документи, що підтверджують участь представників Держпродспоживслужби при складанні актів;
3) лабораторні висновки або результати експертизи якості продукції проведені Адміністрацією Державної прикордонної служби України (позивачем-1) та Військовою частиною НОМЕР_1 (позивачем-2);
4) документи, що підтверджують факт і розмір заподіяних державі збитків;
5) оригінали розрахунків штрафних санкцій, які стали підставою позову.
В обґрунтування поданого клопотання відповідач зазначає, що перелічені документи є необхідними для перевірки достовірності тверджень позивача щодо постачання неякісної продукції та наявності збитків держави, оскільки без їх дослідження немає можливості повноцінно оцінити обґрунтованість позову.
Розглянувши клопотання відповідача про витребування доказів, суд не вбачав підстав для його задоволення з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Так, пунктом 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Відповідно до частини 2 статті 81 Господарського процесуального кодексу України у клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено:
1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів);
2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;
3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;
4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу;
5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
Таким чином, звертаючись із клопотання про витребування доказів судом, учасник має зазначити, які дії ним вживались для самостійного отримання доказів, про витребування яких він заявляє до суду.
При цьому причинами неможливості самостійного отримання доказу особою, яка бере участь у справі, може бути відмова особи, у якої знаходиться доказ, надати цей доказ; законодавчо встановлена заборона передання певної інформації тощо.
Особа, яка звертається з клопотанням про витребування доказу, повинна надати підтвердження того, що їй відмовлено в отриманні доказів, або відсутності відповіді на запит про отримання доказу з урахуванням достатнього часу на складання такої відповіді.
Всупереч наведеному, відповідачем у клопотанні не було наведено відомостей щодо вчинення ним дій задля самостійного отримання доказів, обставин щодо неможливості вчинення таких дій, відмови у наданні таких доказів відповідачу тощо, що свідчить про те, що відповідачем клопотання подане із порушенням порядку, визначеного статтею 81 Господарського процесуального кодексу України (не доведена неможливість самостійного отримання доказів).
Враховуючи вказане, ухвалою суду від 24.11.2025 у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів було відмовлено.
Від позивача-2 за допомогою системи "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. суду № 51541/25 від 21.11.2025), в якій він просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на таке:
- строк першої поставки був встановлений - до 29.04.2025, проте така перша поставка товару в кількості 20 000 кг відбулась лише 09.05.2025, у зв'язку з чим, позивач-2 вказує на те, що постачальником-відповідачем порушено пункт 5.1. договору в частині строку першої поставки. При цьому позивач, - Військова частина НОМЕР_1 , використовує поставлений товар для забезпечення харчування військовослужбовців, відтак якість такого товару є визначальною та впливає на боєздатність особового складу;
- 22.05.2025 відповідачем було здійснено постачання товару, в ході приймання якого позивачем-2 було виявлено, що: в декларації виробника № 10/35 від 24.04.2025 не вказаний ботанічний сорт картоплі; відсутнє маркування споживчої тари, яка має бути присутня на кожній одиниці партії (згідно із Законом України "Про інформація для споживачів щодо харчових продуктів"); в маркуванні споживчої тари, яка має бути присутня на кожній одиниці партії (згідно із Законом України "Про інформація для споживачів щодо харчових продуктів" та пунктом 8 ДСТУ 9221:2023), в якому зазначені основні відомості про продукт; в результаті проведення органолептичної перевірки картоплі встановлено, що кількість бульб вражених сухою гниллю, фітофторою, дротяником складає до 25%, що не відповідає першому сорту картоплі, згідно з ДСТУ 9221:2023 та додатку № 2 до договору № 235-25 від 24.04.2025, згідно з ДСТУ відсоток уражених клубнів не може перевищувати 5% для картоплі продовольчої пізньої першого класу; дані обставини були зафіксовані в Акті огляду та повернення харчових продуктів від 22.05.2025. У зв'язку з неналежною якістю та керуючись пунктом 5.16-5.18 договору, така партія товару була повернута замовнику. При цьому позивач-2 зазначає, що будь-яких пояснень, заперечень чи зауважень щодо якості поверненого товару від постачальника не надходило. Відтак між сторонами відсутній будь-який спір щодо якості товару, який постачальник поставив 22.05.2025 та який замовник не прийняв. Разом з тим, ним не було замінено повернутого товару на товар належної якості. За умов відсутності будь-якого спору між сторонами щодо якості, необґрунтованим є посилання відповідача на пункт 5.21 договору. Більше того, враховуючи умови пункту 5.21. договору, саме постачальник повинен був ініціювати лабораторне дослідження неякісної (повернутої) картоплі, адже відповідно до пункту 5.21. договору у разі виявлення сумнівів під час приймання товару щодо його якості в замовника, постачальник може ініціювати зі своєї сторони лабораторне дослідження товару; замовник та постачальник складають акт про відбір зразків та надають зразки поставленого товару на лабораторне дослідження в акредитованій лабораторії в області місця дислокації замовника. Проте в порушення вищевказаної умови, постачальник не ініціював лабораторного дослідження товару. За таких умов, позивач-2 вважає, що доводи відповідача (постачальника) щодо постачання ним товару належної якості не відповідають умовам договору;
- щодо обставин, які існували до підписання договору, позивач-2 зауважує, що про вказані обставини сторони знали або повинні були знати на момент підписання договору, тому такі не визнаються обставинами непереборної сили і не звільняють сторони від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором. Крім того, пунктом 9.5. договору встановлено, що військова агресія Російської Федерації проти України, відсутність електропостачання не може бути підставою для невиконання зобов'язань та термінів договору. Таким чином, позивач-2 стверджує, що, посилаючись на форс-мажорні обставини, відповідач намагається уникнути відповідальності за порушення умов договору. Тим більше, перебування замовника в районі ведення бойових дії (м. Суми) існувало на момент підписання договору та здійснення поставок товару в м. Суми - 09.05.2025 (прийнято товар) та 22.05.2025 (повернуто товар неналежної якості).
Від позивача-1 за допомогою системи "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. суду № 52281/25 від 26.11.2025), в якій він просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на таке:
- строк першої поставки був встановлений - до 29.04.2025, проте така перша поставка товару в кількості 20 000 кг відбулась лише 09.05.2025, у зв'язку з чим, позивач-1 вказує на те, що постачальником-відповідачем порушено пункт 5.1. договору в частині строку першої поставки;
- щодо повернутого товару, який не відповідав умовам щодо якості: позивач-2 використовує поставлений товар для забезпечення харчування військовослужбовців, відтак якість такого товару є визначальною та впливає на боєздатність особового складу. Крім того умовами договору були встановлені вимоги щодо якості товару;
- 22.05.2025 відповідачем було здійснено постачання товару, в ході приймання якого позивачем-2 було виявлено, що: в декларації виробника № 10/35 від 24.04.2025 не вказаний ботанічний сорт картоплі; відсутнє маркування споживчої тари, яка має бути присутня на кожній одиниці партії (згідно із Законом України "Про інформація для споживачів щодо харчових продуктів"); в маркуванні споживчої тари, яка має бути присутня на кожній одиниці партії (згідно із Законом України "Про інформація для споживачів щодо харчових продуктів" та пунктом 8 ДСТУ 9221:2023), в якому зазначені основні відомості про продукт; в результаті проведення органолептичної перевірки картоплі встановлено, що кількість бульб вражених сухою гниллю, фітофторою, дротяником складає до 25%, що не відповідає першому сорту картоплі, згідно з ДСТУ 9221:2023 та додатку № 2 до договору № 235-25 від 24.04.2025, згідно з ДСТУ відсоток уражених клубнів не може перевищувати 5% для картоплі продовольчої пізньої першого класу; дані обставини були зафіксовані в Акті огляду та повернення харчових продуктів від 22.05.2025. У зв'язку з неналежною якістю та керуючись пунктом 5.16-5.18 договору, така партія товару була повернута замовнику. При цьому позивач-1 зазначає, що будь-яких пояснень, заперечень чи зауважень щодо якості поверненого товару від постачальника не надходило. Відтак між сторонами відсутній будь-який спір щодо якості товару, який постачальник поставив 22.05.2025 та який замовник не прийняв. Разом з тим, ним не було замінено повернутого товару на товар належної якості. За умов відсутності будь-якого спору між сторонами щодо якості, необґрунтованим є посилання відповідача на пункт 5.21 договору. Більше того, враховуючи умови пункту 5.21. договору, саме постачальник повинен був ініціювати лабораторне дослідження неякісної (повернутої) картоплі, адже відповідно до пункту 5.21. договору у разі виявлення сумнівів під час приймання товару щодо його якості в замовника, постачальник може ініціювати зі своєї сторони лабораторне дослідження товару; замовник та постачальник складають акт про відбір зразків та надають зразки поставленого товару на лабораторне дослідження в акредитованій лабораторії в області місця дислокації замовника. Проте в порушення вищевказаної умови, постачальник не ініціював лабораторного дослідження товару. За таких умов, позивач-2 вважає, що доводи відповідача (постачальника) щодо постачання ним товару належної якості не відповідають умовам договору;
- пунктом 9.5. договору встановлено, що військова агресія Російської Федерації проти України, відсутність електропостачання не може бути підставою для невиконання зобов'язань та термінів договору. Позивач-1 зауважує, що посилаючись на форс-мажорні обставини, відповідач намагається уникнути відповідальності за порушення умов договору. Тим більше, перебування замовника в районі ведення бойових дії (м. Суми) існувало на момент підписання договору та здійснення поставок товару в м. Суми - 09.05.2025 (прийнято Товар) та 22.05.2025 (повернуто товар неналежної якості).
Від прокуратури надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. суду №52412/25 від 27.11.2025), в якій прокурор просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на таке:
- у розділі V "Умови поставки договору" в пункті 5.1. договору детально розписано чіткі терміни першої поставки, а саме: 7 днів з дати підписання договору. Факт надходження та отримання першої партії товару підтверджується Актом приймання-передачі запасів від 09.05.2025 та накладною № 2 від 09.05.2025, які були долучені до позовної заяви. Таким чином, прокурор вказує на те, що позивачем надано належні та достатні докази на підтвердження факту невиконання відповідачем вимог пункту 1.1. договору № 235-25 від 21.04.2025 та документально підтвердженого факту поставки товару за межами визначеного в договорі 7-денного строку;
- друга поставка - 20 000 кг картоплі відбулася відповідно до вимог пункту 5.1 договору, який передбачає здійснення постачання з 23 по 28 та з 03 до 06 числа кожного місяця. Товар від постачальника надійшов о 08:00 год. 22.05.2025 в кількості 20 000 кг. За результатами огляду було складено Акт № 1 про огляд та повернення харчових продуктів від 22.05.2025. Підставами для неприйняття другої партії картоплі вагою 20 000 кг стали невідповідність поставленої продукції вимогам ДСТУ 9221:2023 (далі ДСТУ), а саме: в декларації виробника не вказано ботанічний сорт картоплі; відсутнє маркування споживчої тари, яка має бути присутня на кожні одиниці партії; до 25% бульб враженні сухою гниллю, фітофторою, дротяником, що не відповідає вимогам до картоплі 1-го класу, де цей показник не має перевищувати 5%. У акті № 1 огляду і повернення від 22.05.2025 зазначені причини повернення та як вони були виявлені, а саме: наявність великої кількості зіпсованої картоплі гниллю, фітофторою та дротяником не потребує лабораторного дослідження, оскільки ідентифікується візуально. Більш того, акт було підписано і представником постачальника - Олексієм Пилипенком, що підтверджується наявністю його особистого підпису. Крім того, прокурор зауважує, що посилання відповідача на пункти 5.21., 5.22.14., 5.22.2., 5.22.4. договору є безпідставними, оскільки вони регламентують дії саме відповідача та його права на лабораторні дослідження, однак в жодному із вказаних пунктів не передбачено обов'язку замовника фіксувати факт поставки неякісного товару, саме з представником Держпродспоживслужби. Таким чином, прокурор стверджує, що замовник, відмовляючись приймати товар та складаючи акт діяв в повній відповідності до умов договору, на відміну від постачальника;
- щодо тверджень відповідача про форс-мажорні обставини та поставку товару під час активних бойових дій, прокурор зазначає, що положеннями пункту 9.2. договору передбачений обов'язок сторони, у випадку появи обставин непереборної сили, письмово повідомити іншу сторону не пізніше 15-ти днів з дати їх виникнення та надати копію звернення до торгово-промислової палати, а положеннями пункту 9.3. договору передбачені негативні наслідки для сторін у випадку неповідомлення/несвоєчасного повідомлення сторони про форс-мажорні обставини, а саме сторони втрачають право посилання на такі обставини. У пункті 9.5 договору передбачено, що військова агресія Російської Федерації проти України не може бути підставою для невиконання зобов'язань та термінів цього договору. Про факт бойових дій постачальнику було відомо і до моменту укладення договору. Доказів щодо звернення відповідача до Торгово-промисловими палати надано позивачу не було, як цього не було зроблено і під час розгляду справи в суді, а такий порядок дій є обов'язковим для сторін у випадку посилання на обставини непереборної сили. Таким чином, прокурор виснує, що у відповідача немає жодних правових підстав посилатися на форс-мажорні обставини для виправдання неналежного виконання своїх обов'язків за договором;
- щодо доводів відповідача про відсутність збитків державі та формального розрахунку штрафних санкцій, прокурор вважає, що вони також не заслуговують на увагу, оскільки для забезпечення високого рівня фізичного, когнітивного, емоційного стану військовослужбовців, виконання службово-бойових завдань необхідне забезпечення повноцінним харчуванням особового складу. Боєздатність підрозділів сил оборони України та ефективність виконання ними поставлених завдань у значній мірі залежить від рівня працездатності, фізичної та психоемоційної витривалості, тривалої концентрації уваги бійців, функціональних резервів їх організму, що визначається, серед іншого, якістю харчування. В Україні вимоги до раціону харчування військовослужбовців регламентуються постановою Кабінету Міністрів України № 426 "Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань" від 29.03.2002 та наказом Міністра оборони України № 591 "Про затвердження Каталогу продуктів харчування" від 15.11.2019, де серед різних видів харчів міститься - "картопля свіжа". Таким чином, під збитками прийнято вважати об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин, тому, збитки проявляються не лише в матеріальній формі. Щодо розрахунку штрафних санкцій, то прокуратурою здійснено детальний розрахунок кожного із допущених порушень постачальником, а тому загальне зазначення про формальність без чітких і аргументованих зауважень не дає розуміння того, в чому саме проявилася формальність дій позивача.
Під час розгляду справи судом встановлено таке.
З урахуванням змісту статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності. Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об'єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Отже, єдність судової практики є складовою принципу правової визначеності.
Згідно з частиною 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом встановлено, що Верховний Суд у складі колегій суддів судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів у постанові від 09.07.2025 у справі № 910/4017/24 у подібних правовідносинах з огляду на тотожний склад учасників справ (за позовом заступника керівника Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Військової частини), а також застосування норм права, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій в частині залишення без розгляду позову прокурора в інтересах держави в особі Військової частини, виснував таке:
"56. Суди попередніх інстанцій у цій справі позов прокурора в інтересах держави в особі ВЧ до ТОВ "Київгеоцентр Сервіс" залишили без розгляду, мотивувавши це тим, що прокурор фактично звертається до суду не в інтересах держави, а в інтересах суб'єкта господарювання поза відносинами представництва, що не відповідає висновку про заборону здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, оскільки ВЧ за своєю організаційно-правовою формою є державною установою, а не державним органом, як помилково зазначав прокурор у своєму позові та у судових засіданнях; у спірних правовідносинах ця установа діяла як господарюючий суб'єкт, а не як суб'єкт владних повноважень, а тому пред'явлення позову в інтересах останнього є неправомірним і виходить за межі повноважень прокурорського представництва, що є підставою для залишення позову без розгляду.
57. Як вже було зазначено, суб'єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб'єктом владних повноважень незалежно від наявності статусу юридичної особи.
58. Правові засади здійснення у Збройних Силах України господарської діяльності, встановлює умови і гарантії її організації та державної підтримки визначає Закон "Про господарську діяльність у Збройних Силах України".
59. Суб'єктами господарської діяльності у Збройних Силах України є військові частини, заклади, установи та організації Збройних Сил України, які утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України, ведуть відокремлене господарство, мають кошторис надходжень та видатків, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням (ст.3 Закон "Про господарську діяльність у Збройних Силах України").
60. У пп.106 п.4 Положення про Міністерство оборони України вказано, що Міністерство оборони України відповідно до покладених на нього завдань реєструє військові частини як суб'єкти господарської діяльності.
61. Отже, в розумінні цих правових норм військова частина не є органом державної влади чи місцевого самоврядування і не є суб'єктом владних повноважень, а є суб'єктом господарської діяльності. ...
74. У цій же справі прокурор звернувся з позовом в інтересах держави як в особі Міністерства оборони України, так і в особі ВЧ (яка не є суб'єктом владних повноважень).
75. З огляду на це, Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій правильно залишили без розгляду позов, поданий прокурором в інтересах військової частини.".
У той же час, ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 16.10.2025 справу № 910/6530/24 передано на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. Зазначена ухвала суду мотивована тим, що колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 09.07.2025 у справі № 910/4017/24, що приймалася колегією суддів з іншої палати. Передаючи зазначену справу на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, було зазначено, зокрема, такий правовий аналіз спірних правовідносин в контексті можливості звернення прокурора із позовом в інтересах Військової частини:
"82. Відповідно до статті 3 Закону № 1934-XII Збройні Сили України мають таку загальну структуру: Генеральний штаб Збройних Сил України; Командування об'єднаних сил Збройних Сил України; види Збройних Сил України - Сухопутні війська, Повітряні Сили, Військово-Морські Сили; окремі роди сил Збройних Сил України - Сили спеціальних операцій, Сили безпілотних систем, Сили територіальної оборони, Сили логістики, Сили підтримки, Медичні сили; окремі роди військ Збройних Сил України - Десантно-штурмові війська, Війська зв'язку та кібербезпеки; органи військового управління, з'єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, що не належать до видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України. Організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з'єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.
83. З наведених норм Закону № 1934-XII вбачається, що військові частини є структурною складовою Збройних Сил України основним завданням яких є оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.
84. Згідно зі статтею 1 Закону № 1932-ХІІ військове формування - створена відповідно до законодавства України сукупність військових з'єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій. Військове командування - Головнокомандувач Збройних Сил України, Командувач об'єднаних сил Збройних Сил України, командувачі видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командувачі (начальники) органів військового управління, командири з'єднань, військових частин Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань. Органи військового управління - Міністерство оборони України, інші центральні органи виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України, Генеральний штаб Збройних Сил України, інші штаби, командування, управління, постійні чи тимчасово утворені органи у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, призначені для виконання функцій з управління, в межах їх компетенції, військами (силами), з'єднаннями, військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями, які належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади, а також територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. ..
92. Відповідно до статті 14 Закону № 1934-XII Збройні Сили України можуть здійснювати господарську діяльність згідно із законом.
93. Згідно з частинами першою, другою статті 3 Закону № 1076-XIV суб'єктами господарської діяльності у Збройних Силах України є військові частини, заклади, установи та організації Збройних Сил України, які утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України, ведуть відокремлене господарство, мають кошторис надходжень та видатків, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням. Перелік видів господарської діяльності, здійснення якої дозволяється військовим частинам, визначається Кабінетом Міністрів України.
94. Так, зазначені норми визначають, що військові частини можуть здійснювати обмежену господарську діяльність, в тому числі, з оборонних закупівель, пов'язану із закупівлею товарів, робіт і послуг оборонного призначення. Проте, вступ військової частини в цивільні, господарські відносини, як і будь-якого іншого органу державної влади, не позбавляє її статусу органу військового управління та статусу суб'єкта владних повноважень. ...
99. Згідно з частиною першою статті 15 Закону № 1934-XII фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
100. Військові частини Збройних Сил України є учасниками бюджетного процесу, а саме, розпорядниками бюджетних коштів за відповідними бюджетними призначеннями та асигнуваннями, тобто суб'єктами, які розпоряджаються бюджетними коштами. Вказане свідчить про виконання військовими частинами публічно-владних управлінських функцій, в тому числі на виконання делегованих повноважень як суб'єкта владних повноважень.
101. ВЧ НОМЕР_1 у цій справі, реалізуючи надану бюджетну компетенцію щодо раціонального, ощадливого та ефективного використання державних фінансів, діяла не як приватний суб'єкт господарювання, а реалізовувала державну політику, репрезентуючи в господарських правовідносинах державний як приватний, так і публічний інтерес.
102. ВЧ НОМЕР_1 уклала оспорювані договори як замовник - розпорядник бюджетних коштів. Зазначене дає підстави вважати, що: укладаючи та здійснюючи оплату за оспорюваним договором, військова частина фактично використовувала кошти державного бюджету; військова частина у спірних правовідносинах реалізовувала делеговані їй владні повноваження з розпорядження і використання бюджетними коштами; військова частина, зокрема, здійснює функції захисту конституційного ладу України, цілісності її території від спроб зміни їх насильницьким шляхом; участь у здійсненні заходів правового режиму воєнного стану; участь у виконанні завдань територіальної оборони; оборона важливих державних об'єктів, спеціальних вантажів тощо.
103. Нераціональне використання бюджетних коштів в свою чергу свідчить про наявність саме публічного (державного) інтересу, а не приватного інтересу військової частини, тому має наслідком порушення фактично публічних інтересів (інтересів держави), оскільки військова частина є учасником бюджетного процесу та реалізує публічну функцію розпорядника бюджетних коштів.
104. Колегія суддів зазначає, що до інтересів держави безпосередньо належить дотримання вимог законодавства, що регулює питання управління та використання бюджетних коштів, а протиправне витрачання з бюджету коштів підриває матеріальну основу органів влади, а також держави в цілому. Захист інтересів держави у бюджетних правовідносинах, у тому числі при зайвому витрачанні чи заволодінні бюджетними коштами, є основним пріоритетом усіх органів, у тому числі прокуратури, а порушення у цій сфері є неприпустимим.
105. У зв'язку з цим, захист інтересів держави у бюджетних правовідносинах, у тому числі при зайвому витрачанні чи заволодінні бюджетними коштами, є основним пріоритетом роботи усіх органів, у тому числі прокуратури, а порушення у цій сфері є неприпустимим в умовах сьогодення.
106. Забезпечення національної безпеки українського суспільства є однією з найважливіших функцій держави, основні завдання їх захисту суверенітету і територіальної цілісності якої покладаються на Збройні Сили України та інші військові формування, в тому числі військові частини.
107. Колегія суддів вважає, що у випадку наявності порушень державних інтересів у сфері використання військовою частиною бюджетних коштів прокурор може звернутись до суду з позовом в інтересах держави в особі такої військової частини, яке володіє майном на праві оперативного управління, створено не для отримання прибутку, а для виконання важливих функцій, визначених спеціальними законами, безпосередньо здійснює розпоряджання та використання бюджетними коштами.
108. При цьому суд не повинен обмежуватись встановленням лише організаційно-правової форми такого суб'єкта та відносин власності (структурний тест), однак має також здійснити аналіз його діяльності, покладені на нього функції та встановити, чи є такий суб'єкт суб'єктом владних повноважень.".
Також судом встановлено, що ухвалою Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.11.2025 справу № 910/6530/24 прийнято до розгляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Станом на 08.12.2025 в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутні відомості щодо результатів розгляду вказаної справи.
Суд також відзначає, що у справі, що розглядається, прокурор звернувся до суду із позовом в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України (позивач-1) та в особі Військової частини НОМЕР_1 (позивач-2).
Отже, правовідносини у даній справі та у справі № 910/6530/24 є подібними за складом учасників справи, а з урахуванням підстав для передачі справи № 910/6530/24 на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №910/6530/24 (розгляд питання щодо права прокурора звертатися до суду із позовом в інтересах держави в особі військової частини), правові висновки у справі № 910/6530/24 щодо зазначеного питання матимуть істотне значення для розгляду цієї справи.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
За приписами пункту 11 частини 1 статті 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі у цьому випадку зупиняється до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Враховуючи вказане, з метою застосування до спірних правовідносин норм права з урахуванням висновку Верховного Суду про їх застосування у подібних правовідносинах (в іншій справі), суд дійшов висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі № 904/5803/25 до закінчення перегляду у касаційному порядку об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 910/6530/24.
Керуючись пунктом 7 частини 1 статті 228, пунктом 11 частини 1 статті 229, статтями 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Зупинити провадження у справі № 904/5803/25 за позовом Сумської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України та в особі Військової частини НОМЕР_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕлітТорг2024" про стягнення штрафних санкцій за договором про закупівлю товарів за державні кошти № 235-25 від 21.04.2025 у загальному розмірі 291 509 грн. 40 коп. до закінчення перегляду у касаційному порядку об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №910/6530/24.
Зобов'язати прокурора та сторін повідомити Господарський суд Дніпропетровської області про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі №904/5803/25, на підтвердження чого подати належні докази.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 12.12.2025 та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повна ухвала складена та підписана - 12.12.2025.
Суддя Ю.В. Фещенко