Справа № 727/13966/25
Провадження № 2-а/727/280/25
03 грудня 2025 року Шевченківський районний суд м. Чернівці, в складі:
головуючого судді - Слободян Г.М.
секретар судового засідання - Гелич К.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце проживання: с. Молниця, Чернівецького району Чернівецької області), інтереси якого представляє адвокат Онофрей В.К. до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , юридична адреса АДРЕСА_1 ) про визнання протиправної та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
Короткий зміст позову.
Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови №504 від 06.02.2025 року про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП, та закриття провадження по справі.
Мотивуючи позовні вимоги посилається на те, що постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №504 від 06.02.2025 року, якою на нього накладено адміністративне стягнення за ч.3 ст.210 КУпАП у розмірі 17 000 гривень, винесено з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки під час розгляду справи про адміністративне правопорушення було порушено його право на участь у розгляді справи, гарантоване статтею 268 КУпАП, оскільки він та його захисник не були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи. Позивач зазначає, що до початку розгляду справи його адвокатом було подано письмове клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю ознайомлення з матеріалами справи, однак зазначене клопотання було проігноровано, а справа була розглянута за його відсутності та відсутності його представника. Крім того, зазначає, що оскаржувана постанова винесена за неправильною правовою кваліфікацією, а саме за частиною третьою статті 210 КУпАП, тоді як описані у протоколі дії (бездіяльність) фактично стосуються уточнення персональних даних, що за своїм змістом відноситься до статті 210-1 КУпАП, а не до статті 210 КУпАП. Позивач також вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки обов'язок уточнення персональних даних виник у період, коли нова мобілізація не була оголошена, а отже відповідальність за статтею 210 КУпАП не могла наставати. Вважає, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, а відтак підлягає скасуванню.
Просить визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення 06.02.2025 року №504 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності на підставі ч. 3 ст. 210 КУпАп та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн. та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Рух справи та позиція сторін.
Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 04.11.2025 року відкрито провадження по справі.
11 листопада 2025 року представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , направив на електронну адресу суду відзив на адміністративний позов. Посилається на те, що Прикінцевими і перехідними положеннями Закону України « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 р., № 3633 IХ, встановлено, що громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інші персональні дані. Вказує на те, що можливості отримати інформацію про місце фактичного проживання та місце перебування, номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти в установах ТЦК та СП відсутня, оскільки відповідних реєстрів не існує. Стверджує, що приписи військовозобов'язаним ОСОБА_1 в період з 18.05.2024 по 16.07.2024 були проігноровані, оскільки позивач не з'являвся вчасно до ІНФОРМАЦІЯ_2 , персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста вчасно не уточнив, що призвело до порушення ним правил військового обліку, вчиненого в особливий період. Вказує на те, що позивач ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв'язку з чим його було притягнуто до адміністративної відповідальності постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 504 від 06.02.2025 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 гривень. Вважає, що вимоги позивача є безпідставними та задоволенню не підлягають, оскільки постанова про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 Кодексу України винесена правомірно. Просить відмовити в задоволенні позову повністю.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, однак його представник, адвокат Онофрей В.К., скерував до суду заяву про розгляд справи за їхньої відсутності. Позовні вимоги підтримують повністю та просять їх задовольнити.
Представник відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи.
У відповідності до вимог частини 1 статті 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши та дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд зважає на наступне.
Згідно ст.287 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно до вимог ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 5 ст.77 КАС України, якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Суд зазначає, що предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
Досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у відповідача по справі підстави для прийняття постанови про адміністративне правопорушення відносно позивача.
Досліджені судом докази та застосовані норми права.
Як встановлено судом, постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №504 від 06.02.2025 року, позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210 КУпАП із накладенням штрафу у розмірі 17 000 грн. (а.с.8).
Відносно позивача ОСОБА_1 29.01.2025 року було складено протокол серії ЧРТЦК про адміністративне правопорушення №264 від 29.01.2025 року, в якому зазначено, що позивач не уточнив свої облікові дані (а.с.9).
До позовної заяви також долучено копію клопотання адвоката позивача - Онофрей В.К. від 06.02.2025 року про відкладення розгляду справи про адміністративне правопорушення з метою ознайомлення з матеріалами справи, а саме протоколомсерії ЧРТЦК №264 від 29.01.2025 року про адміністративне правопорушення (а.с.10).
У відповідності до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно до ст. 129 Конституції України, ст.ст. 9, 77 КАС України адміністративне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Як вбачається з положень ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Європейський суд з прав людини у справі «Кобець проти України» зазначав, що відповідно до прецедентної практики при оцінці доказів суд керується критерієм «поза розумним сумнівом» та доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що встановлює вину особи.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду.
Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України від 24.02.2022 року №69/22 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України оголошено загальну мобілізацію.
Крім того, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" указом Президента України від 24.02.2022 року, затвердженого Законом України № 2102 -IX від 24.02.2022 року введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та продовжує діяти на даний час.
Правила військового обліку встановлені Законом України "Про військовий обов'язок та військову службу", Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", Порядком організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затвердженим постановою КМУ №921 від 07.12.2016 року.
За змістом цих нормативно-правових актів, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави та ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період.
Так, відповідно до п. п. 2-3 "Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. №1487, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Частиною 1 ст. 210 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Разом з цим, частина 3 ст. 210 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою №504 від 06.02.2025 року, що винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП (порушення правил військового обліку), та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу 17 000,00 грн.
Позивач категорично не погоджується з оскаржуваною постановою, з огляду зокрема і на те, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення було порушено його право на участь у розгляді справи, гарантоване статтею 268 КУпАП, оскільки він та його захисник не були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а письмове клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю ознайомлення з матеріалами справи подане до початку розгляду справи було проігноровано, справа була розглянута за відсутності позивача та його представника.
Так, відповідно до частин першої та другої статті 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за винятком випадків, коли є дані про її своєчасне повідомлення про місце і час розгляду справи та від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду.
Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що позивач та його захисник не були належним чином повідомлені про дату та час розгляду справи. При цьому до початку розгляду справи адвокатом позивача було подано клопотання про відкладення розгляду справи, яке не було розглянуте уповноваженою посадовою особою.
Суд вважає, що розгляд справи за відсутності позивача та його представника є порушенням вимог статті 268 КУпАП та відповідно є самостійною підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Окрім зазначеного, відповідно до статті 278 КУпАП посадова особа при підготовці до розгляду справи зобов'язана, зокрема, з'ясувати, чи повідомлено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду, а також вирішити заявлені клопотання.
Проте, з матеріалів справи не вбачається, що зазначені вимоги були дотримані, що свідчить про істотне порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Із змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що позивачу інкримінується неуточнення персональних даних.
Водночас така бездіяльність за своїм змістом не охоплюється диспозицією статті 210 КУпАП, яка передбачає відповідальність за порушення правил військового обліку, а фактично стосується питань мобілізаційної підготовки та мобілізації, що регулюється статтею 210-1 КУпАП.
Викладене свідчить про те, що посадовою особою було неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до незаконного та безпідставного притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
З урахуванням обставин, наведених у позові, обов'язок уточнення персональних даних у період, за який позивача притягнуто до відповідальності, не утворює складу адміністративного правопорушення за статтею 210 КУпАП, а тому відсутні правові підстави для застосування до позивача адміністративного стягнення.
Вказаний список подається в електронній формі засобами Порталу Дія (у разі наявності технічної можливості) відповідно до Порядку бронювання засобами Єдиного державного веб порталу або у паперовій та/або електронній формі за формою згідно з додатком 1 разом з відповідним обґрунтуванням та довідкою про кількість військовозобов'язаних за формою згідно з додатком 2.
Згідно цього ж положення, в обґрунтуванні зазначається наступна інформація: «…про відповідність облікових даних військовозобов'язаних, зазначених у списку, їх військово-обліковим документам, а також проведення уточнення ними даних щодо перебування на військовому обліку відповідно до пункту 2 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 11 квітня 2024 р. № 3633-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку…».
Згідно із ч. 1 ст. 5 Закону України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.
Відповідно до абз. 4 ч. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.
Згідно із ч. 8 ст. 5 Закону України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів - органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.
Суд зауважує на тому, що приміткою до ст. 210 зазначається, що Положення статей 210, 210-1 КУпАп не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Згідно ч. 3 ст. 13 Закону України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів до Реєстру вносяться відомості, визначені статтею 6(Відомості Реєстру) цього Закону, одержані від призовників, військовозобов'язаних та резервістів або шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені частиною третьою статті 14 (Актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.) цього Закону.
Разом з цим, відповідачем не було надано жодних доказів про те, що отримати вказану вище інформацію з зазначених вище джерел, шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) неможливо.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що оскаржувана постанова є такою, щоприйнята неправомірно без врахування усіх обставин справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів
Так, згідно з Інструкцією, уповноважені посадові особи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, яким надано право складати протоколи про адміністративні правопорушення (додаток 1), передбачені статтями 210, 210-1, 211 Кодексу України про адміністративні правопорушення, визначаються наказами керівників відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (п. 3 р. І). До протоколу долучаються докази, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Докази, які долучаються до протоколу, повинні містити достовірну інформацію, відповідати вимогам законодавства та правилам діловодства. Обов'язок щодо збирання доказів та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення покладається на уповноважену особу, яка складає протокол (п. 6 р. II). Матеріали справи про адміністративне правопорушення подаються уповноваженою посадовою особою, яка склала протокол, керівнику територіального центру комплектування та соціальної підтримки, для її розгляду у порядку, визначеному КУпАП (п. 9 р. II). Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки відповідно до статті 283 КУпАП виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення (додаток 4) (далі - постанова) (п. 10 р. II)
Відповідно до п. 6 Розділу II Інструкції, до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються докази, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Докази, які долучаються до протоколу, повинні містити достовірну інформацію, відповідати вимогам законодавства та правилам діловодства. Обов'язок щодо збирання доказів та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення покладається на уповноважену особу, яка складає протокол.
Разом з цим, до протоколу про адміністративне правопорушення не долучено первинних документів обліку, які би свідчили про протиправну поведінку позивача ОСОБА_1 , а також інших доказів, зокрема відомостей щодо здійснення перевірки функціонування системи військового обліку громадян України в органах державної влади, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях з приводу відсутності у такою інформації щодо позивача, як такого, що не перебуває на військовому обліку у відповідному ТЦК та не виконує правила військового обліку.
Частиною 2 статті 58 Конституції України передбачено, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Так, згідно ст. ст.7, 245 КУпАП ніхто не може бути підланий заходу впливу в зв?язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об?єктивне з?ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.
Стаття 62 Конституції України передбачає, що всі сумніви щодо доведення вини особи тлумачаться на її користь.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає до застосування у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події, винності особи у вчиненні адміністративного правопорушення тлумачаться на і користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
За змістом ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п.3 ч 3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Відповідно п.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються з судового збору та з витрат, пов'язаних з розглядом справи. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.
На основі повного та всебічного з'ясування обставин, дослідивши матеріали справи та беручи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги ґрунтуються на законі та підлягають до задоволення в повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.210, 247, 268, 284, 289, 292, 293 КУпАП,
ст.ст.2, 9, 77, 90, 139, 241-246, 286 КАС України, суд, -
Поновити позивачу ОСОБА_1 пропущений строк на оскарження постанови №504 від 06 лютого 2025 року про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП.
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце проживання: с. Молниця, Чернівецького району Чернівецької області) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , юридична адреса АДРЕСА_1 ) про визнання протиправною та скасування постанови №504 від 06 лютого 2025 року про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП та закриття провадження у справі - задовольнити.
Скасувати постанову №504 від 06 лютого 2025 року про накладення на ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) адміністративного стягнення у розмірі 17 000 гривень у справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 КУпАП, провадження у справі закрити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце проживання: с. Молниця, Чернівецького району Чернівецької області) на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст судового рішення складено 09.12.2025 року.
Суддя Слободян Г.М.