Справа №345/6425/25
Провадження № 2/345/3028/2025
03.12.2025 р. м.Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді - Юрчака Л.Б.
секретаря - Пилипів Н.П.
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні у порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Калуші цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Верхнянської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області про визнання права власності на спадкове майно за заповітом, -
позивач звернулася до суду із позовною заявою про визнання право власності на наступне спадкове майно, а саме: на земельну ділянку, площею 1,1934 га, кадастровий номер: 2622882000:02:004:0015, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка на підставі Державного акту на право приватної власності на землю Серія І-ІФ № 038410 від 10.07.1999 року, належала спадкодавцю ОСОБА_2 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позовні вимоги мотивує тим, що після смерті матері позивача - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилася спадщина, до складу якої входить земельна ділянка площею 1,1934 га з кадастровим номером 2622882000:02:004:0015, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Зазначена земельна ділянка належала спадкодавцю на праві приватної власності на підставі державного акта. Вона є спадкоємцем за заповітом, посвідченим у встановленому законом порядку, який не скасовувався та не змінювався, а також вона постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, у зв'язку з чим вважається такою, що прийняла спадщину. У видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріусом було відмовлено з підстав наявності розбіжностей у відомостях Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у зв'язку з чим просить суд захистити її спадкові права шляхом визнання права власності на зазначену земельну ділянку.
Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12.11.2025 р. відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.
У підготовче судове засідання ОСОБА_1 та представник позивачки ОСОБА_3 не з'явилися, однак представник позивача - адвокат Жовнір М.Й. подав заяву в якій просив розглядати справу у його та позивача відсутності та винести рішення на підставі наданих доказів, позовні вимоги підтримує та просить суд задоволити їх у повному обсязі.
У підготовче судове засідання представник Верхнянської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області також не з'явився, проте подав заяву, в якій просить суд розглядати справу в їх відсутності, позов визнає та не заперечує щодо його задоволення.
Згідно абз. 3 п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Зважаючи на те, що відповідач по справі визнав вимоги позивача і це визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у відповідності до частини четвертої статті 206 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у справі доказів та ухвалити рішення про задоволення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази в їх сукупності, встановивши таким чином фактичні обставини справи, вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з таких підстав.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є спадкоємцем за заповітом після смерті своєї матері - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Факт смерті спадкодавця та її останнє місце проживання - АДРЕСА_1 - підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Калуським міськрайонним відділом ДРАЦС, актовий запис № 423 від 25.03.2021 року.
ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за життя склала заповіт, посвідчений 07 лютого 2018 року старостою села Довгий Войнилів виконавчого комітету Верхнянської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області та зареєстрований у реєстрі за № 3-2. Факт складання заповіту, його чинність, а також те, що заповіт не змінювався і не скасовувався, підтверджується копією заповіту та довідкою старости села Довгий Войнилів Верхнянської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області від 02 вересня 2021 року № 437.
Згідно із зазначеним заповітом спадкодавець заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , усі належні їй майнові права та все майно, яке належало або могло належати їй на день смерті, незалежно від його місцезнаходження та складу.
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої входить земельна ділянка площею 1,1934 га з кадастровим номером 2622882000:02:004:0015, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території села Довгий Войнилів Калуського району Івано-Франківської області. Зазначена земельна ділянка належала спадкодавцю на праві приватної власності на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії І-ІФ № 038410 від 10 липня 1999 року.
Факт належності вказаної земельної ділянки ОСОБА_2 підтверджується відповіддю Верхнянської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області від 03 жовтня 2025 року № 58/06-02, наданою на адвокатський запит, а також відповіддю Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 09 жовтня 2025 року № 29-9-0.221-4945/0/2-25, відповідно до яких за спадкодавцем було зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2622882000:02:004:0015.
Щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2622882000:02:004:0012, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, судом встановлено, що згідно з відомостями Державного земельного кадастру, внесеними 16 жовтня 2019 року, зазначена земельна ділянка на підставі акта на право приватної власності на землю № 437 (серія ІІІ-ІФ № 094437) належить ОСОБА_4 , а відтак не входить до складу спадкового майна після смерті ОСОБА_2 .
Судом також встановлено, що спір щодо права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2622882000:02:004:0012 відсутній, оскільки позовні вимоги щодо неї сторонами у даній справі не заявлялися.
Відповідно до довідки виконкому Верхнянської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області від 02 вересня 2012 року № 437, на день смерті спадкодавця ОСОБА_1 була зареєстрована та постійно проживала разом зі спадкодавцем за адресою: АДРЕСА_1 .
З урахуванням наведеного та положень частини третьої статті 1268 Цивільного кодексу України суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 як спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що прийняла спадщину.
Згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок від 15 жовтня 2025 року № НВ-9981979302025 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2622882000:02:004:0015 становить 17 719,79 грн., що визначає загальну вартість спадкового майна.
Судом також встановлено, що позивачка у встановлений законом строк звернулася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вказану земельну ділянку, однак постановою приватного нотаріуса Калуського районного нотаріального округу Лесюка П.В. від 15 серпня 2024 року № 494/02-31 їй було відмовлено у видачі свідоцтва у зв'язку з наявністю розбіжностей у відомостях Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з рекомендацією звернення за захистом права до суду.
Інших спадкоємців, які у встановленому законом порядку заявили про прийняття спадщини, спадкоємців, що мають право на обов'язкову частку, а також осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю без реєстрації шлюбу, судом не встановлено. Спадковий договір від імені спадкодавця не укладався.
У відповідності до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до статей 317, 319, 328 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження майном, а право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно ст. 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно з ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ст. 1225 Цивільного кодексу України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину, або не прийняти її.
Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього кодексу, він не заявив про відмову від неї.
У справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.
Належний відповідач в даній справі, згідно правових висновків Верховного Суду з цього приводу такі, що у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування (постанова ВС від 10.11.2021р. у справі №759/19779/18, провадження №61-4523св21; постанова ВС від 19.01.2022р. у справі №280/4/18, провадження №61-403св19).
Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачка є єдиним спадкоємцем за заповітом, спадщину прийняла у встановленому законом порядку, а її право власності на спірне спадкове майно підлягає судовому захисту шляхом визнання.
За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
На підставі викладеного, ст. 41 Конституції України, ст.ст. 317, 319, 321, 322, 328, 373, 1218, 1220-1223, 1234-1236, 1268-1270, ЦК України, та керуючись ст.ст.259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -
Позовну заяву за позовом ОСОБА_1 до Верхнянської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області про визнання права власності на спадкове майно за заповітом - задоволити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_2 , право власності на наступне спадкове майно, а саме: на земельну ділянку, площею 1,1934 га, кадастровий номер: 2622882000:02:004:0015, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка на підставі Державного акту на право приватної власності на землю Серія І-ІФ № 038410 від 10.07.1999 року, належала спадкодавцю ОСОБА_2 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Повний текст судового рішення складено та підписано 12 грудня 2025 року
Головуючий: