Справа №760/19034/25 1-кс/760/9271/25
07 жовтня 2025 року м. Київ
Слідчий суддя Солом'янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна в межах кримінального провадження № 42024100000000222 від 23 травня 2024 року за підозрою ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 28, частиною першою статті 114- 1 КК України,
Прокурор відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 звернувся до Солом'янського районного суду міста Києва з указаним клопотанням.
В обґрунтування заявленого клопотання зазначив, що слідчим управлінням ІНФОРМАЦІЯ_1 розслідується кримінальне провадження № 42024100000000222 від 23 травня 2024 року за підозрою громадян України ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 28, частиною першою статті 114- 1 КК України.
У ході досудового розслідування встановлено протиправну діяльність громадян
України ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які діючи умисно за попередньою
змовою групою осіб з іншими особами, організували схему ухилення від військового призову в період дії військового стану для громадян України, зокрема ОСОБА_6 , шляхом їхнього фіктивного працевлаштування з подальшим наданням бронювання від мобілізації в ТОВ «БУДСЕРВІС-ДНЕПР» (ЄДРПОУ 42516986), яке має статус критично важливого підприємства для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.
Такі громадяни України отримують відстрочку від призову на військову службу до 31 грудня 2025 року, без фактичного перебування на робочому місці та відповідно без залучення до виконання будівельних або будь-яких інших робіт.
У зв'язку з викладеним, 03 липня 2025 року на підставі ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено: мобільний телефон IPhone 7, IMEI НОМЕР_1 ; сім-карту з ідентифікатором НОМЕР_2 ; ноутбук HP EliteBook2170p, s/n 2CE24023SG.
Речі виявлені та вилучені у ході проведення обшуку визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, так як вони можуть бути використані як докази факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та мають важливе значення для встановлення істини у кримінальному провадженні.
На підставі викладеного, зважаючи на те, що зазначені вище матеріальні
об'єкти містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи
обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, з метою
збереження речових доказів, та запобігання їх приховування, пошкодження,
перетворення, використання, псування, зникнення, втрати, знищення,
пересування, передачі, відчуження виникла необхідність у накладенні арешту, тому прокурор звернувся до слідчого судді з указаним клопотанням.
Прокурор у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, про поважність причин неявки слідчому судді невідомо.
Власник майна в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, про поважність причин неявки невідомо.
Враховуючи положення частини першої статті 171 КПК України, відповідно до якої клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання, слідчий суддя вважає за можливе здійснити розгляд клопотання у відсутність прокурора та власника майна.
У зв'язку з неявкою в судове засідання прокурора та власника майна, відповідно до частини четвертої статті 107 КПК України, фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду клопотання слідчим суддею не здійснювалась.
Вивчивши клопотання та дослідивши матеріали додані до клопотання суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до частини першої статті 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
Положеннями пункту 7 частини другої статті 131 КПК України та частиною першою статті 170 КПК України визначено, що арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження, який забезпечує тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Слідчим суддею встановлено, що слідчим управлінням ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадження № 42024100000000222 від 23 травня 2024 року за підозрою громадян України ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 28, частиною першою статті 114-1 КК України.
03 липня 2025 року на підставі ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 30 червня 2025 року було проведено обшук за місцем фактичного проживання ОСОБА_6 , у квартирі АДРЕСА_2 , яка на праві власності за реєстрована за ОСОБА_7 , в ході якого було виявлено та вилучено: мобільний телефон IPhone 7, IMEI НОМЕР_1 ; сім-карту з ідентифікатором НОМЕР_2 ; ноутбук HP EliteBook2170p, s/n 2CE24023SG.
Постановою слідчого в ОВС слідчого управління ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 від 03 липня 2025 року вищевказане майно визнано речовими доказами у зазначеному кримінальному провадженні.
Відповідно до вимог статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляд справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Стаття 1 Першого протоколу до європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку, передбаченому статтями 170-173 КПК України, слідчий суддя для прийняття законного та обґрунтованого рішення повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Згідно з частиною другою статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, а саме, є матеріальними об'єктами, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до частини десятої статті 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
У клопотанні прокурора зазначено, що арешт необхідно накласти з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки зазначене вище майно може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а незастосування зазначеного засобу забезпечення кримінального провадження, може призвести до негативних наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
Вимоги щодо змісту клопотання про арешт майна містяться у статті 171 КПК України, яка серед іншого зобов'язує учасників кримінального провадження, які звернулися з відповідним клопотанням, не лише зазначити про мету застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження, а і вказати на обставини, які дають підстави для застування такого обмежувального заходу та надати докази на підтвердження своїх доводів.
Разом з тим, у клопотанні про арешт майна взагалі не обґрунтовано, яким чином прокурор дійшов висновку, що мобільний телефон, сім-карта та ноутбук можуть містити відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, та яким чином можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час даного кримінального провадження. У матеріалах клопотання відсутні протоколи огляду вищевказаного мобільного телефону та ноутбуку.
Крім того, відповідно до частини другої статті 168 КПК України тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.
Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об'єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
У разі необхідності слідчий чи прокурор виготовляє за допомогою технічних, програмно-технічних засобів, апаратно-програмних комплексів копії інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, електронних комунікаційних системах, інформаційно-комунікаційних системах, комп'ютерних системах, їх невід'ємних частинах. Копіювання такої інформації здійснюється із залученням спеціаліста.
Так, з ухвали слідчого судді про надання дозволу на обшук, вбачається, що органу досудового розслідування надано дозвіл на огляд та копіювання інформації з мобільних телефонів та комп'ютерній техніки, на яких може міститися інформація чи листування щодо фінансово-господарської діяльності ТОВ «БДСЕРВІС-ДНЕПР» (ЄДРПОУ 42516986) та працевлаштування осіб в ТОВ «БДСЕРВІС-ДНЕПР» (ЄДРПОУ 42516986), проте, як вже встановлено слідчим суддею матеріали клопотанням не містять доказів того, що зазначені носії інформації містять вищевказані відомості.
Крім того, з протоколу обшуку вбачається, що слідчим не було зазначено про те, що доступ до мобільного телефону та ноутбуку обмежувався його власником, натомість вказано, що мобільний телефон і ноутбук були видані власником добровільно із наданням паролів доступу до них. Таким чином, не доведено наявність законних підстав для вилучення вищевказаного майна.
Також, слідчим у протоколі обшуку було зазначено про те, що при огляді мобільного телефону та ноутбук було виявлено ознаки видалення переписок, тому вилучення зазначених речей необхідне для забезпечення проведення експертного дослідження та отримання відомостей про зміст повідомлень, що були видалені.
Разом з тим, стороною обвинувачення не надано слідчому судді доказів, що в межах цього кримінального провадження щодо вилучених електронних носіїв інформації були призначені експертні дослідження.
Прокурором не надано слідчому судді будь-яких доказів на спростування викладених вище обставин, не долучено до клопотання належних та допустимих доказів щодо відповідності майна - мобільного телефону та ноутбуку критеріям речових доказів, тому клопотання про арешт вищевказаного майна не ґрунтується на вимогах закону.
Таким чином, накладення арешту на мобільний телефон, сім-карту та ноутбук не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи власника майна потребам досудового розслідування і при вказаних обставинах явно порушує справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження, що у свою чергу нівелює накладення арешту на вилучене майно з метою забезпечення збереження речових доказів, тому суд приходить до висновку про необґрунтованість клопотання та відмову в його задоволенні.
З огляду на викладене та керуючись статтями 131, 170-173, 309, 372, 395 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна в межах кримінального провадження № 42024100000000222 від 23 травня 2024 року за підозрою ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 28, частиною першою статті 114-1 КК України відмовити.
Відповідно до частини третьої статті 169 КПК України прокурор повинен негайно вжити заходів щодо виконання судового рішення та направити повідомлення про його виконання слідчому судді.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Слідчий суддя: ОСОБА_1