Номер провадження 2/754/9971/25
Справа №754/16118/25
Іменем України
12 грудня 2025 року м. Київ
Деснянський районний суд міста Києва у складі: головуючої судді Коваленко І. І.,
за участю секретаря судового засідання Гуцул Д. Г.,
розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ціна позову 17 512,50 грн, та ухвалив за відсутності учасників справи таке рішення:
Стислий виклад позицій сторін
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал", як новий кредитор за споживчим кредитним договором № 104011443 від 08.12.2022 звернувся до Суду з позовом до Відповідача, ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості в розмірі 17 512,50 грн, яка складається з 4 500,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 12 512,50 грн відсотків, 500,00 грн комісії.
Також Позивач просить покласти на Відповідача судові витрати, які складаються зі сплаченого ним судового збору в розмірі 2 422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.
Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Представник Позивача просив розглядати справу без його участі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив.
Судова повістка надсилалась за останньою відомою адресою місця проживання Відповідача, зареєстрованою у встановленому законом порядку ( АДРЕСА_1 ). Поштовий конверт повернувся до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".Відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання, що зареєстровано у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси, є належним повідомленням (пункт 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України).
Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають електронного кабінету, за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому суду адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає, не перебуває або не знаходиться (частина перша статті 131 ЦПК України).
Якщо місцеперебування відповідача невідоме, суд розглядає справу після надходження до суду відомостей щодо його виклику до суду в порядку, визначеному цим Кодексом (частина десята статті 130 ЦПК України).
Суд з метою належного інформування Відповідача, який не має електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, вжив додаткових заходів та застосував альтернативні способи комунікації. Зокрема, окрім офіційних судових повісток, інформацію про суд, що розглядає справу, склад сторін, предмет позову, а також місце, дату та час судового засідання було доведено до відома Відповідача через Портал Дія.
Отже, Відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.
Вирішення питання щодо проведення заочного розгляду справи належить до дискреційних повноважень суду. Суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування певних умов. Зокрема, відповідач має бути належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явитися в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин та не подати відзив.
Також необхідною умовою є відсутність заперечень позивача проти такого вирішення справи.
Позивач проти ухвалення заочного рішення не заперечує. Суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), про що згідно зі статтею 281 ЦПК України постановив ухвалу про заочний розгляд справи без оформлення окремого документа.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1054 ЦК України).
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).
Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України "Про споживче кредитування", який встановлює, що договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором (пункт 1-1 частини першої статті 1).
Також цей Закон встановлює, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (пункт 4 частини першої статті 1 , абзац четвертий частини другої статті 8).
Порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися) зазначаються у договорі про споживчий кредит (пункт 10 частини першої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування").
08.12.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Мілоан" (Первісний кредитор) та Відповідач, ОСОБА_1 , уклали договір про споживчий кредит № 104011443 у формі електронного документа з урахуванням особливостей укладання кредитного договору в електронному вигляді, що визначені Законом України "Про електронну комерцію".
Згідно з умовами цього договору, сторони домовилися про надання кредиту в розмірі 5 000,00 грн загальним строком на 105 днів, який складається з пільгового періоду (15 днів та закінчується 23.12.2022) й поточного періоду (90 днів та закінчується 23.03.2023). Кінцевим терміном повернення кредиту є 23.03.2023.
08.12.2022 Первісний кредитор виконав свої зобов'язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі (платіжне доручення № 55552913 від 08.12.2022).
Відповідач не повернув суму кредиту у встановлений строк. 28.12.2022 Відповідач частково сплатив заборгованість за тілом кредиту у розмірі 500,00 грн. Таким чином, заборгованість за тілом кредиту залишається непогашеною у розмірі 4 500,00 грн (5000,00 грн - 500,00 грн).
За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Позивач довів порушення Відповідачем умов кредитного договору шляхом неналежного виконання обов'язку з повернення кредитних коштів у сумі 4500,00 грн.
Натомість, Відповідач не реалізував своє право на подання заперечень та доказів на їх підтвердження, зокрема, доказів, які б підтверджували повне або часткове погашення існуючої кредитної заборгованості у сумі 4500,00 грн. Суд визнає обгрунтованими в цій частині позовні вимоги.
Щодо нарахування відсотків та комісії
Відповідач за умовами кредитного договору мав обов'язок сплатити комісію за надання кредиту: 500,00 грн, яка нараховується за ставкою 10,00 % від суми кредиту (пункт 1.5.1), проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 1125,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (пункт 1.5.2), а також проценти за стандартною (базовою) ставкою 3,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду (пункт 1.5.3).
Суд має з'ясувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку заборгованості, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми заборгованості та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначення позивачем максимального розміру заборгованості та інших нарахувань (постанова Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.09.2020 у справі № 916/4693/15; постанова Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.10.2020 у справі № 911/19/19 (пункт 33), постанова Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі № 925/872/21 (пункт 76); постанова Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.10.2019 у справі № 320/8618/15-ц).
Відповідно до висновку Верховного Суду припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату відсотків до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором відсотки за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування (пункт 91 постанови від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16, постанови від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19)).
Велика Палата Верховного Суду, уточнюючи у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. Verba chartarum fortius accipiunt ur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав) (пункт 128).
Відповідно до розрахунку Кредитодавця (відомості про щоденні нарахування та погашення) нарахував наступний розмір процентів за користування кредитом: 1125,00 грн за період з 08.12.2022 по 23.12.2022 згідно з пунктом 1.5.2 Договору.
28.12.2022 Відповідач сплатив відсотки за кредитом у розмірі 500,00 грн та комісію за пролонгацію у розмірі 500,00 грн.
Суд здійснивши аналіз відомостей про щоденні нарахування та погашення, з'ясував, що крім процентів в межах строку кредитування (пункт 1.3, 1.4 до 23.03.2023) Кредитодавець також нарахував проценти за користування кредитом до 29.03.2023 з посиланням на пункт 1.6 та пункт 2.3.1.2 договору.
Суд дослідив кредитний договір і встановив, що пункт 1.6 цього договору визначає, що тип процентної ставки є фіксований; особливості нарахування процентів визначені пунктами 2.2, 2.3 Договору.
У пункті 2.2.1 Договору, зокрема, вказано, якщо Позичальник продовжує строк кредитування вказаний у пункті 1.3 Договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною пунктом 1.5.2, в сумі та на умовах визначених пунктом 2.3 Договору.
Суд також встановив, що у пункті 2.3.1 кредитного договору сторони домовилися, що Позичальник може збільшити строк кредитування на 3, 7, 15 днів шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Якщо Позичальник здійснює продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування (пролонгацію) на умовах визначених цим пунктом, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено/поновлено пільговий період нараховуються за ставкою визначеною пунктом 1.5.2 Договору.
Відповідач кредит повністю не повернув, а продовжував користуватися кредитними коштами після 28.12.2022. За таких обставин, Первісний кредитор (ТОВ "Мілоан") відповідно до умов Договору, з якими погодився Відповідач, правомірно продовжив нарахування процентів за користування кредитом за пільговою ставкою у період з 29.12.2022 до 12.01.2023 та стандартною ставкою у період з 13.01.2023 до 29.03.2023.
Суд, перевіривши розрахунок Позивача, визнає його обґрунтованим та таким, що не виходить за межі умов договору та заявленого періоду, а тому вимога про стягнення відсотків підлягає задоволенню в повному обсязі.
Також Суд визнає обгрунтованими вимоги в Позивача в частині стягнення з Відповідача заборгованості зі сплати комісії за надання кредиту, оскільки Закон України "Про споживче кредитування" після внесення відповідних змін передбачає право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту (пункт 31.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, провадження № 14-44цс21, пункт 43 постанови Верховного Суду від 17 квітня 2025 року у cправі № 910/1274/24, пункт 61 постанови Верховного Суду від 01 липня 2025 року у cправі № 910/2578/24).
Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду У постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) зробив висновок про те, що "якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".
Натомість у цій справі погоджені сторонами умови кредитного договору, в яких зазначено перелік послуг, за які передбачено сплату комісії за надання кредиту та обслуговування кредитної заборгованості, не є нікчемними, відповідають вимогам чинного Закону України "Про споживче кредитування", оскільки перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця наведено у договорі.
Суд бере до уваги, що Верховний Суд у постанові від 01 липня 2025 року у cправі № 910/2578/24, розглядаючи у подібних правовідносинах питання щодо стягнення комісії за типовим договором укладеним з первісним кредитором ТОВ "Манівео", яка оплачується разово відповідно до п. 1.5.1., і в разі пролонгації, комісія за сплату та обслуговування кредиту, в сумах визначених в п. 2.3.1.1, погодився з висновками судів щодо наявності правових підстав для стягнення комісії (пункт 91 постанови).
Підсумовуючи викладене, Суд вирішив, що позов підлягає задоволенню в сумі 4 500,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 12 512,50 грн відсотків та 500,00 грн комісії.
Щодо наявності в Позивача, як нового кредитора, права вимоги
Позивач має право вимагати сплату заборгованості, оскільки кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України).
У цій справі Позивач набув права вимоги до Відповідача за договором споживчого кредиту, що є предметом спору, на підставі договору відступлення прав вимоги № 94-МЛ/Т від 29.03.2023, що був укладений з Первісним кредитором.
Презумпція чинності цього договору не спростована на підставі рішення суду, яке набрало законної сили (стаття 204 ЦК України). У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010).
Розподіл судових витрат
Відповідно до статті 141 ЦПК України, судові витрати сторони, на користь якої ухвалено судове рішення, відшкодовуються за рахунок іншої сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Суд задовольнив позовні вимоги повністю, тому з Відповідача підлягає стягненню на користь Позивача судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратам (частина друга статті 137 ЦПК України).
Позивач просить відшкодувати 8 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Суд перевірив і встановив, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначено згідно з умовами договору про надання правничої допомоги. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.
У цій справі Суд, беручи до уваги ціну позову, що становить 17 512,50 грн, суму кредиту, вважає, що заявлений Позивачем розмір витрат (8 000,00 грн) є не пропорційним до предмета спору та ціни позову. Крім того, цей спір кваліфікується як малозначний, позовна заява відповідає типовій формі.
З огляду на ці обставини, обґрунтований та розумний розмір судових витрат на оплату послуг адвоката у цій справі не повинен перевищувати, на думку Суду, 4000,00 грн. Такий розмір є достатнім для покриття мінімальних, але об'єктивно необхідних витрат Позивача, відповідає принципам пропорційності та розумності.
Керуючись статтями 4, 13, 76-81, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, Суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" (79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236, IBAN: НОМЕР_2 в АТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК", МФО 300614) заборгованість у загальній сумі 23 934,90 грн (двадцять три тисячі дев'ятсот тридцять чотири гривні дев'яносто копійок), що включає: 4 500,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 12 512,50 грн заборгованості за відсотками, 500,00 грн заборгованості за комісією, 2 422,40 грн судового збору та 4 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
У відшкодуванні витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн відмовити.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою Відповідача (стаття 285 ЦПК України), яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Суд підписує повне рішення без його проголошення. Учасники справи не з'явилися в судове засідання. Позивач заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності. Судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частини четверта та п'ята статті 268 ЦПК України) - 12 грудня 2025 року.
Суддя Інна КОВАЛЕНКО