Справа № 521/17825/25
Провадження № 2/947/7396/25
12.12.2025 року
Київський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого - судді Калініченко Л.В.
при секретарі Матвієвої А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі у залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою
Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості,
Позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» 09.10.2025 року звернулося до Хаджибейського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 11.04.2007 року, станом на 17.09.2025 року, у загальному розмірі 78808 гривень 14 копійок, а також стягнення судових витрат, посилаючись на невиконання відповідачем умов договору кредиту.
Ухвалою судді Хаджибейського районного суду міста Одеси від 20.10.2025 року вказану цивільну справу передано за територіальною юрисдикцією до Київського районного суду міста Одеси.
13.11.2025 року матеріали цивільної справи №521/17825/25 надійшли до Київського районного суду міста Одеси.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільну справу за вказаним позовом розподілено судді Калініченко Л.В.
Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 17.11.2025 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження, призначено дату, час і місце проведення судового засідання.
У судове засідання призначене на 12.12.2025 року представник позивача не з'явився, однак 09.12.2025 року від останнього надійшла до суду заява про підтримання позовних вимог, розгляд справи у його відсутність, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідачка - ОСОБА_1 (надалі за текстом - Відповідач) у судове засідання призначене на 12.12.2025 року також не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила, відзив на позовну заяву не надала.
Відповідно до п.2 ч.7 ст.128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Згідно з відповіді №1909727 від 20.10.2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Приймаючи наявне зареєстроване місце проживання відповідачки, оскільки остання не має зареєстрованого Електронного кабінету в ЄСІТС, судом здійснювалось повідомлення останньої про дату, час і місце проведення судового засідання шляхом скерування судової повістки, разом з копією ухвали про відкриття провадження по справі, на вказану адресу місця проживання відповідачки, однак поштове повідомлення було повернуто до суду без вручення з підстав відсутності адресата за вказаною адресою.
Відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Також, у відповідності до правового висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 10.05.2023 року у справі №755/17944/18, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку з «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.
Отже, відповідачка належним чином повідомлена про дату, час і місце проведення судового засідання, однак не з'явилась без поважних причин, не скориставшись процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву.
При викладених підставах, судом було ухвалено провести розгляд справи за відсутності сторін по справі.
Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Статтею 275 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно із ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У відповідності до ч. 2 ст. 282 ЦПК України, розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.
Приймаючи викладене, судом було ухвалено провести розгляд справи в судовому засіданні за відсутності сторін по справі, на підставі наявних документів в матеріалах справи та у відповідності до ст.ст. 280, 281 ЦПК України Київським районним судом м. Одеси була постановлена ухвала про заочний розгляд справи.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Відповідно до ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 11.04.2007 року ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «Приватбанк» із заявою клієнта, підписанням якої остання підтвердила, що ознайомлена та згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.
Згодом, 21.12.2021 року ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «Приватбанк» із заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, згідно з умовами якої визначено надання кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, умови кредитування, порядок та строки повернення кредиту, нарахування відсотків та інші умови.
У анкеті-заяві зазначено, що підписанням цієї Заяви на підставі статті 634 Цивільного кодексу України відповідачка приєднується до розділу "Загальні положення", підрозділів "Кредитні картки", "Поточні рахунки", "Використання картки", "Віддалені канали обслуговування", "Оплата частинами та Миттєва розстрочка", Умов та Правил надання банківських послуг акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", що розміщені в мережі Інтернет за адресою https://privatbank.ua/terms, в редакції, чинній на дату підписання цієї Заяви, які разом становлять змішаний договір: Договір банківського рахунка, приймає всі права та обов'язки, встановлені в цьому Договорі та зобов'язується їх належним чином виконувати.
Того ж дня, 21.12.2021 року ОСОБА_1 підписано Паспорт споживчого кредиту, який містить інформацію про: контактні дані кредитодавця; інформацію та контактні дані кредитного посередника; основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача; орієнтовну реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача; порядок повернення кредиту; додаткову інформацію; інші важливі правові аспекти.
У відповідності до поданої до суду довідки АТ КБ «Приватбанк», на ім'я ОСОБА_1 було видано наступні картки: № НОМЕР_1 , дата відкриття - 11.04.2007 року, терміном дії по 04/13; № НОМЕР_2 , дата відкриття - 01.03.2011 року, терміном дії по 09/14; № НОМЕР_3 , дата відкриття - 01.10.2014 року, терміном дії по 01/18; № НОМЕР_4 , дата відкриття - 22.01.2018 року, терміном дії по 12/21; № НОМЕР_5 , дата відкриття - 21.12.2021 року, терміном дії по 12/25.
Згідно з довідкою АТ КБ «Приватбанк» вбачається, що на відкриту на ім'я ОСОБА_1 платіжну картку було встановлено кредитну лінію, з наступними лімітами: 03.05.2007 року - встановлення кредитного ліміту в сумі 5000,00 грн.; 17.04.2009 року - зменшення кредитного ліміту до 3700,00 грн.; 15.06.2009 року - зменшення кредитного ліміту до 3380,00 грн.; 22.12.2010 року - зменшення кредитного ліміту до 1690,00 грн.; 02.02.2013 року - збільшення кредитного ліміту до 2000,00 грн.; 25.02.2013 року - збільшення кредитного ліміту до 4000,00 грн.; 20.06.2017 року - збільшення кредитного ліміту до 15000,00 грн.; 03.11.2017 року - збільшення кредитного ліміту до 25000,00 грн.; 23.12.2018 року - зменшення кредитного ліміту до 5000,00 грн.; 13.05.2019 року - збільшення кредитного ліміту до 25000,00 грн.; 14.05.2019 року - збільшення кредитного ліміту до 28000,00 грн.; 20.06.2019 року - зменшення кредитного ліміту до 3500,00 грн.; 05.07.2019 року - збільшення кредитного ліміту до 12000,00 грн.; 09.02.2020 року - зменшення кредитного ліміту до 4500,00 грн.; 17.07.2020 року - зменшення кредитного ліміту до 2000,00 грн.; 21.12.2021 року - збільшення кредитного ліміту до 35000,00 грн.; 30.06.2024 року - зменшення кредитного ліміту до 11000,00 грн.; 23.07.2024 року - збільшення кредитного ліміту до 63000,00 грн.; 04.04.2024 року - зменшення кредитного ліміту до 0,00 грн.;
Отже, судом встановлено, що на підставі вищевказаної заяви, відповідачці ОСОБА_1 було видано кредитну картку зі встановленим кредитним лімітом.
З наданого представником позивача розрахунку заборгованості, вбачається, що станом на 17.09.2025 року, у відповідачки наявна заборгованість за кредитом в загальному розмірі 78808 гривень 14 копійок, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 62023,18 грн., заборгованості за відсотками - 16784,96 грн.
Вказана сума заборгованості також відповідає балансу по картковому рахунку відкритому на ім'я відповідача, що підтверджується наданою до суду випискою за договором №б/н за період 11.04.2007-22.09.2025 р.р.
Невиконання відповідачкою своїх зобов'язань по вищезазначеному договору щодо своєчасного погашення кредиту, зумовило звернення АТ КБ «Приватбанк» до суду із відповідним позовом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі ст. ст. 1046, 1047 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч.1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частинами 1, 2 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов'язання.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно з ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Приймаючи викладене, з поданих до суду документів вбачається підтвердженим, що відповідачка зверталась до позивача анкетою клієнта та заявою та приєдналась до запропонованих умов кредитування, шляхом відкриття йому кредитної лінії на платіжну картку.
Відповідачкою було підписано заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг, а також Паспорт споживчого кредиту, які містять основні умови кредитування, порядок нарахування відсотків і порядок повернення кредиту, з якими відповідач ознайомлений.
Положеннями статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 191/5077/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010).
Суд зазначає, що стороною відповідача під час розгляду справи не спростовувалось підписання відповідачем вищевказаних документів.
У відповідності до поданого представником позивача до позову розрахунку заборгованості за договором №б/н від 11.04.2007 року, у відповідача станом на 17.09.2025 року наявна заборгованість за кредитом в загальному розмірі 78808,14 грн.
Вказаний розрахунок боргу є зрозумілим та доступним, в тому числі містить усю необхідну інформації щодо періоду та розміру виникнення боргу.
Зазначена сума заборгованості також підтверджується відомостями наявними у поданій до суду виписці з карткових рахунків (за договором №б/н).
Вказані докази на підтвердження наявності заборгованості відповідача за договором належать до первинних документів відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а відтак є належними доказами щодо заборгованості відповідача за кредитним договором та беруться судом до уваги у сукупності з іншими доказами.
Крім того, із вказаного розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачкою використовувались кредитні кошти, з одночасною сплатою відсотків за наданим кредитом.
Відповідачкою не було подано суду будь-яких доказів, які б спростовували факт отримання ним кредитної картки, встановлення на неї кредитного ліміту, доказів його не використання, відсутності заявленої до стягнення суми заборгованості за кредитом, що в свою чергу підтверджується вищевказаними доказами.
Отже, наведені обставини в цілому підтверджують факт звернення ОСОБА_1 до банку та отримання нею кредитних коштів, що у свою чергу свідчить про виникнення між сторонами прав і обов'язків, які ґрунтуються на кредитних правовідносинах, врегульованих параграфом 2 глави 71 ЦК України «Кредит».
Відповідачкою не надано до суду жодних доказів на підтвердження пред'явлення АТ КБ «Приватбанк» жодних претензій щодо умов взятих в кредит грошових коштів.
При цьому, ОСОБА_1 не надано до суду жодних доказів на спростування вищенаведених обставин, на які посилається банк як на підставу своїх вимог про стягнення заборгованості, надавши на підтвердження цих обставин належні, допустимі та достовірні докази.
На підставі вищевикладеного, суд вважає достатніми докази, що підтверджують укладення між позивачем та відповідачкою кредитного договору №б/н від 11.04.2007 року, умови якого належним чином Банком виконані.
Ухвалюючи рішення суду в цій справі, судом враховується, що відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
З урахуванням викладеного, суд вважає, що позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» підлягають задоволенню, стягненню з відповідача, у зв'язку з невиконанням умов кредитного договору №б/н від 11.04.2007 року, підлягає на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за вказаним кредитним договором у загальному розмірі 78808 гривень 14 копійок.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Стягненню з відповідача на користь позивача у відповідності до ст. 141 ЦПК України підлягає у відшкодування витрат зі сплати судового збору - 2422,40 грн.
На підставі вищевикладена керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 6, 81, 141, 263-265, 280-282, 352, 354, ЦПК України, суд,
Позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ) про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», що розташоване за адресою: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570, заборгованість за кредитним договором б/н від 11.04.2007 року, станом на 17.09.2025 року у загальному розмірі 78808 (сімдесят вісім тисяч вісімсот вісім) гривень 14 (чотирнадцять) копійок, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 62023 (шістдесят дві тисячі двадцять три) гривні 18 (вісімнадцять) копійок, заборгованості за відсотками - 16784 (шістнадцять тисяч сімсот вісімдесят чотири) гривні 96 (дев'яносто шість) копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», що розташоване за адресою: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570, у відшкодування витрат зі сплати судового збору - 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий Л. В. Калініченко