Провадження № 22-ц/803/9849/25 Справа № 202/7004/23 Суддя у 1-й інстанції - Михальченко А. О. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
10 грудня 2025 року Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.
суддів - Свистунової О.В., Пищиди М.М.,
за участю секретаря - Триполець В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця (заступника начальника відділу) Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Мартиновської Ірини у виконавчому провадженні № 72927081, стягувач ОСОБА_2
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпра від 06 серпня 2025 року, -
24 червня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною скаргою, яку мотивував тим, що згідно із рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 червня 2023 року стягнуто з нього на користь колишньої дружини - ОСОБА_2 , аліменти на утримання двох повнолітніх доньок ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які продовжують навчання, у розмірі 1/3 всіх видів заробітку (доходу), щомісяця, починаючи з дати подання позову (19.04.2023 року) та до закінчення навчання чи до досягнення доньками (народилися ІНФОРМАЦІЯ_1 ) їх повноліття. Цим же рішенням суду мало бути стягнуто з нього на користь ОСОБА_2 1/2 витрат, сплачених на навчання двох доньок, в розмірі 45 678,55 грн., та зобов'язано його сплачувати 1/2 витрат на навчання доньок, у строки та в розмірах, передбачених у додатку до договору № 01.089.22 від 07.09.2022. 15.08.2023 Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська на виконання судового рішення було видано два виконавчі листи один про стягнення з нього аліментів у розмірі 1/3 з усіх видів заробітку щомісяця, та до закінчення навчання чи досягнення дітьми повноліття, а другий - про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 1/2 витрат, сплачених нею на навчання ОСОБА_5 та доньки ОСОБА_6 . Постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 квітня 2025 рішення суду першої інстанції було скасовано в частині стягнення з нього на користь ОСОБА_2 частини витрат, сплачених нею на навчання дітей в сумі 45 687,55 грн., та в частині зобов'язання його сплачувати витрати на навчання у строки та в розмірах, передбачених у додатку до договору № 01.089.22 від 07.09.2022. Відтак, апеляційною інстанцією залишено в силі лише рішення стосовно сплати ним аліментів на час навчання доньок, в розмірі 1/3 зі всіх видів його доходів. На підставі отриманого позивачкою ОСОБА_2 виконавчого листа № 202/7004/23, заступником начальника Індустріального ВДВС у м. Дніпрі Мартиновською І.М. 03.10.2023 було відкрито виконавче провадження за № 72927081 про стягнення з нього аліментів на час навчання доньок в розмірі 1/3 частини зі всіх видів його доходів, але про цей факт та можливість ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження він не знав до 19 червня 2025. На час написання даної скарги він не отримував від виконавця жодного документу зокрема, постанов, запитів, відповідей від установ тощо, і не міг знати такі деталі своїх прав як учасника виконавчого провадження, аж до звернення ним 19 червня 2025 за безоплатною правовою допомогою до фахівців у галузі права, бо він не має електронної адреси, не має додатку «Дія» в своєму телефоні, і тим більше, раніше не мав змоги ознайомитись із Сімейним кодексом та Законом України «Про виконавче провадження». Отже, з 2023 року, після набрання чинності судового рішення, про існування якого він не знав аж до стягнення з нього аліментів з його пенсії з осені 2023 року, з нього почали регулярно стягуватись певні грошові відрахування, і не знаючи про норми та чинне законодавство щодо розмірів аліментів на час навчання дітей, він не надавав особливого значенню сумам відрахування. Вважав, що, можливо, завеликі суми з нього стягувались через заборгованість, тому чекав, коли буде погашена така заборгованість і він почне отримувати хоча б 2/3 з суми свого пенсійного забезпечення. Зазначив, що є особою з інвалідністю з жовтня 2021 року, приймав участь у бойових діях на сході України, де остаточно втратив здоров'я і тому ніде не працює, а його доходами є лише щомісячне пенсійне забезпечення, розмір якого складає 3600 грн., а до березня 2025 року ця сума була ще меншою. Після 19.06.2025, коли він був ознайомлений більш детально зі своїми правами учасника виконавчого провадження та можливостями електронної системи, коли йому надали деякі копії документів з виконавчого провадження (завдяки наявному ідентифікатору доступу) йому стало відомо, що державний виконавець ОСОБА_7 вираховували з його пенсії не 1/3 частину доходу, як про це прямо і беззаперечно зазначено в рішенні суду та у виконавчому документі, а набагато більше. Зокрема, з довідки-розрахунку заборгованості по аліментах за виконавчим документом № 0202/7004/23 від 15.08.2023, з квітня 2023 року по червень 2025 року виконавець нараховувала для стягнення від 1073,0 грн., до 3 196 грн., при чому ця сума - 3 196 грн., була ще з січня 2024 року. 19 червня 2025 року він отримав копію запиту до МВС від 16.06.2025 року щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів (для арешту рухомого майна, якщо таке існує), а також отримав інший документ з матеріалів виконавчого провадження, це - термінова вимога державного виконавця на адресу ГУ ПФУ в області про необхідність прийняти в роботу розрахунок заборгованості по аліментах на 01.07.2025, згідно якого визначено борг в сумі 40 580,79 грн., та проводити утримання в розмірі 50% пенсії боржника до погашення боргу (сума нарахувань співпадає з такою, що проводиться як на дітей від 6 до 18 років). Він не погоджується з тим, що виконавець вимагає проводити подальший розрахунок як на утримання двох працездатних осіб, посилаючись на вимоги ч. 2 ст. 182 СК України, яка не має ніякого відношення до працездатних осіб і до самовільного збільшення виплат замість 1/3, до 50%. Розмір аліментів в сумі не менше 50% прожиткового мінімуму застосовується лише для дитини відповідного віку, і ця норма ніяк не може бути застосована до вимог щодо сплати аліментів на час навчання повнолітніх осіб, але державний виконавець вирішила проводити відрахування з пенсійного забезпечення суто на свій розсуд. В главі 16 СК України не зазначено про те, що розміри таких виплат на час навчання можуть бути збільшені державним виконавцем, в результаті чого з його практично мінімальної пенсії він має отримувати лише приблизно 300-400 гривень. Отже, в результаті таких дій державного виконавця в нього виникла «заборгованість» по несплаті аліментів, і він змушений витрачати час, грошові кошти та нервове напруження на отримання юридичної допомоги, щоб шляхом оскарження незаконних дій державного виконавця відстояти своє законне право на своє існування. Стосовно строку на оскарженні дій та бездіяльності державного виконавця зазначив, що лише 19 червня 2025 року вперше отримав інформацію з Державного реєстру боржників України та копії деяких документів, з яких виявилося, що суми грошових стягнень виконуються не за рішенням суду, а за бажанням виконавця і не відповідають чинному законодавству. Дізнавшись лише 19.06.2025 року про порушення своїх прав, як сторони у виконавчому провадженні він має час - 10 днів для оскарження дій та бездіяльності державного виконавця згідно вимог п. «а» ч. 1 ст. 449 ЦПК України, тобто, до 30 червня 2025 року і вважає, що є всі законні підстави для поновлення пропущеного ним формально строку для подання скарги, оскільки такі причини пропуску, на його думку є поважними. Враховуючи викладене, просив суд, визнати причину пропуску ним строку для оскарження дій та бездіяльності державного виконавця, з поважних причин, та поновити цей строк; визнати дії заступника начальника Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Мартиновської І.М. з нарахування на ім'я боржника ОСОБА_1 , заборгованості в сумі 40 580,79 грн. по сплаті аліментів на час навчання двох дітей, та її вимоги до ГУ ПФУ у Дніпропетровській області щодо прийняття в роботу розрахунку заборгованості по аліментам за рішенням суду з 01.07.2025 року в сумі 40 580,79 грн., та щодо проведення нарахування аліментів за рішенням суду з 01.07.2025 року на утримання 2 працездатних осіб та проведення утримання в розмірі 50% з його пенсії до погашення боргу визнати неправомірними; зобов'язати заступника начальника Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Мартиновську І.М. усунути порушення шляхом скасування нарахованого боргу та його перерахунку, відкликання термінової вимоги до ГУ ПФУ у Дніпропетровській області про прийняття розрахунку заборгованості в сумі 40 580,79 грн., та подальше нарахування утримання в розмірі 50% від розміру пенсії (а.с. 1-6).
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпра від 06 серпня 2025 року у задоволенні скарги боржника ОСОБА_1 на дії державного виконавця (заступника начальника відділу) Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Мартиновської І. у виконавчому провадженні № 72927081, стягувач - ОСОБА_2 , у цивільній справі № 202/7004/23 - відмовлено (а.с. 71-76).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, ставить питання про скасування ухвали та постановлення нової, якою задовольнити скаргу в повному обсязі (а.с. 84-90).
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалу суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - залишити без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що в Індустріальному відділі державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебувало зведене ВП № 78007637, до складу якого об'єднані:
- ВП № 57723355 (відкрито 19.11.2018) щодо примусового виконання судового наказу по справі № 2н/202/301/2018, виданого 30.10.2018 Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх доньок ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи стягнення з 12.10.2018 року і до досягнення дітьми повноліття, за яким заборгованість по аліментам на дату повноліття дітей складала 64 379,95 грн., штраф за постановою від 05.10.2020 в сумі 4860,96 грн. (залишок) та виконавчий збір до Державного бюджету в сумі 5529,37 грн., усього 74 770,28 грн.;
- ВП № 72927081 (відкрито 03.10.2023) щодо примусового виконання виконавчого листа по справі № 202/7004/23, виданого 15.08.2023 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання повнолітніх доньок ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які продовжують навчання у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 19.04.2023 року і до закінчення навчання чи досягнення дітьми 23-річного віку.
03.10.2023 було відкрито ВП № 72927664 з примусового виконання виконавчого листа по справі № 202/7004/23, виданого 15.08.2023 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська про сплату ОСОБА_1 витрат за навчання ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , на користь ОСОБА_2 , у строки та розмірах передбачених Договорами про надання освітніх послуг від 15.08.2022 та 07.09.2022 за 1 курс - 45 678,55 грн., за ІІ курс навчання загальна сума 59 107,44 грн., усього 104 785,99 грн., яке закінчено постановою від 22.05.2025 року, підставі п. 5 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», кошти боржником в період виконання рішення не сплачувались.
На даний час на примусовому виконанні у відділі перебуває ВП № 72927081, відкрите постановою від 03.10.2023 року, в порядку вимог ст. ст. 3, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», на підставі поданої заяви стягувача та виконавчого листа № 202/7004/23, виданого 15.08.2023 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання повнолітніх дітей - ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які продовжують навчання у розмірі 1/3 всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з дати подання позову - 19.04.2023 року та до закінчення навчання чи до досягнення дітьми 23-річного віку, про що копію постанови скеровано на адресу сторін виконавчого провадження рекомендованим листом (вих. № 54112).
Також місцевим судом було досліджено копії матеріалів виконавчого провадження.
Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем вирішено питання про стягнення аліментів з ОСОБА_1 у відповідності до вимог Сімейного кодексу України, ЗУ «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, а відтак немає підстав для визнання дій заступника начальника Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Мартиновської І.М. з нарахування на ім'я боржника ОСОБА_1 , заборгованості в сумі 40 580,79 грн. по сплаті аліментів на час навчання двох дітей, та її вимоги до ГУ ПФУ у Дніпропетровській області щодо прийняття в роботу розрахунку заборгованості по аліментам за рішенням суду з 01.07.2025 року в сумі 40 580,79 грн., та щодо проведення нарахування аліментів за рішенням суду з 01.07.2025 року на утримання 2 працездатних осіб та проведення утримання в розмірі 50% з його пенсії до погашення боргу визнати неправомірними, як і нема підстав для зобов'язання заступника начальника Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Мартиновської І.М. усунути порушення шляхом скасування нарахованого боргу та його перерахунку, відкликання термінової вимоги до ГУ ПФУ у Дніпропетровській області про прийняття розрахунку заборгованості в сумі 40 580,79 грн., та подальше нарахування утримання в розмірі 50% від розміру пенсії.
Щодо строку звернення до суду із вказаною скаргою, суд першої інстанції зазначив, що він не є пропущеним, оскільки нарахування на ім'я боржника суми боргу в сумі 40 580,79 грн. мало місце 06.06.2025 року. 12.06.2025 року на адресу ГУ ПФУ в Дніпропетровській області була скерована термінова вимога державного виконавця, а 23.06.2025 року довідка-розрахунок направлена ОСОБА_1 , що підтверджується згрупованим списком поштових відправлень від 25.06.2025 року. Таким чином, зі скаргою до суду ОСОБА_1 звернувся 24.06.2025 року, тобто у строк, встановлений п. а) ч.1 ст.449 ЦПК України.
Із вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.
Так, відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Метою виконавчого провадження є примусове виконання судових рішень.
Законом передбачені порядок та підстави оскарження сторонами виконавчого провадження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина 1 статті 74 Закону).
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (стаття 451 ЦПК України).
Так, державний виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Також державний виконавець має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Розглядаючи дану скаргу, суд першої інстанції вірно зазначив, що боржнику ОСОБА_1 неодноразово, починаючи з 2018 року, письмово у відповідь на усі отримані звернення (від 01.07.2020 через УГЛ, від 17.10.2024 - відділом 23.10.2024 надана Довідка за вих. №77527 про наявну заборгованість по кожному виконавчому провадженню, із зазначенням сум, також 01.05.2025 (отримано особисто під підпис відповіді 07.05.2025), 15.05.2025 (отримано особисто), 17.06.2025 надана письмова відповідь рекомендованим листом 23.06.2025 (вих.№ 55210) роз'яснено порядок виконання рішення про стягнення аліментів, а також норми ч. 2 ст. 182 Сімейного Кодексу щодо мінімального розміру аліментів в Україні, встановлений на одну дитину в сумі 1598 грн. з 2024 року, повідомлено про щомісячний розмір аліментів та загальний розмір утримання з пенсії 50%, що відповідає вимогам ст. 70 Закону, але є нижчим ніж розмір мінімальних аліментів на 2 дітей, в зв'язку з чим щомісячно заборгованість по ВП 72927081 зростає.
Відтак, твердження боржника у скарзі про можливість ознайомлення з виконавчим провадженням лише 19.06.2025 року через сервіс БПД не знайшли свого підтвердження.
Разом з тим, судом першої інстанції також встановлено, що вжитим заходам примусового виконання по ВП № 57723355, зокрема: внесення ОСОБА_1 до Єдиного реєстру боржників, арешту коштів та нерухомого майна; встановлення заборони у виїзді за межі України та інших обмежень, передбачених ч. 9 ст. 71 Закону, звернення стягнення на доходи /пенсію/ боржника, було досягнуто повного виконання рішення за судовим наказом № 2-н/202/301/2018 та сплату заборгованості по аліментам, через 2 роки після досягнення дітьми повноліття.
Апеляційний суд враховує, що після часткового погашення заборгованості по ВП № 72927081 в розмірі 20 764 грн., заступником начальника відділу Мартиновською І.М. складено довідку-розрахунок, яка міститься у відповідній вкладці АСВП, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 182 СК України, визначена заборгованість в розмірі 40 580,79 грн., про що скеровано лист на адресу ГУ ПФУ у Дніпропетровській області 12.06.2025 за вих.№ 52202, зобов'язано проводити утримання з пенсії у розмірі 50%, а не 1/3 частки, визначеної в/листом - до погашення боргу, що передбачено Законом, оскільки щомісячна сума утриманих аліментів з пенсії ОСОБА_1 , згідно встановленої судом резолютивної частини документу є менше розміру мінімальних аліментів в Україні.
Обчислення заборгованості по аліментам проведено державним виконавцем у відповідності до вимог законодавства.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати (частина третя статті 182 СК України).
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 759/10277/18 та від 16 червня 2021 року у справі № 643/11949/19, та зводяться до того, що інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів.
Таким чином, суд першої інстанції встановивши, що в діях заступника начальника Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Мартиновської І.М. порушення прав боржника ОСОБА_1 не має, оскільки такі дії вчинені в межах вимог Сімейного кодексу України, Закону України «Про виконавче провадження», Інструкції з організації примусового виконання рішень, дійшов обґрунтованого, правильного висновку про відмову у задоволенні скарги.
Оскільки аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду апеляційної інстанції, підстави для скасування ухвали відсутні.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - залишенню без змін.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпра від 06 серпня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Повний текст постанови складено 11 грудня 2025 року.
Судді: