Провадження № 22-ц/803/10564/25 Справа № 192/2043/25 Суддя у 1-й інстанції - Щербина Н. О. Доповідач - Макаров М. О.
11 грудня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Макарова М.О.
суддів - Петешенкової М.Ю., Свистунової О.В.
розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у м. Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 24 вересня 2025 року по справі за заявою ОСОБА_1 до Солонянської селищної територіальної громади про визнання права власності,-
У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Солонянської селищної територіальної громади про визнання за позивачем права власності на 1/3 частину будівлі складу сільськогосподарського призначення, площею 985,9 м2, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 24 вересня 2025 року позов ОСОБА_1 - визнано неподаним та повернуто позивачу.
Ухвала суду мотивована тим, що у встановлений строк всі недоліки позовної заяви позивачем не усунуті, тому її необхідно вважати неподаною та повернути.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що питання про належність і допустимість доказів, їх оцінку, суд має вирішувати під час ухвалення судового рішення, а не на стадії відкриття провадження у справі.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до положень частини 2 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Так, судом встановлено, що ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 11 серпня 2025 року позовна заява була залишена без руху.
Залишаючи позов без руху, суд першої інстанції виходив з того, що:
позов містить зазначення ціни позову на рівні 188 637 гривень 61 копійка, проте в позові не зазначено обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;
- Також позивач зазначає, що на підставі рішення зборів пайщиків від 21 березня 2001 року власники та співвласниками будівель, приміщень, складів (кладових), підвалів (погребів), виконали поділ складу відділення № 1 (колишній корівник № 4), площа якого складає 1 046,88 м2, а не 985,9 м2, тому позивачу слід уточнити площу спірного майна;
-Крім того, позивач зазначає, що склад було виділено наступним пайщикам: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - 239 м2, у відсотках 22,9; ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які свої права на частку передають ОСОБА_5 - 185 м2, у відсотках 17,7; ОСОБА_6 , ОСОБА_7 - 217 м2, у відсотках 20,8; ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , які свої права на частку передають ОСОБА_11 - 406 м2, у відсотках 38,6., а також згідно тексту позову складське приміщення було поділено фактично на 4 власників, а частка позивача складає всього 22,9 %. Проте позов подано стосовно 1/3 частки, що у відсотках складає 33,3%. Тому позивачу слід уточнити розмір частки спірного майна, право власності на яке він просить визнати суд;
- Також відповідно до ст. 53 ЦПК України позивачу слід вказати підстави на яких ним в якості третіх осіб в позові вказано ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , з урахуванням того, що в позові вказані як особи, які отримали майнові права на спірне майно, в тому числі крім позивача та ОСОБА_11 - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Однак вказані особі не залучені до участі у справі. Позивачем не зазначено причини такого не залучення.
- Додатково позивачу слід зазначити підстави на яких він просить визнати за ним право власності, яке згідно тексту позову належало його матері - ОСОБА_2 , оскільки в позові не вказано, чим підтверджуються їх родинні стосунки, чи прийняв він спадщину після її смерті та чи наявні інші спадкоємці після смерті ОСОБА_2 , і чим саме доводяться вказані обставини.
- Також слід вказати у зв'язку з чим факт отримання майна підтверджується саме накладними, виданими ФГ «ЗІРКА», та яке відношення це підприємство має до КСП ім. Чапаєва, право власності на майно якого просить визнати за ним позивач та чи був сам позивач та його мати членами КСП і чим це підтверджується.
-Позивачу слід визначитися зі способом захисту свого права - визнання права власності на майно, як члена КСП, чи визнання права власності за набувальною давністю, оскільки в позові вказано два способи одночасно.
- Мінімальний розмір судового збору з 01 січня 2025 року за вимогами майнового характеру складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
- Позивачем вказано, що вартість будівлі складу, площею 985,9 м2 становить 565 912 гривень 83 копійки (565 912,83 : 985,9 = 574), тобто 574 гривні за 1 м2, що вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна на момент звернення з позовом до суду.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачем не було виконано вимоги ухвали від 11 серпня 2025 року у визначений судом строк, тому є підстави вважати позовну заяву не поданою та повернути її позивачу.
Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року право на суд повинно бути забезпечено судовими процедурами, які мають бути справедливими.
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до змісту статей 12, 13, 81, 175 ЦПК України позивач самостійно визначає зміст позовних вимог, зазначає сторони та інших учасників спору, викладає зміст обставин, якими обґрунтовуються вимоги, та зазначає докази на підтвердження цих обставин.
Суддя згідно статей 175, 177, 185-187 ЦПК України перевіряє, чи має особа відповідно до ст. 4 ЦПК України право на звернення до суду за захистом відповідного права чи інтересу, чи відповідає форма та зміст заяви вимогам закону, чи дотримані правила підсудності та чи немає інших установлених законом перешкод для відкриття провадження у справі.
Відсутність посилання у позовній заяві на певні обставини і недодання певних доказів ст. ст.175 і 177 ЦПК України не віднесені до таких підстав, що дають право для застосовування наслідків, передбачених ст. 185 ЦПК України, і повернення позовної заяви позивачеві. Встановлення обставин, які суд вважає необхідними для правильного вирішення спору, можливе під час підготовчого засідання, відповідно до вимог ст. 189 ЦПК України.
Оцінка достатності доказів на стадії відкриття провадження недопустима. Подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, зокрема, під час підготовчого провадження, а у визначених законом випадках і під час розгляду справи в судовому засіданні.
Оскільки згідно законодавства України кожна особа наділена правом на звернення до суду за захистом своїх прав та свобод, а на суд, в свою чергу, покладено обов'язок повного та всебічного розгляду виниклих спорів, що можливо лише під час розгляду справи по суті, суддя при вирішенні питання щодо відкриття провадження у справі не має права давати оцінку наведеним позивачем доказам, їх достатності, вимагати надання додаткових доказів, встановлювати наявність чи відсутність обставин, якими обґрунтовуються вимоги.
Суд не може на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі встановлювати наявність чи відсутність обставин, якими позивач обґрунтовує вимоги, встановлювати належність і допустимість доказів та надавати їм оцінку. У разі не надання позивачем доказів на підтвердження своїх вимог такі обставини можуть бути підставою для залишення позову без задоволення.
Слід також зауважити, що питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Для ЄСПЛ природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення.
З тексту ст. 6 Конвенції прямо випливає, що доступність правосуддя є невід'ємним елементом права на справедливий суд. У рішенні по справі «Голдер проти Великої Британії» від 21 лютого 1975 року, ЄСПЛ дійшов до висновку, що сама конструкція ст. 6 Конвенції була би безглуздою та неефективною, якби вона не захищала право на те, що справа взагалі буде розглядатися. У рішенні по цій справі Суд закріпив правило, що ч. 1 ст. 6 Конвенції містить у собі й невід'ємне право особи на доступ до суду.
З урахуванням наведеного, зміст права на захист полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Окрім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31 серпня 2023 року у справі № 990/114/23 наголосила, що «суд першої інстанції на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі не має права давати оцінку обраному позивачем способу захисту порушеного права, доказам та встановлювати наявність чи відсутність обставин, якими обґрунтовуються вимоги.
Питання про те, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються, відповідно до пункту 1 частин першої статті 244 КАС України вирішується судом в нарадчій кімнаті під час ухвалення рішення по суті справи, а оцінка наданих стороною позивача обґрунтувань та доказів на предмет їх достатності на стадії відкриття провадження у справі законом не передбачена».
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права під час вирішення питання про відкриття провадження у справі є обґрунтованими.
Згідно ч.1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин, ухвала суду першої інстанції постановлена передчасно, підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 379 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 24 вересня 2025 року - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Повний текст судового рішення складено 11 грудня 2025 року.
Головуючий суддя М.О. Макаров
Судді М.Ю. Петешенкова
О.В. Свистунова