Провадження № 22-ц/803/9410/25 Справа № 188/411/24 Суддя у 1-й інстанції - Місюра К. В. Доповідач - Макаров М. О.
09 грудня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Макарова М.О.
суддів - Петешенкової М.Ю., Свистунової О.В.
при секретарі - Пікос А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства “Універсал Банк» на рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 08 липня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства “Універсал Банк» про захист прав споживачів, -
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Акціонерного товариства “Універсал Банк» про захист прав споживачів.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 21 січня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. В зв'язку з неналежним виконанням позичальником вимог договору, Банк звернувся до Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення заборгованості у розмірі 44 154, 40 грн., що мала місце станом на 30 вересня 2020 року.
Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2021 року позовні вимоги Акціонерного товариства «Універсал Банк» задоволено та стягнуто з відповідача кредитну заборгованість в розмірі 44 154, 40 грн.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 жовтня 2021 року рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2021 року змінено, зменшено стягнуті з ОСОБА_1 суми кредитної заборгованості з 44 154, 40 грн. до 8 096, 21 грн. та судового збору з 2 270, 00 грн. до 416, 10 грн. 29 листопада 2021 року ОСОБА_1 добровільно перерахувала на рахунок ПАТ «Універсал Банк» зазначені в рішенні суми, в зв'язку з чим рішення суду було нею виконано. Але, незважаючи на те, що заборгованість за кредитним договором погашена повністю згідно рішення суду, банк продовжує нараховувати заборгованість за порушення грошового зобов'язання. В зв'язку з викладеним, позивач просить визнати зобов'язання, що виникли на підставі Договору про надання банківських послуг, укладеного 21 січня 2018 року між нею та ПАТ «Універсал Банк», припиненими з 29 листопада 2021 року у зв'язку з їх виконанням, проведеним належним чином.
Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 08 липня 2025 року позов задоволено та ухвалено визнати зобов'язання ОСОБА_1 , що виникли на підставі договору про надання банківських послуг від 21 січня 2018 року, укладеного між нею та Акціонерним товариством «Універсал Банк», припиненими в зв'язку з їх виконанням в межах обставин, встановлених рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2021 року та постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 жовтня 2021 року.
Рішення суду мотивовано тим, що позивач довела належними та допустимими доказами виконання своїх кредитних зобов'язань, проведене належним чином.
В апеляційній скарзі Акціонерного товариства “Універсал Банк» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що 21 січня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Акціонерного товариства «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг.
В зв'язку з неналежним виконанням позичальником вимог договору, Банк звернувся до Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення заборгованості у розмірі 44 154, 40 грн., що мала місце станом на 30 вересня 2020 року.
Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2021 року позовні вимоги Акціонерного товариства «Універсал Банк» задоволено та стягнуто з відповідача кредитну заборгованість в розмірі 44 154, 40 грн.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 жовтня 2021 року рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2021 року змінено, зменшено стягнуті з ОСОБА_1 суми кредитної заборгованості з 44 154, 40 грн. до 8 096, 21 грн. та судового збору з 2 270, 00 грн. до 416, 10 грн.
29 листопада 2021 року ОСОБА_1 перерахувала на рахунок ПАТ «Універсал Банк» зазначені в рішенні суми, в зв'язку з чим рішення суду було нею виконано.
Між тим, незважаючи на те, що заборгованість за кредитним договором ОСОБА_1 погашена повністю згідно рішення суду, банк продовжує нараховувати заборгованість за порушення грошового зобов'язання.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач довела належними та допустимими доказами виконання своїх кредитних зобов'язань, проведене належним чином.
Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Частиною першою статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_2 посилалась на те, що рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2021 року позовні вимоги Акціонерного товариства «Універсал Банк» задоволено та стягнуто з відповідача кредитну заборгованість в розмірі 44 154, 40 грн. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 жовтня 2021 року рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2021 року змінено, зменшено стягнуті з ОСОБА_1 суми кредитної заборгованості з 44 154, 40 грн. до 8 096, 21 грн. та судового збору з 2 270, 00 грн. до 416, 10 грн. 29 листопада 2021 року ОСОБА_1 добровільно перерахувала на рахунок ПАТ «Універсал Банк» зазначені в рішенні суми, в зв'язку з чим рішення суду було нею виконано.
Підставою для зміни рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2021 року по справі №188/361/21 Дніпровський апеляційним судом було те, що Банком ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній інстанції не було доведено належними та допустимими доказами правомірність нарахування та списання заборгованості за відсотками, пенею та комісією.
Отже, з наведеного рішення суду вбачається, що судом вирішено питання про недоведеність нарахування та списання заборгованості за відсотками, пенею та комісією, кредитний договір недійсним не визнавався, інших позовних вимог не заявлялось, зустрічного позову також подано не було.
У справі, яка переглядається, колегія суддів вважає, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, оскільки якщо суд розглядає справу про стягнення з боржника коштів, то боржник має захищати свої права саме в цьому провадженні, заперечуючи проти позову та доводячи відсутність боргу, зокрема відсутність підстав для його нарахування, бо вирішення цього спору призведе до правової визначеності у правовідносинах сторін зобов'язання. Наявність відповідного боргу чи його відсутність, як і відсутність підстав для нарахування боргу, є предметом доказування у спорі про стягнення з відповідача коштів незалежно від того, чи подав останній зустрічний позов про визнання відсутності права кредитора. Тому для захисту права відповідача у ситуації, коли кредитор вже звернувся з вказаним позовом про стягнення коштів, не потрібно заявляти зустрічний позов, а останній не може бути задоволений.
Аналогічно, після звернення кредитора з позовом про стягнення коштів боржник не може заявляти окремий позов про визнання відсутності права вимоги в кредитора та кореспондуючого обов'язку боржника. Такий окремий позов теж не може бути задоволений, оскільки боржник має себе захищати у судовому процесі про стягнення з нього коштів, заперечуючи проти відповідного позову кредитора.
Застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив, і відповідне провадження не було відкрите (пункт 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц).
Зазначені висновки застосовані також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2022 року у справі №462/5368/16-ц (провадження № 14-143цс20), постановах Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 482/2211/20 (провадження № 61-20622св21), від 1 лютого 2023 року у справі № 520/2160/16-ц (провадження № 61-7593св21).
Як правило, особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно, спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини (постанова від 25 вересня 2019 року, справа № 753/2187/17).
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з'ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.
У цій справі позивач звернувся з позовом про визнання зобов'язання по кредитному договору припиненим.
Закон розрізняє такі поняття як договір та зобов'язання, які виникають у тому числі на підставі договорів чи інших правочинів (пункт 1 частини другої статті 11, частина друга статті 509 ЦК України).
Договір як приватно-правова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, покликаний забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 16 ЦК України передбачено такий спосіб захисту як припинення правовідношення, визнання правочину недійсним, разом з цим визнання правочину (договору) припиненим закон не містить.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20) вказано, що «підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 ЦК України ). Тобто договірні правовідносини виникають саме на підставі договорів. Водночас поняття правочину (зокрема поняття договору) і поняття правовідносин не є тотожними. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 202 ЦК України). Правовідносинами є відносини, змістом яких є права та обов'язки сторін. Зокрема, змістом зобов'язальних правовідносин є обов'язок однієї сторони (боржника) вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії та кореспондуюче право кредитора вимагати від боржника виконання цього обов'язку (частина перша статті 509 ЦК України).
Отже, можна зробити висновок про наявність тісного зв'язку між договорами та договірними правовідносинами, оскільки такі правовідносини виникають саме з договорів, а подальший розвиток правовідносин може бути зумовлений, у тому числі (але не виключно), умовами договору. Водночас подальші зміни правовідносин, зокрема припинення прав та обов'язків з договору, не обов'язково пов'язані зі зміною чи припиненням договору.
За змістом частин другої - шостої статті 997 ЦК України цією статтею передбачені випадки односторонньої відмови від договору страхування страхувальником або страховиком. Така відмова здійснюється шляхом вчинення одностороннього правочину управленою стороною, а не за рішенням суду. Отже, зазначена стаття не встановлює способів захисту. Статтею 1008 ЦК України передбачені випадки припинення договору доручення внаслідок таких юридичних фактів: відмови довірителя або повіреного від договору; визнання довірителя або повіреного недієздатним, обмеження його цивільної дієздатності або визнання безвісно відсутнім; смерті довірителя або повіреного. Зазначена стаття не встановлює випадків припинення договору за рішенням суду, а тому і не встановлює способів захисту. Статтею 1044 ЦК України також не встановлено випадків припинення договору управління майном за рішенням суду, отже, не встановлено способів захисту. Передбачений законом спосіб захисту у вигляді припинення судом існуючого правовідношення на майбутнє (пункт 7 частини другої статті 16 ЦК України) за своєю правовою суттю відрізняється від способу захисту у вигляді визнання судом припиненим договору в минулому, який законом не передбачений.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 (провадження № 12-173гс18) зробила висновок про те, що нормами статей 16 ЦК України та 20 ГК України не передбачено такого способу захисту права та інтересу, як визнання договору припиненим, а реалізація такого способу захисту, як зміна або припинення правовідношення, може відбуватися шляхом розірвання договору.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27 квітня 2022 року у справі № 477/33/20 (провадження № 61-2817св21).
Згідно з правовими висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (провадження № 14-626цс18), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20), обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.
Отже, що позовна вимога про визнати зобов'язання ОСОБА_1 , що виникли на підставі договору про надання банківських послуг від 21 січня 2018 року, укладеного між нею та Акціонерним товариством «Універсал Банк», припиненими в зв'язку з їх виконанням в межах обставин, встановлених рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2021 року та постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 жовтня 2021 року не може бути задоволена саме з підстав обрання позивачем неналежного способу захисту, який не передбачений законом.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 183/1983/19.
На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, у повному обсязі фактичні обставини не встановив, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства “Універсал Банк» про захист прав споживачів.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи (пункти 1, 3 частини першої статті 376 ЦПК України).
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Універсал Банк» - задовольнити.
Рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 08 липня 2025 року- скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства “Універсал Банк» про захист прав споживачів - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 09 грудня 2025 року.
Повний текст судового рішення складено 11 грудня 2025 року.
Головуючий суддя М.О. Макаров
Судді М.Ю. Петешенкова
О.В. Свистунова