Провадження № 11-сс/803/2245/25 Справа № 178/2120/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
26 листопада 2025 року Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря ОСОБА_5
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,(в режимі відеоконференції)
підозрюваного ОСОБА_7 ,(в режимі відеоконференції)
захисника ОСОБА_8 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі, матеріали з кримінального провадження №12025046460000071 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2025 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, стосовно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України,
Ухвалою слідчого судді від 04 листопада 2025 року застосовано стосовно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком з 04 листопада 2025 року без визначення застави.
Своє рішення слідчий суддя мотивував обґрунтованою підозрою стосовно ОСОБА_7 .. При цьому, слідчий суддя встановив наявність ризиків, що останній може: переховуватися від органів досудового розслідування або суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному проваджені, продовжити вчинення кримінального правопорушення, а також слідчий суддя врахував обставини зазначені в ст. 178 КПК України, тому дійшов висновку про необхідність застосування виключного запобіжного заходу. Також, слідчий суддя керуючись ст. 183 КПК України, не визначив заставу.
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_7 особисте зобов'язання чи домашній арешт, або визначити заставу.
Вимоги апеляційної скарги обгрунтовані тим, що рішення слідчого судді незаконне, так як підозра необгрунтована, наявність ризиків недоведена При цьому не взято до уваги характеризуючі дані про особу ОСОБА_7 , який раніше не судимий, офіційно працевлаштований, має на утриманні матір інваліда 3 групи. Також відсутня матеріальна шкода.
В апеляційному суді захисник та підозрюваний підтримали вимоги апеляційної скарги.
Прокурори заперечували у задоволенні апеляційної скарги.
Заслухавши головуючого суддю, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши доводи апеляційної скарги, клопотання слідчого та наданні до нього матеріали, апеляційний суд приходить до наступного.
Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжних заходів є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування чи/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
У відповідності до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Так, згідно до матеріалів клопотання ВП № 6 Кам'янського РУП ГУ НП України в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, зареєстрованому в ЄРДР за №12025046460000071 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 307КК України.( а.с.8)
31 жовтня 2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру за ч. 3 ст. 307 КК України.( а.с.95-100)
Слідчий суддя розглядаючи клопотання встановив обґрунтованість підозри стосовно ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 307 КК України.
Щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, апеляційним судом зазначає наступне.
Відповідно до ч.5 ст.9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 §1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 §1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» («K.-F. проти Німеччини», 27 листопада 1997, §57).
У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Аналогічна правова позиція ЄСПЛ відображена у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, в якому також зазначено, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 року ЄСПЛ зазначив: «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
В рішенні ЄСПЛ «Ферарі-Браво проти Італії», Суд зазначив, що затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 року ЄСПЛ зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Таким чином, відповідно до практики ЄСПЛ, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Докази, які містяться в матеріалах кримінального провадження, що долучені до клопотання, а саме: протоколами обшуку, допиту свідків, висновками експертів та інші матеріали вказують на те, що на даній стадії досудового розслідування існує обґрунтована підозра причетності ОСОБА_7 до вчинення інкримінованих їй злочинів.
За наведених обставин, доводи сторони захисту, щодо недоведеності підозри - є безпідставними.
Також, слідчий суддя встановив наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст.177 КПК України.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв'язків, будь яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
З урахуванням наведеного, наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України, переховування ОСОБА_7 є доведеним, оскільки на даний час він підозрюється у скоєнні тяжкого злочину. Характеризуючі дані наведені в апеляційній скарзі мають місце, однак ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, не можна визнавати недоведеним.
При встановленні наявності ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України - впливу свідків у цьому ж кримінальному провадженні, апеляційний суд враховує встановлену КПК України, процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК України, оскільки покази даних осіб, які станом на даний час ще не допитані в судовому засіданні, мають істотне значення для проведення повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування.
Окрім цього, наявний ризик, передбачений п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, щодо можливого продовження вчинення кримінального правопорушення, враховуючи кількість вилучених наркотичних засобів у ОСОБА_9 , відповідно до протоколу обшуку.
Разом з цим, колегії суддів враховує вимоги ч.4 ст. 194 КПК України, та вважає, що прокурорами не доведено обставини, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Дані обставини також не доведено і в апеляційному суді прокурори.
Апеляційний суд враховуючи обставини про які зазначено в ст. 178 КПК України, а саме тяжкість злочину, та підтверджено документальну інформацію, що ОСОБА_9 має місце проживання, де живе з матір'ю ОСОБА_9 , яка є інвалідом ІІІ групи, підозрюваний раніше не судимий та офіційно працевлаштований у ТОВ “Логічтик Юніон» на посаді водія навантажувача, у зв'язку з чим запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з покладенням відповідних обов'язків забезпечить належну поведінку останнього, задля запобігання ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України. При цьому, дійсно ОСОБА_7 проживає одним із свідків, а саме матір'ю - ОСОБА_9 , але апеляційний суд враховує, що остання зазначила в письмових поясненнях, що її син - ОСОБА_7 зберігав наркотичні засоби для власного вживання. Також, апеляційний суд враховує вимоги ст. 63 Конституції України, відповідно до яких особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу захисників - необхідно задовольнити, а ухвалу слідчого судді - скасувати, прийнявши свою, якою застосувати до ОСОБА_7 домашній арешт і на підставі ст.194 КПК України, апеляційний суд, вважає за необхідне покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені п. п. 1-4, 8 ч.5 цієї статті на необхідний строк.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, стосовно ОСОБА_7 підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в період часу з 18 год. вечора до 06:00 год. наступної доби, за адресою проживання: АДРЕСА_1 , строком до 30 грудня 2025 року.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_7 обов'язки, передбачені п.п. 1 - 4, 8 ч.5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора чи суду; не відлучатися із Дніпропетровської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; не змінювати місце проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду; утримуватися від спілкування із свідками (крім близьких рідних) у цьому кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Звільнити ОСОБА_7 з-під варти.
Ухвалу про застосування до запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання органу національної поліції за місцем проживання підозрюваного.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_10