Справа № 761/17913/25
Провадження № 2/761/6868/2025
(заочне)
04 грудня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Волошина В.О.
при секретарі: Курній І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення; постачання гарячої води; постачання теплової енергії; абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії; абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води; за обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення; за обслуговування вузла комерційного обліку постачання гарячої води; інфляційних втрат; трьох відсотків річних,
У травні 2025р. позивач Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до відповідачів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якому просив суд:
1) стягнути солідарно з відповідачів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , що є власниками/зареєстровані/ проживають за адресою: АДРЕСА_1 , на користь позивача:
- заборгованість за спожиті до 01 травня 2018р. послуги з централізованого опалення у розмірі 0,0 грн. (далі по тексту - вимога № 1);
- інфляційну складову боргу у розмірі 0,0 грн., три проценти річних у розмірі 0,0 грн. (далі по тексту - вимога № 2);
- заборгованість за спожиті до 01 травня 2018р. послуги з централізованого гарячого водопостачання y розмірі 0,0 грн. (далі по тексту - вимога № 3);
- інфляційну складову боргу у розмірі 0,0 грн., три проценти річних у розмірі 0,0 грн. (далі по тексту - вимога № 4);
- заборгованість за спожиті з 01 травня 2018р. по 31 жовтня 2021р. послуги з централізованого опалення y розмірі 0,0 грн. (далі по тексту - вимога № 5);
- інфляційну складову боргу у розмірі 11,87 грн., три проценти річних у розмірі 3,68 грн. (далі по тексту - вимога № 6);
- заборгованість за спожиті з 01 травня 2018р. по 31 жовтня 2021р. послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 1852,09 грн. (далі по тексту - вимога № 7);
- інфляційну складову боргу у розмірі 699,97 грн., три проценти річних у розмірі 186,25 грн. (далі по тексту - вимога № 8);
- заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021р. послуги з постачання теплової енергії у розмірі 27429,98 грн. (далі по тексту - вимога № 9);
- інфляційну складову боргу у розмірі 3462,38 грн., три проценти річних у розмірі 854,02 грн., пеня y розмірі 1039,06 грн. (далі по тексту - вимога № 10);
- заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021р. послуги з постачання гарячої води у розмірі 40699,8 грн. (далі по тексту - вимога № 11);
- інфляційну складову боргу у розмірі 5212,47 грн., три проценти річних у розмірі 1249,23 грн., пеня y розмірі 1519,9 грн. (далі по тексту - вимога № 12);
- заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 39,89 грн.; (далі по тексту - вимога № 13);
- заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 23,65 грн.; (далі по тексту - вимога № 14);
- заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 0,0 грн., (далі по тексту - вимога № 15);
- заборгованість за обслуговування вузла комерційного обліку постачання гарячої води у розмірі 0,0 грн. (далі по тексту - вимога № 16);
- судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3028,00, грн. (далі по тексту - вимога № 17).
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що до 01 травня 2018р. обов'язковим виконавцем послуг з централізованого постачання гарячої води та централізованого опалення було ПАТ «Київенерго», з 01 травня 2018р. по 31 жовтня 2021р. позивач є обов'язковим виконавцем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання для житлових будинків комунальної форми власності; з 01 листопада 2021р. позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води. При цьому, на підставі договору № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 11 жовтня 2018р. позивач набув право вимоги до юридичних, фізичних осіб щодо виконання ними зобов'язань перед кредитором зі сплати спожитих до 01 травня 2018р. послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання.
Відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є власниками квартири, та особами, які зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 , та є споживачами послуг з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та гарячої води, яку постачає позивач. Разом з тим, відповідачі в повному обсязі не оплачують надані позивачем послуги, внаслідок чого у останніх утворилась зазначена вище сума заборгованості, у зазначеному вище розмірі.
Оскільки в досудовому порядку вирішити спір не можливо, позивач вимушений був звернутись до суду з вказаним позовом, для захисту своїх прав.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 07 травня 2025р. відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
До судового засідання сторона позивача подала на адресу суду заяву, в якій заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи і просить розглядати справу у відсутність свого представника.
Відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про час та місце розгляду справи оповіщалися в установленому законом порядку, в судове засідання не з'явилися, поважності причин неявки суду не повідомили, свого представника до суду не направили. У встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження строк, відповідачі відзив на позов не подавали.
Оскільки сторона позивача не заперечувала проти проведення заочного розгляду справи і відповідно до ст. ст. 223, 280, 282 ЦПК України суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. (ч. 2 ст. 15 ЦК України).
Частиною 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України від 01 грудня 2004р. № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено, що поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в ч. 1 ст. 4 ЦПК України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (постанова Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024р. у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23).
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023р. в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023р. у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019р. в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018р. у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018р. у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019р. у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019р. у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020р. у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23).
Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022р. в справі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21).
Приватно - правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023р. в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанова Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023р. в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22).
Звертаючись до суду з вказаним позовом, сторона позивача наголошувала, що відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , зареєстровані і проживають у належній їм на праві власності квартирі, за адресою: АДРЕСА_1 .
Крім того, сторона позивача стверджувала, що відповідачі є споживачами послуг з централізованого опалення та гарячої води, яку постачає позивач, як обов'язковий виконавець послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання для житлових будинків комунальної форми власності, згідно Закону України № 1198-VІІ від 10 квітня 2014р. «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» та з 01 листопада 2021р. позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води, в силу положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги», постанов Кабінету Міністрів України: від 11 грудня 2019р. № 1182 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуг з постачання гарячої води», від 21 серпня 2019р. № 830 «Про затвердження Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуг з постачання теплової енергії».
Згідно п. 5) ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ст. 6 цього Закону учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є:
1) споживачі (індивідуальні та колективні);
2) управитель;
3) виконавці комунальних послуг.
Виконавцями комунальних послуг є:
1) послуг з постачання та розподілу природного газу - постачальник, який на підставі ліцензії провадить діяльність із постачання природного газу, та оператор газорозподільної системи, до якої приєднані об'єкти газоспоживання споживача;
2) послуг з постачання та розподілу електричної енергії - енергопостачальник або інший суб'єкт, визначений законом;
3) послуг з постачання теплової енергії - теплопостачальна організація;
4) послуг з постачання гарячої води - суб'єкт господарювання, який є власником (або володіє і користується на інших законних підставах) теплової, тепловикористальної або теплогенеруючої установки, за допомогою якої виробляє гарячу воду, якщо споживачами не визначено іншого постачальника гарячої води;
5) послуг з централізованого водопостачання - суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання;
6) послуг з централізованого водовідведення - суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водовідведення;
7) послуг з поводження з побутовими відходами - суб'єкт господарювання, визначений виконавцем послуг з вивезення побутових відходів у встановленому законодавством порядку.
Відносини між учасниками правовідносин в сфері надання житлово-комунальних послуг, зокрема, в частині надання послуг з центрального опалення врегульовано нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та положеннями Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005р. № 630 (далі по тексту Правила № 1), Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуг з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019р. № 1182 далі по тексту Правила № 2), Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуг з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019р. № 830 (далі по тексту Правила № 3).
Згідно з п. 19, 20 Правил № 2, одиницею вимірювання обсягу спожитої споживачем гарячої води є куб. метр. Одиницею вимірювання обсягу теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), є гігакалорія (Гкал).
Комерційний облік послуги ведеться вузлом (вузлами) комерційного обліку, що забезпечує (забезпечують) загальний облік споживання послуги у будівлі, її частині (під'їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.
Якщо будівлю (будинок) оснащено двома та більше вузлами комерційного обліку послуги відповідно до вимог Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», визначення обсягу спожитої послуги та її розподіл здійснюються за сумою показань всіх вузлів комерційного обліку послуги у будівлі (будинку). За рішенням співвласників багатоквартирного будинку розподіл здійснюється для кожної окремої частини будинку, обладнаної вузлом комерційного обліку послуги.
Витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) визначаються відповідно до Методики розподілу.
Аналогічні положення містяться в пунктах 18, 19 Правил № 3.
Положеннями п. 48 Правил № 2 і № 3 визначено, що виконавець зобов'язаний забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість послуги згідно із законодавством та умовами договорів, зокрема шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; готувати, укладати та переукладати із споживачем договір відповідно до обраної співвласниками моделі договірних відносин; без додаткової оплати надавати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про ціни/тарифи, загальний розмір місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання та порядок надання послуги, її споживчі властивості, а також іншу інформацію, передбачену законодавством; у міжопалювальний період проводити підготовку об'єктів житлово-комунального господарства до експлуатації в осінньо-зимовий період з урахуванням моделі укладених договорів.
В свою чергу положеннями пунктів 49 Правил № 2 і № 3 визначено, що індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надану послугу за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, відшкодовувати витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені договором.
Згідно із 5) ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами;
Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як встановлено судом, відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , з 25 квітня 1986р., та 15 березня 1996р. відповідно.
Крім відповідачів, у вказаній квартирі зареєстровані також: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 30 травня 2006р.; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 13 жовтня 2007р. (а.с. 5).
З матеріалів справи вбачається, що 11 жовтня 2018р. між позивачем та ПАТ «Київенерго» було укладено договір № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії) (а.с. 38), відповідно до п. 1.1., 1.2 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців (далі по тексту - споживачі) щодо виконання ними грошових зобов'язань перед кредитором з оплати спожитих до 01 травня 2018р. послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання (основний борг, в тому числі той, що є предметом судового розгляду та/або підтверджений судовим рішенням (судовими рішеннями) як такий, що підлягає стягненню із споживача (споживачів) на загальну суму 1818662617,96 грн. станом на 01 серпня 2018р. з урахуванням оплат, що отримані кредитором за період з 01 серпня 2018р. до дати укладення цього договору та коригувань платежів. Перелік договорів (особових) рахунків, споживачів та сум грошових зобов'язань (основний борг), право вимоги яких відступається за цим договором, зазначається в Додатку № 1 та Додатку № 2 до цього договору. Всі права вимоги переходять від кредитора до нового кредитора в момент підписання сторонами Додатку № 1 та Додатку № 2 до цього договору.
Пунктом 1.3. зазначеного вище договору, визначено, що з укладенням цього договору кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги також будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов'язань (неустойка (штраф, пеня), 3,0 % річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати, пов'язані з отриманням боргу та примусовим стягнення та будь-які інші без виключень та обмежень), що нараховані кредитором та/або виникли до дати укладення цього договору та/або можуть бути нараховані та/або виникнути після дати укладення цього договору у зв'язку з неналежним виконанням споживачем (споживачами) зобов'язань з оплати послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання за договорами та споживачами, які зазначені у Додатку № 1 та Додатку № 2 до цього договору.
Відступлення прав вимоги за додатковими грошовими зобов'язаннями (неустойка (штраф, пеня), 3,0 % річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати пов'язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень) до основних грошових зобов'язань, які вже є предметом судового розгляду або вже підтверджені судовими рішеннями як такі, що підлягають стягненню із споживача (споживачів), визначаються окремим договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції другою стороною.
Відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (сплатила суму коштів), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.
Крім того, заявляючи до суду позовні вимоги № № 1-5, 15, 16, за змістом позову сторона позивача визнала, що відсутня заборгованість відповідачів:
- за спожиті до 01 травня 2018р. послуги з централізованого опалення;
- інфляційна складова боргу;
- за спожиті до 01 травня 2018р. послуги з централізованого гарячого водопостачання;
- інфляційна складова боргу, три проценти річних;
- за спожиті з 01 травня 2018р. по 31 жовтня 2021р. послуги з централізованого опалення;
- з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення;
- з обслуговування вузла комерційного обліку постачання гарячої води.
Згідно ст. 13 ч. 1, 3 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
В постановах Верховного Суду від 08 серпня 2019р. у справі № 450/1686/17 та від 15 липня 2019р. у справі №235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.
За змістом ст. 13 ЦК України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Враховуючи те, що позовні вимоги № № 1-5, 15, 16, заявлені стороною позивача безпідставно за відсутності наявних сум заборгованості, суд не вбачає правових підстав для задоволення позову в цій частині.
Звертаючись до суду з вимогою № 6, сторона позивача зазначала, що у відповідачів була наявна заборгованість за спожиті з 01 травня 2018р. по 31 жовтня 2021р. послуги з централізованого опалення у розмірі 146,6 грн., а тому вони повинні сплатити, в силу положень ст. 625 ЦК України, інфляційну складову боргу у розмірі 11,87 грн., три проценти річних у розмірі 3,68 грн.
Разом з тим, протягом всього часу розгляду справи в суді стороною, позивача не було надані суду належні і допустимі докази в обгрунтування доводів того, що відповідачі мали заборгованість за спожиті з 01 травня 2018р. по 31 жовтня 2021р. послуги з централізованого опалення у розмірі 146,6 грн., а тому у суду відсутні правові підстави для задоволення вимоги № 6.
На підставі ст. ст. 66, 67, 162 ЖК України плата за користування житлом /квартирна плата/ обчислюється виходячи із загальної площі квартири, а плата за комунальні послуги /водопостачання, газ, та інші послуги/ береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами у відповідності до кількості проживаючих в квартирі осіб.
Члени сім'ї власника будинку (квартири) зобов'язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім'ї про розмір участі в витратах вирішуються в судовому порядку.
До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу (ч. 3, 4 ст. 156 ЖК України).
Статтею 160 ЖК України визначено, що члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.
Звертаючись до суду з вимогами № 7, № 9, № 11 сторона позивача наголошувала, що відповідачі мають заборгованість:
- заборгованість за спожиті з 01 травня 2018р. по 31 жовтня 2021р. послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 1852,09 грн. (вимога № 7);
- за спожиті з 01 листопада 2021р. послуги з постачання теплової енергії у розмірі 27429,98 грн. (вимога № 9);
- за спожиті з 01 листопада 2021р. послуги з постачання гарячої води у розмірі 40699,8 грн. (вимога № 11).
На обгрунтування заявлених позовних вимог № 7, № 9, № 11 стороною позивача, в якості доказів були надані розрахунки заборгованості (а.с. 6-10); копії корінців нарядів (а.с. 16-22); довідка про обсяг споживання послуги з постачання теплової енергії/послуги з постачання гарячої води (загальнобудинкові) (а.с. 15).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Так, відповідно до правового висновку викладеного у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016р. по справі №6-2951цс15, споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Разом з тим, обов'язок оплатити за житлово-комунальні послуги виникає лише в разі отримання споживачем певних послуг. Отже питання щодо фактичного користування житлово-комунальними послугами входить до предмета доказування в справі та має істотне значення для її правильного вирішення. Зазначена позиція була висловлена Верховним Судом в постанові по справі № 750/12850/16-ц від 26 вересня 2018р.
Частиною 2 ст. 95 ЦПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Пунктом 5.27 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (вимоги до оформлення документів - ДСТУ 4163-2003, що діє ще від 01 вересня 2003р.) чітко прописується, що при засвідченні копії документа повинна бути вказана відмітка «Згідно з оригіналом», назва посади, ініціали, прізвище, проставлений особистий підпис особи, ким засвідчено копію, дата засвідчення копії (проставляється нижче підпису). Таким чином, завірення копії будь-яким іншим чином, не у відповідності із зазначеним ДСТУ 4163-2003, тягне за собою визнання доказів, що містяться в ньому, недопустимими, про що неодноразово наголошував Верховний Суд, зокрема в постанові від 11 липня 2018р по справі № 904/8549/17. Позиція Верховного Суду полягала в тому, що неправильне, як вважає суд, завірення копій документів тягне за собою їх недопустимість. Відповідно відомості, наявні в документі, які можуть містити в собі докази, досліджуватися вже не будуть, так як порушений процесуальний порядок. Як наслідок, спір, який вирішено на підставі недопустимих доказів, є порушенням процесуального права.
Надані стороною позивача копії документів (а.с. 16-22), у встановленому законом порядку не засвідчені.
Протягом всього часу розгляду справи в суді, в порушення положень ст. ст. 76-81 ЦПК України, стороною позивача не було надано суду належних і допустимих доказів в обґрунтування отримання відповідачами послуг централізованого постачання гарячої води, постачання теплової енергії. В матеріалах справи відсутні відомості, зокрема акти про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи у відповідний період часу (опалювальні періоди) в будинку АДРЕСА_2 ; акт/акти перевірки стану вузла комерційного обліку теплової енергії споживача, відсутні відомості про наявність/встановлення в будинку лічильника обліку гарячого водопостачання, як і відсутні відомості про наявність чи відсутність лічильника обліку гарячого водопостачання в квартирі відповідачів.
Також, судом критично оцінюється, надані стороною позивача розрахунки сум заборгованості (а.с. 6-10). Так зазначені розрахунки, не містять відомостей якою посадовою особою вони були складені, відсутній підпис цієї посадової особи та печатка установи.
Так, судом було встановлено, що у квартирі АДРЕСА_3 зареєстровані четверо повнолітніх осіб, розрахунок заборгованості з постачання гарячої води здійснювався, виходячи з кількості чотирьох зареєстрованих осіб у вказаній квартирі, розрахунок заборгованості з централізованого опалення розраховувався з опалювальної площі квартири 28,7, без зазначення одиниці вимірювання. Разом з тим, матеріали справи не містять відомостей ні про загальну площу зазначеної вище квартири, ні про опалювальну площу цієї квартири. Ні за змістом позову, ні протягом всього часу розгляду справи в суді, стороною позивача не наводяться аргументи, та правові підстави, чому з чотирьох зареєстрованих у квартирі повнолітніх осіб, сплачувати суми заборгованості з постачання гарячої води, централізованого опалення, теплової енергії повинні лише дві особи - відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , при цьому судом не встановлено, що відповідачі проживають в квартирі АДРЕСА_3 , як і відсутні відомості, що вони є власниками зазначеної квартири, а також докази того, чи обладнана вказана квартира, індивідуальним лічильником для обміру споживання гарячого водопостачання. Крім того, довідка про обсяг споживання послуги з постачання теплової енергії/послуги з постачання гарячої води (загальнобудинкова) (а.с. 15), не містять дати складання, відсутні відомості про посадову особу яка її склала.
З урахуванням викладеного, суд не вбачає правових підстав для задоволення вимог № 7, № 9, № 11, як не підлягають, задоволенню і похідні від цих вимоги, № 8, № 10, № 12, про стягнення інфляційних втрат, 3,0 % річних, пені.
Звертаючись до суду з вимогами № 13, № 14 сторона позивача наголошувала, що відповідачі мають заборгованість: з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 39,89 грн.; з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 23,65 грн., оскільки такі послуги з абонентського обслуговування надавались.
Проте, протягом всього часу розгляду справи в суді, стороною позивача взагалі не було надані належні і допустимі докази на підтвердження надання цих послуг, а саме: абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії; абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води. Так в матеріалах справи відсутні відповідні акти виконаних робіт, технічного контролю, ремонту тощо, при цьому представник позивача не з'явився в судове засідання, подаючи клопотання про розгляд справи у свою відсутність.
Так, суд наголошує, що сам факт подання стороною позивача розрахунку заборгованості, проведеного самим позивачем, в обгрунтування заявлених вимог № № 13, 14, не може свідчити про надання таких послуг, оскільки матеріали справи не містять будь-які належні і допустимі докази, на підтвердження факту здійснення позивачем абонентського обслуговування послуг з постачання теплової енергії, з постачання гарячої води.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги № № 13, 14 є безпідставними та необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову, то з відповідачів не підлягає стягненню судові витрати (вимога № 17).
Керуючись ст. ст. 3-5, 7, 8, 10-13, 17, 76-81, 89, 95, 141, 258, 262, 264, 265, 268, 280, 282, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. ст. 509, 525, 526, 610, 612, 625 ЦК України; ст. ст. 1, 7 Законом України «Про житлово-комунальні послуги»; ст. ст. 64, 66, 67, 156, 160, 162 ЖК України; Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005р. № 630, Правилами надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуг з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019р. № 1182, Правилами надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуг з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019р. № 830, суд, -
Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (код ЄРДПОУ 40538421, місцезнаходження: м. Київ, вул. І.Франка, 5) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення; постачання гарячої води; постачання теплової енергії; абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії; абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води; за обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення; за обслуговування вузла комерційного обліку постачання гарячої води; інфляційних втрат; трьох відсотків річних - залишити без задоволення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 09 грудня 2025р.
Суддя: