Номер провадження: 22-ц/813/4635/25
Справа № 505/4082/24
Головуючий у першій інстанції Дзюбинський А. О.
Доповідач Карташов О. Ю.
16.10.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Карташова О.Ю.
суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.
за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на заочне рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 30 січня 2025 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини у зв'язку з продовженням навчання
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2024 року До Котовського міськрайонного суду Одеської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини у зв'язку з продовженням навчання до досягнення 23 років у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для відповідного віку.
В обґрунтування позовної заяви позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , вказав, що його батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , після припинення між ними шлюбних стосунків, він проживає з матір'ю.
Посилається на те, що відповідач сплачував аліменти на його утримання до досягнення ним 18 років. Зазначає, що на даний час навчається в державному професійно-технічному навчальному закладі «Жмеринське вище професійне училище» з 01.09.2022, строк закінчення навчання 30.06.2025, група № 1, навчання денне.
Він не працює через перебування на денній формі навчання, зазначає що відповідач є військовослужбовцем, але відмовляється добровільно надавати допомогу на його утримання на час навчання.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 30 січня 2025 року відмовлено повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини у зв'язку з продовженням навчання. Судові витрати віднесено за рахунок держави.
Рішення суду вмотивовано тим, що обставини на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, не знайшли підтвердження в судовому засіданні. Суд вважає недоведеними доводи позивача про порушення його прав чи інтересів у спірних правовідносинах, які б підлягали судовому захисту.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, просить заочне рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 30.01.2025 року - скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для відповідного віку, щомісячно на період навчання, до досягнення 23 років, починаючи з моменту звернення до суду.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга, вмотивована тим, що суд першої інстанції не надав належну оцінку тому, що скаржник в даний час навчається в державному професійно-технічному навчальному закладі «Жмеринське вище професійне училище» з 01.09.2022, строк закінчення навчання 30.06.2025, група № 1, навчання денне, ніде не працює через перебування на денній формі навчання, а відповідач є військовослужбовцем, але відмовляється добровільно надавати допомогу на його утримання, хоча стан його здоров'я та матеріальне становище це дозволяє. Скаржник наголошує, що суд першої інстанції не вірно оцінив зазначене ним, що призвело до незаконного рішення.
Щодо відзиву на апеляційну скаргу
Учасники справи не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Учасники провадження в судове засідання не з'явились, про дату, час та порядок розгляду справи повідомлені належним чином. Клопотань про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, про відкладення розгляду справи, про розгляд справи за їх відсутності не заявляли.
Судові повістки надіслані ОСОБА_2 повертались на адресу суду з поміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
У пункті 99-1 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 (далі - Правила), передбачено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім'ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім'ї) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з'явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв'язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитка календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.
Працівником АТ «Укрпошта» на довідці про причини повернення зроблено позначку «адресат відсутній за вказаною адресою» та засвідчено його підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля, що свідчить про дотримання вимог пункту 99-1 Правил, тому у суду апеляційної інстанції не було підстав не враховувати причини повернення до суду судової повістки під час вирішення питання про повідомлення заявниці про дату, час та місце розгляду справи судом апеляційної інстанції, а також про можливість розглядати справу за відсутності відповідача.
За змістом пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання вважається врученням судової повістки цій особі.
Тож, наведена норма права дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, що узгоджується з висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, від 12 лютого 2019 року у справі № 906/142/18 та постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі №814/1469/17, від 01 квітня 2021 року у справі № 826/20408/14, від 09 липня 2020 року у справі № 751/4890/19), від 10 листопада 2021 року у справі № 756/2137/20.
З наведеного можна зробити висновок, що ОСОБА_2 відповідно до процесуального закону вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи судом апеляційної інстанції, та його неявка не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України (неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, час знаходження справи на розгляді апеляційного суду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому її розгляді, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Позивач ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком позивача є відповідач ОСОБА_2 , відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 01.11.2006 Виконкомом Климентівської сільської ради Котовського району Одеської області, актовий запис № 10.
Адресою реєстрації місця проживання позивача є адреса: АДРЕСА_1 , згідно з довідкою про реєстрацію місця проживання № 1445 від 26.02.2021, виданою Куяльницькою сільською радою Подільського району Одеської області з 26.04.2017.
Позивач навчається в Державному професійно-технічному навчальному закладі «Жмеринське вище професійне училище» з 01.09.2022 по 30.06.2025, група №1, денна форма навчання, що підтверджується довідкою вказаного навчального закладу № 345 від 07.10.2024.
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд
У відповідності до положень ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Згідно із ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Як передбачено положеннями ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Згідно зі ст. 201 СК України до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.
Як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 16.02.2022 по справі № 381/2423/20, стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчання, до досягнення ними двадцяти трьох років.
На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (ст. 185 СК України), правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка передбачає, зокрема, обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199,200,201 цього Кодексу). При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
Таким чином, обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, що перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; існування потреби у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та своїх повнолітніх дітей.
При цьому, подаючи до суду позовну заяву, особа має довести наявність вищевказаних фактів, які надають право стягувати аліменти на повнолітню дочку, сина, що продовжують навчання.
При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов'язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.
Відповідно до ч.1 та 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
У відповідності з ч.1 ст. 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Отже, при розгляді справ даної категорії позивач повинен довести продовження навчання, потреби в матеріальній допомозі та її розмір, а відповідач неможливість надання такої допомоги або можливість надання у меншому розмірі, ніж вимагає позивач.
Так, як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження факту навчання, позивачем було додано до позовної заяви довідку про те, що він навчається в Жмеринському ВПУ з 01.09.2022 року по 30.06.2025 року на денній формі навчання, а також було надано довідку до апеляційної інстанції про те, що він навчається на першому курсі денного відділення Вінницького транспортного фахового коледжу, термін навчання з 01.09.2025 року по 30.06.2027 року. Крім того, встановлено, що позивач не працює, оскільки навчання на денній формі позбавляє його можливості працевлаштуватися та одержувати певний дохід, у зв'язку з чим він потребує матеріальної допомоги.
Суд першої інстанції не врахував вищенаведені обставини справи та вимоги закону і дійшов помилкових висновків про відмову у задоволенні заявленого позову.
Проте, колегія суддів, установивши, що позивач ОСОБА_1 продовжує навчатися та у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги, а відповідач зобов'язаний утримувати повнолітнього сина, дійшла висновку про стягнення з відповідача аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання, до досягнення ним 23-річного віку. При цьому, колегія суддів враховує ті обставини, що відповідач є працездатною особою, доказів, що на його утриманні є інші особи не має, а тому має можливість надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину.
Разом з тим, колегія суддів не вбачає підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання повнолітнього сина у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), оскільки вказаний розмір аліментів є завищеним, так як матеріали справи не місять доказів достатності (наявності) у відповідача заробітку (доходу), який би надавав можливість суду визначити суму аліментів саме у такому розмірі.
При цьому, слід зазначити, що лише та обставина, що на батьків покладено обов'язок утримувати повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, сама по собі не може бути підставою для задоволення позовних вимог у розмірі, заявленому позивачем.
Крім того, при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, а також враховує, що у 2024 році встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3 028 грн.
З урахуванням однакового обов'язку обох батьків утримувати свого повнолітнього сина, який потребує допомоги у зв'язку з навчанням, потреби ОСОБА_1 такої допомоги на весь період навчання, але не довше ніж до досягнення ним 23 років або припинення навчання, апеляційний суд приходить висновку про стягнення з відповідача на користь позивача аліменти у розмірі 1/10 частини доходу, що не буде становити для ОСОБА_2 надмірного тягаря та буде співмірним з урахуванням мети аліментного зобов'язання.
Водночас колегія суддів зазначає, що сторони не позбавлені права звернутись до суду з позовом саме про зміну встановленого розміру аліментів за наявності доведених підстав, передбачених положеннями ст.192 СК України.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову не відповідають фактичним обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, неповно досліджено матеріали справи, що у відповідності до вимог ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення судового рішення по суті вимог позивача, та часткове їх задоволення.
Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Заочне рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 30 січня 2025 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини у зв'язку з продовженням навчання задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , який продовжує навчання, аліменти у розмірі 1/10 частини доходу щомісячно, починаючи з 17 жовтня 2024 року, і до закінчення ним навчання, але не більше ніж до досягнення 23-х років.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий О.Ю. Карташов
Судді В.А. Коновалова
В.В. Кострицький