Справа № 686/16966/25
Провадження № 2/686/5769/25
11 грудня 2025 року м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області
в складі: головуючої судді Хараджі Н.В.,
при секретарі судових засідань Козуляк І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хмельницького цивільну справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків в порядку регресу,-
Позивач ФОП ОСОБА_1 звернувся до суд з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування збитків в порядку регресу, посилаючись на наступне.
Між ПрАТ «СК «ВУСО» та ТОВ "ОТП Лізинг" було укладено Договором страхування наземного транспорту № 3439055-02-10-00/1080 від 22.02.2023 р., предметом якого є майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням забезпеченого транспортного засобу «MAN Tgx 18.440» д.н.з. « НОМЕР_1 ».
У відповідності до умов даного Договору, ПрАТ «СК «ВУСО» взяло на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь Страхувальника страхове відшкодування.
06.01.2024 року о 18 год. 20 хв., водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «DAF XF 105.460», д.н.з. « НОМЕР_2 » з напівпричепом марки «KRONE SDP 27», д.н.з. « НОМЕР_3 » на території для паркування за адресою м. Хмельницький, вул. Шухевича, 66/А, в порушення п.п. 2.3 «б», 10.9 Правил дорожнього руху не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, рухаючись заднім ходом не переконався, що це буде безпечно для інших учасників руху, внаслідок чого здійснив наїзд на припаркований автомобіль марки «MAN TGX», д.н.з. « НОМЕР_1 » з напівпричепом до нього марки «ЕVERLAST ST3» д.н.з. « НОМЕР_4 ». В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб марки ««MAN TGX», д.н.з. « НОМЕР_1 » з напівпричепом до нього марки «EVERLAST ST3» д.н.з. « НОМЕР_4 » отримали механічні пошкодження. Після цього ОСОБА_2 в порушення п. 2.10 «а» Правил дорожнього руху залишив місце дорожньо-транспортної пригоди.
В результаті вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено транспортний засіб «MAN Tgx 18.440» д.н.з. « НОМЕР_1 », що підтверджується Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 січня 2024 року по справі № 686/2333/24.
Згідно постанови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 січня 2024 року по справі № 686/2333/24, 06.01.2024 року о 18 год. 20 хв., водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем марки «DAF XF 105.460», д.н.з. « НОМЕР_2 » з напівпричепом марки «KRONE SDP 27», д.н.з. « НОМЕР_3 » на території для паркування за адресою м. Хмельницький, вул. Шухевича, 66/А, в порушення п.п. 2.3 «б», 10.9 Правил дорожнього руху не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, рухаючись заднім ходом не переконався, що це буде безпечно для інших учасників руху, внаслідок чого здійснив наїзд на припаркований автомобіль марки «MAN TGX», д.н.з. « НОМЕР_1 » з напівпричепом до нього марки «EVERLAST ST3» д.н.з. « НОМЕР_4 ». В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб марки «MAN TGX», д.н.з. « НОМЕР_1 » з напівпричепом до нього марки «EVERLAST ST3» д.н.з. « НОМЕР_4 » отримали механічні пошкодження. Після цього ОСОБА_2 в порушення п. 2.10 «а» Правил дорожнього руху залишив місце дорожньо-транспортної пригоди.
Вина ОСОБА_2 у порушенні вимог п.п. 2.3 «б», 10.9 Правил дорожнього руху, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди і залишенні місця події доведена і його дії слід кваліфікувати за ст. ст. 122-4,124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Суд визнав ОСОБА_2 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Потерпіла особа від вищезазначеної ДТП - ОСОБА_3 (водій/представник власника «MAN Tgx 18.440» д.н.з. « НОМЕР_5 », а саме ТОВ «ТРАНС-ОПТИМА») звернувся до страхової компанії ПрАТ «СК «ВУСО» із заявою на виплату страхового відшкодування.
Співробітниками ПрАТ «СК «ВУСО» 10.01.2024 року було здійснено огляд автомобіля «MAN Tgx 18.440» д.н.з. « НОМЕР_1 » та складено акт (дефектна відомість) огляду ТЗ - заява на виплату, ремонтна калькуляція, фото-таблицю пошкоджень, (копія додається).
Оскільки відповідач залишив місце ДТП, що також отримало своє відображення в постанові Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 січня 2024 року по справі № 686/2333/24, ПрАТ «СК «ВУСО», виплативши потерпілій стороні страхове відшкодування, в порядку положень ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" набув право регресної вимоги до страхульника, особи яка спричинила ДТП та в подальшому залишила місце ДТП.
Факт ДТП від 06.01.2024 року визнаний ПрАТ «СК «ВУСО» страховим випадком, що підтверджується Страховими актами: № 2340331-1 від 17.01.2024 року.
Виконуючи взяті на себе зобов'язання по Договором страхування наземного транспорту № 3439055- 02-10-00/1080 від 22.02.2023 р., на підставі страхового акту, на виконання вимог ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України співробітниками ПрАТ «СК «ВУСО» було проведено розрахунок суми страхового відшкодування та здійснено виплату страхового відшкодування на користь потерпілої особи у сумі 59 272 гри. 69 коп., що підтверджується платіжним дорученням про виплату страхового відшкодування № 3888 від 17 січня 2024 року.
Згідно страхового акту: № 2340331-1 від 17.01.2024 року, сума страхового відшкодування в розмірі 59 272 гри. 69 коп., перерахована на рахунок постраждалої особи задля відновлення транспортного засобу «MAN Tgx 18.440» д.н.з. « НОМЕР_1 ».
Враховуючи вищенаведене, загальний розмір фактично понесених витрат ПрАТ «СК «ВУСО» склав: розмірі 59 272 грн. 69 коп.
У свою чергу Відповідальність Винуватця ДТП, як водія транспортного «DAF XF 105.460», д.н.з. « НОМЕР_2 » з напівпричепом марки «KRONE SDP 27», д.н.з. « НОМЕР_3 » на момент ДТП була застрахована в ПАТ СК «УСГ» а так як встановлено з постанови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 січня 2024 року по справі № 686/2333/24 відповідачем було залишено місце ДТП, а отже настає відповідальність по відшкодуванню шкоди з винуватця ДТП в повному обсязі.
Як вбачається з вищенаведеного, право регресної вимоги виникло у ПрАТ «СК «ВУСО» з моменту виплати страхового відшкодування, тобто 17 січня 2024 року, що підтверджується платіжним дорученням.
Отже, відшкодувавши матеріальну шкоду заподіяну Відповідачем внаслідок ДТП від 06.01.2024 року, ПрАТ «СК «ВУСО» отримало право регресної вимоги до Відповідача щодо стягнення суми виплаченого страхового відшкодування, а саме 59 272 грн. 69 коп.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.06.2025 року головуючим суддею визначено суддю Хараджу Н.В
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19.06.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі, розгляд якої постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Позивач в судове засідання 11.12.2025 року не з'явився, при цьому на адресу суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, причину неявки не повідомив, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлявся за зареєстрованим місцем проживання, шляхом направлення рекомендованого поштового відправлення, однак судова повістка не вручена під час доставки та повернута до суду, у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.
Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Пунктом 99-1 «Правил надання послуг поштового зв'язку», затверджених постановою КМ України від 5 березня 2009 р. № 270, установлено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім'ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім'ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з'явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв'язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставлянням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.
Отже, відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається, що судова повістка відповідачу вручена.
Крім того, відповідач повідомлявся шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України, про що свідчить скріншот наявний в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Тому, враховуючи вимоги ст. 223 ЦПК України та ст. 6 Конвенції Про захист прав людини та основних свобод, ратифікованої Законом України 17.07.1997 року, з метою недопущення затягування розгляду справи та відповідно до ст. 280-281 ЦПК України, зі згоди позивача, суд проводить заочний розгляд даної справи за відсутності відповідача, про що постановлена відповідна ухвала, на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 2 ст.247ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Отже, оскільки сторони не з'явилися в судове засідання,фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.
Між ПрАТ «СК «ВУСО» та ТОВ "ОТП Лізинг" було укладено Договором страхування наземного транспорту № 3439055-02-10-00/1080 від 22.02.2023 р., предметом якого є майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням забезпеченого транспортного засобу «MAN Tgx 18.440» д.н.з. « НОМЕР_1 ».
У відповідності до умов даного Договору, ПрАТ «СК «ВУСО» взяло на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь Страхувальника страхове відшкодування.
06.01.2024 року о 18 год. 20 хв., водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «DAF XF 105.460», д.н.з. « НОМЕР_2 » з напівпричепом марки «KRONE SDP 27», д.н.з. « НОМЕР_3 » на території для паркування за адресою м. Хмельницький, вул. Шухевича, 66/А, в порушення п.п. 2.3 «б», 10.9 Правил дорожнього руху не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, рухаючись заднім ходом не переконався, що це буде безпечно для інших учасників руху, внаслідок чого здійснив наїзд на припаркований автомобіль марки «MAN TGX», д.н.з. « НОМЕР_1 » з напівпричепом до нього марки «ЕVERLAST ST3» д.н.з. « НОМЕР_4 ». В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб марки ««MAN TGX», д.н.з. « НОМЕР_1 » з напівпричепом до нього марки «EVERLAST ST3» д.н.з. « НОМЕР_4 » отримали механічні пошкодження. Після цього ОСОБА_2 в порушення п. 2.10 «а» Правил дорожнього руху залишив місце дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно постанови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 січня 2024 року по справі № 686/2333/24, 06.01.2024 року о 18 год. 20 хв., водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем марки «DAF XF 105.460», д.н.з. « НОМЕР_2 » з напівпричепом марки «KRONE SDP 27», д.н.з. « НОМЕР_3 » на території для паркування за адресою м. Хмельницький, вул. Шухевича, 66/А, в порушення п.п. 2.3 «б», 10.9 Правил дорожнього руху не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, рухаючись заднім ходом не переконався, що це буде безпечно для інших учасників руху, внаслідок чого здійснив наїзд на припаркований автомобіль марки «MAN TGX», д.н.з. « НОМЕР_1 » з напівпричепом до нього марки «EVERLAST ST3» д.н.з. « НОМЕР_4 ». В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб марки «MAN TGX», д.н.з. « НОМЕР_1 » з напівпричепом до нього марки «EVERLAST ST3» д.н.з. « НОМЕР_4 » отримали механічні пошкодження. Після цього ОСОБА_2 в порушення п. 2.10 «а» Правил дорожнього руху залишив місце дорожньо-транспортної пригоди.
Вина ОСОБА_2 у порушенні вимог п.п. 2.3 «б», 10.9 Правил дорожнього руху, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди і залишенні місця події доведена і його дії слід кваліфікувати за ст. ст. 122-4,124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Суд визнав ОСОБА_2 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Потерпіла особа від вищезазначеної ДТП - ОСОБА_3 (водій/представник власника «MAN Tgx 18.440» д.н.з. « НОМЕР_5 », а саме ТОВ «ТРАНС-ОПТИМА») звернувся до страхової компанії ПрАТ «СК «ВУСО» із заявою на виплату страхового відшкодування.
Співробітниками ПрАТ «СК «ВУСО» 10.01.2024 року було здійснено огляд автомобіля «MAN Tgx 18.440» д.н.з. « НОМЕР_1 » та складено акт (дефектна відомість) огляду ТЗ - заява на виплату, ремонтна калькуляція, фото-таблицю пошкоджень.
Згідно рахунків-фактури №В3-0037 від 10.01.24 загальна вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «MAN Tgx 18.440» д.н.з. « НОМЕР_1 » склала - 64068,56 грн.
Факт ДТП від 06,01.2024 року визнаний ПрАТ «СК «ВУСО» страховим випадком, що підтверджується Страховими актами: № 2340331-1 від 17.01.2024 року
Виконуючи взяті на себе зобов'язання по Договором страхування наземного транспорту № 3439055- 02-10-00/1080 від 22.02.2023 р., на підставі страхового акту, на виконання вимог ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України співробітниками ПрАТ «СК «ВУСО» було проведено розрахунок суми страхового відшкодування та здійснено виплату страхового відшкодування на користь потерпілої особи у сумі 59 272 гри. 69 коп., що підтверджується платіжним дорученням про виплату страхового відшкодування №3888 від 17 січня 2024 року.
Згідно страхового акту: № 2340331-1 від 17.01.2024 року, сума страхового відшкодування в розмірі 59 272 гри. 69 коп., перерахована на рахунок постраждалої особи задля відновлення транспортного засобу «MAN Tgx 18.440» д.н.з. « НОМЕР_1 ».
Відповідальність Винуватця ДТП, як водія транспортного «DAF XF 105.460», д.н.з. « НОМЕР_2 » з напівпричепом марки «KRONE SDP 27», д.н.з. « НОМЕР_3 » на момент ДТП була застрахована в ПАТ СК «УСГ» а так як встановлено з постанови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 січня 2024 року по справі № 686/2333/24 відповідачем було залишено місце ДТП, а отже настає відповідальність по відшкодуванню шкоди з винуватця ДТП в повному обсязі.
Загальний розмір фактично понесених витрат ПрАТ «СК «ВУСО» склав: розмірі 59 272 грн. 69 коп.
Як вбачається з вищенаведеного, право регресної вимоги виникло у ПрАТ «СК «ВУСО» з моменту виплати страхового відшкодування, тобто 17 січня 2024 року, що підтверджується платіжним дорученням.
Відшкодувавши матеріальну шкоду заподіяну Відповідачем внаслідок ДТП від 06.01.2024 року, ПрАТ «СК «ВУСО» отримало право регресної вимоги до Відповідача щодо стягнення суми виплаченого страхового відшкодування, а саме 59 272 грн. 69 коп.
Згідно ч. 1 ст. 16 ЗУ «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Дана норма кореспондується із ст. 979 ЦК України (надалі - ЦК України), якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно п. 3 ст. 20 ЗУ «Про страхування», страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Відповідно до ст. 9 ЗУ «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») містить спеціальні норми щодо регулювання правовідносин з відшкодування шкоди, заподіяної з вини власника транспортного засобу, який застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
У відповідності до ст. 3 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Страховий поліс це єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору (п. 1.8. ст. 1 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»),
У відповідності до ст. 5 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика ,в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну.
Відповідно до ст. 22 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.
Як вказує п. 22.1 ст. 22 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відтак відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов'язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.
У відповідності до ст. 28 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.
Відповідно до ст. 29 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Положеннями ст. 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Згідно ч. 1, 3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до положень ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Так, ст.1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.
У зазначеній нормі права, яка встановлює загальні підстави відшкодування шкоди в рамках деліктних (позадоговірних) зобов'язань, під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається в зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо). Шкода це не тільки обов'язкова умова, але й міра відповідальності, оскільки завдана шкода (реальна шкода) відшкодовується в повному обсязі.
Цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювана шкоди.
Згідно ч. 1 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди.
Статтею 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
З огляду на вищезазначене, фактичний розмір збитків (вартість відновлювального ремонту) має бути сплачена Відповідачем.
Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Як роз'яснено у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювана шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювана, г) вина.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювана шкоди.
З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір.
З вищенаведеного вбачається те, що в розумінні статей Цивільного кодексу України, Закону України «Про страхування», у Відповідача виникло зобов'язання перед ПрАТ «СК «ВУСО» відшкодувати завдані збитки в порядку регресу в розмірі виплаченого страхового відшкодування, а саме: 59272,69 грн.
26 грудня 2024 року між ПрАТ «СК «ВУСО» та ФОП ОСОБА_1 укладено Договір № 26/12/2024 про відступлення права вимоги від 26 грудня 2024 року, відповідно до якого Первісний кредитор відступає (передає), а Новий кредитор отримує право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків завданих Первісному кредитору по договорам страхування, перелік яких наведений у Додатку №1 до Договору. В тому числі. Новий кредитор отримав право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків у вигляді виплаченого страхового відшкодування за Договором страхування наземного транспорту № 3439055-02-10-00/1080 від 22,02,2023 р.
Таким чином, до позивача перейшло право вимоги щодо стягнення з відповідача вищевказаної суми боргу.
З метою досудового врегулювання спору, 06.01.2025 року Відповідачу було направлено Вимогу про відшкодування збитків в порядку регресу (рекомендований лист №0102122801958).
Відповідач проігнорував дану вимогу та не почав проводити ніяких платежів Позивачу.
Щодо стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 11863,80 грн., то суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої-третьої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частиною восьмою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно достатті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлює, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно зі статтею 11 Цивільного процесуального кодексу України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями,тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 Цивільного процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частини першої та другої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною третьою статті 137 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірнимі з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 Цивільного процесуального кодексу України ).
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України).
Таким чином, склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
З наданих до суду доказів вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу підтверджуються договором № 88 від 01 лютого 2024 року про надання правової (правничої) допомоги, укладеним між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , Клієнтом, та адвокатом Трикоз Д.Є., додатковою угодою № 1 «Акт приймання-передачі правової (правничої) допомоги до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 88 від 01.02.2024 року», квитанцією до прибуткового касового ордера від 15 травня 2025 року про оплату за надання правової допомоги 12793,30 грн., свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю , ордером на надання правничої (правової) допомоги.
Судом досліджено опис наданих послуг на виконання укладеного договору про надання професійної правничої (правової) допомоги, а також взято до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа «Гімайдуліна і інші проти України» від 10 грудня 2009 року, справа «Баришевський проти України» від 26 лютого 2015 року), а також висновки Європейського суду з прав людини, викладені у справах: «East/West Alliance Limited» проти України» від 02 червня 2014 року, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року, за результатом розгляду якої Європейський суд з прав людини вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При розподілі судових витрат за рішенням суду суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, складність справи та виконані адвокатом роботи по даній справі, витрачений ним час, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та те, що судовий розгляд відбувся без участі представника позивача, заяв та клопотань по суті спору представник позивача до суду не надавав, суд приходить до висновку, що розмір заявлених вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу в сумі 12 793,30 грн не є співмірним, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідачів на його користь витрат на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 5000,00 грн, яку слід стягнути з відповідача.
Також слід стягнути з відповідача ОСОБА_2 понесені позивачем судові витрати у загальному розмірі 1265,70 грн., що складається з судового збору за подання позовної заяви та виготовлення копій справи про адміністративне правопорушення.
На підставі вищенаведеного, відповідно до статей 15, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, статей 6, 9, 12, 21, 22, 28, 29, 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», керуючись статтями 4, 10-13, 76-81,82, 89,133, 141, 259,263-265,268, 273, 279, 280-284, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ФОП ОСОБА_1 , (РНОКПП: НОМЕР_7 ) завдані збитки в порядку регресу у розмірі: 20 252, 91 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ФОП ОСОБА_1 , (РНОКПП: НОМЕР_7 ) судовий збір у розмірі 1265,70 грн., що складається з судового збору за подання позовної заяви та виготовлення копій справи про адміністративне правопорушення.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ФОП ОСОБА_1 , (РНОКПП: НОМЕР_7 ) понесені витрати за надання професійної правничої (правової) допомоги у розмірі 5000,00 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Хмельницького
міськрайонного суду Н.В.Хараджа