Справа № 761/48590/25
Провадження № 1-кс/761/30769/2025
04 грудня 2025 року cлідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві скаргу голови ГО «НОН-СТОП УКРАЇНА» ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб СУ ГУ НП у м. Києві, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою від 10.11.2025 №10/11/2025-3-13,
До слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва надійшла скарга голови ГО «НОН-СТОП УКРАЇНА» ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб СУ ГУ НП у м. Києві, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою від 10.11.2025 №10/11/2025-3-13.
Як на підставу звернення до суду зі скаргою, ОСОБА_3 посилається на положення ст. 303 КПК України та в обґрунтування скарги зазначає про те, що ним засобами електронного зв'язку 10.11.2025 до СУ ГУ НП у м. Києві направлено заяву №10/11/2025-3-13 про вчинення кримінальних правопорушень, яку було отримано 10.11.2025. Проте відомості про кримінальне правопорушення у встановленому порядку та строки всупереч вимогам ст.214 КПК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань на даний час не внесені. В зв'язку з чим, ОСОБА_3 просить зобов'язати уповноважених осіб СУ ГУ НП у м. Києві невідкладно зареєструвати його заяву про вчинення кримінальних правопорушень, отриману 10.11.2025, та внести до ЄРДР відповідні відомості.
У судове засідання ОСОБА_3 не з'явився, повідомлявся про дату та час судового засідання належним чином. При цьому, у скарзі зазначає про судовий розгляд без його участі, яку підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.
З врахуванням того, що для розгляду вказаної категорії скарг встановлено скорочені терміни, а особа, яка подала скаргу, будучи повідомленою про час та дату розгляду скарги, до суду не з'явилась, з метою дотримання вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, слідчий суддя вважає за доцільне розглянути скаргу у відсутність заявника.
Уповноважена особа СУ ГУ НП у м. Києві, бездіяльність якої оскаржується, будучи належним чином повідомлена про час та місце розгляду скарги, у судове засідання не з'явилася. Разом з тим, на адресу суду надійшов лист № 459097-2025 від 01.12.2025 заступника начальника - начальника організаційно-методичного відділу СУ ГУ НП у м. Києві ОСОБА_4 зі змісту якого вбачається зокрема, що заяву ОСОБА_3 від 10.11.2025 направлено до Печерського УП ГУ НП у м. Києві для розгляду в межах компетенції. Крім того, повідомлено, що Головним управлінням прийнято рішення, що подані ГО «НОН -СТОП», ГО «НОН-СТОП УКРАЇНА», та/або особистого їх головою/членом ОСОБА_3 чи іншими учасниками/засновниками/ співзасновниками/ членами вказаних громадських організацій звернення вважати такими, в яких неможливо встановити авторство, сприймати як анонімні, та які не підлягають розгляду, з огляду на те, що не неможливо встановити авторство звернень від імені ОСОБА_3 .
Відсутність у судовому засіданні особи, бездіяльність якої оскаржується, не перешкоджає розгляду скарги.
Вивчивши матеріали скарги та долучені документи, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів скарги, голова ГО «НОН-СТОП УКРАЇНА» ОСОБА_3 зазначає, що він 10.11.2025 засобами електронного зв'язку звернувся до ГУ НП у м. Києві із заявою №10/11/2025-3-13 про вчинення кримінальних правопорушень.
Так, відповідно до ст.214 КПК України, слідчий, прокурор, дізнавач, невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування.
Частиною 5 ст.214 КПК України визначено, зокрема, що достатнім для початку досудового розслідування є повідомлення даних, а також короткий виклад обставин, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
В той же час, в ході судового розгляду, зокрема з листа заступника начальника - начальника організаційно-методичного відділу СУ ГУ НП у м. Києві ОСОБА_4 встановлено, що Головним управлінням прийнято рішення, що подані ГО «НОН -СТОП», ГО «НОН-СТОП УКРАЇНА», та/або особистого їх головою/членом ОСОБА_3 чи іншими учасниками /засновниками/ співзасновниками /членами вказаних громадських організацій звернення вважати такими, в яких неможливо встановити авторство, сприймати як анонімні, та які не підлягають розгляду.
При цьому, слідчим суддею вживались заходи з метою перевірки тверджень заявника, наведених у скарзі, однак ОСОБА_3 на виклик в судові засідання не з'являвся, додаткових документів на обґрунтування скарги на адресу суду не направляв, та не навів переконливих даних щодо обґрунтованості та актуальності своєї позиції.
Крім того, дослідивши зміст долученої до скарги заяви ОСОБА_3 про вчинення кримінальних правопорушень, слідчий суддя дійшов висновку, що вона зводиться по суті до незгоди із процесуальними рішеннями суддів Печерського районного суду м. Києва.
При цьому, Конституційний Суд України неодноразово наголошував у своїх рішеннях на забезпеченні відповідних гарантій незалежності суддів, з урахуванням міжнародних стандартів, закріплених у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та в низці інших міжнародних документів, у тому числі «Основні принципи незалежності судових органів», які були ухвалені резолюціями 40/32 від 29 листопада 1985 р. та 40/146 від 13 грудня 1985 року.
Зокрема, у справі за конституційним поданням Верховного Суду України офіційне тлумачення положень ч.ч.1, 2 ст126 Конституції України та ч.2 ст.13 Закону України «Про статус суддів» (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу) від 1 грудня 2004 року №19-рп/2004 Конституційний Суд України констатував, що «недоторканість суддів - одним з елементів їхнього статусу. Вона не є особистим привілеєм, а має публічно-правове призначення - забезпечити здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом».
Відповідно до положень статей 126, 129 Конституції України, статті 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом. Вказана норма закону визнана конституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду № 8-рп/2011 від 12 липня 2011 року, в якому, поміж іншого, зазначено, що оцінка процесуальним діям судді може даватись тільки судами апеляційної чи касаційної інстанцій, і не може даватись будь-якими органами, в тому числі і слідчими органами.
Аналогічної позиції дотримується і Консультативна рада європейських суддів, яка в пункті 57 Висновку № 11 від 2008 року до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень підкреслює, що зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на зверненні до Європейського суду з прав людини.
У Висновку № 3 від 2002 року вказаної Консультативної ради щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що за загальним принципом судді повинні персонально бути повністю звільненими від відповідальності стосовно претензій, які пред'являються їм у зв'язку з добросовісним здійсненням ними своїх функцій. Судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду, у визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції; інші суддівські порушення, які неможливо виправити в такий спосіб повинні вирішуватися щонайбільше поданням позову незадоволеної сторони проти держави.
Таким чином, можливе порушення суддями норм матеріального або процесуального права не може виключно кваліфікуватись як кримінальне правопорушення, та як підстава для притягнення судді до кримінальної відповідальності. Адже відповідні порушення (у разі їх наявності) усуваються за наслідками перегляду судового рішення в апеляційному та касаційному порядку.
Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком не допускається, що підтверджується правовою позицією Конституційного Суду України, викладеної у Рішенні у справі №2-рп/2011 від 11 березня 2011 року, у відповідності до якої оцінка процесуальним діям судді може даватись тільки судами апеляційної чи касаційної інстанцій, і не може даватись будь-якими органами, в тому числі і слідчими органами.
За правилами ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Враховуючи наведене, а також виходячи із змісту листа заступника начальника - начальника організаційно-методичного відділу СУ ГУ НП у м. Києві ОСОБА_4 , слідчий суддя дійшов висновку про необґрунтованість доводів скарги, у зв'язку з чим у задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність уповноваженої особи СУ ГУ НП у м. Києві, слід відмовити.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.214, 303, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя,
Відмовити у задоволенні скарги голови ГО «НОН-СТОП УКРАЇНА» ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб СУ ГУ НП у м. Києві, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою від 10.11.2025 №10/11/2025-3-13.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя