Справа № 686/24750/25
Провадження № 2/686/7939/25
04 грудня 2025 року м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі: головуючої судді Хараджі Н.В., при секретарі судового засідання Козуляк І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому справу за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби України в Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області із позовом до Держави Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди в розмірі 25 000 000 грн., завданої невиконанням рішення суду у справі № 686/13188/21, в обґрунтування якого вказав, що рішення не виконано до сьогоднішнього дня. Постанова Хмельницького апеляційного суду мала бути виконана до 02.04.2025 року. Моральна шкода, завдана йому, полягає у порушенні його права на судовий захист, оскільки рішення суду не виконано і кошти не перераховані позивачу на розрахунковий рахунок. З врахуванням наведеного позивач просить: стягнути з держави Україна на його користь двадцять п'ять мільйонів гривень моральної шкоди, завданої йому очевидною бездіяльністю/невиконанням рішення суду у справі №686/13188/21.
В судове засідання позивач не з'явився, в позовній заяві вказав про розгляд справи без його участі, про час та місце судового розгляду повідомлений в установленому законом порядку рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Представник відповідача в особі Державної казначейської служби України в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності та відзив на позов, де зазначив, що 24.09.2021 Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області по справі №686/13188/21 прийнято рішення щодо стягнення з Держави України на користь ОСОБА_1 500 грн. компенсації моральної шкоди та 10 грн. майнової шкоди.
02.01.2025 Головне управління Казначейства отримало заяву ОСОБА_1 про виконання виконавчого листа Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12.12.2022 по справі №686/13188/21 щодо стягнення з Держави України на користь ОСОБА_1 500 грн. компенсації моральної шкоди та 10 грн. майнової шкоди.
Головне управління Казначейства на виконання п.п. 35-37 Порядку виконання рішень листом від 14.01.2025 №04-20-08/368 надіслало виконавчий лист по справі №686/13188/21 та інші документи, передбачені Порядком виконання рішень, для виконання до Державної казначейської служби України. Виконавчий лист по справі №686/13188/21 про стягнення з Держави України на користь ОСОБА_1 500 грн. компенсації моральної шкоди та 10 грн., станом на 22.09.2025 не виконано.
Безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету.
Статтею 95 Конституції України встановлено правило, за яким виключно Законом «Про Державний бюджет України» визначаються будь-які видатки держави, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Також, пунктом 8 частини 1 статті 7 Бюджетного кодексу України закріплено принцип цільового використання бюджетних коштів, згідно з яким бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями.
Заборгованість за бюджетною програмою для виконання рішень суду, що гарантовані державою, за виконавчими документами, які надійшли раніше, ніж виконавчий лист справі №686/13188/21, становить 203,66 млн гривень.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» за КПКВК 3504030 передбачено 150 000,00 тис. гривень.
Відповідно до листа від 02.06.2025 №5-05-1-05/12016 Державна казначейська служба України протягом січня-травня 2025 року за КПКВК 3504030 виконала 270 судових рішень на суму 60 764,86 тис. гривень. Залишок коштів складає 89 235,14 тис. гривень.
Разом з тим, станом на 02.06.2025 на виконанні за КПКВК 3504030 залишається 1000 судових рішень на суму 316 363,19 тис. гривень. Таким чином, для забезпечення виконання усіх судових рішень, що прийняті Казначейством до обліку за КПКВК 3504030, не вистачає щонайменше 227 128,05 тис. гривень.
Строки погашення заборгованості за такими рішеннями залежать від суми коштів, встановленої у законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Відповідно до п. 39 Порядку виконання рішень, у разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом одного місяця з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України.
Казначейство відкладає безспірне списання коштів державного бюджету та поновлює його з дати набрання чинності законом про внесення змін до закону про Державний бюджет України.
Казначейство зберігає виконавчі документи до виконання їх у повному обсязі.
Казначейство постійно звертається до Міністерства фінансів України із пропозиціями щодо необхідності визначення у Законі про Державний бюджет України достатнього обсягу коштів за бюджетною програмою, що дозволило б виконувати судові рішення, гарантовані державою, у встановлені законом строки.
Звернення Казначейства до Міністерства фінансів України підтверджується листами від 04.05.2025 №5-05-1-05/9782 та від 02.06.2025 №5-05-1-05/12016.
Звертають увагу суду на те, що виконання рішення поза чергою є неможливим, оскільки це призведе до перевищення повноважень працівників Казначейства та порушення принципу рівності стягувачів перед законом, адже будуть порушені права осіб, які подали виконавчі листи до Казначейства раніше, ніж позивач. Також, законодавством України не передбачено будь-яких виключень, які можуть вплинути на зміну черговості при виконанні виконавчих документів у таких категоріях справ.
Перерахування коштів стягувачам відбувається виключно у зв'язку з наявністю сформованої черги, в якій перебуває на виконанні значна кількість виконавчих документів.
Отже, Державною казначейською службою України та Головним управління Казначейства вжито всіх передбачених законодавством заходів, спрямованих на виконання Виконавчого листа по справі №686/13188/21, що свідчить про відсутність бездіяльності Державної казначейської служби України та Головного управління Казначейства.
Моральна шкода позивачем ніяк не обґрунтована та документально не підтверджена. Позивачем не доведено розмір шкоди та причинний зв'язок цієї шкоди з діями відповідача.
Позивачем не надано копії договору про надання правової допомоги, копії розрахунку, акту виконаних робіт та квитанцій про оплату послуг, просить в позові відмовити повністю.
Суд, дослідивши докази у справі, встановив наступні обставини справи та відповідні правовідносини.
Судом встановлено, що 24.09.2021 Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області по справі №686/13188/21 прийнято рішення щодо стягнення з Держави України на користь ОСОБА_1 500 грн. компенсації моральної шкоди та 10 грн. майнової шкоди.
20.01.2022 Хмельницьким апеляційним судом по справі №686/13188/21 рішення Хмельницького міськрайонного суду від 24.09.2021 скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у відшкодуванні шкоди.
23.11.2022 Верховним судом по справі №686/13188/21 скасовано постанову Хмельницького апеляційного суду від 20.01.2022 та рішення Хмельницького міськрайонного суду від 24.09.2021 по справі №686/13188/21 залишено в силі.
02.01.2025 Головне управління Казначейства отримало заяву ОСОБА_1 про виконання виконавчого листа Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12.12.2022 по справі №686/13188/21 щодо стягнення з Держави України на користь ОСОБА_1 500 грн. компенсації моральної шкоди та 10 грн. майнової шкоди.
Головне управління Казначейства на виконання абзацу 2 п.36 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845, направило до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області та Офісу Генерального прокурора лист від 02.01.2025 №04-20-10/48, щодо надання у разі наявності документів (відомостей), які можуть бути підставою для зупинення безспірного списання коштів державного бюджету і їх перерахування на рахунок стягувача на виконання виконавчого листа по справі №686/13188/21.
Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області листом від 08.01.2025 №4507-2025 та Офіс Генерального прокурора листом від 08.01.2025 №15/1/2-14110-21 повідомили Головне управління Казначейства про відсутність документів (відомостей), які можуть бути підставою для зупинення безспірного списання коштів державного бюджету.
Головне управління Казначейства на виконання п.п. 35-37 Порядку виконання рішень листом від 14.01.2025 №04-20-08/368 надіслало Виконавчий лист по справі №686/13188/21 та інші документи, передбачені Порядком виконання рішень, для виконання до Державної казначейської служби України.
Виконавчий лист по справі№686/13188/21про стягнення з Держави України на користь ОСОБА_1 500 грн. компенсації моральної шкоди та 10грн. майнової шкоди станом на 22.09.2025 не виконано.
Звертаючись до суду із даним позовом, позивач вказав, що внаслідок невиконання рішення суду у справі №686/13188/21 в йому завдано моральну шкоду, яку він оцінює в двадцять п'ять мільйонів гривень.
Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.
Відповідно до вимог ст. 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Відповідно до вимог ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Відповідно до частини другої статті 2, частини першої статті 170 ЦК України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Згідно з частиною другою статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Відповідно до частини другої статті 30 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Згідно положень ч. 4 ст. 58 ЦПК України, держава бере участь у справі через відповідний орган державної влади відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник або представник.
Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв'язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.
Розмір грошового відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та, з урахуванням інших обставин, зокрема, тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому, виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості.
Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання та приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження з нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік і стан здоров'я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен установити, чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, установити причинно-наслідковий зв'язок і визначити сумірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам (постанова Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі № 464/3789/17).
Аналіз статей 11 та 23 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом (стаття 1167 ЦК України).
Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Ними передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є необхідною, однак не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які підлягають доведенню у відповідних спорах. Підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди.
У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року в справі № 197/1330/14-ц вказано, що причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов'язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв'язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв'язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об'єктивний причинний зв'язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об'єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв'язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами. При цьому причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди.
Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Обов'язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв'язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із цих складових є підставою для відмови у задоволенні позову.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 (провадження № 12-208гс18) вказано, що застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні кожного окремого спору про відшкодування моральної шкоди необхідно встановити та довести наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зазначено, що: необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди.
Подібна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі № 464/3789/17, від 30 січня 2018 року в справі 804/2252/14, від 20 лютого 2018 року в справі № 818/1394/17 від 25 січня 2022 року в справі № 686/13686/2, від 07 вересня 2022 року в справі № 686/19070/21, від 07 вересня 2022 року в справі № 686/19910/21, від 26 вересня 2022 року в справі № 686/29071/21, від 27 жовтня 2022 року в справі № 686/20441/21.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 750/1591/18-ц (провадження № 14-261цс19) вказано, що згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ право заявника на відшкодування моральної шкоди у випадку надмірно тривалого невиконання остаточного рішення, за що держава несе відповідальність, презюмується.
Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи. Обов'язок доказування покладається на сторони, суд не може збирати докази за власною ініціативою.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).
Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно абз.2п.38Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів бо боржників,затвердженого постановою Кабінету Міністрі вУкраїни від 03.08.2011 № 845(далі Порядок виконання рішень) безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету.
Згідно абзацу другого підпункту 1 пункту 9 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України та пункту 3 Порядку виконання рішень, безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Державною казначейською службою України, зокрема, за черговістю надходження таких рішень.
Згідно прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», заборгованість погашається в такій черговості:
- у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, а також у зв'язку з втратою годувальника;
- у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов'язаними з трудовими правовідносинами;
- у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду.
Пунктом 49 Порядку виконання рішень, передбачено, що у разі, коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України.
Звернення Казначейства до Міністерства фінансів України підтверджується листами від 04.05.2025 №5-05-1-05/9782 та від 02.06.2025 №5-05-1-05/12016.
Міністерство фінансів України листами від 04.03.2025 №16110-18-5/6672, від 01.04.2025 №16110-18-5/9422, від 30.04.2025 №16110-18-5/12335 зазначило, що порядок внесення змін до закону про Державний бюджет України, зокрема в частині визначення чіткого переліку умов внесення змін, визначено статтею 52 Бюджетного кодексу України. Питання збільшення бюджетних призначень Державній казначейській службі України для відшкодування шкоди і виконання судових рішень може бути розглянуто у разі внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» в установленому бюджетним законодавством порядку та з урахуванням можливостей дохідної частини державного бюджету.
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Пунктом 5Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди передбачено, що обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправні діяння її заподіювача; наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. При цьому суд з'ясовує факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань, втрати немайнового характеру.
В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки, що призвела до заподіяння шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
Згідно правової позиції висловленої в постанові Верховного Суду від 30.04.2020 по справі № 804/2076/17 зазначено, що сам факт відсутності певного результату (виплати коштів за судовим рішенням) не може бути достатнім підтвердженням того, що суб'єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати своє повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив несвоєчасно, з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивачем не зазначено, в чому саме полягає незаконність дій чи бездіяльність Держави Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби в Хмельницькій області та заподіяння такими діями чи бездіяльністю моральної шкоди позивачу.
Не надано позивачем суду належних та допустимих доказів на підтвердження заявленого ним розміру моральної шкоди двадцять п'ять мільйонів гривень.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби України в Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди,завданої бездіяльністю/невиконанням рішення суду в справі №686/13188/21, слід відмовити.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати у зв'язку із відмовою у позові слід покласти на позивача.
На підставі ст.ст. 10, 12,13, 18, 81, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до держави Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби України в Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди, відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Хмельницького
міськрайонного суду Н.В. Хараджа