Справа № 569/23114/24
провадження № 2/650/835/25
12 грудня 2025 року Великоолександрівський районний суд Херсонської області
в складі: головуючого - судді Сікори О.О.,
за участю секретаря - Завістовської Л.А.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження в селищі Велика Олександрівка цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 : ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833) заборгованість за Кредитним договором № 03.07.2024-100001609 від 03.07.2024 y розмірі 22500 грн. Судові витрати покласти на відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 03 липня 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» як кредитодавцем та ОСОБА_1 як позичальником укладено кредитний договір (оферти) № 03.07.2024-100001609 в електронній формі.
Представник позивача вказав, що позичальнику надано кредит у розмірі 10000 грн строком на 70 днів, із визначенням дати повернення 10 вересня 2024 року, що, за твердженням позивача, підтверджується квитанцією про видачу коштів від 03 липня 2024 року.
Також зазначено, що умовами договору визначено фіксовану незмінну процентну ставку у розмірі 1% за 1 день користування кредитом протягом усього строку кредитування, порядок нарахування процентів, а також комісію, пов'язану з наданням кредиту, у розмірі 20% від суми кредиту, що становить 2000 грн, яка нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту.
Представник позивача послався на положення договору, відповідно до яких кредитодавець зобов'язується надати кредит, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти, при цьому кредит надається для задоволення потреб, не пов'язаних із підприємницькою діяльністю. Окремо вказано, що способом перерахування коштів є банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача.
Крім того, у позові наведено посилання на умови про момент надання кредиту, де днем надання кредиту визначено списання відповідної суми коштів з рахунку кредитодавця, а днем погашення - день зарахування коштів на поточний рахунок кредитодавця або внесення готівкою, що, за твердженням позивача, підтверджується випискою з поточного рахунку кредитодавця. Також у позові викладено застереження договору щодо скасувальної обставини у разі неможливості завершення ініційованої платіжної операції з надання кредиту не з вини кредитодавця, що, на думку позивача, свідчить про пов'язаність виникнення прав та обов'язків сторін із фактом завершення надання коштів.
Представник позивача наголосив, що укладення договору відбулося шляхом акцепту позичальником пропозиції кредитодавця в інформаційній системі кредитодавця та підписання одноразовим ідентифікатором, а електронний договір, укладений у такий спосіб, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. У цьому контексті позивач послався на положення Закону України «Про електронну комерцію», а також навів положення щодо електронного підпису та ідентифікації.
Окремо зазначено, що під час укладення кредитного договору позичальник пройшов ідентифікацію шляхом використання системи BankID Національного банку України. У зв'язку із цим позивач просив вважати вірною адресою відповідача адресу, отриману під час проходження ідентифікації та зазначену як адреса місця проживання за реєстрацією.
Представник позивача вказав, що позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, оскільки, за твердженням позивача, кошти у сумі 10000 грн були надані 03 липня 2024 року, натомість відповідач належним чином зобов'язання не виконав, у зв'язку із чим станом на дату подання позову утворилась заборгованість у загальному розмірі 22500 грн.
Зазначений позивачем розмір заборгованості, за доводами представника позивача, складається з таких частин: заборгованість за тілом кредиту - 10000 грн, заборгованість за процентами - 7000 грн, комісія - 2000 грн, неустойка - 3500 грн.
На підтвердження правової підстави заявлених вимог представник позивача послався на приписи ЦК України щодо обов'язковості виконання зобов'язання та належного виконання умов договору, а також на положення про кредитний договір і наслідки порушення зобов'язання, указуючи, що невиконання відповідачем обов'язку зі своєчасного повернення кредиту та сплати передбачених договором платежів є порушенням умов договору та порушує права та інтереси позивача.
20 січня 2025 року на електронну пошту суду надійшла заява відповідача ОСОБА_1 в якій він зазначив, що не має можливості найняти адвоката та надати до суду паперові документи, оскільки перебуває в іншому місці. У зв'язку з цим він просить суд з розумінням поставитися до вказаних обставин. Також відповідач повідомив, що не має жодного відношення до ТОВ «Споживчий центр», охарактеризувавши вказане товариство як колекторів, та зазначив, що заявлені проценти є вигаданими. Відповідач вказав, що відомості щодо його місця перебування, номера рахунку, місця роботи та інших даних є сфабрикованими, а жодних документів він не підписував.
Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Суд встановив, що 03 липня 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» як кредитодавцем та ОСОБА_1 як позичальником було укладено кредитний договір (оферту) № 03.07.2024-100001609. Згідно з умовами договору кредитодавець надав відповідачу споживчий кредит у розмірі 10 000 грн строком на 70 днів, з датою остаточного повернення кредиту 10 вересня 2024 року, зі сплатою фіксованої процентної ставки 1 % за кожен день користування кредитом, а також комісії за надання кредиту у розмірі 20 % від суми кредиту, що становить 2 000 грн.
З матеріалів справи вбачається, що договір укладено в електронній формі шляхом подання відповідачем через інформаційну систему позивача пропозиції про укладення кредитного договору, заповнення відповідної заявки та підтвердження акцепту умов договору за допомогою одноразового ідентифікатора, надісланого на номер телефону, зазначений відповідачем під час реєстрації в системі. Ідентифікація відповідача здійснювалась із використанням системи BankID Національного банку України. Надані позивачем роздруківки з інформаційної системи, паспорт споживчого кредиту, примірник оферти, заявка на отримання кредиту, відомості про проходження ідентифікації та одноразовий ідентифікатор узгоджуються між собою, містять персональні дані відповідача і не спростовані іншими доказами.
Факт реального надання кредитних коштів підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями та виписками з рахунку кредитодавця, з яких вбачається перерахування 03 липня 2024 року на банківський рахунок, зазначений відповідачем, грошових коштів у сумі 10 000 грн. Відповідач доказів на спростування цих обставин, у тому числі доказів неможливості зарахування коштів на його рахунок або звернення до банку чи позивача з приводу неправомірного списання коштів, суду не надав.
Відповідно до статті 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей позичальнику. Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати позичальникові грошові кошти, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти. Частина перша статті 629 ЦК України встановлює, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. З огляду на встановлені судом обставини перерахування грошових коштів на користь відповідача, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли кредитні правовідносини, а кредитний договір № 03.07.2024-100001609 є укладеним.
Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) та прийняття цієї пропозиції (акцепту) другою стороною, а електронний договір, підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором, за своїми правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Закон України «Про електронні довірчі послуги» передбачає, що електронна ідентифікація з використанням засобів, у тому числі системи BankID НБУ, забезпечує однозначне встановлення особи. Таким чином, спосіб укладення спірного договору відповідає вимогам зазначених законів і не дає підстав для висновку про його недійсність чи неукладеність.
Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від його виконання не допускається. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання (стаття 610 ЦК України), а відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у встановлений строк.
Із наданого позивачем розрахунку вбачається, що станом на день звернення до суду утворилась заборгованість у розмірі 22 500 грн, яка складається з: 10 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 7 000 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, 2 000 грн - комісія за надання кредиту, 3 500 грн - неустойка за прострочення виконання грошових зобов'язань. Вказаний розрахунок деталізує строки та розмір нарахувань, відповідає умовам договору та підтверджується паспортом споживчого кредиту і умовами договору, згідно з якими денна процентна ставка та комісія є фіксованими і визначеними в процентах від суми кредиту.
Суд установив, що передбачені договором 2 000 грн є комісією за надання кредиту, яка нараховується кредитодавцем та обліковується в день видачі кредиту, входить до складу першого чергового платежу та має економічну сутність плати за надання фінансової послуги. Такий платіж не пов'язаний із фактом прострочення зобов'язання, а є елементом загальної вартості кредиту. Відтак зазначена сума не є штрафною санкцією і як складова погодженої сторонами вартості кредиту підлягає стягненню разом із сумою основного боргу.
Щодо заявленої до стягнення неустойки в розмірі 3 500 грн суд виходить з такого. Умовами договору передбачено право кредитодавця на нарахування штрафних санкцій у разі несвоєчасного виконання позичальником грошових зобов'язань. Згідно з положеннями Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, запровадженими на період дії воєнного стану, а також спеціальними нормами законодавства про споживче кредитування, позичальники звільняються від відповідальності у вигляді штрафів, пені та іншої неустойки за прострочення виконання грошових зобов'язань, а нараховані за цей період штрафні санкції підлягають списанню і не можуть бути стягнуті. Спірний кредитний договір укладено у липні 2024 року, тобто в період дії воєнного стану, а нарахування неустойки пов'язане саме з простроченням виконання грошового зобов'язання в цей період. Тому вимога позивача про стягнення 3 500 грн неустойки суперечить вказаним імперативним нормам закону і задоволенню не підлягає.
Оцінюючи заперечення відповідача щодо відсутності будь-яких відносин із позивачем, непідписання ним будь-яких документів та твердження про фіктивність даних, суд виходить з такого. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач, обмежившись загальними посиланнями на те, що «жодного документу не підписував», не подав до суду жодного належного доказу підроблення чи фальсифікації поданих позивачем електронних документів, не звертався із заявами про злочин чи клопотанням про визнання доказів недопустимими. Натомість сукупність письмових доказів, наданих позивачем, підтверджує факт укладення договору саме з відповідачем, його ідентифікацію та перерахування йому кредитних коштів. Тому зазначені заперечення суд оцінює як необґрунтовані та такими, що спростовуються матеріалами справи.
До суду також надійшла заява відповідача, у якій він просить врахувати положення пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та додає документи, що підтверджують його статус ветерана війни й особи з інвалідністю внаслідок війни (посвідчення учасника бойових дій, посвідчення інваліда війни, нагрудні знаки «Ветеран війни» та «Особа з інвалідністю внаслідок війни»). Зазначені документи підтверджують, що відповідач є ветераном війни та особою з інвалідністю внаслідок війни, що враховується судом як обставина, яка характеризує його особу та дає право на відповідні пільги і гарантії, передбачені законодавством.
Разом з тим пункт 15 статті 14 вказаного Закону передбачає, що для визначених у цій нормі категорій військовослужбовців під час дії особливого періоду штрафні санкції, пеня, а також проценти за користування кредитом за певними видами договорів не нараховуються. Для застосування цієї норми відповідач повинен довести не лише свій статус ветерана чи особи з інвалідністю, а й належність саме до кола осіб, які у визначений законом період були призвані або проходять службу та беруть безпосередню участь у передбачених нормою заходах. Жодних таких доказів відповідач суду не надав, посилаючись лише загально на існування зазначеної норми. Із наданих документів не вбачається, що невиконання відповідачем зобов'язань за спірним кредитним договором прямо пов'язане з виконанням ним завдань, визначених пунктом 15 статті 14 згаданого Закону.
Крім того, навіть у разі застосування вказаної норми вона не звільняє позичальника від обов'язку повернути отриманий кредит, а поширюється на штрафні санкції та окремі нарахування процентів у зв'язку з невиконанням зобов'язання. У цій справі суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача неустойки в розмірі 3 500 грн як такої, що не може нараховуватися та стягуватися в період дії воєнного стану. Натомість обов'язок відповідача повернути отримані 10 000 грн кредиту, сплатити проценти за користування кредитом у сумі 7 000 грн та комісію за надання кредиту у сумі 2 000 грн залишається чинним і відсутні правові підстави для його припинення чи зміни.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» підлягають частковому задоволенню: з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 03.07.2024-100001609 у загальному розмірі 19 000 грн, з яких 10 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 7 000 грн - заборгованість за процентами, 2 000 грн - комісія за надання кредиту, а в частині стягнення 3 500 грн неустойки у позові слід відмовити як такій, що суперечить вимогам чинного законодавства.
Згідно з частиною першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості у загальному розмірі 22 500 грн. За результатами розгляду справи позов задоволено частково, а саме у розмірі 19 000 грн, що становить 84,44 % від заявлених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позовної заяви позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
З урахуванням часткового задоволення позову та вимог частини першої статті 141 ЦПК України, суд дійшов висновку, що судовий збір підлягає компенсації позивачу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у сумі 2 045,47 грн, що відповідає 84,44 % від сплаченого судового збору.
У зв'язку з цим судовий збір у зазначеному розмірі підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а решта судового збору покладається на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 141, 209, 259, 263 - 265, 279 ЦПК України, та враховуючи наведені положення цивільного законодавства, Великоолександрівський районний суд Херсонської області
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 : ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833) заборгованість за Кредитним договором № 03.07.2024-100001609 від 03.07.2024 y розмірі 19000 грн, з яких 10000 грн основний борг, 7000 грн проценти, 2000 грн комісія.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 : ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833) судові витрати у виді сплаченого судового збору в сумі 2 045,47 грн.
В іншій частині судові витрати покласти на позивача.
Рішення суду може бути оскаржено до Херсонського апеляційного суду через Великоолександрівський районний суд Херсонської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 12 грудня 2025 року.
Суддя: О.О. Сікора