Справа №461/9333/25
Провадження №1-кп/461/705/25
12.12.2025 м.Львів
Галицький районний суд м. Львова у складі:
головуючого - судді: ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судових засідань: ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12025141360001853 від 11.11.2025 про обвинувачення:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою спеціальною освітою, розлученого, не працюючого, раніше неодноразово судимого, востаннє: вироком Залізничного районного суду м. Львова від 18.11.2025 за ч.4 ст.185, ч.1 ст.357, 70, 71 КК України до 5 років 2 місяців позбавлення волі, покарання не відбуте,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 Кримінального кодексу України,
за участю сторін судового провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
ОСОБА_3 05.11.2025 приблизно о 05.20 год, перебуваючи в центральній частині міста Львова по вулиці Городоцькій, 31 у м. Львові, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння та його суспільно - небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою власного безпідставного збагачення, в умовах воєнного стану, шляхом вільного доступу, таємно, вважаючи, що його дії є непомітними для сторонніх осіб, викрав електречний велосипед «Wendat Fatbike 1500 W/H», чорного кольору, вартістю 38988 грн 25 коп.
В подальшому, ОСОБА_3 , утримуючи при собі зазначений викрадений електричний велосипед, покинув місце вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись викраденим на власний розсуд.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.4 ст.185 КК України, визнав повністю, не заперечив фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті, висловив щире каяття і жаль з приводу вчиненого. Надав пояснення про те, що вчинив кримінальне правопорушення у зв'язку із життєвими обставинами, які склалися. Побачив велосипед, власника не було, та вирішив взяти його собі. Розкаявся у вчиненому, просив суворо не карати.
Потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні підтвердив факт таємного викрадення обвинуваченим ОСОБА_3 його електричного велосипеда «Wendat Fatbike 1500 W/H». Зазначив, що шкода йому відшкодована, шляхом повернення викраденого. Разом з тим, на акумуляторі повернутого велосипеда пошкоджений замок, який потребує заміни. При призначенні обвинуваченому покарання покладається на розсуд суду. Крім того, потерпілий вважає недоцільним дослідження доказів, що до тих обставин, які ним та обвинуваченим не оспорюються. При цьому вказав, що розуміє зміст цих обставин. Зміст ст.349 КПК України йому зрозумілий.
За згодою сторін, згідно ч.3 ст.349 КПК України судом було визнано недоцільним дослідження доказів, зібраних в ході досудового розслідування стосовно фактичних обставин справи, оскільки учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів в добровільності їх позицій, а також фактичні обставини справи ніким не оспорюються. При цьому судом сторонам було роз'яснено, що в цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Тому суд обмежився допитом потерпілого, обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують його особу.
Оцінивши показання потерпілого та обвинуваченого, які вони надали вільно, без примусу та тиску, будучи ознайомленими із правилами ст.ст.349, 394 КПК України, і які узгоджуються між собою та не суперечать обвинувальному акту, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення (злочини), передбачений ч.4 ст.185 КК України.
Його дії органом досудового розслідування вірно кваліфіковано за ч.4 ст.185 КК України, оскільки він вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка), в умовах воєнного стану.
Відповідно до ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При призначенні покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
За положенням ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до тяжкого злочину.
При призначенні покарання суд також враховує дані про особу обвинуваченого ОСОБА_3 , який розлучений, на утриманні дітей чи будь-яких інших осіб немає, з середньою спеціальною освітою, не працює, стан здоров'я обвинуваченого, який хворіє панкреатитом, не перебуває на обліку КНП ЛОР «Львівський обласний клінічний психоневрологічний диспансер» та КНП ЛОР «Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень», раніше неодноразово судимий, судимість якого не знята на не погашена у встановленому законом порядку.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 суд, відповідно до ст. 66 КК України, визнає його щире каяття.
Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України, обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , судом не встановлено.
Враховуючи вищенаведене та конкретні обставини, за яких вчинене діяння, вартість викраденого майна, відшкодування заподіяної шкоди, шляхом повернення викраденого, беручи до уваги дані про особу обвинуваченого ОСОБА_3 , ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, наявність обставини, що пом'якшує покарання обвинуваченого, та відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд вважає, що останньому відповідно до принципу індивідуалізації покарання необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі на рівні мінімальної межі санкції ч.4 ст.185 КК України, що відповідає загальним засадам призначення покарання, викладеним у ст.65 КК України, та є необхідним і достатнім для виправлення та попередження нових злочинів у відповідності до вимог ст.50 КК України.
Враховуючи тяжкість вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, який є умисним тяжким корисливим злочином, особу обвинуваченого ОСОБА_3 , який раніше неодноразово судимий, має невідбуте реальне покарання за попереднім вироком, що виключає можливість застосування до нього положень ст.75 КК України у даному випадку, у зв'язку із чим, призначене судом покарання він має відбувати реально.
Підстав для застосування вимог ст.69 КК України судом не встановлено.
Окрім цього, судом встановлено, що вироком Залізничного районного суду м. Львова від 18.11.2025, який на час постановлення цього вироку не набрав законної сили, ОСОБА_3 визнано винним та засуджено за ч.4 ст.185, ч.1 ст.357, 70, 71 КК України до 5 років 2 місяців позбавлення волі.
Відповідно до вимог ч.4 ст.70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.
Також, при призначені покарання, суд враховує правову позицію, яка викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі №766/39/17 провадження № 51-8867кмо18 від 01.06.2020, при визначенні того, які з правил призначення остаточного покарання (за сукупністю злочинів чи за сукупністю вироків) підлягають застосуванню за наявності іншого обвинувального вироку (вироків) щодо цієї ж особи, слід керуватися саме часом постановлення попереднього вироку, а не часом набрання ним законної сили: якщо злочин (злочини), за який (які) засуджено особу в цьому кримінальному провадженні, було вчинено до постановлення попереднього вироку, то остаточне покарання призначається за правилами, передбаченими ч.4 ст.70 КК (за сукупністю злочинів).
Враховуючи, що у даній справі ОСОБА_3 вчинив злочини до постановлення вироку Залізничного районного суду м. Львова від 18.11.2025, остаточне покарання слід призначити за правилами ч.4 ст.70 КК України, а саме за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарань, призначеного за даним вироком та вироком Залізничного районного суду м. Львова від 18.11.2025, яке є невідбутим.
Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 13.11.2025 до ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у виді особистого зобов'язання строком на два місяці.
Запобіжний захід у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3 у виді особистого зобов'язання обраний ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 13.11.2025, слід до вступу вироку у законну силу - залишити без змін, але не більше ніж на два місяці, починаючи з дати проголошення даного судового рішення.
Виходячи з цього, початок строку відбування покарання ОСОБА_3 у цьому провадженні має рахуватись з часу звернення вироку до виконання.
На підставі ст.ст.124-126 КПК України з обвинуваченого ОСОБА_3 необхідно стягнути на користь держави судові втрати за проведення судово-товарознавчої експертизи №2909/25 від 12.11.2025 у сумі 400 гривень.
Питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.
Арешт на майно не накладався.
Цивільний позов в рамках кримінального провадження не заявлено.
Керуючись ст.ст. 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та призначити йому покарання - 5 (п'ять) років позбавлення волі.
На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарань, призначеного за даним вироком та вироком Залізничного районного суду м. Львова від 18.11.2025, остаточно призначити ОСОБА_3 покарання - 5 (п'ять) років 3 (три) місяці позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_3 у виді особистого зобов'язання, до вступу вироку у законну силу - залишити без змін, але не більше ніж на два місяці, починаючи з дати проголошення даного судового рішення.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з часу звернення вироку до виконання.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судові втрати за проведення судово-товарознавчої експертизи №2909/25 від 12.11.2025 у сумі 400 (чотириста) гривень.
Речові докази:
- DVD-R диск з відеозаписами, згідно постанови про визнання предмета речовим доказом від 12.11.2025, який зберігається при матеріалах кримінального провадження - залишити при таких;
- електричний велосипед «Wendat Fatbike 1500 W/H», чорного кольору, згідно постанови про визнання предмета речовим доказом від 12.11.2025, який переданий на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_6 - залишити останньому;
- кепку чорного кольору, штани чорного кольору, куртку чорного кольору, кросівки кольору хакі із надписом «Terrex», згідно постанови про визнання предмета речовим доказом від 12.11.2025, - які передано на відповідальне ОСОБА_3 - залишити останньому.
Вирок суду в частині встановлення обставин справи, дослідження яких було визнане недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України, оскарженню не підлягає, в іншій частині може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом 30-ти днів з дня його проголошення.
Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
Відповідно до ч.6 ст.376 КПК України копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.
Суддя ОСОБА_1