Слобідський районний суд міста Харкова
Провадження № 2/641/805/2025 Справа № 641/7323/24
11 грудня 2025 року м. Харків
Слобідський районний суд міста Харкова в складі:
головуючого судді Онупко М.Ю.,
за участю секретаря Ткач О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Варнікова Ксенія Вікторівна про розірвання договору довічного утримання,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Варнікова К.В. в якому просить розірвати договір довічного утримання, укладений 19.03.2024 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , припинити заборону відчуження майна за адресою: АДРЕСА_1 , застосувати наслідки розірвання договору довічного утримання, повернувши сторони у первісне становище щодо права власності, а саме повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 право приватної власності на квартиру, що знаходиться за адресою по АДРЕСА_2 , в зв'язку з чим право власності за ОСОБА_1 підлягає державній реєстрації, стягнути з відповідача судові витрати в розмірі 1211,20 грн., витрати на правничу допомогу в розмірі 15 000 грн.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначила, що вона дізналася про те, що між нею та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір довічного утримання. Відповідно до умов договору представник відчужувача передає у власність набувачу належну відчужувачу, ОСОБА_1 на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_2 , а набувач зобов'язується довічно утримувати відчужувача ОСОБА_1 . Та відповідно до укладеного договору набувач не виконує взяті на себе обов'язки з моменту його укладення, а саме з 19.03.2024 року, тобто не виконує умови укладеного договору, у зв'язку з чим, посилаючись на положення п.1.ч. ст. 755 ЦК України вона просить розірвати укладений з відповідачем договір.
Крім того, позивач вказала, що вона не отримує матеріального забезпечення в розмірі 3000 грн., самостійно забезпечує себе лікуванням та лікувальними засобами, самостійно забезпечує себе матеріальними коштами на харчування.
Враховуючи вищевикладене, позивач ОСОБА_1 звернулася з даним позовом до суду для захисту своїх прав та інтересів.
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21.10.2024 року відкрито провадження по цивільній справі № 641/7323/24, розгляд справи вирішено проводити в загальному позовному провадженні та призначено підготовче засідання.
Також ухвалою Слобідського районного суду міста Харкова від 12.05.2025 року закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Варнікова К.В. про розірвання договору довічного утримання та справу призначено до судового розгляду.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві. В судовому засіданні пояснила, що вона познайомилася з ОСОБА_3 у момент коли він прийшов до неї в лікарню та повідомив, що він її забере з лікарні та буде за нею доглядати. Коли вона закінчила лікування та поверталася додому, по неї до лікарні приїхав ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та відвезли її додому, при цьому вона з допомогою дійшла до автомобіля Коцаря. Після повернення додому вона не могла самостійно себе обслуговувати в результаті перенесеного інсульту, тому їй по господарству допомагала сусідка ОСОБА_4 , яка також готувала їй їжу, купляла продукти та доглядала за нею.
Деякий час після повернення з лікарні до неї додому приходив ОСОБА_5 , який приносив якусь їжу, гречку та м'ясо, один раз він також возив її до лікаря та 1 раз давав ліки.
Одного разу коли ОСОБА_5 прийшов до неї додому, він самостійно відчинив вхідні двері власним ключем, у зв'язку з чим вона запитала ОСОБА_6 звідки в нього ключі від її квартири. На що він відповів, що йому передали ключі, та будь-яких інших пояснень не надавав. А також попросила його повернути належний їй паспорт, який раніше забрав ОСОБА_5 . На що він пообіцяв повернути, а пізніше повідомив, що загубив її паспорт.
Одного разу ОСОБА_6 привіз ОСОБА_2 , та повідомив, що він буде за нею доглядати, однак більше відповідача вона не бачила. Як і не бачила більше ОСОБА_7 а близько двох місяців. Вона не мала змоги отримувати пенсію, оскільки ОСОБА_5 забрав у неї банківську картку, документи та загубив паспорт.
Крім того, пояснила, що за комунальні послуги за її квартиру ОСОБА_8 сплачував протягом двох місяців, після спливу вказаного строку вона самостійно сплачувала за вказані послуги, оскільки мала можливість виходити з дому.
ОСОБА_1 вказала, що договір довічного утримання її не влаштовує, відповідач до неї не приходить, не надає їй іжу, догляд та умови договору не виконує.
В судовому засідання представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_9 позовні вимоги підтримав, та посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просив їх задовольнити.
У наданих до суду додаткових поясненнях ОСОБА_9 пояснив, що у період з 19.02.2024 року по 14.03.2024 року позивач перебувала у КНП «Міська Клінічна лікарня №7» з діагнозом «Ішемічний інсульт», у зв'язку з чим вона втратила здатність орієнтуватися у просторі, не могла розмовляти та писати. Проте відповідач стверджує, що її стан покращився і позивачка прийшла в норму.
Також вказав, що коли друзі привезли позивачку додому, вона виявила, що її паспорт, посвідчення ветерана праці та всі документи на квартиру зникли з дому. З відзиву відповідача, позивачці стало відомо, що її паспорт незрозумілим чином опинився у ОСОБА_10 і що він його нібито загубив.
Так з матеріалів справи вбачається, що 19.03.2024 року ОСОБА_2 набув право власності на квартиру позивачки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 шляхом укладання договору довічного утримання по довіреності. Таким чином, ОСОБА_2 став власником квартири позивачки з 19.03.2024 року з всіма правовими наслідками такого факту, серед яких є обов'язок сплачувати комунальні послуги за своє майно. Таким чином, сплата відповідачем комунальних послуг за квартиру, яка є його власністю не має жодного відношення до виконання обов'язків за договором довічного утримання.
З приводу доданих відповідачем чекав з продовольчих магазинів та аптек вказав, що такі документи не можуть вважатися доказами по причині їх неналежності, недостовірності та недостатності. Між відповідачем та наданими чеками відсутній будь-який зв'язок, тобто надані чеки ні яким чином не вказують на те, що ці товари та ліки були придбані саме відповідачем. При вивченні наданих чекав стає зрозумілим, що чеки були зібрані з різних магазинів міста Харкова та Харківської області та взагалі не стосуються до предмету справи. Наприклад на сторінці 66 скане-копії відзиву є чек від 06.07.2024 року час 12:31. Згідно цього чеку, невідома особа придбала морозиво « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: АДРЕСА_3 . Згідно календарю 06.07.2024 року - був суботній день. Враховуючи, що морозиво - єдиний товар у цьому чеку зовсім не зрозуміло, яке відношення це має до позивачки та до справи, що слухається. Таким чином, надані стороною відповідача чеки з магазинів та аптек є неналежними, недостовірними та недостатніми доказами у розумінні ст.ст.77,79,80 ЦПК України та не повинні братися судом до уваги оскільки не стосуються предмету доказування, ніяк не пов'язані з сторонами по справі.
До судового засідання відповідач ОСОБА_2 не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.
Представник відповідача Шевченко О.С. у судовому засіданні проти позову заперечувала в повному обсязі та зазначила, що відповідачем умови договору виконуються в повному обсязі..
В наданому до суду відзиві на позовну заяву представник відповідача ОСОБА_11 зазначив, що ОСОБА_1 була власницею квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що належала їй на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого Харківським міським центром приватизації державного фонду 29.05.1996, реєстраційний № 3-96-75696, згідно з розпорядженням від 29.05.1996 № 7953, зареєстрованого Державним комунальним підприємством Харківського міського бюро технічної інвентаризації 11.06.1996 та записаної у реєстрову книгу за № П-3-10625. Будучи власницею квартири, вона мала права на користування, володіння та розпорядження своїм майном за умов її повної дієздатності. На момент березня 2024 року позивачка не була визнана судом недієздатною, не мала в суді нерозглянутих заяв щодо визнання її недієздатною та встановлення опіки, а також судових рішень щодо цього. Також вказав, що до позову не додається висновок судової-психіатричної експертизи, де було б зазначено, що на період березня 2024 року ОСОБА_1 мала психіатричні порушення чи надано відповіді на питання, які були б підставою для формування висновку про певний стан фізичної особи. Отже, у березні 2024 року ОСОБА_1 була дієздатною та мала повну цивільну дієздатність.
Крім того вказав, що ОСОБА_1 у березні мала паспорт громадянки України серії НОМЕР_2 , виданий Комінтернівським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 24.09.1998 та довідку про присвоєння ідентифікаційного номера. 3 19.02.2024 року по 14.03.2024 року позивачка перебувала в КНП «Міська клінічна лікарня № 7» ХМР з діагнозом - ішемічний інсульт. Так 13.03.2024 позивачка уповноважила ОСОБА_10 укласти та підписати від її імені із ОСОБА_2 договір довічного утримання на умовах, що зазначені в довіреності. У зв?язку з вадами здоров?я ОСОБА_1 довіреність посвідчується за місцем її знаходження в лікарні за один день до її виписки. Відсутнє рішення суду чи інший доказ, що визнавав би довіреність від 13.03.2024 недійсною або ж встановив нікчемність. Пізніше позивачка була виписана з лікарні та перевезена до своєї квартири. За цей проміжок часу вона не відкликала довіреність, не змінила свого волевиявлення на укладання договору довічного утримання (догляду), а, навпаки, підтвердила свій намір на його укладання на тих умовах, які викладені в довіреності.
Також представник відповідача зазначив, що 19.03.2024 року був укладений договір довічного утримання (догляду) між ОСОБА_1 в інтересах якої діяв ОСОБА_10 та ОСОБА_2 , відповідно до умов якого, представник відчужувача передає у власність набувачу належну відчужувачу на праві власності квартиру, а набувач зобов?язується довічно утримувати відчужувача. Згідно умов вказаного Договору довічного утримання (догляду), ОСОБА_2 взяв на себе ряд зобов?язань, зокрема, забезпечення її житлом, шляхом збереження права безоплатного довічного проживання у відчужуваній нерухомості; забезпечення щоденним триразовим калорійним харчуванням (сніданок, обід і вечеря); забезпечення придатним для носіння одягом і взуттям; здійснення догляду та надання необхідної допомоги та інші, що вказані в змісті такого Договору. Згідно п. 6 Договору довічного утримання (догляду), вартість матеріального забезпечення ми, представник відчужувача та набувач, встановлюємо в розмірі 3000 грн. щомісячно. Таким чином, Договір довічного утримання (догляду) у належний спосіб, за формою, волевиявленням відповідає вимогам ЦК України, не визнаний судом недійсним, не встановлено його нікчемність, тому відповідач виконує по ньому всі взяті на себе зобов'язання.
З приводу підтвердження виконання зобов'язань за договором довічного утримання зазначив, що стороною відповідача було надано до суду чеки, квитанції, інші видаткові документи на загальну суму 41 758,29 грн., а також відповідні відеозаписи, що були зроблені в квартирі, де мешкає позивачка, з лікарень, з вулиці тощо.
Третя особа приватний нотаріус Варнікова К.В. не з'явилася, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.
Дослідивши матеріали справи, докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до статей 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 13.03.2024 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Варніковою К.В. була посвідченої довіреність, зареєстрована в реєстрі за № 221, з тексту якої вбачається, що ОСОБА_1 цією довіреністю уповноважила ОСОБА_10 укласти та підписати від її імені із ОСОБА_2 договір довічного утримання на умовах нижче прописаних, а саме: до обов'язків набувача майна по наданню відчужувачу довічного забезпечення відноситься: забезпечення її житлом, шляхом збереження права безоплатного довічного проживання у відчужуваній нерухомості; забезпечення щоденним триразовим калорійним харчуванням (сніданок, обід і вечеря); забезпечення придатним для носіння одягом і взуттям; здійснення догляду та надання необхідної допомоги; надання побутових послуг (прання постільної білизни, ремонт побутової техніки тощо); забезпечення належним лікуванням та лікувальними засобами; забезпечення послугами адвокатів, лікарів та нотаріуса, з вартістю матеріального забезпечення відчужувача в розмірі 3000 грн. щомісячно та передати у власність набувачу, ОСОБА_2 належну їй на праві приватної власності квартиру за адресою: за АДРЕСА_1 (а.с. 91 т. 1).
Зазначена довіреність була посвідчена приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Варніковою К.В. за місцем знаходження ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_4 , КП «»Міська клінічна лікарня№7».
Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_1 № 1410 від 14.03.2024 року вбачається, що остання з 19.02.2024 року по 14.03.2024 року знаходилася на стаціонарному лікуванні в зазначеному закладі. У розділі «Лікувальні і трудові рекомендації» зазначено: «спостереження у терапевта, невропатолога поліклініки за місцем мешкання. Щоденний контроль АТ, ЧСС, пульсу в динаміці. Рекомендовано: ко-пренеса 4 мг/1,25 мг 1 таб. зранку перед іжею, тривало; тромбонет 75 мг 1 таб. ввечері, тривало; аторіс 20 мг по 1 таб. раз на день ввечері, тривало; соларгін саше 1 штука 10 днів; кваніл 500 мг 1 раз на день - 1 міс»(а.с. 99 т.1).
Сторонами до суду було надано копії договору довічного утримання (догляду) від 19.03.2024 року посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Варніковою К.В., зареєстрований в реєстрі за № 225 (далі - Договір). Відповідно до його змісту Коцар В.Л., який діє від імені ОСОБА_1 , на підставі довіреності посвідченої Варніковою К.В., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу 13.03.2024 року за реєстровим № 221 та ОСОБА_2 діючи добровільно, перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам'яті, володіючи українською мовою, склали договір про таке: за цим договором представник відчужувача передає у власність набувачу належну відчужувачу, ОСОБА_1 на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_2 , а набувач зобов'язується довічно утримувати відчужувача, ОСОБА_1 .
Відповідно до пунктів 5 та 6 Договору до обов'язків набувача майна по наданню відчужувачу довічного забезпечення відноситься: забезпечення її житлом, шляхом збереження права безоплатного довічного проживання у відчужуваній нерухомості; забезпечення щоденним триразовим калорійним харчуванням (сніданок, обід і вечеря); забезпечення придатним для носіння одягом і взуттям; здійснення догляду та надання необхідної допомоги; надання побутових послуг (прання постільної білизни, ремонт побутової техніки тощо); забезпечення належним лікуванням та лікувальними засобами; забезпечення послугами адвокатів, лікарів та нотаріуса. Вартість матеріального забезпечення ми, представник відчужувача та набувач, встановлюється в розмірі 3000 грн щомісячно.
Під час розгляду справи судом за клопотанням представників сторін були допитані наступні свідки в судовому засіданні.
Допитаний в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_10 пояснив, що він познайомився з позивачем ОСОБА_1 , оскільки вони мали спільних знайомих. Йому стало відомо, що колишній чоловік позивача ОСОБА_12 шукав людину, яка б могла укласти з ОСОБА_13 договір довічного утримання і доглядати за нею після її повернення з лікування, у зв'язку з чим останній і звернувся до нього. Так 12.03.2024 року він спілкувався з її колишнім чоловіком ОСОБА_12 , який пояснив ситуацію. З приводу укладення договору довічного утримання зазначив, що 12.03.2024 року було досягнуто домовленість позивача та відповідача про укладення договору довічного утримання. 13.03.2024 року він познайомився ОСОБА_1 . Та 13.03.2024, на його прохання, коли були присутній він, ОСОБА_12 та нотаріус, ОСОБА_1 у палаті лікарні № 8 було укладено відповідну довіреність. При наданні довіреності була домовленість, що я буду визначати з ким саме укладати договір довічного утримання. Та в подальшому ОСОБА_14 надала дозвіл на укладення договору з ОСОБА_15 та 14.03.2024 року він та ОСОБА_16 забрали ОСОБА_1 з лікарні додому.
Також вказав, що він спілкувався з сином ОСОБА_1 , який мешкає у м. Бєлгород, та він не заперечував проти укладення договору довічного утримання. З лікарні саме він забирав та відвозив позивача додому, та потім протягом трьох місяців він кожного дня приїжджав до неї вранці та ввечері. Протягом восьми місяців періоду він надав позивачу грошові кошти в різних розмірах, а всього на загальну суму близько двох тисяч доларів. Він неодноразово відвозив ОСОБА_1 до лікарні.
В подальшому вказаний договір виконувався ОСОБА_15 , ним, також йому допомагала ОСОБА_17 та його тітка ОСОБА_18 . Він допомагав позивачу до грудня 2024 року, та на даний час будь-якої допомоги не надає у зв'язку з зверненням позивача з цим позовом до суду..
Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні пояснила, що позивача знає, як колишню дружину свого дядька, а з відповідачем вона не знайома. У березні 2024 року ОСОБА_1 потрапила до лікарні у зв'язку із інсультом, внаслідок чого вона не могла вставати з ліжка, майже не розмовляла. З березня 2024 року вона буває у ОСОБА_1 один-два рази на тиждень, допомагає прибирати, здійснювати гігієнічні процедури, придбає ліки, продукти на прохання позивача. Також їй відомо, що сусідка позивача - ОСОБА_4 кожного дня допомагає ОСОБА_20 .
Також вказала, що вона не була знайома з ОСОБА_3 , однак їй відомо, що позивач підписали угоду, щодо догляду за нею. Генеральну довіреність ОСОБА_1 підписала під впливом обману, пояснюючи те, що вказаний документ пов'язаний з доглядом за нею.
Крім того вказала, що ОСОБА_1 після повернення з лікарні майже не могла рухатися та вона була залишена на одинці. У зазначений період часу вона просила надати допомогу у сусідки ОСОБА_4 . Також пояснила, що їй не відомо про здійснення догляду з боку ОСОБА_6 і ОСОБА_15 . Продукти харчування для ОСОБА_13 приносила вона та ОСОБА_4 , щодо допомоги збоку інших осіб їй не відомо. Коли вона бувала в квартирі позивача, то бачила, що у приміщенні не прибрано, ОСОБА_1 не була доглянута, тому вона разом з сусідкою ОСОБА_4 допомогали ОСОБА_13 по господарству, готували їжу, тощо.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_21 пояснила, що позивач є її сусідкою, та вони знайоміз 2009 року, а з 2020 року мешкають в одному під'їзді. Після початку війни вона та інші сусіди допомагали їй з придбанням продуктів харчування, отриманням гуманітарної допомоги, а також допомагали з іншими побутовими питаннями. У березні 2024 року у ОСОБА_1 стався інсульт, у зв'язку із чим вони викликали швидку допомогу, та відвезли до лікарні. Потім повідомили про вказані обставини племінницю позивача, та вона передала їй ключі від квартири ОСОБА_1 .
Окрім іншого пояснила, що в лікарні ОСОБА_1 відвідувала вона та племінниця ОСОБА_1 , інших осіб вона не бачила. Після виписки ОСОБА_1 , з лікарні додому її привіз ОСОБА_5 , який повідомив, що буде доглядати за нею. Вона особисто на протязі березня 2024 року двічі на день приходила до позивачки, надавала їй допомогу. На протязі одного тижня в березні 2024 року вона бачила ОСОБА_6 та ОСОБА_22 , коли вони приїздили до ОСОБА_13 . А в квітні від ОСОБА_13 знала, що іноді вони приїздлять, але як часто сказати не може. А в травні 2024 року вона взагалі не бачила щоб до сусідки хтось приїздив. ОСОБА_13 у розмовах повідомляла їй, що їй не подобаються ОСОБА_5 та ОСОБА_22 . Так пізніше вона запитала у ОСОБА_5 на якій підставі він здійснює догляд за ОСОБА_1 , у зв'язку з чим їй показали договір довічного утримання. Також вона запитала у ОСОБА_5 чому до ОСОБА_13 приходять різні люди, на що він повідомив, що познайомить її з другою доглядальницею, але її вона ніколи не бачила.
Вона постійно допомагала ОСОБА_13 на її прохання та приносила їжу. Одного разу, коли вона годувала ОСОБА_13 , до неї додому приїхав ОСОБА_5 та зчинив сварку після запитання чому вона принесла їжу. Після цього ОСОБА_13 постійно почала приходити до неї та її годувала, допомагала у домашній справах, купляла ліки.
Також вказала, що вона неодноразово зверталась до ОСОБА_5 з претензіями щодо стану ОСОБА_1 , яка була не доглянута. В листопаді вона зверталась з питанням до ОСОБА_5 щодо відшкодування витрат на придбання ліків для ОСОБА_13 , однак їй було відмовлено. Натомість ОСОБА_5 запропонував сплатити йому 50 тис грн, і тоді він розірве договір довічного утримання. Також вказала, що тривалий час до ОСОБА_13 ніхто з перелічених осіб не приходить, а саме вона кожного дня буває в останньої, доглядає її, приносить їжу та купує продукти харчування.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_23 пояснила, що знайома з ОСОБА_1 з моменту, коли її забрали ОСОБА_5 і ОСОБА_15 з лікарні у березні 2024 року. З ОСОБА_24 вона знайома тривалий час. Одного разу він подзвонив їй та пояснив, що є жінка, яка після інсульту знаходить в лікарні, вона потребує допомоги, оскільки у неї немає родичів. ОСОБА_5 запитав, чи зможе вона надавати допомогу ОСОБА_1 , після її повернення з лікарні, на що вона погодилася. З березня 2024 року до червня 2024 року вона надавала допомогу ОСОБА_1 . При цьому ОСОБА_5 і ОСОБА_15 надавали ліки, продукти харчування. Вона приходила до ОСОБА_1 зранку близько 4-5 разів на тиждень та допомагала з прибиранням, готувала їжу, допомагала з пересуванням по квартирі. В дні коли вона не приходила до позивача приходив ОСОБА_5 або ОСОБА_15 , а також інколи надавала допомогу ОСОБА_25 . Грошові кошти ОСОБА_5 їй не надавав. З приводу отримання пенсії ОСОБА_1 їй нічого не відомо.
З приводу сусідки ОСОБА_4 зазначила, що вона була незадоволена тим, що вони відвідують позивача, оскільки хотіла щоб квартира ОСОБА_1 перейшла до її сина.
Свідок ОСОБА_26 в судовому засіданні пояснила, що вона знайома з ОСОБА_1 , оскільки доглядала за нею з березня 2024 року, на прохання її племінника - ОСОБА_10 . Племінник надавав їй грошові кошти для догляду за позивачем, а саме близько 500 грн. два рази на тиждень. Зі слів її племінника їй відомо, що ОСОБА_1 знаходилась в лікарні, та про неї ніхто не турбувався.
Також пояснила, що саме у період з березня 2024 року до кінця 2024 року вона приходила до позивача 2 рази на тиждень та готувала їжу, допомагала по господарству, спілкувалася з нею. В інші дні, коли вона не приходила до позивача, до неї приїздила ОСОБА_22 та ОСОБА_3 . Вона купляла продукти харчування для ОСОБА_1 за грошові кошти надані ОСОБА_5 , іноді за власні кошти, та потім віддавала йому чеки. Коцар пояснював їй, що забрав ОСОБА_1 з метою допомоги і догляду за нею.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. ст. 744-754 ЦК України та умовами укладеного між сторонами договору довічного утримання (догляду), обов'язки з вчинення певних дій, передбачених договором, покладено на набувача, а відчужувач у договорі довічного утримання (догляду) передає у власність набувачу квартиру та наділяється правом вимоги, тому набувач повинен довести належне виконання ним зобов'язань за договором.
Частиною 1 ст. 744 ЦК України встановлено, що за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.
Згідно з ч. 2 ст. 746 ЦК України, набувачем у договорі довічного утримання (догляду) може бути повнолітня дієздатна фізична особа або юридична особа.
Відповідно до ст. 745 ЦК України, договір довічного утримання (догляду) укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
Згідно з частиною першою статті 749 ЦК України у договорі довічного утримання (догляду) можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача.
Статтею 751 ЦК України передбачено, що матеріальне забезпечення, яке щомісячно має надаватися відчужувачу, підлягає грошовій оцінці. Така оцінка підлягає індексації у порядку, встановленому законом.
Відповідно правової висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 23.02.2022 у справі № 325/562/20 (провадження № 61-16384св20), у справах про розірвання договору довічного утримання на підставі п. 1 ч. 1ст. 755 ЦК України, саме на відповідача (відповідачів) покладений обов'язок доведення належними та допустимими доказами належного виконання своїх обов'язків набувача за договором.
У постанові Верховного Суду від 11 листопада 2024 року у справі № 676/2246/22 визначено, що договір довічного утримання є однією із правових форм забезпечення непрацездатних за віком або за станом здоров'я фізичних осіб. Недієздатна особа, відчужуючи квартиру (домоволодіння), має на меті отримання утримання, догляду і інших послуг, яких вона потребує внаслідок непрацездатності та похилого віку.
Закон чи договір не ставить в залежність факт належності здійсненого забезпечення утриманням чи доглядом від прийняття виконання таких дій відчужувачем. Тому зобов'язання за договором довічного утримання вважається належно виконаним з моменту вчинення набувачем передбачених договором дій. Мотиви неприйняття виконання, як і сам факт такого неприйняття, не мають правового значення до вирішення питання про належність виконання набувачем своїх обов'язків.
Згідно з частиною першою статті 749 ЦК Україниу договорі довічного утримання (догляду) можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 755 ЦК України договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини.
Правовим наслідком розірвання договору довічного утримання у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов'язків за договором є повернення до відчужувача права власності на майно, яке було ним передане (частина перша статті 756 ЦК України).
Частиною другою статті 651 ЦК України визначено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що відчужувачу за договором довічного утримання законом надано право ініціювати питання розірвання такого правочину в судовому порядку у випадку невиконання набувачем його умов, при цьому саме відповідач мав би убезпечити себе від подальших претензій відчужувача шляхом ведення відповідного обліку та на виконання вимог статей12,81 ЦПК України повинен надати суду докази відсутності цих обставин, на які посилається позивач.
Такі висновки щодо застосування приписів статей 755, 756 ЦК України узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 509/513/16-ц, від 29 серпня 2018 року у справі № 755/1226/17-ц, від 06 травня 2020 року у справі № 755/1750/19, від 18 травня 2022 року у справі № 759/10079/19-ц та від 04 липня 2024 року у справі № 756/11502/21.
У постанові Верховного Суду від 18 серпня 2021 року у справі № 645/3284/19 (провадження № 61-15301св20) вказано, що «аналіз статті 744 ЦК України свідчить, що законодавець, передбачивши можливість визначення в договорі обов'язків як з утримання, так і догляду, розмежував указані поняття. Так, утримання характерне для зобов'язань майнового характеру, в той час як догляд, з-поміж іншого, може полягати в конкретних діях, турботі та опікуванні набувача над відчужувачем у силу його похилого віку та потребі в сторонній допомозі».
Отже, вчиняючи системний аналіз вищенаведеного правового унормування і умов оспорюваного договору, суд з'ясував, що підставою для розірвання договору довічного утримання є як повне невиконання набувачем взятих на себе обов'язків, так і їх неналежне виконання, в порівнянні з умовами договору, незалежно від вини набувача.
Наявність або відсутність вини набувача в невиконанні/неналежному виконанні умов договору, в сенсі конструкції п.1 ч.1ст. 755 ЦК України, не має значення для вирішення питання про розірвання такого договору.
При цьому обов'язок з доведення факту належного виконання умов договору довічного утримання, з огляду на презумпцію вини відповідача у форматі цивільного судочинства, у відповідності до ч.3 ст.12, ч.1 ст.76 ЦПК України покладається саме на відповідача, який надає таке утримання.
Згідно до пунктів 5 та 6 договору довічного утримання (догляду) до обов'язків набувача майна по наданню відчужувачу довічного забезпечення відноситься: забезпечення її житлом, шляхом збереження права безоплатного довічного проживання у відчужуваній нерухомості; забезпечення щоденним триразовим калорійним харчуванням (сніданок, обід і вечеря); забезпечення придатним для носіння одягом і взуттям; здійснення догляду та надання необхідної допомоги; надання побутових послуг (прання постільної білизни, ремонт побутової техніки тощо); забезпечення належним лікуванням та лікувальними засобами; забезпечення послугами адвокатів, лікарів та нотаріуса. Вартість матеріального забезпечення ми, представник відчужувача та набувач, встановлюється в розмірі 3000 грн щомісячно.
Таким чином, істотними умовами договору довічного утримання сторони визначили: забезпечення відчужувача житлом, шляхом збереження права безоплатного довічного проживання у відчужуваній нерухомості; забезпечення щоденним триразовим калорійним харчуванням (сніданок, обід і вечеря); забезпечення придатним для носіння одягом і взуттям; здійснення догляду та надання необхідної допомоги; надання побутових послуг (прання постільної білизни, ремонт побутової техніки тощо); забезпечення належним лікуванням та лікувальними засобами; забезпечення послугами адвокатів, лікарів та нотаріуса; вартість матеріального забезпечення встановлено в розмірі 3000 грн щомісячно.
У частині третій статті 12, частинах першій, п'ятій та шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
На підтвердження факту виконання Договору відповідачем до суду було надано DVD диск з фото зображеннями та відео (назва папки із файлами «22102024»). На вказаних міститься відеозаписи, на декількох з яких вбачається спілкування позивача з особою зовні схожою на свідка ОСОБА_10 в ході яких він повідомляє що приніс їй певні продукти харчування та запитує що саме він має придбати, на частині відеозаписів міститься запис відеоогляду вмісту холодильника та приміщення кухні, та на фото зображеннях також відображено світлини продуктів харчування, кухонного приладдя та холодильника. На одному з відео файлів присутня ОСОБА_1 , яка зазначає про те, що відвідує церкву, де вона отримує продукти харчування. Також на диску присутні аудіозаписи розмов двох невідомих чоловіків.
Також представником відповідача представником відповідача до матеріалів справи надано копії квитанцій на придбання лікарських засобів, а саме: симвастин-Тева, амложин-КВ, атерокард, аскорбінка, гліятон, канефрон, клопідогрел, еспа-празол, типмспа, амлодимін, аперокард та інші (а.с. 113-133).
Однак, відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 1410 вбачається, що ОСОБА_1 було рекомендовано приймати наступні препарати: ко-принеса, тромбонет, аторіс, соларгін саше та кваніл. Будь яких інших доказів щодо призначення ОСОБА_1 інших медичних препаратів матеріали справи не містять.
Доказів на підтвердження факту придбання зазначених препаратів відповідачем для позивача та передачу їх позивачу до суду надано не було.
Щодо копій квитанцій про сплату за комунальні послуги на утримання квартири АДРЕСА_2 суд зазначає, що умови договору довічного утримання (догляду) від 19.03.2024 року не містять обов'язку відповідача щодо сплати за комунальні послуги житлового приміщення, яке було передано за цим договором у власність.
Також представником відповідача до матеріалів справи було надано копії квитанцій про придбання продуктів харчування (а.с. 113-133), які містять виправлення, закреслення, а також зокрема містять дані щодо придбання енергетичних напоїв тощо.
Однак, наявність у відповідача вищезазначених квитанцій на придбання продуктів харчування та ліків в сукупності з іншими доказами, на думку суду не доводять факт придбання та передачі вказаних у чеках продуктів харчування позивачу, крім того будь-яких інших доказів на підтвердження факту передачі, відповідачем до суду не надано. Як і не доводять показання допитаних в судовому засіданні свідків факту належного виконання обов'язків відповідачем ОСОБА_2 умов спірного Договору.
Будь-яких інших доказів на підтвердження належного виконання відповідачем умов Договору ( розписок, журналів обліку тощо) відповідачем до суду надано не було.
За правилами статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
З урахуванням таких вимог статті 81 ЦПК України та положень пункту 3 частини першої і частини другої статті 318 ЦПК України заявник повинен довести ті обставини на які він посилається як на підставу своїх вимог, зазначивши про такі обставини у своїй заяві та про докази, які їх підтверджують і до заяви додати ці докази.
За змістом статей 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показами свідків.
Докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, яким є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню під час ухвалення судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, що становлять допустимість доказів.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У частинах першій-третій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним в справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься в справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням викладеного, та зважаючи на те, що відповідачем під час судового розгляду не доведено належного виконання умов договору довічного утримання (догляду) від 19.03.2024 року, доказів, що спростовують позицію позивача до суду не надано, а тому враховуючи положення статей 755, 756 ЦК України, суд приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для розірвання вказаного правочину.
Разом з тим, при розв'язанні позовних вимог щодо визнання та реєстрації за ОСОБА_1 права власності на квартиру, яка є предметом спору, припинення заборони відчуження у зв'язку із укладенням вказаного договору довічного утримання, суд приходить до наступного висновку.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 756 ЦК України, не підлягають задоволенню вимоги про визнання права власності та реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 , оскільки правовим наслідком розірвання договору довічного утримання у зв'язку з невиконанням набувачем обов'язків за договором, є повернення до відчужувача права власності на майно, яке ним передане ( подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 754/11230/20).
Окрім того, відповідно до ст. 74 ЗУ «Про нотаріат» нотаріус знімає заборону відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), об'єктів незавершеного будівництва, майбутніх об'єктів нерухомості, права на які підлягають державній реєстрації, частки управі власності на таке майно у зв'язку із: повідомленням кредитора (позикодавця) про погашення позики (кредиту); припиненням, розірванням іпотечного договору, договору застави, ренти, довічного утримання (догляду), спадкового договору, іншого договору, на підставі якого було накладено заборону відчуження; смертю відчужувача за договором довічного утримання (догляду), спадковим договором або смертю другого з подружжя, що уклали спадковий договір; смертю другого з подружжя, яке склало спільний заповіт подружжя; відчуженням майна, переданого під виплату ренти; спливом строку, на який накладено заборону відчуження; рішенням суду; судовим рішенням про скасування рішення суду проголошення фізичної особи померлою, про скасування рішення суду про позбавлення батьків дитини батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав; зверненням органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини; в інших випадках, встановлених законодавством.
У розумінні положень наведеної норми права при розірванні договору довічного утримання, саме до повноважень нотаріуса віднесено зняття заборони відчуження нерухомого майна, а тому позовні вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають
ЄСПЛ зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При розгляді справи «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04) ЄСПЛ зазначив, що при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
Як вбачається з позовної заяви, позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано: договір про надання правової допомоги № б/н від 06.06.2024 року, акт прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги № б/н від 06.06.2024 року, детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом Вишковським Є.Л. щодо виконання умов договору про надання правової допомоги № б/н від 06.06.2024 року. Отже, враховуючи, складність справи, принцип розумності та справедливості, та розмір частки задоволених позовних вимог позивача, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача понесених витрат на правову допомогу у розмірі 5000 грн.
Питання про стягнення судових витрат, суд вирішує відповідно до статті 141 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 259, 263-265 ЦПК України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Варнікова Ксенія Вікторівна про розірвання договору довічного утримання -задовольнити частково.
Розірвати договір довічного утримання (догляду), укладений 19.03.2024 року між Коцар Валерієм Леонідовичем, який діє від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Варніковою К.В. та зареєстрований в реєстрі за № 225, повернувши сторони у первісний стан.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 витрати на правову допомогу в розмірі 5000 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 403,43 грн, а всього у 5 403 (п'ять тисяч чотириста три) грн. 43 коп.
В іншій частині позовні вимоги - залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони по справі :
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Третя особа - приватний нотаріус ХМНО Варнікова Ксенія Вікторівна, адреса місцезнаходження: м. Харків, вул. Загородня, 64, РНОКПП - в матеріалах справи відсутній.
Суддя М.Ю.Онупко