Справа № 344/21656/25
Провадження № 1-кс/344/8442/25
08 грудня 2025 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого Слідчого відділу Івано-Франківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області лейтенанта поліції ОСОБА_3 , яке погоджено із прокурором Окружної прокуратури міста Івано-Франківська ОСОБА_4 , про арешт майна в рамках кримінального провадження внесеного 08.11.2025 до ЄРДР за №12025091010001866, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -
Слідчий звернулася з вказаним клопотанням, яке погоджено з прокурором в обґрунтування якого посилалася на те, що слідчим відділом Івано-Франківського РУП ГУНП в області проводиться досудове розслідування, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025091010001866 від 08.11.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 07.11.2025 року о 17:00 до Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області надійшов рапорт оперуповноваженого Івано-Франківського РУП ГУ НП в Івано-Франківській області ст. лейтенанта поліції ОСОБА_5 , про те, що під час розгляду матеріалів ЄО 50174 від 23.10.2025 року по зверненні ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель: АДРЕСА_1 , м.т. НОМЕР_1 , про те, що в період часу з 21.10.2025 року по 22.10.2025 року за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Ленкавського, 34 невідома особа, шляхом вільного доступу, викрала сенсорні панелі виклику ліфта.
В ході огляду місця події, який проводився 03.12.2025 року в приміщенні службового кабінету №23 Івано-Франківського РУП ГУ НП в Івано-Франківській області, що за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Бельведерська, 32, ОСОБА_7 , добровільно видав шість сенсорних панелей виклику ліфта чорного кольору із маркуваннями на задніх частинах «YBC-D3X» та наліпками «MOT», які йому продав ОСОБА_8 , вказані панелі поміщені в поліетиленовий пакет та скріплено біркою з підписами понятих та слідчого.
Слідчий подала заяву про розгляд клопотання без її участі, вимоги клопотання підтримує в повному обсязі, просить клопотання задовольнити.
Власника майна про дату та час судового засідання повідомлено належним чином.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних(розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень КПК України судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснюється.
Дослідивши матеріали клопотання та надані документи, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України передбачені такі види заходів забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод і законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Так, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного і обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Ч. 10 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Встановлено, що слідчий звернулася з вказаним клопотання, яке відповідає вимогам ст. 171 КПК України.
Ст. 173 КПК України визначено порядок вирішення питання про арешт майна.
Європейський суд з прав людини, неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, Суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь та на рішення ЄСПЛ у справі «Новоселецький проти України» (Заява №47148/99, рішення від 22.02.2005, остаточне рішення від 22.05.2005) Європейський суд з прав людини вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар. Відповідно до пунктів 69, 73 рішення Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції" (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.
З клопотання вбачається, що слідчим відділом Івано-Франківського РУП ГУНП в області проводиться досудове розслідування, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025091010001866 від 08.11.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Як вказано у клопотанні, досудовим розслідуванням встановлено, що 07.11.2025 року о 17:00 до Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області надійшов рапорт оперуповноваженого Івано-Франківського РУП ГУ НП в Івано-Франківській області ст. лейтенанта поліції ОСОБА_5 , про те, що під час розгляду матеріалів ЄО 50174 від 23.10.2025 року по зверненні ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель: АДРЕСА_1 , м.т. НОМЕР_1 , про те, що в період часу з 21.10.2025 року по 22.10.2025 року за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Ленкавського, 34 невідома особа, шляхом вільного доступу, викрала сенсорні панелі виклику ліфта.
Відповідно до протоколу огляду який проводився 03.12.2025 року в приміщенні службового кабінету №23 Івано-Франківського РУП ГУ НП в Івано-Франківській області, що за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Бельведерська, 32, ОСОБА_7 , добровільно видав шість сенсорних панелей виклику ліфта чорного кольору із маркуваннями на задніх частинах «YBC-D3X» та наліпками «MOT», які йому продав ОСОБА_8 , вказані панелі поміщені в поліетиленовий пакет та скріплено біркою з підписами понятих та слідчого.
Постановою слідчого СВ Івано-Франківського РУП ГУ НП в Івано-Франківській області ОСОБА_3 від 03.12.2025 року: шість сенсорних панелей виклику ліфта чорного кольору із маркуваннями на задніх частинах «YBC-D3X» та наліпками «MOT», які поміщені в поліетиленовий пакет та скріплено біркою з підписами понятих та слідчого, які було вилучено в ході огляду місця події 03.12.2025 року, що проводився в приміщенні службового кабінету №23 Івано-Франківського РУП ГУ НП в Івано-Франківській області, що за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Бельведерська, 32,- визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12025091010001866 від 08.11.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 98 КПК України - «Речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення».
В той же час, згідно з вимогами ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II).
Крім того, у справі «Ізмайлов проти росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.) ЄСПЛ встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи».
Аналіз відповідних норм КПК України, що регламентують питання арешту майна, свідчить про те, що арешт майна може бути накладений щодо будь-якого майна, навіть майна осіб не причетних до вчинення злочину, якщо вказане майно містить ознаки речового доказу, може бути використане стороною обвинувачення в процесі доказування.
Якщо ж майно не містить ознак речового доказу, то таке майно може бути арештовано виключно в тому разі, якщо воно належить певній особі та вказана особа має певний процесуальний статус (підозрюваний, обвинувачений, юридична особа - суб'єкт спеціальної конфіскації).
Слідчим поза розумним сумнівом доведено наявність достатніх підстав вважати, що майно, зазначене у клопотанні , відповідно до ст. 98 КПК України відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна.
Отже, на підставі вищенаведеного та враховуючи наявність правових підстав для задоволення клопотання, та з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки, незастосування накладення арешту, може призвести до наслідків, визначених ч. 11 ст. 170 КПК України, зокрема, таких як його зникнення, втрати або пошкодження майна чи настання інших наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню, а також правову підставу для арешту майна та наслідки арешту майна для інших осіб, керуючись засадами розумності та співмірності, вважаю,що клопотання слід задовольнити.
Керуючись ст.ст. 170-173, 309, 395 КПК України, -
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт із забороною користування, відчуження та розпорядження на майно, яке було вилучено в ході огляду місця події, який проводився 03.12.2025 року в приміщенні службового кабінету №23 Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області, що за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Бельведерська, 32, а саме на : шість сенсорних панелей виклику ліфта чорного кольору із маркуваннями на задніх частинах «YBC-D3X» та наліпками «MOT», які поміщені в поліетиленовий пакет та скріплено біркою з підписами понятих та слідчого, які добровільно видав ОСОБА_7 до його скасування у встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України порядку.
Ухвала підлягає до негайного виконання та може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 5 днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено та підписано 10.12.2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1