Справа № 344/21573/25
Провадження № 1-кс/344/8415/25
05 грудня 2025 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого СВ Івано-Франківського РУП ГУ НП в Івано-Франківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , яке погоджено із прокурором Окружної прокуратури міста Івано-Франківська ОСОБА_4 , про арешт майна в рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025091010001989 від 01.12.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України,-
Слідчий звернулася з вказаним клопотанням, яке погоджено з прокурором в обґрунтування якого посилалася на те, що слідчим відділом Івано-Франківського РУП ГУ НП в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування по матеріалах кримінального провадження № 12025091010001989 від 01.12.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Слідчим у клопотанні зазначено, що до чергової частини Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано- Франківській області надійшло повідомлення від гр. ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , прож. АДРЕСА_1 , що в період часу з 25.11.2025 року по 29.11.2025 до потерпілої зателефонували невідомі особи, які представились працівниками СБУ повідомили їй, що вона має відношення до осіб які займались тероризмом, а саме тому, що вона купляла ліки через інтернет, а оплачені нею грошові кошти пішли на фінансування терористичних дій. Невідома особа заволоділа грошовими коштами шляхом обману та зловживання довірою.
В ході проведення досудового розслідування ОСОБА_5 надала показання, що 25.11.2025 близько (13:30) до неї зателефонувала невідома особа на месенджер «Viber», та представившись, як полковник СБУ ОСОБА_6 та запитала в останньої чи вона купляла ліки на що потерпіла повідомила, так. Після чого, вище вказана особа повідомила, щоб ОСОБА_5 направлялася додому та зателефонувала з місця свого проживання.
Невідома особа жіночої статі, яка представилася, як ОСОБА_6 , повідомила потерпілій, щоб під час розмови вона включила відеозв'язок для складання протоколу.
В подальшому, потерпілій вище вказана особа повідомила вийти з кімнати в якій вона знаходилася, для перевірки нею квартири на що ОСОБА_5 погодилася та вийшла з кімнати.
Після здійсненої перевірки потерпіла із своєї сусідньої кімнати принесла грошові накопичення у сумі 32250 доларів США, 2700 Євро та 30000 гривень.
В подальшому невідома особа яка представилася, як ОСОБА_7 повідомила, що потерпіла ОСОБА_5 підозрюється в тероризмі у зв'язку із чим дані кошти потрібно перевірити на причетність до фінансування тероризму. Також ОСОБА_7 повідомила потерпілій прибути за адресою: АДРЕСА_2 для зустрічі з агентом та передати вище вказані грошові кошти.
25.11.2025 (близько 18:00) потерпіла прибувши на таксі за вказаною адресою, де її очікувала невідома особа (жіночої статі 60 років, зріст 150 см, одягнена у коричневу куртку/шапку), якій, остання передала гроші вище вказані грошові кошти
26.11.2025 (близько 15:40) потерпіла здійснила телефонний дзвінок до невідомої особи жіночої статі, яка представилася, як ОСОБА_8 даний телефонний дзвінок було здійснено на месенджер «Veber», в якої потерпіла поцікавилася, коли її будуть повернуті вище вказані грошові кошти на що відповіді не було почуто.
27.11.2025 (близько 15:16) до потерпілої зателефонував невідомий чоловік та представився, як ОСОБА_9 даний телефонний дзвінок було здійснено на месенджер «Veber», за допомогою відеозв'язку та повідомив, що в потерпілої в квартирі наявні ще грошові кошти та щоб потерпіла їх йшла шукати. Через деякий час потерпіла повідомила невідомій особі чоловічої статі, яка представився, як ОСОБА_9 , що грошових коштів в неї немає. Вище вказана особа вказала, що в потерпілої є ще 7552 доларів США, а якщо ні то вона повинна знайти та передати.
Після чого, потерпіла взяла в кредит грошові кошти та перерахувала грошові кошти на два рахунки які відкриті в АТ «Юнекс Банк» НОМЕР_1 , НОМЕР_2 .
Кошти, розміщенні на вищевказаному рахунку є предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Слідчим у клопотанні зазначено, що з метою припинення злочинної діяльності, попередження збитків, що заподіюються Державі діями вказаних осіб за рахунок використання вищевказаних рахунків при проведенні псевдо розрахункових фінансово-господарських операцій, які направлені на привласнення грошових коштів, виникла необхідність у накладенні арешту на кошти, розміщені на вказаних рахунках зазначених фінансових установ. Крім того на даний час існує реальна загроза переведення грошових коштів на інші рахунки, оскільки є достатні підстави вважати, що співробітники банківських установ обізнані у вчиненні кримінальних правопорушень, у зв'язку з чим сторона обвинувачення клопоче про розгляд даного клопотання без участі працівників банківських установ.
Слідчий подала заяву про розгляд клопотання без її участі, вимоги клопотання підтримує в повному обсязі, просить клопотання задовольнити.
Власника майна про дату та час судового засідання повідомлено належним чином.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних(розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень КПК України судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснюється.
Дослідивши матеріали клопотання та надані документи, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України передбачені такі види заходів забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод і законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Так, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного і обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Ч. 10 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Встановлено, що слідчий звернулася з вказаним клопотання, яке відповідає вимогам ст. 171 КПК України.
Ст. 173 КПК України визначено порядок вирішення питання про арешт майна.
Європейський суд з прав людини, неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, Суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь та на рішення ЄСПЛ у справі «Новоселецький проти України» (Заява №47148/99, рішення від 22.02.2005, остаточне рішення від 22.05.2005) Європейський суд з прав людини вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар. Відповідно до пунктів 69, 73 рішення Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції" (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.
З клопотання вбачається, що слідчим відділом Івано-Франківського РУП ГУ НП в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування по матеріалах кримінального провадження № 12025091010001989 від 01.12.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Як вказано у клопотанні, досудовим розслідуванням встановлено, що до чергової частини Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано- Франківській області надійшло повідомлення від гр. ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , прож. АДРЕСА_1 , що в період часу з 25.11.2025 року по 29.11.2025 до потерпілої зателефонували невідомі особи, які представились працівниками СБУ повідомили їй, що вона має відношення до осіб які займались тероризмом, а саме тому, що вона купляла ліки через інтернет, а оплачені нею грошові кошти пішли на фінансування терористичних дій. Невідома особа заволоділа грошовими коштами шляхом обману та зловживання довірою.
Постановою слідчого СВ Івано-Франківського РУП ГУ НП в Івано-Франківській області ОСОБА_3 від 04.12.2025 року: рахунки які відкриті в АТ «Юнекс Банк» НОМЕР_2 , НОМЕР_1 - визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12025091010001989 від 01.12.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України
Відповідно до вимог ч.1 ст. 98 КПК України - «Речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення».
В той же час, згідно з вимогами ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II).
Крім того, у справі «Ізмайлов проти росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.) ЄСПЛ встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи».
Аналіз відповідних норм КПК України, що регламентують питання арешту майна, свідчить про те, що арешт майна може бути накладений щодо будь-якого майна, навіть майна осіб не причетних до вчинення злочину, якщо вказане майно містить ознаки речового доказу, може бути використане стороною обвинувачення в процесі доказування.
Якщо ж майно не містить ознак речового доказу, то таке майно може бути арештовано виключно в тому разі, якщо воно належить певній особі та вказана особа має певний процесуальний статус (підозрюваний, обвинувачений, юридична особа - суб'єкт спеціальної конфіскації).
Слідчим поза розумним сумнівом доведено наявність достатніх підстав вважати, що майно, зазначене у клопотанні , відповідно до ст. 98 КПК України відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна.
Отже, на підставі вищенаведеного та враховуючи наявність правових підстав для задоволення клопотання, та з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки, незастосування накладення арешту, може призвести до наслідків, визначених ч. 11 ст. 170 КПК України, зокрема, таких як його зникнення, втрати або пошкодження майна чи настання інших наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню, а також правову підставу для арешту майна та наслідки арешту майна для інших осіб, керуючись засадами розумності та співмірності, вважаю,що клопотання слід задовольнити.
Керуючись ст.ст. 170-173, 309, 395 КПК України, -
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках, а саме:
- в сумі 80 000,00 грн., які надійшли 28.11.2025 року від ОСОБА_5 на банківський рахунок НОМЕР_2 , який відкритий в АТ «Юнекс Банк» юридична адреса: 03040, м. Київ, вул. Васильківська, 14;
- в сумі 350 000,00 грн. які надійшли 28.11.2025 року від ОСОБА_5 на банківський рахунок НОМЕР_1 , який відкритий в АТ «Юнекс Банк» юридична адреса: 03040, м. Київ, вул. Васильківська, 14;
До його скасування у встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України порядку, із забороною користування, відчуження та розпорядження.
Ухвала підлягає до негайного виконання та може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 5 днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено та підписано 08.12.2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1