Справа №191/1571/25
Провадження № 1-кп/191/93/25
іменем України
11 грудня 2025 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурорів ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.191 КК України,
У провадженні Синельниківського міськрайонного суду перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.191 КК України. Обвинувальний акт у кримінальному провадженні був затверджений 26.03.2025 року прокурором Центральної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_7 та надісланий до суду.
Постановою заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_8 від 15.10.2025 визначено групу прокурорів (процесуальних керівників) у кримінальному провадженні №12024041640000910, серед яких зазначено прокурорів Синельниківської окружної прокуратури - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
У судовому засіданні захисник заявив відвід прокурорам Синельниківської окружної прокуратури ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з тих підстав, що, на її думку, прокурори Синельниківської окружної прокуратури не можуть підтримувати публічне обвинувачення у даному кримінальному провадженні, оскільки є неналежними прокурорами, так як постанову про включення їх до групи прокурорів було прийнято заступником керівника Дніпропетровської обласної прокуратури, який не є їх безпосереднім керівником і який має повноваження включати до групи лише прокурорів Дніпропетровської обласної прокуратури.
Обвинувачений підтримав позицію свого захисника.
Прокурори висловили заперечень проти клопотання захисника.
Суд, заслухавши думку учасників процесу, дослідивши постанову про визначення (зміну) групи прокурорів (процесуальних керівників) у кримінальному провадженні, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 37 КПК України прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів. Прокурор здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні з його початку до завершення. Здійснення повноважень прокурора в цьому кримінальному провадженні іншим прокурором можливе лише у випадках, передбачених частинами 4 та 5 статті 36, частиною 3 статті 313, частиною 2 статті 341 КПК України та частиною 3 статті 37 КПК України. Якщо прокурор, який у відповідному кримінальному провадженні здійснює повноваження прокурора, не може їх здійснювати через задоволення заяви про його відвід, тяжку хворобу, звільнення з органу прокуратури або з іншої поважної причини, що унеможливлює його участь у кримінальному провадженні, повноваження прокурора покладаються на іншого прокурора керівником відповідного органу прокуратури. У виняткових випадках повноваження прокурора можуть бути покладені керівником органу прокуратури на іншого прокурора цього органу через неефективність здійснення прокурором нагляду за дотриманням законів під час проведення досудового розслідування.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 3 КПК України керівник органу прокуратури - Генеральний прокурор України, керівник регіональної прокуратури, керівник місцевої прокуратури та їх перші заступники і заступники, діють у межах своїх повноважень.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого в самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як встановлено судом, у даному кримінальному провадженні процесуальне керівництво в рамках досудового розслідування та судового провадження здійснювалося прокурорами прокуратури Дніпропетровської області.
Тому, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що керівник Дніпропетровської обласної прокуратури у конкретному кримінальному провадженні вправі визначати, змінювати прокурорів, визначати групу прокурорів, старшого прокурора такої групи відповідного відділу Дніпропетровської обласної прокуратури та, разом з тим, не наділений повноваженнями у конкретному кримінальному провадженні визначати групу прокурорів із включенням до її складу прокурорів іншого рівня прокуратури - прокурорів окружної прокуратури, оскільки він, на переконання суду, у процесуальному розумінні повноважень прокурора не є для вказаних прокурорів прокурором вищого рівня.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Застосування належної процедури є одним із складових елементів принципу верховенства права та передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії, і надалі діяли в межах наданих їм повноважень.
Застосування належної правової процедури у кримінальному провадженні - це встановлені кримінальним процесуальним законодавством способи реалізації норм кримінального процесуального права, що забезпечують досягнення цілей правового регулювання кримінальних процесуальних відносин у сфері порядку досудового розслідування та судового розгляду. Воно означає не лише те, що всі дії процесуальних суб'єктів мають відповідати вимогам закону, адже в такому випадку це завдання розчиняється в приписах засади законності. Такі дії мають виникати із наявних повноважень і перебувати в адекватному співвідношенні з конкретним процесуальним завданням, яке виникає в певний момент досудового розслідування і судового розгляду кримінального провадження. Таке адекватне співвідношення приводить до принципу пропорційності.
Належна правова процедура має застосування як під час судового розгляду, так і на стадії досудового розслідування.
Відповідно до ч. 3 ст. 77 КПК України прокурор, слідчий, дізнавач не має права брати участь у кримінальному провадженні, якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах кримінального провадження або існують інші обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості.
Згідно із положеннями ст. 80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, дізнавач, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні. Заяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження. Заяви про відвід під час досудового розслідування подаються одразу після встановлення підстав для такого відводу. Заяви про відвід під час судового провадження подаються до початку судового розгляду. Подання заяви про відвід після початку судового розгляду допускається лише у випадках, якщо підстава для відводу стала відома після початку судового розгляду. Відвід повинен бути вмотивованим.
Суд вважає, що прокурори Синельниківської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 і ОСОБА_4 є неналежними прокурорами у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.191 КК України, оскільки їх включення до складу групи прокурорів здійснено без дотримання вимог КПК України, ЗУ «Про прокуратуру», а тому клопотання захисника про відвід прокурорів підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.83 КПК України у разі задоволення відводу прокурора у кримінальному провадженні повинен бути невідкладно призначений інший прокурор керівником органу прокуратури.
Керуючись ст.ст.37,77,372 КПК України, суд
задовольнити клопотання захисника ОСОБА_6 про відвід прокурорів.
Відвести прокурорів Синельниківської окружної прокуратури ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від участі у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.191 КК України.
Копію ухвали надіслати керівникові Центральної окружної прокуратури міста Дніпра для відома і забезпечення участі у судовому розгляді кримінального провадження належного прокурора.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повна ухвала складена 12.12.2025 року.
Суддя ОСОБА_1