11 грудня 2025 року
м. Черкаси
Справа № 707/2330/25
Провадження № 22-ц/821/1776/25
Категорія: 302010000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Василенко Л. І.,
суддів: Карпенко О. В., Новікова О. М.,
секретаря - Дмитренко В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області,
третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Леськівська сільська рада,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 21 липня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Леськівська сільська рада, про скасування державної реєстрації земельної ділянки, у складі головуючої судді: Суходольського О. М.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
18 червня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
Свої вимоги мотивував тим, що після смерті його матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишилося спадкове майно, а саме земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Леськівської сільської ради Черкаського району Черкаської області, площею 1,19 га.
Зазначає, що 06.08.2009 він отримав Свідоцтво про право на спадщину за заповітом № 47618322 від 06.08.2023 на 1/2 частку земельної ділянки та зареєстрував право власності на земельну ділянку площею 0,5966 га (кадастровий номер 7124984500:01:004:1576).
Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 18.08.2023 за позивачем визнано право власності в поряду спадкування за законом на іншу 1/2 частину земельної ділянки площею 1,19 га, що належала померлій ОСОБА_2 .
Маючи на меті реалізувати своє право на повне оформлення права власності на спадкову земельну ділянку, при зверненні до органів державної реєстрації позивач дізнався, що замість присвоєння кадастрового номеру на всю земельну ділянку, кадастровий номер було присвоєно лише на 1/2 її частину.
Зазначає, що реєстрація другої половини спадкової земельної ділянки з карстовим номером 7124984500:01:004:1610 сформована у Державному земельному кадастрі 17.02.2024 на підставі технічної документації із землеустрою встановлення меж земельної ділянки в натурі розробленої ФОП ОСОБА_3 також із порушенням законодавства, оскільки вказані дії призвели до двох незалежних кадастрових номерів, замість одного.
Вважає, що така реєстрація земельних ділянок є неправомірною та такою, що порушує право позивача на належне оформлення спадкового майна.
Просив суд: скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,5966 га, кадастровий номер 7124984500:01:004:1576, шляхом скасування запису про земельну ділянку площею 0,5966 га, кадастровий номер 7124984500:01:004:1576 у Поземельній книзі з одночасним припиненням усіх речових прав щодо цієї земельної ділянки та закрити щодо неї Поземельну книгу;
- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,5966 га, кадастровий номер 7124984500:01:004:1610, шляхом скасування запису про земельну ділянку площею 0,5966 га, кадастровий номер 7124984500:01:004:1610 у Поземельній книзі з одночасним припиненням усіх речових прав щодо цієї земельної ділянки та закрити щодо неї Поземельну книгу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 21 липня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що у разі виявлення бажання позивача зареєструвати іншу частину земельної ділянки (відносно якої ухвалено рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 18.08.2023) в Національній кадастровій системі, позивачу необхідно звернутися до відповідних органів та установ для проведення дій щодо реєстрації земельної ділянки в загальному порядку, а доводи відповідача з даного приводу є обґрунтованими.
Суд першої інстанції враховуючи, що позивач самостійно звернувся та виготовив технічну документацію, звернувся із заявою про державну реєстрацію 1/2 частини земельної ділянки в Національній кадастровій системі за окремим кадастровим номером, ним не доведено, що його право будь-яким чином порушено і він позбавлений можливості реалізувати своє право на реєстрацію права власності на іншу частину спадкової земельної ділянки шляхом звернення до відповідних органів та установ із відповідною заявою, та дійшов висновку, що права позивача не порушені, позовні вимоги недоведені та необґрунтовані.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , вважаючи оскаржуване рішення незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 21 липня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .
Апеляційну скаргу мотивує тим, що суд першої інстанції без належного обґрунтування прийняв доводи відповідача, зокрема що позивач обрав неналежний спосіб захисту, а Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області не здійснило жодних дій, які порушили б права позивача.
Вважає, що такий висновок є хибним, оскільки суперечать фактичним обставинам справи та вимогам земельного законодавства.
Зазначає, що матеріали справи містять докази того, що позивач звертався з метою оформлення свого права власності на спадкову земельну ділянку, проте не міг реалізувати це право через незаконну реєстрацію двох земельних ділянок замість однієї. Тобто саме через незаконні записи у Державному земельному кадастрі позивач позбавлений можливості реалізувати це право.
У відзиві на апеляційну скаргу, Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі.
Зазначає, що Головне управління вважає рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 21 липня 2025 року вмотивованим та таким, що не підлягає скасуванню.
Вважає, що позивачем не доведено, що його право будь-яким чином порушено і він позбавлений можливості реалізувати своє право на реєстрацію права власності на іншу частину спадкової земельної ділянки шляхом звернення до відповідних органів та установ з відповідною заявою.
Також зазначає, що враховуючи зміст позовних вимог, правову природу спірних правовідносин та правові висновки Верхньої Палати Верховного Суду щодо правильного застосування матеріального права у справах відповідної категорії - Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області є неналежним відповідачем у справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
06.08.2009 ОСОБА_1 видано Свідоцтво про право на спадщину за заповітом № 3-2085 після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на спадкове майно, яке складається із 1/2 частини земельної ділянки площею 1,19 га, яка розташована на території Леськівської сільської ради Черкаського району Черкаської області. Вказане також підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7124984500:01:004:1576 (а.с. 13).
Відповідно до рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 18.08.2023 за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 визнано право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 1,19 га, яка розташована на території Леськівської сільської ради Черкаського району Черкаської області (а.с. 15-18).
З витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0500208032024 від 14.02.2024 вбачається, що право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7124984500:01:004:1610 не вказано (а.с. 21-29).
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 429540014 від 02.06.2025 відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 7124984500:01:004:1610 в реєстрі відсутні (а.с. 32).
Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області № Б-49/0-108/6-25 від 22.01.2025, у книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 576 т був зареєстрований Державний акт (серія ЧР 17-9-576т) на право приватної власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_2 (а.с. 34-35).
Згідно з листом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області № Б-263/0-368/6-25 від 03.03.2025, земельні ділянки з кадастровими номерами 7124984500:01:004:1576 та 7124984500:01:004:1610 відповідають земельній ділянці згідно Державного акту серія ЧР 17-9-576т (а.с. 37).
Відповідно до заяви ОСОБА_1 від 23.01.2020, останній звернувся до ПП «Геотоп-Сервіс» щодо виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) орієнтовною площею 0,595 га, що становить 1/2 частки від земельної ділянки площею 1,19 га, що належала померлій ОСОБА_4 (а.с. 58).
Мотивувальна частина
Позиція Черкаського апеляційного суду
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Учасники справи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.
08.12.2025 від ОСОБА_1 надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів …». Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, «встановленим законом».
Отже поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Така правова позиція наводиться у постанові Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 520/4702/19.
В постанові від 14 грудня 2023 року у справі № 420/7433/23 Верховний Суд наголошував, що судова юрисдикція - це інститут права, що покликаний розмежувати як компетенцію різних ланок судової системи так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
У постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 24 січня 2024 року у справі № 140/1568/23 зазначено, що вимога щодо того, що суд має бути «встановленим законом», є однією з декількох вимог Конвенції та протоколів до неї і встановлює, що дії національних органів мають базуватись на внутрішньому праві, наприклад п. 1 ст. 5 («відповідно до процедури, встановленої законом» та «законний» арешт або затримання), п. 2 ст. 8 («у відповідності з законом»), пп. 2 ст.ст. 9, 10 та 11 («встановлені законом»), п. 2 та п. 4 ст. 2 Протоколу № 4 («згідно із законом») та п. 1 ст. 4 Протоколу № 7 («відповідно до закону та кримінальної процедури цієї держави»).
Отже, не маючи повноважень на здійснення судочинства в певному провадженні, суд діятиме всупереч чітким процесуальним нормам, що не відповідало б принципу юридичної визначеності та обов'язковості (остаточності) рішень та спричинило б порушення ст. 6 Конвенції.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Положеннями ст. 2, 4, 19 КАС України закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб'єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).
Водночас неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
При цьому визначальною ознакою приватноправових відносин є наявність майнового чи особистого немайнового інтересу. Оспорювані або невизнані майнові або права та інтереси підлягають захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення такого права або інтересу призвели дії чи бездіяльність органу місцевого самоврядування.
Отже, сама по собі участь органу державної влади чи місцевого самоврядування у спірних правовідносинах не дає підстав для віднесення такого спору до категорії публічно-правових, оскільки визначальною ознакою для встановлення юрисдикції, до якої має бути віднесено спір, є суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.
Предметом спору у цій справі є скасування державної реєстрації земельних ділянок, шляхом скасування запису про земельні ділянки у Поземельній книзі.
Спірні правовідносини врегульовані, зокрема, ЗУ «Про Державний земельний кадастр», згідно з нормами ст. 1 якого державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.
Частинами 1, ч. 2 ст. 6 ЗУ «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Держателем Державного земельного кадастру є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Статтею 16 вищевказаного Закону встановлено, що земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій території України. Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера. Скасований кадастровий номер земельної ділянки не може бути присвоєний іншій земельній ділянці. Інформація про скасовані кадастрові номери земельних ділянок зберігається у Державному земельному кадастрі постійно.
Відповідно до ч. 1, абз. 1-2 ч. 2, ч.ч. 9-10 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності.
Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 2 ст. 116 ЗК України)
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗК України).
Державна реєстрація земельної ділянки шляхом внесення до Державного земельного кадастру передбачених законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера є результатом реалізації органами Держгеокадастру належних їм контрольних функцій у сфері управлінської діяльності.
Отже, державна реєстрація земельної ділянки у Державному земельному кадастрі не є тотожним поняттю «державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вжитому у пункті 1 ст. 1 Закону України від 01.07.2004 №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Така правова позиція відображена у постанові Верховного Суду від 27.07.2022 у справі № 640/10412/21.
Рішення щодо державної реєстрації земельної ділянки або відмови у здійсненні такої реєстрації саме собою не породжує виникнення жодних речових прав на цю земельну ділянку (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 04.05.2022 у справі №817/154/18).
Верховний Суд у постанові від 20.05.2022 у справі № 802/1840/18-а сформував схожий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах про те, що дії стосовно державної реєстрації земельної ділянки спрямовані для визначення земельної ділянки як об'єкта цивільних прав та не стосуються реєстрації речових прав на неї.
Адміністративні суди розглядають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів.
Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін спору.
Зазначений висновок узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 13.11.2019 у справі № 823/1984/16.
Відповідно до висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №128/3751/14-а, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Судом встановлено, що з 06.08.2009 ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом належить 1/2 частини земельної ділянки площею 1,19 га, яка розташована на території Леськівської сільської ради Черкаського району Черкаської області, з кадастровим номером 7124984500:01:004:1576 та на підставі рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 18.08.2023 в порядку спадкування за законом 1/2 частину земельної ділянки площею 1,19 га, яка розташована на території Леськівської сільської ради Черкаського району Черкаської області.
Право ОСОБА_1 на вказані земельні ділянки ніким не оспорюється, тобто спору про речове право у справі не виникло.
В матеріалах справи містяться відповіді Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області на звернення ОСОБА_1 щодо земельних ділянок, державну реєстрацію яких позивач просить скасувати.
Зокрема, відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області № Б-49/0-108/6-25 від 22.01.2025, у книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 576 т був зареєстрований Державний акт (серія ЧР 17-9-576т) на право приватної власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_2 .
Згідно з листом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області № Б-263/0-368/6-25 від 03.03.2025, земельні ділянки з кадастровими номерами 7124984500:01:004:1576 та 7124984500:01:004:1610 відповідають земельній ділянці згідно Державного акту серія ЧР 17-9-576.
Отож, коли зіставити суть спірних правовідносин у цій справі та суб'єктний склад її учасників, можна дійти висновку, що цей спір є публічно-правовим, а відтак цей спір повинен розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
За таких обставин суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що вказаний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
У ч. 1 та ч. 2 ст. 377 ЦПК України передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 і 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Ураховуючи, що суд першої інстанції розглянув по суті заявлених позовних вимог спір, що за своїм предметом підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскаржуване рішення належить скасувати, а провадження у справі - закрити.
З огляду на те, що апеляційний суд на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України дійшов висновку про закриття провадження у справі, відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦПК України позивачу роз'яснюється його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Черкаського апеляційного суду із заявою про направлення справи до відповідного суду адміністративної юрисдикції.
Керуючись ст. ст. 255, 367, 374, 377, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 21 липня 2025 року - скасувати.
Провадження у справі № 707/2330/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Леськівська сільська рада, про скасування державної реєстрації земельної ділянки - закрити.
Роз'яснити ОСОБА_1 право звернутися з відповідним позовом до суду адміністративної юрисдикції.
Роз'яснити ОСОБА_1 право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутись до Черкаського апеляційного суду із заявою про направлення даної справи за встановленою юрисдикцією.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Текст постанови складено 11 грудня 2025 року.
Головуючий Л. І. Василенко
Судді: О. М. Новіков
О. В. Карпенко