Справа № 532/1684/24 Номер провадження 22-ц/814/3575/25Головуючий у 1-й інстанції Омельченко І. І. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.
10 грудня 2025 року м. Полтава
Постановою Полтавського апеляційного суду від 10 грудня 2025 року у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий - суддя Лобов О.А., судді: Дорош А.І., Триголов В.М., апеляційна скарга Селянського (фермерського) господарства «Даценко» залишена без задоволення, а рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 19 червня 2025 року - без змін.
Обставини справи.
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, просила ухвалити рішення, яким розірвати договір оренди землі від 07.07.2009 року, укладений між нею та С(Ф)Г «Даценко», зареєстрований в Кобеляцькому районному центрі ДЗК, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис № 041055700998 від 08.11.2010 року, та додаткову угоду від 10.02.2016 року до договору оренди землі від 07.07.2009 року відносно земельної ділянки площею 2,46 га, кадастровий номер 5321886600:00:010:0100, яка розташована на території Червоноквітівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області (нині - Білицької селищної ради Полтавського району Полтавської області); витрати, пов'язані з розглядом справи, стягнути з відповідача.
В обґрунтування заявлених вимог посилалася на такі обставини і доводи.
Позивачка є власницею земельної ділянки площею 2,46 га, кадастровий номер 5321886600:00:010:0100, яка розташована на території Червоноквітівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області (нині - Білицької селищної ради Полтавського району Полтавської області).
07.07.2009 року між ОСОБА_1 і С(Ф)Г «Даценко» укладено договір оренди землі терміном на 7 років. 10.02.2016 року укладено додаткову угоду, якою строк дії договору оренди землі від 07.07.2009 року продовжено до 20 березня 2026 року, а розмір орендної плати за користування земельною ділянкою встановлено в розмірі 4 299,35 гривень.
27.08.2021 року С(Ф)Г «Даценко» сплачено орендну плату в розмірі 5 933,40 гривень. 27.08.2021 року та 08.11.2021 року здійснено доплати відповідно в розмірі 2 370,00 гривень та 1 200,00 гривень, а всього в 2021 році сплачено 9 503,00 гривень. Тому розмір орендної плати в 2021 році був збільшений С(Ф)Г «Даценко» без укладення додаткової угоди. Розмір орендної плати, сплаченої С(Ф)Г «Даценко» в 2022-2023 роках, становить 5 933,40 гривень, доплата не була здійснена.
Позивачка наголошувала, що до отримання нею листа від 10 травня 2024 року на запит адвокатки Нестеренко Н.М. їй не було відомо про те, що сплачені С(Ф)Г «Даценко» кошти у 2021 році в сумі 9 503,00 гривень включали в себе не лише орендну плату за договором, а й нецільову благодійну допомогу. Оскільки орендна плата перераховувалася на її картковий рахунок, призначення платежу їй не було відомо. Лише після отримання ОСОБА_1 вказаного листа та після того, як нею була замовлена роздруківка платіжних інструкції в «Полтава-банк», їй стало відомо, що орендна плата за 2021 рік залишилася на рівні минулих років у розмірі 5 933,40 гривень, інші 3 569,60 гривень - нецільова благодійна допомога. Відтак відповідач діяв недобросовісно.
Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 19 червня 2025 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 10 грудня 2025 року, позов ОСОБА_1 до селянського (фермерського) господарства «Даценко» про розірвання договору оренди землі задоволений повністю.
Розірваний договір оренди землі від 07.07.2009 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 », зареєстрований в Кобеляцькому районному центрі ДЗК, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис № 041055700998 від 08.11.2010 року, та додаткову угоду від 10.02.2016 року до договору оренди землі від 07.07.2009 року відносно земельної ділянки площею 2,46 га, кадастровий номер 5321886600:00:010:0100, яка розташована на території Червоноквітівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області (нині Білицької селищної ради Полтавського району Полтавської області).
Стягнуто із селянського (фермерського) господарства «Даценко» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 1 211,20 гривень та витрати на правничу допомогу в розмірі 15 000,00 гривень.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодилася колегія суддів, виходив з того, що оскільки розмір орендної плати в 2022 та 2023 роках залишився на рівні 2020 року, ОСОБА_1 зверталася до С(Ф)Г «Даценко» з проханням підвищити розмір орендної плати шляхом укладення додаткової угоди без продовження строку оренди. При цьому, відповідач погодився підвищити розмір орендної плати до 10 000,00 гривень лише тим орендодавцям, які укладуть з фермерським господарством додаткову угоду до договору оренди землі на тривалий строк 20-25 років.
Наведене вказує на грубе порушення відповідачем, як орендарем, своїх договірних зобов'язань щодо виплати орендної плати.
Отримана ОСОБА_1 орендна плата за 2022-2023 роки є явно несправедливою, оскільки занижена в порівнянні з тією, яку вона отримувала в 2019-2021 роках.
Тому суд визнав, що є підстави вважати, що С(Ф)Г «Даценко» під час виконання договору оренди землі від 07.07.2009 року та додаткової угоди від 10.02.2016 року діяло недобросовісно.
Колегія суддів погодилася з висновками суду першої інстанції, пославшись на положення п.4,5 додаткової угоди від 10 лютого 2016 року, і зробила висновок, що, отримавши 27 серпня 2021 року орендну плату у розмірі 5 933,40 грн та доплати 27 серпня і 08 листопада 2021 року у розмірі 2 370 і 1 200 грн, відповідно, ОСОБА_1 дійсно об?єктивно вважала, що С(Ф)Г «Даценко» переглянуло розмір орендної плати та сплатило її у підвищеному розмірі, що відповідало її очікуванню щодо гідної та економічно обгрунтованої плати за передачу у користування належної їй землі.
Колегія суддів наголосила, що умовами укладеного договору оренди землі не передбачена виплата нецільової благодійної допомоги, а виплата такої допомоги по суті є формою уникнення від сплати обов?язкових податків і зборів, що є порушенням вимог податкового законодавства.
З висновками суду першої інстанції і колегії суддів не погоджуюся з таких мотивів.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року (справа № 183/262/17) зроблено висновок, що частинами першою і другою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У цій справі предметом спору є розірвання договору оренди і додаткової угоди до нього.
Підставою заявленої вимоги є порушення відповідачем-орендарем умов договору щодо виплати орендної плати, позивачка вважає, що розмір орендної плати у 2021 році був збільшений, проте орендар (відповідач) за 2022, 2023 роки сплатив орендну плату у меншому розмірі. Окрім того, позивачка наполягала на недобросовісній поведінці орендаря у частині висунутих ним умов для збільшення розміру орендної плати.
Відповідно до розділу 12 додаткової угоди від 10 лютого 2016 року, якою договір оренди від 07 липня 2009 року вкладений у новій редакції, дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін; за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов?язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом; розірвання договору в односторонньому порядку не допускається (п.12.3, п.12.4) (т.1 а.с.27 зворот).
Як доведено поданими у справу доказами і визнається сторонами спору, орендна плата за 2021 рік нарахована і сплачена позивачці у більшому розмірі, ніж передбачений договором - 9 503,40 грн, внаслідок добровільної виплати відповідачем позивачці нецільової благодійної допомоги у розмірі 2 400 грн. Позивачка розцінила таке підвищення розміру орендної плати як погоджену між сторонами зміну умов договору про розмір орендної плати, проте таке бачення (розуміння) дій відповідача не узгоджується із положеннями договору оренди у редакції від 10 лютого 2016 року щодо порядку зміни умов договору (п.12.1; т.1 а.с.27 зворот) і положеннями ст.654 ЦК України.
Оскільки між сторонами у встановленій договором і законом формі не внесені зміни до договору оренди у частині розміру орендної плати, то, враховуючи заперечення орендаря (відповідача), відсутні підстави вважати доведеним те, що сторони погодили зміни до договору оренди землі стосовно розміру орендної плати із 2021 року.
З наведених підстав виплата орендної плати за 2022 і 2023 роки проведена відповідачем у відповідності до умов укладеного договору, тобто не є доведеним факт систематичної несплати або сплати у неповному розмірі орендної плати.
Суд першої інстанції, вирішуючи спір, вдався до оцінки обставин перемовин між сторонами спору по питанню підвищення розміру орендної плати і зробив висновок про недобросовісну поведінку відповідача, проте не звернув уваги, що у контексті встановлених обставин така поведінка відповідача не свідчить про істотну зміну обставин у розумінні приписів ст.652 ЦК України та/або положень п.12.3 договору оренди у редакції від 10 лютого 2016 року.
Спір, що виник між сторонами, фактично стосується питання про внесення змін до договору оренди у частині підвищення розміру орендної плати, але таких вимог у цій справі не заявлено.
Оцінка колегії суддів факту виплати відповідачем на користь позивачки нецільової благодійної допомоги не є доречною, так як здійснення такої виплати не заборонено законом, а питання виконання відповідачем вимог податкового законодавства знаходиться поза межами предмету доказування у цій справі.
З огляду на наведене вважаю, що колегія суддів необгрунтовано залишила без змін рішення суду першої інстанції.
Суддя О.А. Лобов