Справа № 524/3008/24 Номер провадження 22-ц/814/3036/25Головуючий у 1-й інстанції Река А. С. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.
09 грудня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Чумак О.В.,
суддів Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.,
за участю секретаря Галушко А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 15 травня 2025 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Товариство садоводів «Граніт» про поділ спільного сумісного майна
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Товариство садоводів «Граніт» про поділ спільного сумісного майна.
В обґрунтування заявлених вимог, з урахуванням заяви про зміну (уточнення) позовних вимог зазначає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 2002 року по січень 2024 року спільно проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу. За період спільного проживання однією сім'єю як чоловік та дружина з 2002 року позивачка та відповідач проживали у квартирі позивачки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Позивачка та відповідач проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу як чоловік та дружина, оскільки впродовж указаного періоду вели спільне господарство, мали спільний бюджет, взаємні права та обов'язки, тобто між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю, а саме: були пов'язані спільним побутом, спільними інтересами, мали взаємні права та обов'язки, мали спільний сімейний бюджет, в рамках якого разом купували речі, меблі, побутову техніку, разом проводили свій вільний час та дозвілля, разом подорожували. Під час спільного проживання сторони придбали за спільні кошти: легковий автомобіль марки Chevrolet модель aveoSF69Y, 2007 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_3 , придбаний у 2007 році, вартістю 69 900,00 грн., зареєстрований на відповідача; металевий бокс (металевий гараж) площею 19,9 кв.м, придбаний у 2013 році вартістю 3184,00 грн., зареєстрований на відповідача; мопед Hondasky, 1997 року випуску, номер рами (шасі): НОМЕР_4 , номер двигуна: НОМЕР_5 , колір синій, зареєстрований на позивачку.
Також сторони в 2012 році прийняли спільне рішення придбати садовий будинок і використовувати його як дачу. З цією метою відповідач 17.05.2013 був прийнятий в члени товариства садоводів «Граніт» в Кременчуцькому районі Полтавської області та йому була виділена земельна ділянка під АДРЕСА_2 , на якій розташований садовий (дачний) будинок з надвірними спорудами. За спільні кошти (5000 доларів США) сторони придбали в попереднього члена СТ «Граніт» право на земельну ділянку № НОМЕР_6 з розташованими на ній будинком та спорудами. За спільні кошти сторін були сплачені членські внески в повному обсязі (квитанції додаються). Дані обставини визнаються відповідачем, про що свідчить написана ним власноручно розписка від 03.02.2024. Однак належним чином право власності на вказаний будинок, як нерухоме майно, сторони не набули, у встановленому законом порядку в експлуатацію вказаний будинок не ввели, свідоцтво про право власності на нього не отримали. Земельна ділянка також не формувалась, а є частиною земельної ділянки, що знаходиться в постійному користуванні СТ «Граніт». Сторонами було здійснено значну кількість заходів щодо добудови та поліпшення майна (садового будинку). Протягом довготривалого часу у літні періоди вони проживали у садовому будинку, доглядали за ним, здійснювали разом необхідний косметичний та капітальний ремонт (у 2014 році), а також сплачували членські внески садовому товариству, оплачувавли електроенергію, воду, утримував, переобладнував та поліпшував будинок та прилеглу (прибудинкову) територію.
Просила визнати об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 : легковий автомобіль марки Chevrolet модель aveo SF69Y, 2007 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , НОМЕР_7 , державний номерний знак НОМЕР_8 ; дачний будинок з господарськими будівлями, розташований на земельній ділянці № НОМЕР_6 на території СТ «Граніт» Кременчуцького району Полтавської області; металевий бокс (металевий гараж) площею 19,9 кв.м, придбаний у 2013 році вартістю 3 184,00 грн.; мопед Honda sky, 1997 року випуску, номер рами (шасі): НОМЕР_4 , номер двигуна: НОМЕР_9 , колір синій;
визнати за ОСОБА_1 право власності на будівельні матеріали з яких побудований дачного будинок з господарськими спорудами, розташований на земельній ділянці АДРЕСА_3 (колишня ділянка № НОМЕР_6 ) на території Товариства Садоводів «Граніт»;
визнати за ОСОБА_1 право власності на металевий бокс (металевий гараж) площею 19,9 кв.м, придбаний у 2013 році вартістю 3 184,00 грн., зареєстрований на відповідача;
визнати за ОСОБА_2 право власності на легковий автомобіль марки Chevrolet модель aveo SF69Y, 2007 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , НОМЕР_7 , державний номерний знак НОМЕР_8 ;
визнати за ОСОБА_2 право власності на мопед Honda sky, 1997 року випуску, номер рами (шасі): НОМЕР_4 , номер двигуна: НОМЕР_9 , колір синій.
Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 08 травня 2025 року прийнято відмову представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Олійник Л.М. від частини заявлених позовних вимог та закрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Товариство садоводів «Граніт» про поділ спільного сумісного майна в частині заявлених позовних вимог про визнання об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 : легковий автомобіль марки Chevrolet модель aveo SF69Y, 2007 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , НОМЕР_7 , державний номерний знак НОМЕР_8 ; дачний будинок з господарськими спорудами, розташований на земельній ділянці № НОМЕР_6 на території Товариства Садоводів «Граніт»; металевий бокс (металевий гараж) площею 19,9 кв.м, придбаний у 2013 році вартістю 3184 грн.; мопед Honda sky, 1997 року випуску, номер рами (шасі): НОМЕР_4 , номер двигуна: НОМЕР_9 , колір синій.
Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 15 травня 2025 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Товариство садоводів «Граніт» про поділ спільного сумісного майна відмовлено.
Скасовано заходи забезпечення позову, а саме скасовано арешт автомобілю марки Chevrolet модель aveo SF69Y, 2007 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , НОМЕР_7 , державний номерний знак НОМЕР_10 , зареєстрований на ім'я ОСОБА_2 , вжиті ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 13 лютого 2024 року;
скасовано заборону вчинення реєстраційних та інших дій щодо припинення членства в Товаристві Садоводів «Граніт» (код ЄДРПОУ 23550007) ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_11 ), який є власником (користувачем) земельної ділянки АДРЕСА_4 на території Товариства Садоводів «Граніт», вжиті ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 15 травня 2024 року.
З цим рішенням не погодилася ОСОБА_1 та оскаржила його в апеляційному порядку. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на порушення судом першої норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Вважає, що матеріали справи містять достатньо доказів спільного проживання сторін, як чоловіка та дружини, в тому числі кредитний договір укладений між ВАТ «Приватбанк» і сторонами, оплата відповідачем комунальних послуг за квартиру в якій вони спільно проживали, фотографії різного періоду, надання відповідачем довіреності позивачу з правом розпоряджатися спірним транспортним засобом, декларація про вибір лікаря в якій відповідач зазначив її довіреною особою, розписки ОСОБА_2 в яких він підтверджує характер їх відносин, як подружжя, договір з освітнім закладом на навчання ОСОБА_3 , в якому платником виступає ОСОБА_2 , пояснення відповідача надані в поліції.
Вважає, що оскільки майно придбане під час їх проживання однією сім'єю як чоловіка та дружини, воно підлягає поділу з врахуванням порядку користування об'єктами, що склався між сторонами. При цьому, звертає увагу суду на існування презумпції спільного майна подружжя. Тоді як відповідач не довів, що спірне майно є його особистою власністю.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Звертає увагу, що він виключений з членів ТС «Граніт».
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивачки та її представника, а також представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорту громадянина України на ім'я позивачки серії НОМЕР_12 (а.с. 9) та відповідно до копії договору дарування частини квартири від 07.02.2002 є власницею частини квартири за вищевказаною адресою. (а.с. 15).
ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , що підтверджується копією паспорту громадянина України на ім'я відповідача серії НОМЕР_13 (а.с. 12), та згідно даних з Єдиного державного демографічного реєстру (а.с. 123) з 16.02.2024 відповідач змінив адресу реєстрації та має зареєстроване місце проживання по АДРЕСА_6 .
Згідно копій актових записів та інформації, наданої Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області від 17.04.2025 № 332/30.1-35, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на час, коли ставиться вимога про спільне проживання сторін однією сім'єю без реєстрації шлюбу - з 2002 року по січень 2024 року не перебували у зареєстрованих шлюбах.
При розгляді справи судом першої інстанції в якості свідків були допитані:
ОСОБА_4 пояснила, що вона знайома зі сторонами по справі з того часу як вони стали проживати разом, це більше 20 років. Вони разом мешкали в будинку АДРЕСА_7 , свідок також проживає в цьому будинку. Вона та її чоловік спілкувалися з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , разом відпочивали на свята. Їй відомо, що сторони проживали однією сім'єю, до них приїздили діти, родичі, родина була дружньою. Сторони разом їздили на дачу, займалися господарством, купували речі. Коли вони захотіли придбати автомобіль, то ОСОБА_1 зверталася до неї позичити кошти, але у неї не було матеріальної можливості їй допомогти. Коли сторони придбали автомобіль, то паркували його в гаражі біля будинку, де вони проживали. На думку свідка, у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 була повноцінна родина, вони спільно проживали, відпочивали, всі їх родичі, діти спілкувалися між собою як одна родина, ОСОБА_2 вона бачила в будинку майже щодня. Свідку відомо з слів позивачки, що в ОСОБА_1 була довіреність на автомобіль, хоча його водив ОСОБА_2 .
ОСОБА_5 пояснила, що вона особисто знайома зі сторонами більше як двадцять років. Вона познайомилася спочатку з ОСОБА_1 , а потім з ОСОБА_2 як з її чоловіком. Сторони жили в квартирі, належній ОСОБА_1 , та свідок завжди вважала, що вони перебувають у зареєстрованому шлюбі, тому що сторони завжди були разом, спільно робили закупи, купили автомобіль, дачу, разом подорожували, запрошували на свята, також приходили на свята до родини свідка. На її думку, у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 була дружня сім'я, вони разом проживала, вона майже кожного дня бачила ОСОБА_2 у будинку. ОСОБА_2 піклувався про сина ОСОБА_1 , а та в свою чергу піклувалася про його сина. Їй відомо, що після покупки дачі сторони займалися її облаштуванням, батько позивачки також багато робив роботи на дачі. Їй відомо, що ОСОБА_2 мав власну квартиру, яку здавав в оренду. Також, на її думку, більш платежоспроможньою в родині була ОСОБА_1 , вона здавала приміщення в оренду, а ОСОБА_2 на той час працював у банку. Їй відомо зі слів позивачки, що та давала кошти на придбання автомобілю, дачі. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 разом не проживають менше року.
ОСОБА_6 пояснив, що він сусід позивачки, проживає в будинку з 2016 року. З часу його проживання в цьому будинку сторони вже проживали разом, він бачив, що вони часто їздять разом на автомобілі. На думку свідка, ОСОБА_2 постійно жив в будинку, де проживала ОСОБА_1 , свідок бачив його і вранці, і у вечері, автомобіль ОСОБА_2 паркував біля будинку. Свідок сприймав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як сімейну пару, інші сусіди також вважали їх родиною. Також, свідок бачив, що ОСОБА_2 спілкувався з сином ОСОБА_1 . Вказав, що бачив ОСОБА_7 в будинку, де проживала ОСОБА_1 і раніше 2016 року, оскільки в цьому будинку проживала мати свідка.
Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що в 2002 році його родина разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 їздили відпочивати на море. Тоді розпочалися їх відносини, а потім ОСОБА_1 та ОСОБА_2 почали жити разом в квартирі ОСОБА_1 . Коли свідок приїздив в гості до ОСОБА_1 в квартирі завжди був ОСОБА_7 , ОСОБА_2 казав йому, що вони купили дачу, там поралися ОСОБА_1 , її батько та ОСОБА_2 . ОСОБА_1 завжди в розмові називала ОСОБА_2 своїм чоловіком, а ОСОБА_2 завжди казав, що вони спільно проживають з ОСОБА_1 .
Позивачем надано копії фотознімків приватного характеру де зображені позивачка, відповідач та інші особи, в тому числі члени їх сімей за різний період часу (а.с. 71-73).
Також матеріали справи містять розписку від 03.02.2024 надану ОСОБА_2 в якій він зазначає, що проживав з ОСОБА_1 в цивільному шлюбі.(а.с.30-31).
У декларації № 0001-Т827-4Т00 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу від 21.11.2019, ОСОБА_2 вказав як довірену особу пацієнта для повідомлення у разі настання екстреного випадку з пацієнтом ОСОБА_1 (а.с. 33).
Згідно договору-доручення на проведення ПриватБанком платежів від 2007 року, укладений між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 (а.с 18) та додатоку до Договору-доручення від 16.04.2007 про здійснення ОСОБА_2 з власного рахунку платежу за свою квартиру за адресою: АДРЕСА_5 , та квартиру позивачки за адресою: АДРЕСА_8 (а.с. 19).
У відповідності до копії довіреностей від 14.12.2007 року (а.с. 24-25) та від 23.12.2010 року (а.с. 26-27), ОСОБА_2 уповноважив ОСОБА_1 розпоряджатися (продати, обміняти, заставити, здати в оренду, передати в позичку, зняти з обліку в органах ДАІ тощо) належний йому автомобіль марки Chevrolet модель aveo SF69Y, 2007 року випуску. Довіреність від 23.12.2010 була видана на ім'я ОСОБА_1 та ОСОБА_3 строком на десять років і була дійсна до 23.12.2020.
Згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с17), ОСОБА_1 є власницею мопеда Honda sky, 1997 року випуску, номер рами (шасі): НОМЕР_4 .
Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 32), ОСОБА_2 є власником легкового автомобіля марки Chevrolet модель aveoSF69Y, 2007 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_14 , акт прийому-передачі 14.08.2007 (а.с 32).
14 серпня 2007 року ОСОБА_2 було сплачено за придбання автомобіля 69900 грн., що підтверджується копією квитанції № 20201 від 14.08.2007 (а.с. 28-29).
Територіальним сервісним центром № 5342 РСЦ ГСЦ МВС в Полтавській області надано лист від 25.05.2024 № 31/325342-582 (а.с. 144 з.б.), згідно якого відповідно до підсистеми НАІС Єдиного державного реєстру транспортних засобів, станом на 24.05.2024 за ОСОБА_2 числиться зареєстрованим автомобіль марки Chevrolet модель aveo, 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_7 , НОМЕР_2 , а за ОСОБА_1 значиться зареєстрованим мопед Honda sky, 1997 року випуску, номер рами (шасі): НОМЕР_4 .
Згідно копії договору купівлі-продажу № 2 від 2013 року та акту передання приймання (а.с. 20-22), ОСОБА_2 купив у ПАТ ТКБ «Приватбанк» металевий бокс (металевий гараж) площею 19,9 кв.м., який на момент продажу розташований за адресою: АДРЕСА_9 .
19 лютого 2024 року КП «Благоустрій Кременчука» та ОСОБА_1 було укладеного договір про порядок використання розміщених тимчасових збірно-розбірних металевих конструкції (гаражів) для зберігання транспортних засобів на території Кременчуцької міської територіальної громади (а.с. 16), згідно якого сторони узгодили порядок використання металевої конструкції (гаража), розташованого на території Кременчуцької міської територіальної громади та тимчасово встановленого по просп. Свободи, 69.
Відповідно до листа КП «Благоустрій Кременчука» від 24.05.2024 № 541/10 (а.с. 144), комунальне підприємство не володіє інформацією на кого зареєстрований гараж для зберігання транспортного засобу та на підставі якого правовстановлюючого документу.
Також додані копії членської книжки огородника ТС «Граніт» на ім'я ОСОБА_2 , який прийнятий до членів товариства 15.02.2012 (а.с 34-36), де стоять позначки про сплату членських внесків за період з 15.02.2012 по 04.06.2023, а також копії квитанції про сплату членських внесків від ОСОБА_2 за період з 15.02.2012 по 04.06.2023 (а.с. 37-39).
Згідно відповіді на адвокатський запит від 05.02.2024 Товариство садоводів «Граніт» повідомило, що власником ділянки № НОМЕР_6 є член ТС «Граніт» ОСОБА_2 , заборгованість зі сплати членських внесків відсутня (а.с. 43).
У відповідності до довідки Товариства садоводів «Граніт» від 10.05.2024, дачний будинок з господарськими будівлями, що розташований на земельній ділянці та території Товариства садоводів «Граніт» члена СТ ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 (колишня земельна ділянка № НОМЕР_6 ) (а.с. 93).
Згідно відповіді на адвокатський запит від 23.05.2024 Товариство садоводів «Граніт» повідомило, що земельна ділянка в ТС «Граніт» по АДРЕСА_3 зареєстрована на ОСОБА_9 з 09.02.2024 згідно заяви, ОСОБА_2 не членом ТС «Граніт» з 09.02.2024 згідно заяви ( а.а. 145-146). Також додано копію протоколу № 04/20-1 від 20.04.2024 та список переоформлених земельних ділянок ТС «Граніт» з 01.01.2024 по 01.03.2024 (а.с. 147-148).
Відповідно до висновку судового експерта Маківського М.В. № 11-24 від 12.02.2024 року за результатами проведення оціночно-будівельного дослідження дачного будинку з господарськими будівлями, розташованого на земельній ділянці № НОМЕР_6 території СТ «Граніт» Кременчуцького району Полтавської області, вартість будівельних матеріалів, з яких побудований дачний будинок з господарськими спорудами, розташований на земельній ділянці АДРЕСА_10 складає становить 189957 грн. (а.с. 163-171).
Згідно висновку судового експерта Сумцова С.С. № 19 від 12.02.2024 року за результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження, вартість автомобіля Chevrolet Aveo № НОМЕР_8 , складає 179460 грн. (а.с. 54-57).
Відповідно до висновку судового експерта Сумцова С.С. № 22 від 21.02.2024 року за результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження, вартість мопед Hondasky, рама № ZDCAF43J0VF015755, синього кольору, 1997 року випуску, складає 15286,16 грн. (а.с. 58-62).
Згідно висновку судового експерта Маківського М.В. № 17-24 від 22.02.2024 року за результатами проведення оціночно-будівельного дослідження тимчасової металевої конструкції № 10008 (гаража), розташованої в АДРЕСА_7 , вартість становить 25212 грн. (а.с. 64-69).
Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки (частина 2 статті 3 СК України).
Згідно з абзацом п'ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі № 1-8/99 за конституційними поданнями Служби безпеки України, Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства фінансів України щодо офіційного тлумачення положень пункту 6 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», частин четвертої і п'ятої статті 22 Закону України «Про міліцію» та частини шостої статті 22 Закону України «Про пожежну безпеку» (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім'ї») вказано, що обов'язковими умовами для визнання осіб членами сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки.
Частинами 1 та 2 статті 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Положеннями статті 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17-ц.
Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
У статті 74 СК України визначено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15 (провадження № 14-130цс19) зазначила, що, вирішуючи спір про поділ майна, необхідно установити як обсяг спільно нажитого майна, так і з'ясувати час та джерела його придбання.
Майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об'єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім'ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об'єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними. У зв'язку із цим суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім'єю, слід установити не лише факт спільного проживання сторін у справі, а й обставини придбання спірного майна внаслідок спільної праці.
Аналогічні висновки викладено також у постанові Верховного Суду від 30 серпня 2023 року у справі № 569/8637/21 (провадження № 61-430св23).
З огляду на зазначені положення законодавства, проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом) підставою для виникнення у них певних прав та обов'язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.
У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки (статті 3, 74 СК України).
Тобто, для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю.
Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивачки самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (постанови Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17, від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20).
Для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні подружжю. Таким чином, предметом доказування у справах про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, здійснення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю. Критеріями, за якими майну може бути надано статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття);3) мета придбання майна, відповідно до якої йому може бути надано правовий статус спільної власності подружжя. З урахуванням зазначеного, при вирішенні спору про поділ майна необхідно установити як обсяг спільного нажитого майна, так і з'ясувати час та джерела його придбання, а вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки.
Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 686/15993/21, від 09 листопада 2022 року у справі № 753/10315/19, від 16 листопада 2022 року у справі № 199/3941/20.
Взаємність прав та обов'язків передбачає наявність як у жінки, так і в чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов'язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з'ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім'єю спрямоване на довготривалі відносини (постанова Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 643/6799/17).
Для встановлення спільного проживання однією сім'єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім'ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.
Показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16 (провадження № 61-5296св19), від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц (провадження № 61-11607св18), від 11 грудня 2019 року в справі № 712/14547/16-ц (провадження № 61-44641св18), від 24 січня 2020 року в справі № 490/10757/16-ц (провадження № 61-42601св18).
Як вбачається з оскаржуваного рішення суду, досліджуючи обґрунтування позовних вимог суд першої інстанції оцінював кожен доказ окремо і при цьому не надав оцінку доказам у їх сукупності, що призвело до помилкового висновку про відсутність достатніх доказів на підтвердження спільного проживання сторін.
Колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи містять покази свідків, фотографії, документи та розписку, які свідчать про наявність у сторін стосунків притаманних подружжю.
Тоді як відповідачем не надано належних доказів та обґрунтувань на спростування зазначеного, в тому числі не спростовано інформацію написану ним у розписці власноручно.
За вказаних обставин аналізуючи матеріали справи в їх сукупності, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про доведеність факту проживання сторін однією сім'єю, як чоловіка та дружини.
Надаючи оцінку наявним в матеріалах справи доказам, колегія суддів вважає доведеним факт придбання спірного автомобіля та гаражного боксу в період спільного проживання 2007-2019 роки.
При цьому, відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вказані об'єкти є його особистою власність, та придбавалися за особисті кошти.
Також відсутні будь-які докази того, що металевий бокс (металевий гараж) площею 19,9 кв.м, який був придбаний у ПАТ ТКБ «Приватбанк» у 2013 в подальшому був відчужений третіми особами, а також, що відповідач має у власності інший металевий бокс з аналогічними характеристиками, придбаний після припинення сімейних стосунків з позивачкою.
У свою чергу, враховуючи, що спірний мопед зареєстрований на позивачку та включений нею до переліку спільного майна, помилковими є посилання в оскаржуваному рішенні на відсутність доказів дати його придбання.
За вказаних обставин колегія суддів приходить до висновку, що заявлені автомобіль Chevrolet Aveo № НОМЕР_8 , мопед Hondasky, рама № НОМЕР_4 та металевий бокс площею 19,9 кв.м, що на момент подачі позову знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 , є спільною власністю та підлягає поділу.
Однак, надаючи оцінку вимогам позивачки, щодо поділу будівельних матеріалів, з яких побудований дачний будинок з господарськими спорудами, розташований на земельній ділянці АДРЕСА_10 ) на території Товариства Садоводів «Граніт» Кременчуцького району, Полтавської області, суд апеляційної інстанції звертає увагу на відсутність будь-яких правовстановлюючих документів на вказаний об'єкт.
Суду не надано доказів придбання будівельних матеріалів та здійснення будівельних робіт в період спільного проживання.
Колегія суддів не приймає до уваги постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 квітня 2023 року у справі № 511/2303/19, на яку посилалася представник позивачки, оскільки викладені в ній висновки зроблені щодо правовідносин, які не є тотожними наявним у даній справі. Так у справі, що розглядалася Великою Палатою Верховного Суду подружжям було придбано будинок та зареєстровано у встановленому законом порядку, а в подальшому здійснено добудову, тоді як у справі що переглядається будь-які правовстановлюючі документи відсутні.
За вказаних обставин відсутні підстави для визнання спільною власністю подружжя та поділу будівельних матеріалів, з яких побудований дачний будинок з господарськими спорудами, що розташований на земельній ділянці АДРЕСА_10 .
У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина 1 статті 70 СК України, частина 2 статті 372 ЦК України).
Відповідно до положень частини 1 статті 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу (частина 3 статті 370 ЦК України).
Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина 2 статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою (абзаци перший і другий частини 2 статті 364 ЦК України).
Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (частина 2 статті 183 ЦК України).
Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. (частини 2, 4 статті 71 СК України)
Право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї (частина 1 статті 365 ЦК України). Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду (частина 2 статті 365 ЦК України).
Вирішуючи питання розподілу між сторонами спільного майна, суд апеляційної інстанції виходить з вартості майна визначеної наявними у матеріалах справи експертизами. При цьому звертає увагу, що відповідачем не наведені заперечення щодо визначеної вартості та не надано доказів іншої оцінки.
Враховуючи, що автомобіль, мопед і металевий бокс є неподільними речами, їх вартість та факт реєстрації транспортних засобів, колегія суддів приходить до висновку про доцільність поділу спільного майна шляхом визнання за ОСОБА_1 право власності на мопед Honda sky, та на металевий бокс , а за ОСОБА_2 право власності на легковий автомобіль марки Chevrolet модель aveo SF69Y.
При цьому оскільки вартість автомобіля (179460 грн.) є значно вищою за вартість мопеда (15286,16 грн.) та металевого боксу (25212 грн.) з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню компенсація за її частку.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до пунктів 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Товариство садоводів «Граніт» про поділ спільного сумісного майна задовольнити частково.
В порядку поділу спільного майна слід визнати за ОСОБА_1 право власності на мопед Honda sky, 1997 року випуску, номер рами (шасі): НОМЕР_4 , номер двигуна: НОМЕР_9 , та на металевий бокс (металевий гараж) площею 19,9 кв.м, придбаний у 2013 році.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на легковий автомобіль марки Chevrolet модель aveo SF69Y, 2007 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_8 .
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості частки у праві спільної вартості у розмірі 69480 грн. 92 коп.
В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.
За правилами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно частини 6 статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Як вбачається з пенсійного посвідчення № НОМЕР_15 ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 2 групи, тобто звільнення від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги та як наслідок часткове задоволення позовних вимог з ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь держави судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 2199 грн. 58 коп. та за подачу апеляційної скарги у розмірі 2639 грн. 50 коп.
Керуючись статтями 368, 374, 376, 382-384,389 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 15 травня 2025 року скасувати.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Товариство садоводів «Граніт» про поділ спільного сумісного майна - задовольнити частково.
В порядку поділу спільного майна визнати за ОСОБА_1 право власності на мопед Honda sky, 1997 року випуску, номер рами (шасі): НОМЕР_4 , номер двигуна: НОМЕР_9 , та на металевий бокс (металевий гараж) площею 19,9 кв.м, придбаний у 2013 році.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на легковий автомобіль марки Chevrolet модель aveo SF69Y, 2007 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_8 .
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості частки у праві спільної вартості у розмірі 69480 грн. 92 коп.
В іншій частині в задоволенні позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 2199 грн. 58 коп. та за подачу апеляційної скарги у розмірі 2639 грн. 50 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 09 грудня 2025 року.
Головуючий суддя О.В. Чумак
Судді Ю.В. Дряниця
Л.І. Пилипчук