Справа № 532/1684/24 Номер провадження 22-ц/814/3575/25Головуючий у 1-й інстанції Омельченко І. І. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.
10 грудня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - судді - доповідача Лобова О. А.
Суддів: Дорош А. І., Триголова В. М.
при секретарі: Грицак А. Я.
учасники справи:
позивач ОСОБА_1
представник позивача - адвокат Нестеренко Н. М.
переглянув у судовому засіданні в м. Полтава в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою Селянського (фермерського) господарства «Даценко»
на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 19 червня 2025 року, ухвалене суддею Омельченко І. І., повний текст рішення складений - дата не вказана
у справі за позовом ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства «Даценко»про розірвання договору оренди землі, -
24.07.2024 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до С(Ф)Г «Даценко»про розірвання договору оренди землі, в якому просила суд розірвати договір оренди землі від 07.07.2009, укладений між ОСОБА_1 та С(Ф)Г «Даценко» в особі голови фермерського господарства Даценка В.П., зареєстрований у Кобеляцькому районному центрі ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис №041055700998 від 08.11.2010, та додаткову угоду від 10.02.2016 до договору оренди землі від 07.07.2009, зареєстрованого за №041055700998 від 08.11.2010, відносно земельної ділянки, площею 2,46 га, кадастровий номер 5321886600:00:010:0100, що розташована на території Червоноквітівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області (нині Білицької селищної ради Полтавського району Полтавської області), що відповідно до Державного акта на право приватної власності на землю, серія РЗ №641417, виданого на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 11.10.2001 АЕЕ №478940, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №358, та відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №51426818 від 05.01.2016, номер запису про право власності: 12892293 від 31.12.2015, належить ОСОБА_1 ; стягнути з відповідача всі витрати, пов'язані з розглядом справи у суді.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 2,46 га, кадастровий номер 5321886600:00:010:0100, яка розташована на території Червоноквітівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області (нині Білицької селищної ради Полтавського району Полтавської області). 07.07.2009 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 » було укладено договір оренди землі терміном на 7 років. 10.02.2016 укладено додаткову угоду, якою строк дії договору оренди землі від 07.07.2009 продовжено до 20.03.2026, а розмір орендної плати за користування земельною ділянкою встановлено у розмірі 4 299,35 грн. 27.08.2021 С(Ф)Г «Даценко» сплачено орендну плату у розмірі 5 933,40 грн. 27.08.2021 та 08.11.2021 здійснено доплати відповідно у розмірі 2 370,00 грн та 1200,00 грн, а всього у 2021 сплачено 9 503,00 грн, тому розмір орендної плати у 2021 був збільшений С(Ф)Г «Даценко» без укладення додаткової угоди. Розмір орендної плати, сплаченої С(Ф)Г «Даценко» у 2022-2023, становить 5 933,40 грн, доплата не була здійснена. З цього приводу адвокат Нестеренко Н.М. звернулася з адвокатським запитом до ОСОБА_2 » в особі голови Даценка В.П. з проханням надати відповідну інформацію, у відповідь на який у листі №1/05/2024 від 10.05.2024 С(Ф)Г «Даценко» було наведено перелік виплат за термін 2019-2023, серед яких наявна нецільова благодійна допомога. При цьому, у позові ОСОБА_1 наголошувала на тому, що до отримання нею цього листа їй не було відомо про те, що сплачені С(Ф)Г «Даценко» кошти в сумі 9 503,00 грн включали в себе не лише орендну плату за договором, а й нецільову благодійну допомогу. Оскільки орендна плата перераховувалася на її картковий рахунок, призначення платежу їй не було відомо. Лише після отримання ОСОБА_1 вказаного листа та після того, як нею була замовлена роздруківка платіжних інструкції в АТ «Полтава-банк», їй стало відомо, що орендна плата за 2021 залишилася на рівні минулих років у розмірі 5 933,40 грн, інші 3 569,60 грн - нецільова благодійна допомога. Відтак відповідач діяв недобросовісно.
Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 19 червня 2025 рокупозов ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства «Даценко» про розірвання договору оренди землі - задоволено повністю.
Розірвано договір оренди землі від 07.07.2009, укладений між ОСОБА_1 та С(Ф)Г «Даценко» в особі голови фермерського господарства Даценка Віктора Петровича, зареєстрований в Кобеляцькому районному центрі ДЗК, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис №041055700998 від 08.11.2010, та додаткову угоду від 10.02.2016 до договору оренди землі від 07.07.2009 відносно земельної ділянки, площею 2,46 га, кадастровий номер 5321886600:00:010:0100, яка розташована на території Червоноквітівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області (нині Білицької селищної ради Полтавського району Полтавської області).
Стягнуто із Селянського (фермерського) господарства «Даценко» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 1211,20 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що порушення відповідачем умов договору оренди землі від 07.07.2009 та додаткової угоди від 10.02.2016 щодо сплати орендної плати є істотним, оскільки значною мірою позбавило позивача того, на що вона розраховувала при укладенні договору, зокрема, отримання гідної та економічно обґрунтованої плати за передачу у користування належної їй землі. Отримана ОСОБА_1 орендна плата за 2022-2023 є явно несправедливою, оскільки занижена у порівнянні з тією, яку вона отримувала в 2019-2021, тому є всі підстави вважати, що С(Ф)Г «Даценко» під час виконання договору оренди землі від 07.07.2009 та додаткової угоди від 10.02.2016 діяло недобросовісно. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та задовольнив їх у повному обсязі.
Ураховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, виходячи з конкретних обставин справи, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.
В апеляційній скарзі С(Ф)Г «Даценко», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, який відмовити в задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, щосуд першої інстанції, не маючи жодних доказів проти вимог позивача, замість посилання на факти послався на постанову Верховного Суду від 06.03.2019 справа №183/262/17 та постанову від 17.04.2019 №761/41709/17, які не є і не може бути доказовою базою по справі. У відповідності до п.3.1 додаткової угоди від 10.02.2016, договір укладено до 20.03.2026. Судом першої інстанції не враховано той факт, згідно до п. 4.1. додаткової угоди від 10.02.2016, орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється за погодженням сторін та становить 4 299,35 грн за один повний рік користування земельною ділянкою. Обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Крім того звертають увагу, що згідно до п. 4.3 додаткової угоди від 10.02.2016, орендна плата виплачується орендарем у встановленому п.4.1 цього договору розмірі за вирахуванням суми податку з доходу фізичних осіб та військового збору, обчисленого (нарахованого та утриманого) згідно з вимогами чинного податкового законодавства. У відповідності до п. 4.5. додаткової угоди від 10.02.2016, умови цього договору про розмір, форми та термін сплати орендної плати можуть переглядатися лише за згодою сторін не частіше ніж один раз за два роки у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом. За весь період користування СФГ «Даценко» земельною ділянкою, площею 2,46 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 5321886600:00:010:0100, підстав для зміни орендної плати, що визначені п. 4.5. додаткової угоди від 10.02.2016, не виникало.Позивачеві ОСОБА_1 орендна плата за користування земельною ділянкою, площею 2,46 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 5321886600:00:010:0100 була сплачена у повному обсязі в таких розмірах, за 2019 - 8 333,40 грн, за 2020 - 8 303,40 грн, за 2021 - 9 503,40 грн, за 2022 - 5 933,40 грн, за 2023 - 5 933,40 грн. Вважають, що С(Ф)Г «Даценка» не було здійснено істотного порушення умов договору оренди земельної ділянки в частині сплати ОСОБА_1 орендних платежів у розмірах, нарахованих орендарем. Тобто, С(Ф)Г «Даценка» виконувало умови договору оренди земельної ділянки в частині сплати орендних платежів.Фактично спір стосується того, що ОСОБА_1 хоче отримувати більшу орендну плату ніж, яка передбачена договором оренди земельної ділянки. Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 19.06.2025 підтверджується той факт, що С(Ф)Г «Даценка» сплачує орендну плату на умовах, визначених договором оренди землі від 07.07.2009. Нарахування і виплата орендних платежів орендарем не є істотним порушенням умов договору з огляду на розмір нарахованих сум та благодійних доплат. Такі обставини не можуть бути підставою для розірвання оспорюваного договору оренди земельної ділянки. Залишення розміру орендної плати у 2022 та 2023 на рівні 2020 не може тлумачитися як систематична несплата орендних платежів та, відповідно, не можуть бути підставою для розірвання договору оренди. З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність у діях С(Ф)Г «Даценка» ознак істотного порушення умов договору оренди земельної ділянки як підстави для його розірвання.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Нестеренко Н.М. просить її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
У судове засідання апеляційного суду 10.12.2025 не з'явився представник відповідача, він належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення 08.010.2025 судової повістки про виклик до суду у цивільній справі на електронну адресу та засобами поштового зв'язку у порядку ч. 6 ст. 128 ЦПК України (т.2 а.с. 52,54), які були доставлені до електронного кабінету та поштою. Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 09.12.2025 задоволено клопотання представника відповідача. - адвоката Плішкіна Ю.С.. про проведення апеляційного розгляду справи у режиі відеоконференції. Представник відповідача. - адвокат Плішкін Ю.С.. на відеоконференцію до апеляційного суду не прибув. Згідно ч. 5 ст. 212 ЦПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, його представник, який подав відповідну заяву, крім випадку коли суд після призначення судового засідання чи під час такого засідання втратив технічну можливість забезпечити проведення відеоконференції. При цьому, колегія суддів враховує, що електронний варіант ухвали Полтавського апеляційного суду від 01.10.2025 (про призначення справи до апеляційного розгляду на 10.12.2025 о 09-40 год) розміщено в мережі Інтернет за адресою: https://reyestr.court.gov.ua/ та відповідно оприлюднено. Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 2,46 га, кадастровий номер 5321886600:00:010:0100, яка розташована на території Червоноквітівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області (нині Білицької селищної ради Полтавського району Полтавської області) (т.1 а.с. 19-20, 24-25).
07.07.2009 між ОСОБА_1 (орендодавець) та С(Ф)Г «Даценко» в особі голови Даценка В.П. (орендар) було укладено договір оренди землі (т.1 а.с. 21-23).
Пунктом 1 договору передбачено, що орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Червоноквітівської сільської ради.
У пункті 2 договору зазначено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 2,46 га.
Договір укладено на 7 років (пункт 4 договору).
Пунктами 5, 6, 7 договору встановлено, що орендна плата становила 1163,62 грн. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється без урахування індексів інфляції. Орендна плата вноситься в такі строки в грошовій формі: один раз на рік до 20 числа останнього за звітним роком місяця, натуральна - до 20 числа останнього у звітному році місяця.
10.02.2016 між ОСОБА_1 та С(Ф)Г «Даценко» в особі голови Даценка В.П. укладено додаткову угоду до договору оренди землі №б/н від 07.07.2009 (т.1 а.с. 26-28).
26.12.2023 до виконання обов'язків голови С(Ф)Г «Даценко» приступив Даценко Є.В., що підтверджується наказом №4-К від 26.12.2023 (т.1 а.с. 158).
Пунктом 3.1 додаткової угоди визначено, що договір укладено строком до 20.03.2026.
Пунктом 4.1 додаткової угоди передбачено, що орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється за погодженням сторін та становить 4 299,35 грн за один повний рік користування земельною ділянкою.
Орендна плата виплачується орендарем у встановленому п. 4.1 цього договору розмірі за вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та військового збору, обчисленого (нарахованого та утриманого) згідно з вимогами чинного податкового законодавства (пункт 4.3 додаткової угоди).
Умови цього договору про розмір, форми та терміни сплати орендної плати можуть переглядатися лише за згодою сторін не частіше ніж один раз за два роки в разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджується документами; в інших випадках, передбачених законом (пункт 4.5 додаткової угоди).
Договір оренди земельної ділянки, загальною площею 2,46 га, кадастровий номер 5321886600:00:010:0100, яка розташована на території колишньої Червоноквітівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, зареєстрований 08.11.2010 №041055700998, номер запису про інше речове право - 13355116 (т.1 а.с. 58 зворот).
Пунктом 9.1 спірного договору оренди землі встановлено право орендодавця на своєчасне внесення орендної плати. Праву орендодавця кореспондує обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату (пункт 9.4 договору).
Судом першої інстанції установлено, що 27.08.2021 С(Ф)Г «Даценко» сплатило ОСОБА_1 орендну плату у розмірі 5 933,40 грн, призначення платежу «орендна плата за 2021 без ПДВ» (т.1 а.с. 29).
27.08.2021 та 08.11.2021 С(Ф)Г «Даценко» здійснило доплати відповідно у розмірі 2 370,00 грн та 1200,00 грн, призначення платежів «нецільова благодійна допомога (НБД), без ПДВ» (т.1 а.с. 30-31).
У 2021 С(Ф)Г «Даценко» сплачено ОСОБА_1 орендну плату на загальну суму 9 503,00 грн. Тому розмір орендної плати у 2021 був збільшений С(Ф)Г «Даценко» без укладення додаткової угоди.
22.09.2022 С(Ф)Г «Даценко» сплатило ОСОБА_1 орендну плату у розмірі 5 933,40 грн, призначення платежу «орендна плата за 2022, без ПДВ». Доплати не було (т.1 а.с. 32).
05.10.2023 С(Ф)Г «Даценко» сплачено орендну плату у розмірі 5 933,40 грн, призначення платежу «орендна плата за 2023, згідно договору без ПДВ». Доплати не було (т.1 а.с. 33).
У листі №1/05/2024 від 10.05.2024 С(Ф)Г «Даценко» було наведено перелік виплат за термін 2019-2023, а саме (т.1 а.с. 55-143):
- орендна плата за 2019: нараховано - 7 370,68; ПДФО 18% - 1326,72; військовий збір 1,5% - 110,56; до виплати - 5 933,40. Нецільова благодійна допомога: нараховано - 2 370,00; до виплати - 2 370,00. Разом до виплати - 8 303,40;
- орендна плата за 2020 нараховано - 7 370,68; ПДФО 18% - 1326,72; військовий збір 1,5% - 110,56; до виплати - 5 933,40. Нецільова благодійна допомога: нараховано - 2 400,00; до виплати - 2 400,00. Разом до виплати - 8 333,40;
- орендна плата за 2021: нараховано - 7 370,68; ПДФО 18% - 1326,72; військовий збір 1,5% - 110,56; до виплати - 5 933,40. Нецільова благодійна допомога: нараховано - 2 370,00; 810,00; 484,47; ПДФО 18% - 87,20; військовий збір - 7,27; до виплати - 2 370,00, 1200,00. Разом до виплати - 9 503,40;
- орендна плата за 2022: нараховано - 7 370,68; ПДФО 18% - 1326,72; військовий збір 1,5% - 110,56; до виплати - 5 933,40. Разом до виплати - 5 933,40;
- орендна плата за 2023: нараховано - 7 370,68; ПДФО 18% - 1326,72; військовий збір 1,5% - 110,56; до виплати - 5 933,40. Разом до виплати - 5 933,40.
Разом з тим, ОСОБА_1 не зверталася до С(Ф)Г «Даценко» із заявами про надання їй благодійної допомоги та вона не була обізнана про те, що нібито збільшена орендна плата включає нецільову благодійну допомогу. С(Ф)Г «Даценко» не повідомляло ОСОБА_1 про це.
Крім того, у листі №1/05/2024 від 10.05.2024 орендар С(Ф)Г «Даценко» підтвердив факт того, що розмір орендної плати за договором оренди землі від 07.07.2009 за період з 2009 по 2023 був переглянутий та змінений лише один раз відповідно до додаткової угоди від 10.02.2016, а також те, що С(Ф)Г «Даценко» пропонувало ОСОБА_1 підвищити розмір орендної плати за вказаними договорами лише за умови збільшення строку оренди, однак вона відмовилася.
Оскільки розмір орендної плати в 2022 та 2023 залишився на рівні 2020, ОСОБА_1 зверталася до С(Ф)Г «Даценко» з проханням підвищити розмір орендної плати шляхом укладення додаткової угоди без продовження строку оренди. При цьому, відповідач погодився підвищити розмір орендної плати до 10 000,00 гривень лише тим орендодавцям, які укладуть з фермерським господарством додаткову угоду до договору оренди землі на тривалий термін - 20-25 років.
Така позиція С(Ф)Г «Даценко» неодноразово ставала предметом дискусій та обговорень на загальних зборах власників земельних ділянок (паїв) (т.1 а.с. 34-44).
Свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні повідомила, що у 2005 вона працювала помічником у С(Ф)Г «Даценко», допомагала оформлювати документи, договори, звітність, а також допомагала з питаннями, які стосувалися діяльності фермерського господарства на території Червоноквітівської сільської ради. С(Ф)Г «Даценко» дійсно пропонувало орендодавцям укладати додаткові угоди, але ОСОБА_3 не бажала брати участь в їх оформленні, так як умови були прописані невигідні. 40 людей, які не підписали додаткових угод, зібралися на загальних зборах, на яких люди вимагали виплатити їм орендну плату згідно договору, але їм відмовили. На загальних зборах були присутні ОСОБА_4 та його дружина. ОСОБА_3 зазначила, що ОСОБА_2 » платило орендну плату у розмірі 5 933,40 гривень, а решта 4 000,00 гривень перераховувало як благодійну допомогу. Спочатку благодійна допомога виплачувалася всім. Потім ті, хто підписав додаткові угоди на збільшення строку оренди, їм збільшили орендну плату, а ті, хто не підписав - їм виплачувалася орендна плата на тому самому рівні.
Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні повідомила, що за життя її матір ОСОБА_6 уклала із С(Ф)Г «Даценко» договір оренди землі, а 2016 вона переуклала договір. Після смерті матері залишилися два паї, кожен з яких поділений між шістьма дітьми. До 2022 С(Ф)Г «Даценко» виплачувало орендну плату в повному обсязі, а потім не доплачувало. С(Ф)Г «Даценко» пропонувало переукласти договір оренди землі ще на 10 років уперед (хоча договір дійсний до 2026 року) і тоді орендна плата буде виплачуватися повністю.
Дану обставину підтвердив представник відповідача С(Ф)Г «Даценко» Даценко Є.В., який у судовому засіданні зазначив, що дійсно пропонував людям, у тому числі ОСОБА_1 , збільшити термін договору оренди в обмін на те, що він збільшить розмір орендної плати.
Наведене вказує на грубе порушення відповідачем як орендарем своїх договірних зобов'язань щодо виплати орендної плати.
У пункті 12.3 спірного договору оренди землі сторони погодили, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків передбачених договором.
На підтвердження вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем ОСОБА_1 , надано договір про надання правничої допомоги №04/02/24НА від 22.02.2024, детальний опис робіт та наданих послуг адвокатом Нестеренко Н.М. по договору №04/02/24НА від 22.02.2024, акт наданих послуг від 22.01.2025, дві квитанції (т.1 а.с. 185-188,208-211).
З даних документів вбачається, що позивач понесла витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн, з яких: 8 000,00 грн ОСОБА_1 сплатила 22.02.2024, 7 000,00 грн - 03.09.2024.
Відповідач не скористався своїм правом на подачу письмових пояснень чи заперечень, а також на звернення з клопотанням про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.
Норми права, які застосував суд першої інстанції при вирішенні спору.
Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Згідно ч. 9 ст. 93 ЗК України, відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.
Частиною 4 ст. 124 ЗК України встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі».
Згідно статті 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
У статті 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Частиною 1 статті 15 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду землі», право оренди земельної виникає з моменту державної реєстрації такого права.
Тому строк дії спірного договору оренди землі починається з моменту його державної реєстрації, а не з моменту його укладення.
Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов'язки по договору, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін. Таку правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 18.01.2017 у справі №6-2777цс16, у постанові суду від 27.06.2018 у справі №220/1897/16-ц.
Отже, обов'язок орендаря щодо сплати орендної плати та право орендодавців на її отримання виникає після проведення державної реєстрації договорів оренди землі.
За змістом частин 1, 2 ст. 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.
Відповідно до статті 24 Закону України «Про оренду землі», орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положеннями частин 1, 2 ст. 614 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
За змістом ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі», на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених ст. 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
У пункті «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.
Так, аналіз статей 21, 24, 25, 32 Закону України «Про оренду землі» та пункту «д» частини 1 статті 141 ЗК України дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 28.02.2018 у справі №587/173/15-ц.
При вирішенні питання щодо розірвання договору оренди з підстави, передбаченої пунктом «д» статті 141 ЗК України, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України.
Частиною 2 статті 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є вичерпною підставою для розірвання такого договору.
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06.03.2019 (справа №183/262/17) зроблено висновок, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не в повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Верховний Суд у постанові від 17.04.2019 у справі №761/41709/17 зазначив, що добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов'язальних правовідносин. Добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішніми або об'єктивними, і зазначені принципи в сукупності є оціночними категоріями в цивільному праві.
Укладаючи угоду, сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм, добросовісністю, по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, унеможливити укладення зобов'язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб'єктів зобов'язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов'язання дії щодо належного виконання зобов'язання та непорушення прав інших осіб) і дотримуватись зовнішніх критеріїв, справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у співмірності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. Тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов'язань повинна дотримуватись такої процесуальної поведінки, яка б виключала необ'єктивні (упереджені, несправедливі) дії сторін зобов'язання стосовно одна одної.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.09.2022 у справі №910/16579/20 наголошувала на тому, що добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства та імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.
Частиною третьою статті 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Використання особою належного їй суб'єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди іншим учасникам цивільних правовідносин, задля приховування дійсного наміру сторін при вчиненні правочину є очевидним використанням приватноправового інструментарію всупереч його призначенню та за своєю суттю є «вживанням права на зло». За таких умов недійсність договору як приватноправова категорія є інструментом, який покликаний не допускати, або припиняти порушення цивільних прав та інтересів, або ж їх відновлювати.
Згідно ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частинами 1-3 ст. 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Частиною 3 ст. 141 ЦПК України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
За змістом ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 14.11.2019 у справі №826/15063/18, додатковій постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №201/14495/16-ц.
У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони в разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц суд звернув увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, в положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Предметом даного спору є розірвання договору оренди землі від 07.07.2009, укладеного між ОСОБА_1 та С(Ф)Г «Даценко» в особі голови фермерського господарства Даценка В.П., зареєстрованого у Кобеляцькому районному центрі ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис №041055700998 від 08.11.2010, та додаткової угоди від 10.02.2016 до договору оренди землі від 07.07.2009, зареєстрованого за №041055700998 від 08.11.2010 відносно земельної ділянки, площею 2,46 га, кадастровий номер 5321886600:00:010:0100, що розташована на території Червоноквітівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області (нині Білицької селищної ради Полтавського району Полтавської області), що відповідно до Державного акта на право приватної власності на землю, серія РЗ №641417, виданого на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 11.10.2001 АЕЕ №478940, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №358, та відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №51426818 від 05.01.2016, номер запису про право власності: 12892293 від 31.12.2015, належить ОСОБА_1 .
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент укладання договору, істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Згідно з положеннями статей 21, 22 зазначеної редакції Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України «Про плату за землю»). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.
Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент укладання договору, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України зазначено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Таким чином, законодавство передбачає як необхідну умову для розірвання договору оренди землі - систематичне невиконання умов договору, в тому числі і щодо несплати орендної плати.
Результат аналізу зазначених норм дає підстави для висновку, що положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але повторне порушення вже може свідчити про систематичність.
Отже, відповідно до статті 141 ЗК України та статті 32 Закону України «Про оренду землі» підставою розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати, а не разове порушення умов договору у цій частині.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.03.2019 у справі №183/262/17 (провадження №61-41932сво18).
Сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.01.2025 у справі №541/1156/22, провадження № 61-13267св23, від 19.03.2025 у справі №175/2995/20, провадження №61-13691св23, від 08.10.2025 у справі №441/27/22, провадження №61-16730св24.
Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується учасниками справи, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 2,46 га, кадастровий номер 5321886600:00:010:0100, яка розташована на території Червоноквітівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області (нині Білицької селищної ради Полтавського району Полтавської області) (т.1 а.с. 19-20, 24-25).
07.07.2009 між ОСОБА_1 (орендодавець) та С(Ф)Г «Даценко» в особі голови Даценка В.П. (орендар) було укладено договір оренди землі (т.1 а.с. 21-23).
Пунктом 1 договору передбачено, що орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Червоноквітівської сільської ради.
У пункті 2 договору зазначено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 2,46 га.
Договір укладено на 7 років (пункт 4 договору).
Пунктами 5, 6, 7 договору встановлено, що орендна плата становила 1163,62 гривень. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється без урахування індексів інфляції. Орендна плата вноситься в такі строки в грошовій формі: один раз на рік до 20 числа останнього за звітним роком місяця, натуральна - до 20 числа останнього у звітному році місяця.
10.02.2016 між ОСОБА_1 та С(Ф)Г «Даценко» в особі голови Даценка В.П. укладено додаткову угоду до договору оренди землі №б/н від 07.07.2009 (т.1 а.с. 26-28).
Пунктом 3.1 додаткової угоди визначено, що договір укладено строком до 20.03.2026.
Пунктом 4.1 додаткової угоди передбачено, що орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється за погодженням сторін та становить 4 299,35 грн за один повний рік користування земельною ділянкою.
Орендна плата виплачується орендарем у встановленому п. 4.1 цього договору розмірі за вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та військового збору, обчисленого (нарахованого та утриманого) згідно з вимогами чинного податкового законодавства (пункт 4.3 додаткової угоди).
Умови цього договору про розмір, форми та терміни сплати орендної плати можуть переглядатися лише за згодою сторін не частіше ніж один раз за два роки в разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджується документами; в інших випадках, передбачених законом (пункт 4.5 додаткової угоди).
Договір оренди земельної ділянки, загальною площею 2,46 га, кадастровий номер 5321886600:00:010:0100, яка розташована на території колишньої Червоноквітівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, зареєстрований 08.11.2010 №041055700998, номер запису про інше речове право - 13355116 (т.1 а.с. 58 зворот).
Пунктом 9.1 договору оренди землі встановлено право орендодавця на своєчасне внесення орендної плати. Праву орендодавця кореспондує обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату (пункт 9.4 договору).
27.08.2021 С(Ф)Г «Даценко» сплатило ОСОБА_1 орендну плату у розмірі 5 933,40 грн, призначення платежу «орендна плата за 2021 без ПДВ» (т.1 а.с. 29).
27.08.2021 та 08.11.2021 С(Ф)Г «Даценко» здійснило доплати відповідно в розмірі 2 370,00 грн та 1200,00 грн, призначення платежів «нецільова благодійна допомога (НБД), без ПДВ» (т.1 а.с. 30-31).
У 2021 С(Ф)Г «Даценко» сплачено ОСОБА_1 орендну плату на загальну суму 9 503,00 грн. Тому розмір орендної плати в 2021 був збільшений С(Ф)Г «Даценко» без укладення додаткової угоди.
22.09.2022 С(Ф)Г «Даценко» сплатило ОСОБА_1 орендну плату у розмірі 5 933,40 грн, призначення платежу «орендна плата за 2022, без ПДВ». Доплати не було (т.1 а.с. 32).
05.10.2023 С(Ф)Г «Даценко» сплачено орендну плату у розмірі 5 933,40 грн, призначення платежу «орендна плата за 2023, згідно договору без ПДВ». Доплати не було (т.1 а.с. 33).
У листі №1/05/2024 від 10.05.2024 С(Ф)Г «Даценко» було наведено перелік виплат за термін 2019-2023, а саме: орендна плата за 2019: нараховано - 7 370,68; ПДФО 18% - 1326,72; військовий збір 1,5% - 110,56; до виплати - 5 933,40. Нецільова благодійна допомога: нараховано - 2 370,00; до виплати - 2 370,00. Разом до виплати - 8 303,40; орендна плата за 2020 нараховано - 7 370,68; ПДФО 18% - 1326,72; військовий збір 1,5% - 110,56; до виплати - 5 933,40. Нецільова благодійна допомога: нараховано - 2 400,00; до виплати - 2 400,00. Разом до виплати - 8 333,40; орендна плата за 2021: нараховано - 7 370,68; ПДФО 18% - 1326,72; військовий збір 1,5% - 110,56; до виплати - 5 933,40. Нецільова благодійна допомога: нараховано - 2 370,00; 810,00; 484,47; ПДФО 18% - 87,20; військовий збір - 7,27; до виплати - 2 370,00, 1200,00. Разом до виплати - 9 503,40; орендна плата за 2022: нараховано - 7 370,68; ПДФО 18% - 1326,72; військовий збір 1,5% - 110,56; до виплати - 5 933,40. Разом до виплати - 5 933,40; орендна плата за 2023: нараховано - 7 370,68; ПДФО 18% - 1326,72; військовий збір 1,5% - 110,56; до виплати - 5 933,40. Разом до виплати - 5 933,40 (т.1 а.с. 55-143).
По справі вбачається, що ОСОБА_1 не зверталася до С(Ф)Г «Даценко» із заявами про надання їй благодійної допомоги та вона не була обізнана про те, що нібито збільшена орендна плата включає нецільову благодійну допомогу. С(Ф)Г «Даценко» не повідомляло ОСОБА_1 про це.
У листі №1/05/2024 від 10.05.2024 орендар С(Ф)Г «Даценко» підтвердив факт того, що розмір орендної плати за договором оренди землі від 07.07.2009 за період з 2009 по 2023 був переглянутий та змінений лише один раз відповідно до додаткової угоди від 10.02.2016, а також те, що С(Ф)Г «Даценко» пропонувало ОСОБА_1 підвищити розмір орендної плати за вказаними договорами лише за умови збільшення строку оренди, однак вона відмовилася.
Оскільки розмір орендної плати в 2022 та 2023 залишився на рівні 2020, ОСОБА_1 зверталася до С(Ф)Г «Даценко» з проханням підвищити розмір орендної плати шляхом укладення додаткової угоди без продовження строку оренди. При цьому, відповідач погодився підвищити розмір орендної плати до 10 000,00 грн лише тим орендодавцям, які укладуть з фермерським господарством додаткову угоду до договору оренди землі на тривалий термін - 20-25 років (т.1 а.с. 144).
У пункті 12.3 спірного договору оренди землі сторони погодили, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків передбачених договором.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що порушення відповідачем умов договору оренди землі від 07.07.2009 та додаткової угоди від 10.02.2016 щодо сплати орендної плати є істотним, оскільки значною мірою позбавило позивача того, на що вона розраховувала при укладенні договору, зокрема, отримання гідної та економічно обґрунтованої плати за передачу у користування належної їй землі. Отримана ОСОБА_1 орендна плата за 2022-2023 є явно несправедливою, оскільки занижена у порівнянні з тією, яку вона отримувала в 2019-2021, тому є всі підстави вважати, що С(Ф)Г «Даценко» під час виконання договору оренди землі від 07.07.2009 та додаткової угоди від 10.02.2016 діяло недобросовісно.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на те, що згідно пункту 4,5 додаткової угоди від 10.02.2016 умови, договору про розмір, форми та терміни сплати орендної плати можуть переглядатися лише за згодою сторін не частіше ніж один раз за два роки в разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджується документами; в інших випадках, передбачених законом.
Таким чином, отримавши 27.08.2021 орендну плату у розмірі 5 933,40 грн та доплати 27.08.2021 та 08.11.2021 у розмірі 2 370,00 грн та 1200,00 грн, а всього 9 503 грн, ОСОБА_1 дійсно об'єктивно вважала, що С(Ф)Г «Даценко» переглянуло розмір орендної плати та сплатило її у підвищеному розмірі, що відповідало її очикуванню щодо гідної та економічно обґрунтованої плати за передачу у користування належної їй землі.
При цьому, судом першої інстанції встановлено, що 27.08.2021 та 08.11.2021 С(Ф)Г «Даценко» здійснило доплати відповідно у розмірі 2 370,00 грн та 1200,00 грн, призначення платежів «нецільова благодійна допомога (НБД), без ПДВ» (т.1 а.с. 30-31).
Колегія суддів звертає увагу, що за умовами договору оренди землі від 07.07.2009 та додаткової угоди до нього від 10.02.2016 не передбачена виплата «нецільової благодійної допомоги», на що також звернув увагу суд першої інстанції при ухваленні рішення у справі.
Аналізуючи лист С(Ф)Г «Даценко» №1/05/2024 від 10.05.2024, в якому наведено перелік виплат за термін 2019-2023, а саме: орендна плата за 2019: нараховано - 7 370,68; ПДФО 18% - 1326,72; військовий збір 1,5% - 110,56; до виплати - 5 933,40. Нецільова благодійна допомога: нараховано - 2 370,00; до виплати - 2 370,00. Разом до виплати - 8 303,40; орендна плата за 2020 нараховано - 7 370,68; ПДФО 18% - 1326,72; військовий збір 1,5% - 110,56; до виплати - 5 933,40. Нецільова благодійна допомога: нараховано - 2 400,00; до виплати - 2 400,00. Разом до виплати - 8 333,40; орендна плата за 2021: нараховано - 7 370,68; ПДФО 18% - 1326,72; військовий збір 1,5% - 110,56; до виплати - 5 933,40. Нецільова благодійна допомога: нараховано - 2 370,00; 810,00; 484,47; ПДФО 18% - 87,20; військовий збір - 7,27; до виплати - 2 370,00, 1200,00. Разом до виплати - 9 503,40; орендна плата за 2022: нараховано - 7 370,68; ПДФО 18% - 1326,72; військовий збір 1,5% - 110,56; до виплати - 5 933,40. Разом до виплати - 5 933,40; орендна плата за 2023: нараховано - 7 370,68; ПДФО 18% - 1326,72; військовий збір 1,5% - 110,56; до виплати - 5 933,40. Разом до виплати - 5 933,40 (т.1 а.с. 55-143), колегія суддів також звертає увагу на ту обставину, що у разі здійснення платежів у вигляді «нецільової благодійної допомоги», розмір такої допомоги не оподатковувався у вигляді ПДФО 18% та не утримувався військовий збір у розмірі 5%, що по суті є формою уникнення від сплати обов'язкових податків та зборів, тобто є порушенням вимог податкового законодавства, оскільки фактично виплату орендної плати було завуальовано під видом «нецільової благодійної допомоги», яка не була передбачена умовами укладених договорів між сторонами та з якої не утримувалися обов'язкові податки та збори до бюджету.
Доводи апеляційної скарги про те, що, не маючи жодних доказів проти вимог позивача, замість посилання на факти послався на постанови Верховного Суду, то ці доводи не є підставою для скасування законного і обгрунтованого рішення суду першої інстанції. По справі вбачається, що дійсно відповідачем після роз'яснення судом першої інстанції права на подачу відзиву на позов, не було подано відзив, що є правом відповідача. Згідно ч. 2 ст. 191 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи, що і було зроблено судом першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не враховано той факт, що згідно до п. 4.1. додаткової угоди від 10.02.2016 орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється за погодженням сторін та становить 4 299,35 грн за один повний рік користування земельною ділянкою, обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексів інфляції, що згідно до п. 4.3 додаткової угоди від 10.02.2016 орендна плата виплачується орендарем у встановленому п.4.1 цього договору розмірі за вирахуванням суми податку з доходу фізичних осіб та військового збору, обчисленого (нарахованого та утриманого) згідно з вимогами чинного податкового законодавства, що у відповідності до п. 4.5. додаткової угоди від 10.02.2016, умови цього договору про розмір, форми та термін сплати орендної плати можуть переглядатися лише за згодою сторін не частіше ніж один раз за два роки у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом, то ці доводи не заслуговують на увагу, оскільки судом першої інстанції повно та детально досліджені вказані пункти додаткової угоди від 10.02.2016.
Доводи апеляційної скарги про те, що за весь період користування СФГ «Даценко» земельною ділянкою, площею 2,46 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 5321886600:00:010:0100, підстав для зміни орендної плати, що визначені п. 4.5. додаткової угоди від 10.02.2016, не виникало, то ці доводи спростовуються встановленими судом першої інстанції фактичними обставинами справи.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачеві ОСОБА_1 орендна плата за користування земельною ділянкою, площею 2,46 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 5321886600:00:010:0100 була сплачена у повному обсязі в таких розмірах, за 2019 - 8 333,40 грн, за 2020 - 8 303,40 грн, за 2021 - 9 503,40 грн, за 2022 - 5 933,40 грн, за 2023 - 5 933,40 грн, є фактом визнання відповідачем права позивача на отримання орендної плати у підвищеному (переглянутому розмірі), проте, виплата «нецільової благодійної допомоги», під яку завуальовано збільшення розміру орендної плати, не передбачена умовами основного договору та додаткової угоди до нього.
Доводи апеляційної скарги про те, що залишення розміру орендної плати у 2022 та 2023 на рівні 2020 (тобто без виплати «нецільової благодійної допомоги») не може тлумачитися як систематична несплата орендних платежів та, відповідно, не може бути підставою для розірвання договору оренди, то ці доводи слід тлумачити як уникнення відповідачем відповідальності за невиконання умов договору оренди землі та додаткової угоди до нього.
Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу та не дають підстав для скасування судового рішення, оскільки наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки усім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З підстав вищевказаного, апеляційний суд у складі колегії суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Даценко» - залишити без задоволення.
Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 19 червня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 11 грудня 2025 року.
СУДДІ: О. А. Лобов А. І. Дорош В. М. Триголов
Текст постанови на підставі частини третьої статті 381 ЦПК України оформила суддя А. І. Дорош.