Справа № 554/9019/25 Номер провадження 22-ц/814/4152/25Головуючий у 1-й інстанції Шевська О. І. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.
10 грудня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Лобов О.А.
судді: Дорош А.І., Триголов В.М.
розглянув в порядку письмового провадження без виклику учасників в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» на рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 27 серпня 2025 року (час ухвалення судового рішення та дата виготовлення повного текста судового рішення не зазначені) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд
У червні 2025 року ТОВ «ФК «ЕЙС» звернулось до суду з вказаним позовом, просило стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства заборгованість за кредитним договором у розмірі 25 626 грн, а також судовий збір в сумі 2 422,40 грн і витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.
В обґрунтування позову зазначало, що 09.11.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 381301205, за яким остання отримала 5 000 грн кредитних коштів зі строком користування до 09.12.2028 і сплатою 1,930% за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня надання суми кредиту. Договір підписаний за допомогою одноразового паролю ідентифікатора.
28.11.2018 між TOB «Манівео швидка фінансова допомога» і ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01, а в подальшому - додаткові угоди: №19 від 28.11.2019, №26 від 31.12.2020, №27 від 31.12.2021,№ 31 від 31.12.2022, №32 від 31.12.2023, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 381301205 від 09.11.2023.
31.07.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» і ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №31/0724-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 381301205 від 09.11.2023.
29.05.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» і ТОВ "ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу №29/05/25-Е, відповідно до реєстру прав вимоги до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 25 626 грн, з яких 5 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 20 625 грн - сума заборгованості за відсотками.
ОСОБА_1 не виконала зобов'язання за кредитним договором, укладеним із ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», тому утворилась заборгованість у розмірі 25 626 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Полтави від 27 серпня 2025 року в задоволенні позову ТОВ «ФК «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.
В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «ЕЙС» , посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги повторно наведені доводи і обставини позовної заяви і додатково звертається увага, що суд першої інстанції залишив поза увагою, що договір № 28/1118-01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме з 28.11.2018 по 31.12.2024. З урахуванням визначених строків дії цього договору, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії. Тобто, право вимоги за кредитним № 381301205 від 09.11.2023 перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» 09.01.2024, відповідно до підписаного сторонами реєстру прав вимоги № 162. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчили передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб.
Висновки суду про недоведеність переходу права вимоги у зв'язку з тим, що позивачем не долучено докази, що підтверджують оплату договорів факторингу є безпідставними, оскільки договір та додаткові угоди до нього є чинними, їх не розірвано в односторонньому порядку, перерахування суми клієнту не є предметом доказування, оскільки перехід прав вимоги підтверджується підписаними реєстрами, як передбачається договором факторингу.
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив. Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення у разі порушення судом першої інстанції норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права.
З матеріалів справи вбачається, що 09.11.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 381301205 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, на підставі якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» здійснило перерахування грошових коштів в сумі 5 000 грн (а.с.48 зворот-53, 32).
Відповідно до абзацу 4 кредитного договору сторони погодили, що у всіх взаємовідносинах між позичальником і товариством в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис (а.с.49 зворот -50).
Відповідно до п. 2.1 кредитного договору товариство надає клієнту кредит в розмірі 5 000,00 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту товариства (а.с.49).
Пунктом 3.2. кредитного договору передбачено, що сторони погодили, що встановлений в п.3.1. договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періодів оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена (а.с.49 зворот).
Згідно з п.3.3. кредитного договору для здійснення першої пролонгації дисконтного періоду за цим договором, позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 30 днів дисконтного періоду проценти у розмірі 2 895 грн 00 коп. Про суму нарахованих процентів, що позичальнику необхідно сплатити для оформлення другої і наступних пролонгацій, позичальник інформується через особистий кабінет (а.с.49 зворот).
Згідно з п.6.1 договору позичальнику надається дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може збільшувати суму кредиту (отримати черговий транш) в межах кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, в тому числі при частковому погашенні кредиту. Повернення кредиту в повному обсязі позбавляє права позичальника отримати нові транші, а договір вважається достроково припиненим (а.с.50).
Відповідно до п. 7.1 рекомендована (не обов?язкова) дата дострокового повернення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є дата закінчення Дисконтного періоду кредитування - 09.12.2023, а саме протягом 30 днів від дати отримання першого траншу позичальником.
Відповідно до п.7.2 договору основна сума кредиту має бути повернута позичальником не пізніше ніж протягом 30 (тридцяти) календарних днів після настання однієї з наступних обставин:
7.2.1. закінчення строку дії договору в порядку, передбаченому п. 11.1 Договору;
7.2.2. дострокового припинення дії договору, в порядку передбаченому п.9.1.1.2, або п.9.1.1.7, або п. 9.2.1.5 договору (а.с.50).
Відповідно до п.7.3 договору, кінцева дата повернення (виплати) кредиту - 09.12.2028.(а.с.50)
Відповідно до п.7.4.1. договору протягом дисконтного періоду кредитування позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю проценти не пізніше останнього дня дисконтного періоду кредитування. У разі продовження позичальником дисконтного періоду кредитування чи поновлення дисконтного періоду, позичальник кожен раз сплачує всі нараховані проценти не пізніше нової дати закінчення дисконтного періоду кредитування, вирахуваної відповідно до правил цього договору.
Згідно з п.7.4.2. договору після закінчення дисконтного періоду кредитування позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти щоденно.
Відповідно до п. 8.2 кредитного договору процентні ставки за договором є фіксованими і не підлягають зміні кредитодавцем в односторонньому порядку в сторону погіршення для позичальника. Загальні витрати за договором та загальна вартість кредиту за договором залежить від обраної моделі поведінки позичальника і прораховується в порядку описаному нижче.
Пунктом 8.3.1. передбачено, що за період від дати видачі кредиту до 09.12.2023 проценти нараховуються за процентною ставкою 704,450 % річних, що на день укладення договору становить 1,930 % від суми кредиту за кожен день користування ним.
Пунктом 8.4 договору визначено, що після закінчення дисконтного періоду кредитування проценти нараховуються за процентною ставкою 1087,700 % річних, що на день укладення договору становить 2,980 % в день від суми залишку кредиту, що знаходиться у позичальника за кожен день користування.
28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) і ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) укладено договір факторингу №28/1118/01, строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року (а.с.39-40).
Відповідно п.4.1 вказаного договору, право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги (а.с.39).
28.11.2019 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 19 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31.12.2020 (а.с.41 зворот).
31 грудня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 26 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжило строк договору до 31.12.2021(а.с.41 зворот-43).
Також у даній додатковій угоді договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та №28/1118-01.
31 грудня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2022, при цьому інші умови договору залишилися без змін (а.с.44).
31 грудня 2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2023, при цьому інші умови договору залишилися без змін (а.с.44).
31 грудня 2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2024, при цьому інші умови договору залишилися без змін (а.с.44 зворот).
Як вбачається з довідки директора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», останнім було здійснено відступлення прав вимоги за кредитним договором № 381301205 від 09.11.2023, укладеного з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Таліон Плюс», згідно укладеного договору факторингу № 28/1118/01 від 28.11.2018 (а.с.38 зворот)
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 266 від 09.01.2024 до договору факторингу № 28/1118-01 ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 381301205 від 09.11.2023 на загальну суму 12 514 грн (а.с.31).
31 липня 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» і ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 31/0724-01 строком дії до 31.12.2024 (а.с.28-29).
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 31.07.2024 до договору факторингу від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 25 626 грн (а.с.27).
29.05.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» і ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу № 29/05/25-Е (а.с.24-26).
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги від 29.05.2025 до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право вимоги до відповідачки на загальну суму 25 626 грн (а.с.37).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду доказів переходу прав вимоги за договорами факторингу.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з такого.
Згідно з ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст.514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Тобто належним виконанням зобов'язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, розмірі та у валюті, визначеними Кредитним договором.
На підставі п.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до змісту ст.610, ст.612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Відповідно до п.1.4. договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року «Борг» - означає суми грошових коштів, належні до сплати клієнту боржниками за кредитними договорами, включаючи суми кредиту, процентів за користування кредитом, та будь-які інші суми, що належать до сплати клієнту за кредитними договорами, які нараховані або можуть бути нараховані клієнтом на день набуття цим договором зобов'язальної сили (а.с.38 зворот -40).
Відповідно до п.п.5.3.3 договору факторингу № 28/1118-01від 28 листопада 2018 року фактор ТОВ «Таліон Плюс» має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб. Таким чином, договором передбачено право ТОВ «Таліон Плюс» відступити право вимоги за кредитним договорам (а.с.39).
Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до п.п.1.3. договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому (а.с.38 зворот).
Розділом 2 вищезазначеного договору регламентовано порядок відступлення права вимоги: згідно п.4.1. право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги (а.с.38 зворот - 39).
Надана копія договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від клієнта, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до фактора ТОВ «Таліон Плюс» (а.с.38 зворот- 40).
Копія договору факторингу № 31/0724-011 від 31.07.2024 містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (а.с.28-29).
Аналогічним чином право вимоги за кредитним договором відступлено ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» (а.с.24 зворот-26).
Апеляційний суд визнає, що копії договорів факторингу та реєстрів права вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.
Апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що висновок місцевого суду про відсутність належних доказів на підтвердження оплати за договорами факторингу є необгрунтованим, оскільки:
Відповідно до п.4.1 договорів факторингу № 28/1118-01від 28 листопада 2018 і № 31/0724-011 від 31.07.2024 право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку, а відповідно до п.1.2 договору факторингу № 29/05/25-Е від 29.05.2025 перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому передачі реєстру боржників згідно з додатком №2 після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому - передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору.
Вказане свідчить про перехід права вимоги від клієнта до фактора після підписання акту прийому передачі реєстру боржників, а не після внесення коштів за право відступлення вимоги.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 29/05/25-Е від 29.05.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» передав ТОВ «ФК «ЕЙС», а останній прийняв реєстр боржників в кількості 7277, після чого, з урахуванням пункту 1.2 договору факторингу № 29/05/25-Е від 29.05.2025, від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників (а.с.47).
Отже, суд першої інстанції не встановив фактичних обставин справи, від яких залежить правильне вирішення спору, не перевірив доводів позивача і дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги з підстав недоведеності існування права вимоги у позивача за кредитним договором у зв'язку з відсутністю квитанцій про оплату за договорами факторингу.
Оскільки, в матеріалах справи міститься копія кредитного договору, який підписано відповідачкою одноразовим ідентифікатором, тобто погоджено умови отримання кредитних коштів та відповідальність за порушення погоджених умов, а також підтверджено отримання відповідачкою кредитних коштів, відступлення у встановленому законом порядку права вимоги за кредитним договором на користь позивача, апеляційний суд приходить до висновку про наявність у нового кредитора (позивача) права вимоги за кредитним договором № 381301205 від 09.11.2023.
Разом з тим, 10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування», який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні.
Відповідно до пунктів 10, 11 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» споживче кредитування - правовідносини щодо надання, обслуговування та повернення споживчого кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23 (провадження №61-17096св23) дійшов висновку, що споживчим є будь-який кредит, наданий споживачу для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Пунктом 7.3 кредитного договору передбачено, що кінцева дата повернення кредиту - 09.12.2028 (а.с.50)
Тобто на час звернення до суду з позовом строк дії договору не закінчився і позивач прохає стягнути повністю тіло отриманих коштів за кредитним договором.
Відповідно п.9.1.1.7 кредитного договору визначено, що у разі затримання позичальником сплати процентів за користуванння кредитом щонайменше на один місяць кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого не настав, в повному обсязі, шляхом повідомлення позичальника про дострокове припинення договору. При цьому договір вважається розірваним з моменту відправлення відповідного повідомлення, в тому числі на електронну пошту позичальника (а.с.51)
Праву кредитора на дострокове стягнення в судовому порядку заборгованості за кредитним договором, має передувати реалізація ним права вимоги дострокового виконання основного зобов'язання, відповідно до вимог ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування».
Положеннями ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.
Кредитодавець зобов'язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.
Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких ненастав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла -60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.
Доказів направлення відповідачу та одержання ним вимоги ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» чи ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» про дострокове повернення кредитних коштів матеріали справи не містять.
Колегія суддів зауважує, що звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений Закону України «Про споживче кредитування» порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги абз. 3 ч. 4 ст. 16 цього Закону, не дотримавши передбачений кредитним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов'язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором (позиція Великої Палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 26.05.2020 року у справі № 638/13683/15-ц).
З урахуванням викладено, рішення суду підлягає зміні в частині мотивів відмови у позові, а саме з підстав ненастання у позичальника обов'язку дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.
Керуючись ст.367, п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 27 серпня 2025 року змінити в частині мотивів відмови у позові.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України.
Повний текст постанови виготовлено 10 грудня 2025 року.
Головуючий суддя О.А.Лобов
Судді А.І.Дорош
В.М.Триголов