Справа № 545/1126/24 Номер провадження 22-ц/814/3700/25Головуючий у 1-й інстанції Потетій А. Г. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.
02 грудня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду
цивільних справ:
головуючого Пікуля В.П.,
суддів Одринської Т.В., Триголова В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 21 травня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором-
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (далі - ТОВ «Юніт Капітал») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 23 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») та відповідачем укладено кредитний договір № 785227869.
Кредитний договір № 785227869 від 23 вересня 2021 року був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до умов кредитного договору первісний кредитор надав відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти в сумі 14750 грн строком на 140 днів зі сплатою 0,69 процентів від суми кредиту за кожний день користування кредитом, починаючи з першого дня надання суми кредиту позичальнику та до закінчення строку, на який видавався кредит. Первісний кредитор свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі.
28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» (далі - ТОВ «Таліон плюс») уклали договір факторингу № 28/1118-01 строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року, який неодноразово продовжувався додатковими угодами до 31 грудня 2022 року.
Згідно Витягу з реєстру прав вимоги № 166 від 28 грудня 2021 року до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, з урахуванням додаткових угод до нього, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 29560,50 грн.
05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (далі - ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс») укладено договір факторингу № 05/0820-01, строк дії якого закінчується 04 серпня 2021 року. В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод: №2 від 03 серпня 2021 року та №3 від 30 грудня 2022 року якими продовжено строк дії договору факторингу до 30 грудня 2024 року включно.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 10 від 31 липня 2023 року, до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 29560,50 грн.
06 жовтня 2023 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали договір факторингу № 02/06102023, відповідно до умов якого позивачу було відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.
В ході передачі прав вимоги за факторинговими договорами, право вимоги за кредитним договором № 785227869 від 23 вересня 2021 року перейшло до позивача, що свідчить про факт отримання права грошової вимоги до відповідача в розмірі 29560,50 грн, з яких 13707,60 грн - сума заборгованості по кредиту, 15852,90 грн - сума заборгованості за відсотками. На підставі вищевикладеного, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 29560,50 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 гривень, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 гривень.
Короткий зміст рішень суду першої інстанції
Заочним рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 21 травня 2024 року позовні вимоги ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором №785227869 від 23 вересня 2021 року у розмірі 29560,50 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» судовий збір у розмірі 2422,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 гривень, а всього: 7422,40 грн.
Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 03 липня 2025 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 21 травня 2024 року по справі за позовом ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
З заочним рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 21 травня 2024 року не погодилася відповідач та оскаржила його в апеляційному порядку подавши до суду апеляційну скаргу, в якій прохає суд скасувати оскаржуване рішення місцевого суду та ухвалити нове, яким відмовити ТОВ «Юніт Капітал» в задоволенні позовних вимог повному обсязі.
Позиція учасників справи
Узагальнені доводи, наведені в апеляційній скарзі
Апеляційна скарга мотивована тим, що позовні вимоги не підтверджені належними та допустимими доказами, а рішення ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права.
В доводах апеляційної скарги відповідач зазначає, що позивачем на доведено факту укладання кредитного договору; не доведено наявність заборгованості у позивача перед відповідачем; не надано належних доказів на підтвердження перерахування відповідачу кредитних коштів; та не доведено факту відступлення права вимоги від первісного кредитора до ТОВ «Юніт Капітал».
Щодо відзиву на апеляційну скаргу
У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Юніт Капітал» - Хлопкова М.С. просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення першої інстанції залишити без змін.
Зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з'ясовано їх правову природу та, як наслідок, ухвалено обґрунтоване та законне рішення, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду, є безпідставними та необґрунтованими.
Вказано, що саме з ініціативи позичальника первісний кредитор направив оферту у вигляді кредитного договору та правил надання грошових коштів у позику, підписавши даний договір одноразовим персональним ідентифікатором, позичальник погодився з офертою, наданою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Звертає увагу на те, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» є небанківською фінансовою установою, та не надає фінансових платіжних послуг. Отже, не має повноважень щодо надання документів, що посвідчують переказ коштів (банківських платіжних доручень). Товариство в межах виконання умов укладеного договору ініціює платіжні операції шляхом подання відповідної платіжної інструкції надавачу фінансових платіжних послуг із зазначенням необхідних реквізитів, які клієнт вказав в заявці на отримання кредитних коштів для їх подальшого зарахування на рахунок отримувача надавачем фінансових платіжних послуг отримувача.
Щодо відступлення права вимоги за кредитним договором, у відзиві вказано, що позивачем доведено належними доказами, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило дійсне право вимоги, яке перейшло до ТОВ «Таліон Плюс», яке в подальшому перейшло до позивача.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.
Щодо розгляду справи без виклику сторін
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи, що ціна позову становить 29560,50 грн та беручи до уваги положення частини тринадцятої статті 7, статтю 369 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без виклику сторін в порядку письмового провадження.
Встановлені обставини справи
З матеріалів справи вбачається, що 23 вересня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладено кредитний договір № 785227869.
Кредитний договір № 785227869 від 23 вересня 2021 року був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, одноразовий персональний ідентифікатор № МNV6Y7W9 було направлено позичальнику 23 вересня 2021 року на номер мобільного телефону вказаний ним в заявці на отримання грошових коштів - НОМЕР_1 , одноразовий персональний ідентифікатор № MNV6Y7W9 було введено позичальником у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства 23 вересня 2021 року о 08:22:45 год, після чого відповідач натиснув кнопку «Відправити/Підписати», що є підписанням договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором, відразу після вчинених дій, Товариством було перераховано грошові кошти в сумі 14750 грн на банківську карту № НОМЕР_2 .
Відповідно до умов кредитного договору, первісний кредитор надав відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти в сумі 14750 грн строком на 140 днів зі сплатою 0,69 процентів від суми кредиту за кожний день користування кредитом, починаючи з першого дня надання суми кредиту Позичальнику та до закінчення строку на який видавався кредит.
Первісний кредитор свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме - надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором, що підтверджується платіжним дорученням № b297c067-115e4e74-ac6b-db1042be04be від 23 вересня 2021 року.
28 листопада 2018 року між первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 785227869 від 23 вересня 2021 року, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги № 166 від 28 грудня 2021 року.
05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 785227869 від 23 вересня 2021 року, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги № 10 від 31 липня 2023 року.
06 жовтня 2023 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали договір факторингу № 02/06102023 відповідно до умов якого ТОВ «Юніт Капітал» було відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 785227869 від 23 вересня 2021 року. Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру Боржників за договором факторингу № 02/06102023 від 06 жовтня 2023 року від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 29560,50 грн, з яких 13707,60 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 15852,90 грн - сума заборгованості за відсотками.
Позиція апеляційного суду
Щодо виникнення договірних відносин
Згідно зі статтею 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною першою статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Так, пунктами 5, 6, 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електрону комерцію»).
Правилами статті 12 Закону України «Про електрону комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.
Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 року в справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10 червня 2021 року в справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), які, відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.
У пункті 6 договору від 23 вересня 2021 року № 785227869 (реквізити сторін) зазначено, що договір підписано ОСОБА_1 з використанням електронного підпису з одноразовим ідентифікатором (а.с. 17 зворот).
Вказані анкетні дані щодо відповідача-позичальника відповідають дійсності, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.
Отже, вказаний кредитний договір підписаний електронним підписом, використання якого неможливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, а також без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.
У свою чергу, доказів того, що персональні дані відповідача були використані Товариством для укладення кредитних договорів від його імені відповідачем суду не надані.
Враховуючи умови надання кредитних коштів, колегія суддів зазначає, що саме відповідач має доступ до свого рахунку, зазначеного в договорах, і він мав можливість представити суду виписку з свого рахунку на підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладеного договору у відповідну дату.
Натомість, позивач надав суду платіжне доручення про перерахування коштів у сумі 14750 грн на платіжну картку 5168-87ХХ-ХХХХ-8486, в якій деякі символи (цифри), які є складовими номеру картки, замінені на знак "Х" з метою дотримання банківської таємниці, (а.с. 41). Відповідач не спростувала, що картка з такими символами їй не належить, а виписку зі свого рахунку, як уже зазначалося, не надала.
З урахуванням викладеного є доведеними обставини щодо укладення 23 вересня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем в електронній формі договору кредитної лінії № 785227869, за умовами якого відповідач отримав 14750 грн кредитних коштів.
Надані позивачем виписка з особового рахунку за кредитним договором № 785227869 від 23 вересня 2021 року (а.с. 41 зворот) та розрахунки заборгованості (а.с. 38-39) є належними доказами, які підтверджують розмір заборгованості за кредитним договором, оскільки містять детальний розпис нарахованої заборгованості за кредитним договором, кількість днів, за які нарахована заборгованість, залишок заборгованості за наданим кредитом, дати нарахування складових загальної заборгованості за кредитом.
Відповідач не надав суду доказів, які б спростовували визначений розмір заборгованості за кредитом.
Щодо переходу права вимоги до позивача
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою.
Згідно положень статей 1077, 1078 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилами статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
В обґрунтування заявлених вимог на підтвердження переходу до нього права вимоги за договором кредитної лінії від 23 вересня 2021 року № 785227869 позивач надав суду: договір факторингу № 28/1118-1 від 28 листопада 2018 року, укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ТОВ «Таліон плюс» та додаткові угоди до нього № 19 від 28 листопада 2018 року, № 26 від 31 грудня 2020 року, № 27 від 31 грудня 2021 року, № 31 від 31 грудня 2022 року, № 32 від 31 грудня 2023 року; витяг з реєстру права вимоги № 170 від 25 січня 2022 року; договір факторингу від 5 серпня 2020 року № 05/0820-01, укладений між ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та ТОВ «Таліон плюс» і додаткові угоди до нього № 2 від 3 серпня 2021 року та № 3 від 30 грудня 2022 року; витяг з реєстру прав вимоги № 9 від 30 травня 2023 року; договір факторингу від 20 серпня 2024 року № 200824, укладений між ТОВ «Юніт Капітал» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс»; реєстр боржників до договору факторингу № 200824 від 20 серпня 2024 року; акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 200824 від 20 серпня 2024 року.
У пункті 1.3. договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» визначено, що право вимоги - означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі, права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Пунктом 4.1. договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року передбачено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписання реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.
Аналогічні умови зазначено і в договорах факторингу, укладених між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс».
Тобто, за умовами договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 785227869 від 23 вересня 2021 року, оскільки підписання реєстру права вимоги № 170 відбулося 25 січня 2022 року, тобто після укладення кредитного договору.
5 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ "ФК «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним, що підтверджується реєстром прав вимоги № 9 від 30 травня 2023 року.
Установлено, що в подальшому, право вимоги до відповідача за кредитним договором № 785227869 від 23 вересня 2021 року перейшло до позивача ТОВ «Юніт Капітал», що підтверджується договором факторингу № 200824, а саме на суму 29560,50 грн, згідно реєстру боржників та акту прийому-передачі реєстру боржників.
Сукупний аналіз наведених обставин та положень закону вказує на те, що укладання договорів факторингу до виникнення кредитних правовідносин з відповідачем не свідчить про недійсність передачі прав вимоги за таким договором новому кредитору, оскільки станом на момент укладення кредитного договору договори факторингу були чинними, якими передбачено обставини внесення змін до договорів, шляхом укладення додаткових угод на підставі спільної згоди, що не позбавляло можливості здійснити передачу прав вимоги у період дії договору факторингу.
Враховуючи вище наведенні положення статей 1077, 1078 ЦК України та умови договорів факторингу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що надані позивачем копії договорів та витяги з реєстру боржників, які містять усі необхідні реквізити, зокрема підписи та печатки сторін, в повному обсязі підтверджують факт переходу до позивача права вимоги до відповідача за укладеним нею з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредитним договором № 785227869 від 23 вересня 2021 року.
Крім того, оскільки предметом судового розгляду є спір про стягнення із відповідача на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованості за кредитним договором, а договори факторингу відповідачем не оспорювалися, у даному випадку, слід виходити з презумпції правомірності правочину, а також презумпції обов'язковості виконання договору, що узгоджується з приписами статті 204 ЦК України.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає безпідставними доводи скаржника, що до позивача не перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 785227869 від 23 вересня 2021 року.
Так, в договорах факторингу чітко визначено, що моментом набуття права вимоги є підписання реєстру прав вимоги акту прийому-передачі реєстру.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції, встановивши, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», правонаступником якого є позивач ТОВ «Юніт Капітал», належним чином виконало свої зобов'язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредит в обумовленій сумі, тоді як відповідач неналежно виконувала свої зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим у неї виникла заборгованість у сумі 29560,50 грн, що підтверджується належними та допустимими доказами, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як передбачено пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, який повно, об'єктивно та безпосередньо дослідив надані сторонами докази, із дотриманням норм процесуального права, правильно застосував норми матеріального права і ухвалив законне та обґрунтоване рішення.
Отже, апеляційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення, а заочне рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 21 травня 2024 року у справі за позовом ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - без змін, як законне обґрунтоване та вмотивоване.
Щодо судових витрат в частині судового збору
За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Зважаючи на те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових в тому числі: витрат в частині судового збору за подачу позовної заяви та в частині судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 141, 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Заочне рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 21 травня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 02 грудня 2025 року.
Головуючий В.П. Пікуль
Судді Т.В. Одринська
В.М. Триголов