Житомирський апеляційний суд
Справа №275/454/25 Головуючий у 1-й інст. Миколайчук П. В.
Категорія 41 Доповідач Борисюк Р. М.
11 грудня 2025 року
Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Борисюка Р.М.,
суддів Павицької Т.М., Шевчук А.М.,
розглянувши у письмовому провадженні у місті Житомирі цивільну справу № 275/454/25 за позовом представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» на рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 03 липня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Миколайчука П.В. у селищі Брусилів,
У травні 2025року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (далі ТОВ «Укр Кредит Фінанс», Товариство, позивач) звернувся з даним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на їх користь заборгованість за кредитним договором № 1327-5252 від 07 січня 2024 року у розмірі 62 000,00 грн, із яких: прострочена заборгованість за кредитом - 13 300,00 грн; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 48 700,00 грн та судові витрати у розмірі 2 422,40 грн.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що 07 січня 2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (navse.in.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1327-5252.
Зазначений кредитний договір, як вбачається із його змісту, разом із Правилами надання споживчих кредитів складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким Позичальник був попередньо ознайомлений, у відповідності до норм частини 1 статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Відповідно до статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, - в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
На виконання вимог кредитного договору, позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор С6411, для підписання кредитного договору №1327-5252 від 07 січня 2024 року, підтвердження ознайомлення з Правилами та іншими супутніми документами.
Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов'язання надати відповідачці кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту - 13 300,00 грн.; строк кредитування - 300 календарних днів; базовий період - 14 днів; комісія за видачу кредиту - 15,00% від суми кредиту; знижена % ставка - 1,20 % в день; стандартна % ставка - 1,50 % в день.
Умовами Кредитного договору, укладеного між позивачем та відповідачкою передбачено, що тип процентної ставки за користуванням кредитом - фіксована та процентна ставка за користуванням кредитом не змінюється протягом усього строку користування кредитом.
Позивач здійснює лише нарахування по процентам за користування кредитом в строк договору, що погоджений між сторонами та не здійснюється будь-яких нарахувань (штраф, пеня) за порушення умов договору. Проценти за користування кредитом, правове регулювання яких передбачене відповідно статей 1048,1056 ЦК України, що нараховуються протягом строку договору не є неустойкою (пенею) у разі невиконання (порушення, прострочення) зобов'язань боржником за договором.
Зазначав, що кредитодавець виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши відповідачці кредит відповідно до умов укладення Кредитного договору.
Згідно із розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 08.06.2017 № 2401 «Про видачу ТОВ «Укр Кредит Фінанс» ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів)» Товариству з обмеженою відповідальність «Укр Кредит Фінанс» було видано ліцензію на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме на надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.
08 березня 2024 року Національним банком України внесено запис до Державного реєстру фінансових установ про переоформлення ліцензії ТОВ «Укр кредит фінанс» на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту на ліцензію на діяльність фінансової компанії з правом надання послуги - надання коштів та банківських металів у кредит, (розміщено в загальному доступі на сайті https://creditkasa.com.ua/dozvilni-dokumenty).
Отже, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» не є банківською установою в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність». Таким чином, позивач не відкриває рахунки, а здійснює послуги з переказу коштів без відкриття рахунку.
Позивачем через партнера АТ КБ «ПриватБанк», з котрим укладено договір №4010 про надання послуг в системі LiqPay від 02 грудня 2019 року, було видано відповідачці кредитні кошти на картковий рахунок вказаний ОСОБА_1 в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою АТ КБ «ПриватБанк» про перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів LiqPay на підставі договору №4010 від 02 грудня 2019 року на карту отримувача (відповідачки), чим виконало свої зобов'язання за Договором своєчасно та в повному обсязі.
Відповідачка всупереч умовам Кредитного договору, статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» та статей 525, 526, 530, 536, 610, 612 ЦК України, порушила вищезазначені умови Кредитного договору і в кінцевому підсумку не повернула в повному обсязі кредит Кредитодавцю, а також не виконала в повному обсязі всі інші свої грошові зобов'язання перед Кредитодавцем за Кредитним договором.
Станом на 04 квітня 2025 року загальний розмір заборгованості відповідачки за кредитним договором становить 69 607,60 грн, яка складається із: 13 300,00 грн - прострочена заборгованість за кредитом; 56 178,62 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами; 128,98 грн - прострочена заборгованість по комісії за видачу кредиту.
Проте, кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг, а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими комісією та процентами у сумі 7 607,60 грн за умови погашення позичальником решти за кредитним договором в розмірі 62 000,00 грн.
Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 03 липня 2025 року позов задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 1327-5252 від 07 січня 2024 року в розмірі 44 803,10 грн, з яких: 13 300,00 грн - прострочена заборгованість за кредитом, 34 008,10 грн - прострочена заборгованість за процентами, 128,98 грн - прострочена заборгованість за комісією за надання кредиту. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено та вирішено питання судових витрат.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник ТОВ «Укр Кредит Фінанс» подав апеляційну скаргу, де просить його скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвалене рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права, а висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні не відповідають обставинам справи.
Представник позивача вказує, що частково відмовляючи в задоволенні стягнення процентів за кредитним договором місцевий суд зазначав, що умови договору про відкриття кредитної лінії № 1327-5252 від 07 січня 2024 року, є нікчемними в силу положень частини 5 статті 8 та частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», а тому відсотки за період з 21 серпня 2024 року по 01 листопада 2024 року було перераховано судом першої інстанції за ставкою 1% в день.
Представник зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, враховуючи наступне.
Базовий період - строк протягом якого боржник (позичальник) бажає сплачувати саме проценти за користування кредитом (в даному випадку - 14 днів), який він сам обирає при заповненні заявки на отримання грошових коштів. А строк кредитування - строк на який видаються грошові кошти, якими він може користуватися (в даному випадку - 300 днів до 01 листопада 2024 року).
Згідно наданого разом з позовною заявою розрахунку заборгованості за договором № 1327-5252 від 07 січня 2024 року, станом на 04 квітня 2025 року, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» здійснювало лише нарахування по процентам за користування кредитом (згідно п. 4.6 та 10.2 кредитного договору) в строк договору (згідно п. 4.9 Договору), що погоджений між сторонами.
Також звертає увагу, що позивач не нараховував відповідачу жодних процентів за несвоєчасне повернення отриманого кредиту в силу положень статті 625 ЦК України, пеню, штраф або інших платежів за неналежне виконання умов кредитного договору, а нарахована комісія передбачена як плата за видачу кредиту та є одноразовою.
Крім того, звертає увагу суду, що Законом України «Про захист прав споживачів» передбачено право споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладеного кредитного договору протягом 14 днів з моменту укладення договору.
Вказує, що ОСОБА_1 правом споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладення кредитного договору протягом чотирнадцяти днів не скористалася та продовжувала користуватись кредитом на погоджених між сторонами умовах.
Умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому статтею 627 ЦК України. Вказує, що позивач має законне право на нарахування процентів (згідно п. 4.6. та 10.2. кредитного договору) протягом строку договору, що визначені в п. 4.9. кредитного договору.
Водночас, звертає увагу на той факт, що відповідачка в загальній кількості три рази оформлювала кредитні відносини з позивачем, попередні кредитні договори були погашені, що додатково доводить обізнаність відповідачки з процедурою оформлення та виконання кредитного договору.
Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», був прийнятий 22 листопада 2023 року та набрав чинності 24 грудня 2023 року. Разом з тим, відповідно до положень Закону України «Про споживче кредитування» за договорами про споживчий кредит, які укладалися після набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», денна процентна ставка повинна розраховуватись на дату укладення договору про споживчий кредит з урахуванням законодавчих обмежень, встановлених на дату укладання такого договору.
Зважаючи на положення пункту 17 Розділ 4 Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» станом на момент укладення договору (07 січня 2024 року) денна процента ставка не могла перевищувати 2,50 %. Договір було укладено саме в цей перехідний період (з 24.12.2023 по 22.04.24 включно).
При цьому, денна процента ставка залишається незмінною протягом усього строку кредитування за договором про споживчий кредит за умови, що до нього не вносились зміни щодо складових показників, які застосовуються для обчислення денної процентної ставки (строку кредитування, загальних витрат за споживчими кредитом та загального розміру кредиту).
Вказує, що оскільки договір було укладено 07 січня 2024 року, тобто у період (з 24 грудня 2023 року по 22 квітня 2025 року) коли денна процентна ставка не могла перевищувати 2,50%, тож кредитодавцем було правильно встановлено денну проценту ставку згідно чинного законодавства у розмірі 1,4% процентів, що не перевищує законодавчих обмежень, згідно з якими максимальний розмір денної процентної ставки не міг перевищувати 2,50% в період (з 24.12.2023 по 22.04.2024 року).
Суд першої інстанції помилково застосував денну проценту ставку у розмірі 1% за період з 21 серпня 2024 року по 01 листопада 2024 року, та як наслідок позбавив позивача законного права на отримання процентів за користування кредитними коштами відповідно до умов укладеного договору.
Крім того звертає увагу, що після закінчення строку кредитування, а саме з 02 листопада 2024 року нарахування процентів за користування кредитом було зупинено, що також відображено в розрахунку заборгованості. Тобто позивачем нараховувались проценти у відповідності до умов Договору, та у строк визначений Договором.
Вважає, що Товариство законно нараховувало проценти за користування кредитом (згідно п. 4.6 та 10.2 кредитного договору) протягом строку договору, що визначенні в п. 4.9 цього договору.
Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 07 серпня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та справу призначено до розгляду.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Згідно частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України ( частина 1 статті 368 ЦПК України).
Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною 5 статті 268, статті 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав відповідачу строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, наявні правові підстави для розгляду справи у порядку письмового провадження без участі сторін.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до статті 263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що договір про відкриття кредитної лінії №1327-5252 укладений 07 січня 2024 року, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому умова договору щодо встановлення денної процентної ставки на рівні 1,2 так і на рівні 1,5%,є нікчемною в силу положень частина 5 статті 8 та частину 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Колегія суддів вважає висновки місцевого суду такими, що не відповідають вимогам закону та обставинам справи з огляду на таке.
Статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із статтею 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 07 січня 2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 з використанням веб-сайту, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, був укладений договір про відкриття кредитної лінії №1327-5252.
Відповідно до умов кредитного договору, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту 13 300 грн.; тип процентної ставки фіксований; базовий період (за п.1.1 договору - проміжки часу впродовж строку дії договору, в останні дні яких у позичальника настає обов'язок сплати відсотків, комісії за видачу кредиту; кількість днів у базовому періоді вказана у розділі 4 договору) становить 14 днів, строк кредитування 300 днів до 01.11.2024 (п.4.9 договору), процентна ставка (п. 4.6 договору) - 1,5 % в день (знижена ставка 1,2% в день, згідно п.10.2 договору, застосовується як заохочення позичальника до сумлінного виконання умов договору і може бути застосована впродовж усіх базових періодів), реальна річна процентна ставка 27 138,50%; орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору за весь строк кредитування складає 68 681,08 грн. та включає в себе суму кредиту, комісію та проценти за користуванням кредитом (а.с.12-19).
Кредитний договір укладений в електронному вигляді, який відповідачка підписала електронним цифровим підписом з одноразовим ідентифікатором С6411.
За змістом договору, невід'ємними його частинами є Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) (а.с.20-27), таблиця обчислення загальної вартості кредиту (а.с.30-32), підписані електронним цифровим підписом з одноразовим ідентифікатором С6411, та паспорт споживчого кредиту, підписаний електронним цифровим підписом з одноразовим ідентифікатором НОМЕР_1 (а.с. 27 зворот, а.с. 29).
Згідно із копії довідки про перерахування суми кредиту № 1327-5252 від 07 січня 2024 року ОСОБА_1 перераховано за допомогою системи LiqPai, платіж: 2412278203, дата: 07 січня 2024 року, № платіжної карти НОМЕР_2 , сума: 13 300,00 грн (а.с. 36).
Відповідно до листа АТ КБ «Приватбанк» від 14 квітня 2025 року вбачається, що перераховано 13 300,00 грн від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів LiqPay на підставі договору № 2580 від 15 березня 2017 року на карту отримувача НОМЕР_2 (а.с. 33-35).
Розрахунком заборгованості від 04 квітня 2025 року підтверджується нарахування відсотків за зниженою ставкою 1,2% в день на залишок основного боргу в першому базовому періоді (з 07 січня 2024 року по у зв'язку з по 20 січня 2024 року); нарахування 21 січня 2024 року та 22 січня 2024 року процентів за ставкою 1,5% в день у зв'язку з простроченням оплати обов'язкового платежу в першому базовому періоді; оплата відповідачкою 22 січня 2024 року - 4500 грн та нарахування з 23 січня 2024 року до закінчення другого базового періоду до 03 лютого 2024 року процентів за зниженою ставкою 1,2% в день; з 04 лютого 2024 року по 01 листопада 2024 року погашення заборгованості відсутнє проценти нараховано за ставкою 1,5% в день. Проценти нараховано в межах строку кредитування за 300 днів. Заборгованість відповідачки перед позивачем, з урахуванням одноразової часткової оплати, склала 69 607,60 грн, з яких 13 300,00 грн основний борг, 56 178,62 грн залишок відсотків, 128,98 грн. залишок комісій (а.с.37-39).
Правилами акції під умовною назвою «Обмеження нарахування відсотків при примусовому стягненні заборгованості» для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс» передбачено списання прощення частини заборгованості учасника акції, розмір прощеної заборгованості визначається товариством на власний розсуд (а.с. 40-42).
Рішення суду першої інстанції оскаржується в частині відмови у повному стягненні заборгованості за нарахованими процентами та в частині стягнення судового збору, в іншій частині рішення суду судом апеляційної інстанції не переглядається.
Згідно положень частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За правилами частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Як передбачено статтею 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно положень статей 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлені строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно статті 629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку, електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Згідно частини 1 статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту) вказується особа, яка створила замовлення.
Вказані правові висновки щодо укладення договору в електронній формі викладені у постанові Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19.
Встановивши, що договір про відкриття кредитної лінії № 1327-5252 від 07 січня 2024 року укладено сторонами в електронному вигляді, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», і відповідачкою розмір спірної заборгованості за вказаним договором не спростовано, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту у розмірі 13 000,00 грн.
Стаття 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін, проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до частини 2 статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
22 листопада 2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року, та яким внесено зміни до частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування».
Згідно пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
У той же час, пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Так згідно п. 4.9 договору строк кредитування становить 300 днів, зі стандартною відсотковою ставкою 1,50 % за кожен день користування кредитом.
Відповідно до п.п. 4.4, 10.1 та 10.2 договору, передбачений базовий період договору, який складає 14 днів з пільговою процентною ставкою 1,20 % за кожен день користування кредитом. Пільгова відсоткова ставка діє за умови сплати процентів за користування кредитом, не пізніше останнього дня базового періоду.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» денна процентна ставка це загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.
Відповідно до частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 % (з визначенням розтермінування величини ставки протягом перехідного періоду після набрання законної сили цими положеннями).
Отже, максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5 %; (з 24.12.2023 до 22.04.2024 включно) - протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23.04.2024 включно до 20.08.2024 включно) - з 21.08.2024 року включно та надалі 1%.
В апеляційній скарзі скаржником визначена денна процентна ставка за формулою, встановленою частиною 4 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», де: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t * 100%, де ДПС денна процентна ставка; ЗВСК загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК загальний розмір кредиту; t строк кредитування у днях.
При цьому, відповідно до п. 4.11 кредитного договору, орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення цього кредиту складає 68 681,08 грн та включає в себе: суму кредиту, комісію за видачу кредиту та проценти за користування кредитом.
Враховуючи, що ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом дорівнюють різниці орієнтовної загальної вартості кредиту та загального розміру кредиту, тобто 68 681,08 грн - 13 300,00 грн = 55 381,08 грн.
Отже, як вірно зауважує представник позивача, у даному випадку денна процентна ставка становить 1,4 процентів з розрахунку: (55 381,08/13 300,00)/300 днів х 100%.
Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за кредитом (які згідно частини 4 статті 8 ЗУ «Про споживче кредитування» при розрахунку денної процентної ставки складають значення показника формули ЗВСК) включаються: - проценти по кредиту; - комісії; - інші витрати споживача.
Таким чином, враховуючи, що договір було укладено 07 січня 2024 року, тобто у період (з 24.12.2023 по 22.04.2025 роки) коли денна процентна ставка не могла перевищувати 2,50%, тож кредитодавцем було правильно встановлено денну процентну ставку згідно чинного законодавства у розмірі 1,4% процентів, що не перевищує законодавчих обмежень, згідно з якими максимальний розмір денної процентної ставки не міг перевищувати 2,50% в період (з 24.12.2023 по 22.04.2024 року).
Суд першої інстанції не врахував дані обставини та помилково застосував до щоденно нарахованої заборгованості денну процентну ставку у розмірі 1% за період з 21 серпня 2024 року по 01 листопада 2024 року.
Колегія суддів звертає увагу на те, що сторони погодили між собою, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною ставкою: стандартна процентна ставка становить 1,50 % за кожен день користування кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього договору, за виключенням строку використання права користування кредитом за зниженою ставкою); знижена процентна ставка становить 1,20 % за кожен день користування кредитом.
З 07 січня 2024 року по 20 січня 2024 року включно нараховувалася заборгованість за відсотками за зниженою ставкою 1,20% в день. Сума заборгованості за відсотками за цей період становить 2 234,40 грн (13 300,00 *1,20%/100*14 днів (пільговий період)).
З 21 січня 2024 року по 22 січня 2024 року заборгованість за відсотками розраховується за стандартною ставкою 1,50% в день. Сума заборгованості за відсотками за цей період становить 399 грн (13 300,00 *1,50%/100*2 дні).
З 22 січня 2024 року відповідачкою було внесено платіж на погашення заборгованості у розмірі 4 500,00 грн, з яких 128,98 грн було враховано на погашення комісії, що нараховується за видачу кредитних коштів та 399,00 грн було враховано на погашення нарахованих відсотків за користування кредитом. Відомості про зарахування на сплату тіла кредиту немає, тому колегія дійшла висновку про зарахування сплачених 4 371,02 грн на погашення відсотків.
З 23 січня 2024 року по 03 лютого 2024 року включно нараховувалася заборгованість за відсотками за зниженою ставкою 1,20% в день. Сума заборгованості за відсотками за цей період становить 1 915,20 грн (13 300,00 *1,20%/100*12 днів (пільговий період)).
З 04 лютого 2024 року по 01 листопада 2024 року заборгованість за відсотками розраховується за стандартною ставкою 1,50% в день. Сума заборгованості за відсотками за цей період становить 54 264,00 грн (13 300,00 *1,50%/100*272 дні).
Враховуючи відсоткову ставку, за якою позивач нараховував проценти ОСОБА_1 , та Програму лояльності, застосовану позивачем щодо часткового списання заборгованості за процентами, колегія суддів дійшла висновку, що відсотки за користування кредитом нараховано відповідно до умов договору, укладеного між сторонами, та ставки не перевищують меж, визначених Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».
За наведених обставин, висновки суду щодо зменшення розміру заборгованості за відсотками з 48 700,00 грн до 34 008,10, з урахуванням обмеження денної процентної ставки по споживчим кредитам до 1% на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ, який набрав чинності 24.12.2023, за викладених обставин є помилковими.
Отже, загальний розмір заборгованості відповідачки за відсотками за період з 07 січня 2024 року по 02 листопада 2024 року включно, становить 54 441,58 грн (із розрахунку 58 812,60 грн нарахованих відсотків - 4 371,02 грн сплачених відсотків).
Пред'являючи позовні вимоги ТОВ «Укр Кредит Фінанс» просило стягнути з ОСОБА_1 48 700,00 грн заборгованості за нарахованими процентами.
Суд першої інстанції помилково зменшив розмір заборгованості за нарахованими відсотками до 34 08,10 грн, стягнувши їх лише у розмірі максимальної денної процентної ставки 1%. Судом першої інстанції не враховано, що відповідно до п. 4.11. кредитного договору орієнтовна загальна вартість кредиту на дату кладення договору (за весь строк кредитування) складає 68 681,08 грн та включає в себе: суму кредиту, комісію за видачу кредиту та проценти за користування кредитом. У частині виконання зобов'язань договір діє до повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.
Тобто, позивач мав право нараховувати відсотки в межах строку кредитування, що судом першої інстанції враховано не було, у зв'язку з чим, дійшов до помилкових висновків про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Вимогами статті 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні процентів за користування кредитом у сумі 14 691,9 грн скасувати та ухвалити у вказаній частині нове судове рішення про задоволення позову.
Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з частинами 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Виходячи з положень статті 141 ЦПК України колегія суддів вважає необхідним стягнути з відповідачки на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 2422,40 грн та апеляційної інстанції у розмірі 3633,60 грн, а всього 6056 грн.
За приписами пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 1 частини 6 статті 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в сили вимог закону.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» задовольнити.
Рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 03 липня 2025 року у частині відмови у задоволенні позову скасувати і ухвалити нове рішення.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 1327-5252 від 07 січня 2024 року у розмірі 62 000 грн, із яких: 13 300, 00 грн - прострочена заборгованість за кредитом, 48 700, 00 грн - прострочена заборгованість по процентам.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрКредитФінанс» судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 2422,40 грн та в суді апеляційної інстанції у розмірі 3633,60 грн, а всього 6056,00 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий Судді