Справа №760/10864/25 Провадження №2/760/9231/25
/про витребування доказів/
«12» грудня 2025 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Тесленко І. О.,
за участю секретаря судового засідання Бережної С.П.,
представника відповідача Тальчук П.І.,
розглянувши клопотання представника позивача про витребування доказів у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
у квітні 2025 року до Солом'янського районного суду міста Києва звернувся представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» - Кудіна А. В., з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
22 квітня 2025 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали цивільної справи передані судді Тесленко І.О. Фактично справу передано судді згідно реєстру передачі справ 22 квітня 2025 року.
Судом в порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України направлялися запити щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача у справі. Остання відповідь на запити надійшла до суду 10 червня 2025 року.
У період з 02 червня 2025 року по 18 червня 2025 року суддя перебувала у відпустці, тому питання про відкриття провадження судом не вирішувалось.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 20 червня 2025 року, справу прийнято до провадження та постановлено вищевказану справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в судове засідання.
20 жовтня 2025 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
30 жовтня 2025 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якій міститися клопотання про витребування доказів яке обґрунтоване наступним. У відповідності до статті 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу. Позивачем надано до суду всі наявні документи по кредитних договорах, які були передані позивачу за договорами факторингу. Отже, позивачем вжито всіх залежних від нього заходів, спрямованих на отримання витребованих судом доказів. З метою ґрунтовного, повного та об'єктивного вирішення справи, та те, що відповідно до законодавства ТОВ «ФК «ЄАПБ» не має можливості отримати інформацію про рахунок Відповідача у АТ «ПРИВАТБАНК», просили витребувати необхідні докази та пояснення від АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», а саме: 1. Інформацію щодо наявності у ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) карткових рахунків відкритих у банку з 07.10.2023 по 19.11.2024. 2. Інформацію щодо належності ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) карткового рахунку № НОМЕР_2 . 3. Виписку по картковому рахунку № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) за період з 07.10.2023 по 19.11.2024. 4. Інформацію про надходження 08.10.2023 на картковий рахунок № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) грошових коштів в сумі 5000,00 грн. 5. Інформацію про надходження 13.02.2024 на картковий рахунок № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) грошових коштів в сумі 5200,00 грн. 6. Інформацію про надходження 30.07.2024 на картковий рахунок № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) грошових коштів в сумі 3000,00 грн.
04 грудня 2025 року до суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення.
04 грудня 2025 року до суду від представника відповідача надійшло заперечення на клопотання яке обґрунтоване наступним. Позивачем не було надано жодного належного первинного документу, який би засвідчив, що позикодавцем були перераховані грошові кошти Відповідачу в розмірах, що передбачені кредитними договорами, а Відповідач ці кошти отримав. Додані до позовної заяви документи із зазначенням неповного номера банківської картки, належність якої не встановлено, не є належним доказом надання Відповідачеві кредитних коштів, оскільки не містять відомостей, що дозволили перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит. За вказаних обставин, у зв'язку з недоведенням Позивачем факту перерахування кредитних коштів, а отже і обставин видачі кредитних коштів, з метою доведення виконання умов договору про споживчий кредит, а також фактичного користування Відповідачем кредитними коштами, Позивач звернувся до суду про витребування доказів у фінансової установи, що прямо порушує процесуальні права та інтереси Відповідача. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі ухвалити рішення по справі на користь протилежної сторони. Отже, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. Доведення умов кредитування і наявності заборгованості є обов'язком Позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі №61-28582ск18. Згідно із ч. 2 ст. 83 ЦПК України, Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Згідно з ч. 1 ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. Згідно із ч. 5 ст. 177 ЦПК України, Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Позивач, складаючи та подаючи до суду свою позовну заяву відносно Відповідача, керуючись вищезазначеними нормами законодавства, повинен був одночасно із поданням позовної заяви надати усі відповідні належні докази (в даному випадку - первинні документи), що, в своїй сукупності, доводили б позовні вимоги, засвідчували б факт того, що позикодавцем були перераховані грошові кошти Відповідачу в розмірах, що передбачені кредитними договорами, а Відповідач, в свою чергу, ці кошти отримав. Тобто, Позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій. Аналізуючи позовну заяву, можна зробити дійти висновку, що у Позивача відсутні докази, що підтверджують факт перерахування грошових коштів та їх зарахування на картковий рахунок Боржника. Крім того, договорами факторингу має бути чітко вказано про механізм передачі первинних документів бухгалтерського обліку на підтвердження факту перерахування коштів боржникам відповідно до умов кредитних договорів. У зв'язку з цим Позивач мав можливість самостійно отримати та надати судові докази, що стосується кредитного договору, виконання якого є предметом позову. Таким чином, можна зробити висновок, що під час укладання договорів факторингу, Сторонами не було виконано своїх зобов'язань належним чином, а саме - Первісним кредитором не було передано Фактору (Позивачу) належні докази, в розумінні чинного законодавства, на підтвердження факту перерахування грошових коштів Первісним кредитором та їх зарахування на картковий рахунок Боржника. Отже, до Позивача не перейшло від Первісних кредиторів належним чином права вимоги відносно Відповідача за договорами №4947487 від 08.10.2023, №79745396 від 13.02.2024, №34181-07/2024 від 30.07.2024, а відтак Позивач не має жодного права на стягненні на свою користь заборгованості з Відповідача, оскільки є неналежною стороною по даній справі. Таким чином, оскільки Позивач не набув права вимоги за договорами позики/кредиту, то заявляти клопотання про витребування доказів не є доцільним. Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог (статей 12, 81 ЦПК України). Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторін. Тобто, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс. Враховуючи викладене, Позивач не здійснив всіх необхідних дій для отримання інформації для обґрунтування своїх позовних вимог, а тому клопотання Позивача про витребування доказів не підлягає задоволенню, з урахуванням положень цивільного процесуального законодавства, принципу змагальності сторін. Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч.ч. 1, 2 ст. 126 ЦПК України). Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ч. 1 ст. 127 ЦПК України). Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк (ч. 4 ст. 127 ЦПК України). Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Зміст наведених норм свідчить про те, що право сторони на вчинення процесуальних дій (в даному випадку долучення доказів та витребування додаткових) обумовлені наявністю певних обмежень та умов, визначених ЦПК України. Позивач повинен подати докази разом з позовною заявою. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи. Поряд з цим, представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» зазначені вище докази разом з позовом не подав та не зазначив їх такими, що не можуть бути отриманні позивачем, з клопотанням про їх витребування разом з позовною заявою також не звертався. При цьому, до відповіді на відзив клопотання про поновлення строків подання доказів та їх витребування, у зв'язку з пропуском строків, встановлених ч. 3 ст. 83 ЦПК України та судом, представник Позивача не подавав, з заявою про визнання поважною причину пропуску строку для витребування письмових доказів і приєднання їх до матеріалів справи не звертався. Наслідки пропуску процесуальних строків визначені статтею 126 ЦПК України, згідно якої право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Надаючи оцінку аргументам представника Позивача слід зазначити, що положення ЦПК України спрямовані на забезпечення своєчасності розгляду справ та правової визначеності, унеможливлення зловживання процесуальними правами та підвищення ефективності судочинства шляхом встановлення порядку та строків вчинення процесуальних дій, визначення стадій судового процесу, обмеження, в тому числі щодо подання, витребування доказів. Як вбачається з матеріалів справи, у даному випадку позовна заява подана 27.03.2025, клопотання про витребування доказів подано 30.10.2025. При цьому, Позивач не обґрунтував неможливості подання цього клопотання разом з поданням позовної заяви з причин, що не залежали від нього. Тому клопотання представника Позивача про витребування доказів слід залишити без задоволення, у зв'язку з пропущенням встановленого строку на його подання.
В судове засідання представник позивача не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.
Представник відповідача приймала участь в судовому засіданні в режимі відео конференції, проти задоволення вказаного клопотання заперечувала. Вказала, що на її думку позивачем порушено строки подання відповідного клопотання встановлені ЦПК України, оскільки він не звернувся з ним при зверненні з позовом до суду. Також зазначила, що позивач просить витребувати виписку по рахунку відповідача за рік, хоча мав би запитувати інформації щодо певних дат.
Вислухавши представника відповідача, розглянувши клопотання представника позивача про витребування доказів, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до правил статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із ч. 7 ст. 81 ЦПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 83 ЦПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Крім того, правилами ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, а статтею 77 цього ж Кодексу встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах 2, 3 ст. 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Враховуючи предмет спору, а також те, що представником позивача було подано клопотання про витребування доказів уже після спливу строку, визначеного ч. 2 ст. 83 ЦПК України, при цьому у поданому клопотанні не наведено жодних об'єктивних причин, які б свідчили про неможливість його подання своєчасно та не залежали від волі позивача чи його представника, суд приходить до висновку, що підстав для поновлення пропущеного строку або задоволення зазначеного клопотання не вбачається.
У зв'язку із цим клопотання про витребування доказів підлягає залишенню без задоволення, оскільки заявником не доведено існування поважних причин для пропуску встановленого законом строку.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку про необхідність залишення без задоволення клопотання представника позивача про витребування доказів у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Керуючись ст. 76, 77, 81, 83, 84 ЦПК України, суд, -
Клопотання представника позивача про витребування доказів у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - залишити без задоволення.
Судове засідання відкласти на 16 год. 00 хв. 17 лютого 2026 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І. О. Тесленко