Справа №760/32315/25
2-з/760/320/25
(про відмову у забезпеченні позову)
12 грудня 2025 року м. Київ
Суддя Солом'янського районного суду м. Києва Козленко Г.О., розглянувши заяву адвоката Кухаренко Ольги Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -
В провадженні Солом'янського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Разом з позовом адвокатом Кухаренко Ольгою Володимирівною, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подано до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, а саме:
- квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка складається з двох кімнат, загальною площею 35,1 квадратних метрів та на праві власності належить ОСОБА_2 від 11 січня 2018 року;
- транспортний засіб «MAZDA CX-30», номер кузова: НОМЕР_1 , реєстраційний номер: НОМЕР_2 , рік випуску 2021, який на праві власності належить ОСОБА_2 від 20.03.2025;
- транспортний засіб «TESLA MODEL Y», номер кузова: НОМЕР_3 , реєстраційний номер: НОМЕР_4 , рік випуску 2021, який на праві власності належить ОСОБА_2 від 07.01.2024.
Свою заяву представник позивача обґрунтовує тим, що стороною позивача заявлена позовна вимога про поділ вищевказаного майна, яке було набуте подружжям, за період перебування у шлюбі з 07 червня 2014 року по 25 квітня 2025 року. Невжиття заходів забезпечення позову надасть можливість відповідачу, оскільки право власності на зазначене майно зареєстроване за ним, відчужити майно на користь третіх осіб, що призведе до неефективного захисту прав позивача.
Відповідно до частини першої статті 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається:
1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо;
2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;
3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Відповідно до частини першої статті 153 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Суд, вивчивши заяву та додані до неї документи, всебічно з'ясувавши обставини, на які заявник посилається як на підставу вимог, дійшов висновку про відмову в задоволенні вказаної заяви з наступних підстав.
Відповідно до положень статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутись до суду.
Види забезпечення позову визначені частиною першою статті 150 ЦПК України. Зокрема, згідно з пунктом 1 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Відповідно до ч. 3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. [...] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має право з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову, заявником подано позовну заяву, в якій просить в порядку поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) грошову компенсацію за:
- одну другу частини квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
- одну другу частини транспортного засобу «MAZDA CX-30», номер кузова: НОМЕР_1 , реєстраційний номер: НОМЕР_2 , рік випуску 2021;
- одну другу частини транспортного засобу «TESLA MODEL Y», номер кузова: НОМЕР_3 , реєстраційний номер: НОМЕР_4 , рік випуску 2021.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об'єкта нерухомого майна від 11 січня 2018 року квартира за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 11 січня 2018 року.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів від 14.10.2025 транспортний засіб «MAZDA CX-30», 2021 року випуску зареєстрований від 20.03.2025 на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; транспортний засіб «TESLA MODEL Y», 2021 року випуску, зареєстрований від 07.01.2024 також на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання ймовірного рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об'єктивний характер.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Представником позивача в обґрунтування заяви зазначено, що невжиття заходів забезпечення позову надасть можливість відповідачу відчужити майно на користь третіх осіб, що призведе до неефективного захисту прав позивача. Однак, представником позивача не надано жодних доказів, які свідчили б про конкретні дії та намір відповідача відчужити спірне майно на користь третіх осіб та мали б такі ознаки, а саме: оформлення або підготовка документів на відчуження, проведення оцінки майна, розміщення оголошення про продаж, укладення договору купівлі-продажу/дарування/міни. Саме лише формальне посилання на те, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити виконання ймовірного рішення суду про задоволення позову, не підтверджує існування ризиків, на які посилається заявник.
Отже, твердження заявника про можливе відчуження спірного майна відповідачем є лише припущенням, яке не підтверджене конкретними фактами чи документами, тому суд вважає, що в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити, оскільки обґрунтованість є однією з ключових вимог до судового рішення, яке, в свою чергу, має базуватись на належних, допустимих та об'єктивно з'ясованих обставинах, підтверджених доказами, а не припущеннях.
Крім того, вимоги позивачки, викладені в позовній заяві, полягають не в поділі майна в натурі, а у виплаті грошової компенсації вартості її частки майна, що є об'єктом спільної сумісної власності.
Враховуючи вищевикладене, наведені у заяві про забезпечення позову факти та обґрунтування, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не доведено, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання ймовірного рішення суду, а відтак не наведено ґрунтовних підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 149, 150, 353-355ЦПК України, суддя
У задоволенні заяви адвоката Кухаренко Ольги Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Г.О. Козленко