СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 1-кс/759/7919/25
ун. № 759/29795/25
12 грудня 2025 року слідчий суддя Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_4 про скасування арешту майна накладеного ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 23.09.2025 у справі №759/22001/25 у кримінальному провадженні № 42022112330000557, внесеного до ЄРДР 27.07.2022 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України,
До Святошинського районного суду міста Києва 10.12.2025 року надійшло клопотання ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_4 про скасування арешту майна накладеного ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 23.09.2025 у справі №759/22001/25 у кримінальному провадженні № 42022112330000557, внесеного до ЄРДР 27.07.2022 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.
Дане клопотання обґрунтовується тим, що 23.09.2025 року ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва ( ОСОБА_5 ) у справі №759/22001/25 було задоволено клопотання прокурора про арешт майна та накладено арешт на вилучені 19.09.2025 в ході обшуку у Вишгородській міській раді за адресою: Київська область, м. Вишгород, пл. Шевченка, 1, речі і документи, що мають значення для кримінального провадження, а саме: Мобільний телефон марки «Айфон 15 ProMax», імей1: НОМЕР_1 ; імей2: НОМЕР_2 з сім-картою НОМЕР_3 та картою е-сім НОМЕР_4 , що належить ОСОБА_3 .
На думку скаржника, слідчим суддею було необґрунтовано накладено арешт оскільки на це не було жодних правових підстав.
У судове засідання 12.12.2025 року представник заявника не з'явився та подав до суду заяву про можливість розгляду справи без його участі.
У судове засідання прокурор не з'явився та подав до суду заяву про можливість розгляду справи без його участі, у якій не заперечував проти скасування арешту на Мобільний телефон марки «Айфон 15 ProMax», імей1: НОМЕР_1 ; імей2: НОМЕР_2 з сім-картою НОМЕР_3 та картою е-сім НОМЕР_4 , що належить ОСОБА_3 .
Вивчивши доводи клопотання, додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022112330000557 від 27.07.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.
Процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні здійснюється групою прокурорів Київської обласної прокуратури.
19.09.2025 на підставі ухвали слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва проведено обшук адміністративного приміщення Вишгородської міської ради за адресою: Київська область, м. Вишгород, пл. Шевченка, 1, під час якого виявлено та вилучено речі і документи, що мають значення для кримінального провадження, зокрема: Мобільний телефон марки «Айфон 15 ProMax», імей1: НОМЕР_1 ; імей2: НОМЕР_2 з сім-картою НОМЕР_3 та картою е-сім НОМЕР_4 .
19.09.2025 постановою старшого слідчого СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_6 вилучені речі та документи визнано речовими доказами.
23.09.2025 року ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва у справі №759/22001/25 накладено арешт на вилучені 19.09.2025 в ході обшуку речі і документи, що мають значення для кримінального провадження, а саме: Мобільний телефон марки «Айфон 15 ProMax», імей1: НОМЕР_1 ; імей2: НОМЕР_2 з сім-картою НОМЕР_3 та картою е-сім НОМЕР_4 , що належить ОСОБА_3 .
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до п. 7) ч. 2 ст. 131 КПК України передбачено такий види заходів забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені клопотання. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов'язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (ВгопіоУзкі) проти Польщі» від 22.06.2004).
Враховуючи вищезазначене, слідчий суддя вважає, що арешт було накладено обґрунтовано ухвалою слідчого судді, водночас на сьогодні потреба у дії цього заходу забезпечення кримінального провадження відпала.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи, в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України доведення необхідності застосування заходів забезпечення кримінального провадження покладено на слідчого, прокурора.
Разом з тим, такі додаткові доводи щодо необхідності продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт, органом досудового розслідування не надано.
У відповідності з практикою Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі «АГОСі проти Сполученого Королівства» (AGOSI v. The United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108. п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
Приймаючи до уваги вищенаведене, керуючись ст.ст. 3, 7, 131, 132, 170-174, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_4 про скасування арешту майна накладеного ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 23.09.2025 у справі №759/22001/25 у кримінальному провадженні № 42022112330000557, внесеного до ЄРДР 27.07.2022 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України - задовольнити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 23.09.2025 року по справі №759/22001/25 в рамках кримінального провадження № 42022112330000557, внесеного до ЄРДР 27.07.2022 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, на вилучений 19.09.2025 в ході обшуку у Вишгородській міській раді за адресою: Київська область, м. Вишгород, пл. Шевченка, 1, Мобільний телефон марки «Айфон 15 ProMax», імей1: НОМЕР_1 ; імей2: НОМЕР_2 з сім-картою НОМЕР_3 та картою е-сім НОМЕР_4 , що належить ОСОБА_3 .
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1