печерський районний суд міста києва
Справа № 757/57277/25-к
21 листопада 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання заступника начальника відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління протидії кримінальним правопорушенням у сфері кібербезпеки Офісу Генерального прокуратура ОСОБА_3 про арешт майна, в рамках кримінального провадження №12024000000001564 від 30.07.2024, -
В провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання про арешт майна. Сторона обвинувачення просить накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 3222784800:03:010:0017, яка відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належить ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , хоча до 25.09.2025 належала ОСОБА_5 , заборонивши особі, у володінні якої перебуває вищезазначене майно та іншим особам, відчужувати його та будь-яким чином розпоряджатися ним.
Мотивуючи зазначене клопотання прокурор у клопотанні вказує наступне.
Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024000000001564 від 30.07.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 190 КК України.
Досудовим розслідуванням установлено, що приблизно на початку 2024 року двоє громадян України ОСОБА_6 та ОСОБА_5 створили злочинну організацію з метою заволодіння коштами шляхом обману (вчинення шахрайських дій) по відношенню до громадян країн Центральної Азії, зокрема Республіки Казахсатан.
Із цією метою ОСОБА_6 та ОСОБА_5 орендували офісне приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке обладнали під так званий «кол-центр» та облаштували комп'ютерною технікою і іншими засобами електронних комунікацій, включаючи інформаційно-комунікаційні технології, програмні, програмно-апаратні засоби, інші технічні та технологічні засоби і обладнання для використання їх у вчиненні обману потерпілих.
До складу злочинної організації ОСОБА_6 та ОСОБА_5 залучили інших громадян України, між якими розподілили наступні ролі:
ОСОБА_7 , який діяв у ролі так званого «хеда», був довіреною особою організаторів, що здійснює повний безпосередній контроль за діяльністю інших учасників злочинної організації у кол-центрі.
ОСОБА_8 - «шифт-менеджер» (особа, що систематизує потерпілих, так званих лідів, у CRM системі та передає дані потенційних потерпілих для подальшої роботи з ними іншим учасникам), ОСОБА_9 - «директор грошей» (особа, яка здійснює грошові розрахунки для забезпечення діяльності кол-центру), ОСОБА_10 - «тім-лідер» (здійснюють контроль за діяльністю нижчих за рангом учасників - «агентів».
ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 - «агенти» (особи, що безпосередньо контактують з потерпілими та спонукають до оплати за неіснуючі послуги), та інші учасники злочинної організації.
Невстановлені на даний час особи, які виконували ролі «арбітражників» (особа, що здійснює пошук потенційних потерпілих та отримує їхні анкетні та контакті дані), айчарів та інших.
У відповідності до розробленого ними злочинного плану працівники вказаного кол-центру на веб-ресурсах Facebook, Instagram, Google, тощо, які налаштовані на мешканців Республіки Казахстан, розміщували онлайн-оголошення та реклами з інформацією про надання юридичних послуг у сфері процедури - chargeback, тобто учасники злочинної організації пропонували юридичні послуги особам осіб, які раніше мали намір здійснювати торгівлю на міжнародному ринку типу Форекс, цінними паперами, акціями, облігаціями, ф?ючерсами, опціонами тощо, чи мали намір взяти кредит в фінансових установах, однак були ошукані псевдо брокерськими компаніями чи псевдо фінансовими установами та втратили свої кошти («інвестиції»).
Дані рекламні оголошення містили короткий текст і з обіцянкою повернути втрачені інвестиції, зокрема: «Брокер не виплатив тобі зароблені кошти? - Наша юридична компанія допоможе!», що створювало у потерпілих надію та уяву у можливості юридично і законно врегулювати повернення їм коштів.
У разі згоди потерпілих на співпрацю учасники злочинної організації перенаправляли їх на веб- ресурси, так звані односторінкові сайти «лендинг», які імітували офіційні сайти юридичних компаній т а д е останні залишали свої дані для зв'язку з ними.
Далі учасники злочинної організації з використанням SIP-телефонію та месенджер Ватсап телефонували таким особам та представлялися під вигаданими іменами працівниками юридичних компаній, уточнювали анкетні дані «клієнта»: П.І.Б., дату народження, місце реєстрації, контактний номер телефону, електронну поштову скриньку, тощо, та розповідали про свої послуги, як юриста з повернення втрачених інвестицій.
У разі, якщо потерпілий просив зателефонувати йому через відео-зв?язок, учасники злочинної організації так звані «агенти», під час спілкування використовували технологію «Deepfake», що дозволяло їм у режимі реального часу під час відео дзвінків змінювати своє обличчя на інше та приховувати себе з метою конспірації.
Потерпілий, будучи введеним в оману та перебуваючи під психологічним впливом щодо повернення втрачених коштів юридичним шляхом, виконував подальші вказівки «агента», зокрема надавав письмову згоду на те, що у разі позитивного результату процедури chargeback, після повного повернення йому коштів, він зобов?язується сплатити юридичній компанії 10% від поверненої йому суми, створював крипто гаманець, начебто на який будуть зараховані його кошти, заповнював різного роду бланки та заяви, тощо.
Далі учасник злочинної організації, т а к званий агент «агент» здійснював підробку листа від імені Blockchain, надсилав його потерпілому та повідомляв, що його втрачені кошти знайдені та наразі «заморожені» системою Blockchain, але їх можна легко повернути звідти, виконавши різного роду дії та заходи, за які необхідно сплатити ту чи іншу суму.
Учасники злочинної організації підробляли різного роду документи різноманітних державних та комерційних установ, які містять відомості про те, що кошти потерпілих відшукані та можуть бути їм повернені у разі сплати певних сум за вчинення тих чи інших дій та шляхом надсилання електронних повідомлень пред?явили їх потерпілим, яких у злочинній діяльності називали «лід», чим остаточно переконували їх у можливості повернути втрачені кошти та здійсненні оплати за операції, які будуть виникати в ході процедури chargeback.
Указані методи шахрайських дій, складалися з різних вигаданих заходів, які спонукали потерпілого неодноразово перераховувати свої кошти, для того щоб отримати раніше втрачені кошти у вигляді псевдо-інвестицій, а саме: необхідно пройти фінансову верифікацію, сплатити за легалізацію коштів перед тим, як їх повернуть, сплатити попередній податок на прибуток, сплатити судовий збір за перемогу у міжнародному арбітражному суді, тощо.
Учасники злочинної організації, створеної організаторами злочинної організації ОСОБА_14 т а ОСОБА_5 , так звані «агенти», використовували різні приводи для шахрайського заволодіння коштами потерпілого, у різній послідовності, створювали нові та удосконалювали старі.
У випадку, якщо потерпілий не мав подальшої фінансової можливості щодо перерахування власних коштів на підконтрольні рахунки злочинної організації, учасники злочинної організації, здійснювали «закриття» клієнта, тобто потерпілого, що полягало у припиненні будь-якої комунікації з ним та неповернення коштів.
На останньому етапі вчинення кримінальних правопорушень, учасник злочинної організації, «директор грошей», вчиняв злочинні дії, спрямовані для виведення коштів, здобутих злочинним шляхом, у легальний обіг шляхом використання підконтрольних учасникам злочинної організації банківських рахунків та критповалютних гаманців, обготівковуючи їх та використовували їх для власних потреб та підтримання функціонування злочинної організації у майбутньому.
Таким чином, вказана злочинна організація в складі ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_15 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_13 у період часу з 29.04.2025 по 08.08.2025 року шляхом обману заволоділи коштами громадян республіки Казахстан ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 на загальну суму 2 034 630 грн.
18.09.2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру про те, що він підозрюється:
-в створенні злочинної організації, керівництво такою організацією та її структурними частинами, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255 КК України;
-в організації та керування заволодіння чужим майном, шляхом обману, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, злочинною організацією, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 190 КК України.
18.09.2025 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 затриманий в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 190 КК України.
19.09.2025 щодо ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
У відповідності до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна, станом на 18.09.2025 у підозрюваного ОСОБА_5 на праві приватної власності знаходилися наступні об?єкти нерухомого майна:
-земельна ділянка з кадастровим номером 3222784800:03:010:0017, площею 0.12 (га);
-земельна ділянка з кадастровим номером 3222782600:05:025:0010 площею 0.25 (га);
-земельна ділянка з кадастровим номером 3222782601:01:035:0067 площею 0.0998 (га);
-житлова квартира, загальною площею 50.6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 ;
-машиномісце, загальною площею 14.8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 ;
-житлова квартира, загальною площею 53.4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 .
Також, у відповідності до інформації з Реєстраційної картки транспортного засобу ОСОБА_5 на праві власності володів автомобілем марки Land Rover Range Rover Evoque, білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 .
Досудовим розслідуванням установлено, що вищевказане майно фактично належить підозрюваному ОСОБА_5
22.09.2025 до Печерського районного суду м. Києва подано клопотання про арешт вищевказаного нерухомого та рухомого майна, яке належить підозрюваному ОСОБА_5 .
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва по справі №757/46216/25-к накладено арешт на вищевказане нерухоме та рухоме майно, яке належить підозрюваному ОСОБА_5 .
На виконання вказаної ухвали про арешт майна підозрюваного, орган досудового розслідування звернувся з відповідними заявами до Державного реєстратора прав на нерухоме майно, на що було отримано Рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій у зв'язку з тим, що вищевказані об'єкти нерухомого майна, які належать ОСОБА_5 , зареєстровані за іншим власником.
У подальшому досудовим розслідуванням установлено, що підозрюваний ОСОБА_5 , будучи повідомленим про підозру 18.09.2025, перебуваючи на волі, у період з 21.09.2025 по 25.09.2025 перереєстрував вищевказані об'єкти нерухомого та рухомого майна.
Так, земельна ділянки з кадастровим номером 3222784800:03:010:0017 - згідно Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 81032214 від 25.09.2025 15:32:45, на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: р. №2475, виданий 25.09.2025, зареєстровано на ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 .
В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 має відношення до вчинення фінансових операцій та інших угод з нерухомим майном, здобутих завідомо злочинним шляхом.
Підозрюваний, не маючи офіційних доходів, які співрозмірні з його видатками, купує у свою приватну власність транспортні засоби, цінне нерухоме майно, земельні ділянки та інше, таким чином своїми діями, спрямовує на приховання чи маскування незаконного походження коштів або іншого майна, одержаних унаслідок вчинення предикатного діяння.
Прокурор в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлявся належним чином, заперечень не подавав.
Частиною 1 статті 172 КПК України, передбачено, окрім іншого, що неприбуття слідчого, прокурора у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Згідно з нормою ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
Враховуючи положення закону та принцип диспозитивності, слідчий суддя визнав можливим прийняти рішення по суті клопотання на підставі наявних доказів.
Слідчий суддя, вивчивши матеріали провадження за клопотанням, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Частиною 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Частиною 10 ст. 170 КПК України, передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Згідно положень ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
18.09.2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255; ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 190 КК України.
Долученими до клопотання матеріалами підтверджується наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Згідно частин 1, 3 статті 64-2 КПК України третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи. Третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, має права і обов'язки, передбачені цим Кодексом для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються арешту майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, повідомляється про прийняті процесуальні рішення в кримінальному провадженні, що стосуються арешту майна, отримує їх копії у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом.
Статтею 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст. ст. 170-174 КПК України, та згідно ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
Статтею 98 КПК України, визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним.
Відповідно до ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва по справі №757/46216/25-к вже було накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 3222784800:03:010:0017, яка належала ОСОБА_5 .
Однак, під час виконання вказаної ухвали про арешт майна виявилось, що вищевказана земельна ділянка, яка належить ОСОБА_5 , зареєстровано за ОСОБА_4 .
Так, за версією сторони обвинувачення, підозрюваний ОСОБА_5 , будучи повідомленим про підозру 18.09.2025, перебуваючи на волі 25.09.2025 перереєстрував земельну ділянку з кадастровим номером 3222784800:03:010:0017 на ОСОБА_4 .
На переконання слідчого судді, з урахуванням обґрунтувань прокурора та долучених до клопотання матеріалів, прокурором доведено наявність достатніх підстав вважати, що мають місце кримінальні правопорушення, які розслідуються в рамках кримінального провадження № 12024000000001564 від 30.07.2024, а земельна ділянка з кадастровим номером 3222784800:03:010:0017 спеціально перереєстрована на третю особу.
Таким чином, є передбачені кримінальним процесуальним законом підстави для накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.
Крім цього, вирішуючи питання щодо законності і обґрунтованості арешту майна враховує і сталу судову практику ЄСПЛ щодо «відповідності втручання в право володіння майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції», згідно якої підлягають оцінці три головні критерії, а саме: а) чи є втручання законним; б) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.
Таким чином, втручання держави у право володіння майном у даному конкретному випадку є законним і обґрунтованим, оскільки таке втручання здійснено на підставі чинного КПК України, який є доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм, сумісних з принципами Конвенції.
Втручання у вказаному вище кримінальному провадженні є виправданим, так як воно здійснено з метою задоволення «суспільного інтересу» та за наявності об'єктивної необхідності в цьому у формі публічного, загального інтересу, який включає інтерес держави, громади, а також здійснено з дотриманням принципу «пропорційності» - «справедливої рівноваги (балансу)» між інтересами держави (суспільства, громади), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання, який передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. При цьому, застосовані обмеження стосовно вказаного вище майна не є надмірними або ж такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, не надано та не встановлено.
Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення ймовірною, вірогідною та достатньою певною мірою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, правильності правової кваліфікації дій особи, на майно якої накладено арешт, переваги одних доказів над іншими тощо.
Слідчий суддя, враховуючи вище викладені обставини, приходить до висновку про задоволення клопотання, оскільки застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна є співрозмірним завданням кримінального провадження, спрямоване на досягнення цілей розслідуваного кримінального провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-173, 175, 309, 372, 392 КПК України, -
Клопотання заступника начальника відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління протидії кримінальним правопорушенням у сфері кібербезпеки Офісу Генерального прокуратура ОСОБА_25 про арешт майна, в рамках кримінального провадження №12024000000001564 від 30.07.2024 - задовольнити.
Накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 3222784800:03:010:0017, яка відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належить ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборонивши особі, у володінні якої перебуває вищезазначене майно та іншим особам, відчужувати його та будь-яким чином розпоряджатися ним.
Заборонити державним реєстраторам та нотаріусам вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо вищевказаного об'єкту нерухомості.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.
Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1