печерський районний суд міста києва
Справа № 757/55814/25-к
пр. 1-кс-46615/25
13 листопада 2025 року Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна в кримінальному провадженні №12022000000001474 від 28.12.2022,-
07.11.2025 року в провадження слідчого судді ОСОБА_1 надійшло клопотання прокурора третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про накладення арешту на майно ОСОБА_4 , яке тимчасово вилучене під час проведення обшуку автомобіля марки «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , а саме: автомобіль марки «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 . Сторона обвинувачення вказує на те, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні
№ 12022000000001474 від 28.12.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 176, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 229 КК України. В ході досудового розслідування встановлено, що організована група осіб, за попередньою змовою між собою, без дозволу правовласників, усупереч вимогам ст. ст. 5, 16, 20 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15.12.1993 № 3689-XII, організувала на території м. Києва, Київської, Миколаївської, Херсонської, Черкаської, Харківської та інших областей незаконне використання знаків для товарів та послуг, шляхом виготовлення, зберігання з метою продажу та продажу кави, спецій, желатину та інших продуктів харчування з використанням на їх упаковках торговельних марок Nestle, Мівіна, Nescafe, Мрія, Jacobs, Чорна Карта та інших. Згідно з заздалегідь узгодженим планом, учасниками злочинної групи підшуковують складські приміщення, в яких в подальшому розміщується обладнання для контрафактного виробництва, здійснюють його встановлення, налаштування, підключення до електромереж, також забезпечують безперервність процесу виробництва, шляхом постійної поставки сировини та пакувального матеріалу. Крім того учасники групи, вживають заходи з конспірації підпільного виробництва, шляхом його ретельного приховування, розосередження по різних областях України, періодичної зміни місць розташування виробничих потужностей, роздільного виготовлення сировини, пакувального матеріалу та готової продукції, залучення до кожного виробництва невеликих груп працівників з метою ускладнення встановлення зв'язків між ними та виготовлення невеликих партій продукції, з метою уникнення кримінальної відповідальності. Реалізовуючи спільний злочинний умисел учасники зазначеної групи організували, профінансували та налагодили виготовлення, фасування кави, спецій, желатину та інших продуктів харчування з використанням на їх упаковках торговельних марок Nestle, Мівіна, Nescafe, Мрія, Jacobs, Чорна Карта на території м. Києва, Київської, Миколаївської, Херсонської, Черкаської, Харківської та інших областей. Подальший збут контрафакту здійснюється оптом та вроздріб під виглядом оригінальної продукції в усіх регіонах України з використанням послуг ТОВ «Нова Пошта» і ТОВ «Делівері», а також через роздрібну торгівельну мережу магазинів, на ринках, а також через інтернет-магазини та канали у Viber і Telegram. Прибуток від указаної діяльності в подальшому розподіляється між всіма учасникам злочинної групи. Тобто вищевказана група осіб завдає матеріального збитку вказаним торговим маркам (власникам виключної ліцензії на території України) шляхом уникнення можливості отримати прибуток від продажу такої ж кількості оригінальної продукції, оскільки один контрафактний товар витісняє з ринку один оригінальний товар. Таким чином у сторони обвинувачення наявні достатні підстави вважати, що вказаними особами вчинено та продовжуються вчинятися злочини передбачені ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 229, ч. 3 ст. 176 КК України. Під час проведення слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, а також з матеріалів зібраних оперативними працівниками Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України встановлено, що до описаної кримінально протиправної діяльності може бути причетний ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який використовує у протиправній діяльності автомобіль марки «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 . У зв'язку з викладеним на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва проведено обшук зазначеного транспортного засобу, в ході якого тимчасово вилучено сам автомобіль марки «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 . Вилучений автомобіль також є речовим доказом та відповідає критеріям, передбаченим встановленим статтею 98 КПК України, оскільки використовувався для транспортування фальсифікованої продукції до місця її зберігання, відділень Нової Пошти для відправлення такої продукції покупцям. Відтак цей автомобіль є засобом для вчинення кримінального правопорушення. Постановою слідчого вказані предмети визнано речовими доказами у кримінальному провадженні. З урахуванням викладеного, з метою запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, пересування, передачі та відчуження. Прокурор в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд клопотання за його відсутності, вимоги клопотання підтримує у повному обсязі. Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, приходить до наступного висновку. Вищевказане майно, є об'єктами матеріального світу, що відповідають критеріям визначеним ст. 98 КПК України, а саме були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Вищевказані речі мають значення для встановлення об'єктивної істини у справі, оскільки містять відомості, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у зв'язку з чим постановою від 30.10.2025 вони визнані речовими доказами у кримінальному провадженні. Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Статтею 170 КПК України визначено, що завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. Відповідно до ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Частиною п. 1 ч. 2 вищевказаної правової норми визначено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів. Частиною 3 вищевказаної статті передбачено, що з метою збереження речових доказів арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України. Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону. В свою чергу, у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків. Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Слідчий суддя, дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання про накладення арешту, з метою запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження та забезпечення збереження речових доказів, що визначено пунктом 1 ч. 2 ст. 170 КПК України. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 167, 170-173, 175, 309, 372, 392, 532 КПК України, -
Клопотання прокурора третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна в кримінальному провадженні №12022000000001474 від 28.12.2022 - задовольнити.
Накласти арешт на майно ОСОБА_4 , яке тимчасово вилучене майно під час проведення обшуку автомобіля марки «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , а саме:
автомобіль марки «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 .
Ухвала про арешт майна негайно виконується слідчим та/або прокурором в кримінальному провадженні №12022000000001474 від 28.12.2022. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1