Справа №:755/18890/25
Провадження №: 2/755/13916/25
"02" грудня 2025 р. місто Київ
Дніпровський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді - Савлук Т.В., розглянувши в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Тищенка Олександра Олексійовича про закриття провадження у справі, яка подана у межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_4 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Суляєва Аделя Рашидівна, про визнання недійсним договору дарування квартири, -
До Дніпровського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_4 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Суляєва Аделя Рашидівна, про визнання недійсним договору дарування квартири.
12 листопада 2025 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Тищенко О.О. подав до суду заяву про закриття провадження у цивільній справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 Цивільного процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю предмету спору та про відшкодування понесених судових витрат у справі.
02 грудня 2025 року (вх. № 72925) до суду від представника відповідача - адвоката Дьяконової Ольги Миколаївни надійшли заперечення на заяву про закриття провадження у цивільній справі.
Вивчивши матеріали цивільної справи, оцінивши наявні підстави для закриття провадження з урахуванням положень п. 2 ч. 1 ст. 255 Цивільного процесуального кодексу України, суд доходить наступного.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. (ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України)
Відтак, зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного процесу сторони у справі на власний розсуд розпоряджаються наданими їм законом правами щодо предмета спору (частина 3 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України), а суд на засадах змагальності сторін, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, може лише сприяти учасникам судового процесу в реалізації таких прав, ураховуючи при цьому засади (принципи) верховенства права, рівності учасників процесу перед законом та судом.
За змістом положень пункту 2 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.
Проте поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Відповідно до частин першої та другої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Позов у цивільному процесі - це письмово оформлена і адресована суду письмова вимога, що складається з вимоги процесуального характеру та вимоги матеріального характеру (захистити невизнане, оспорюване чи порушене право). А предмет позову - це матеріальний зміст цієї вимоги.
Отже, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняте судове рішення. Цей матеріальний зміст позовних вимог позивача, проявляється в матеріально-правовій заінтересованості - отримати певне матеріальне благо.
Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
З урахуванням наведеного, відсутність предмету спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.
Відповідно до предмету позову, позивач ОСОБА_1 пред'явив позов до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з вимогами: «визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 , укладений 26.05.2014 між ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_3 ), посвідчений 26.05.2014 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р., реєстровий № 1232».
Оцінивши наведені підстави для закриття провадження у цивільній справі, з'ясувавши обставини справи, які підлягають доведенню у межах даного спору, судом встановлено, що на час звернення позивача до суду існували підстави для звернення до суду з вимогою про визнання недійсним договору дарування, однак на стадії судового розгляду до ухвалення судового рішення предмет спору відсутній у зв'язку із вирішенням та врегулюванням спірних відносин, які виникли між сторонами.
Враховуючи предмет позову та суб'єктний склад учасників справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у цивільній справі, оскільки наведені сторонами обставини та долучені до справи докази свідчать про відсутність предмета спору, що дає підстави для застосування положень п. 2 ч. 1 ст. 255 Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 256 Цивільного процесуального кодексу України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Згідно із приписами ч. 2 ст. 255 Цивільного процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.
Частиною третьою статті 142 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Тлумачення зазначеної норми дає підстави для висновку, що у разі відмови позивача від позову, понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача, за виключенням, якщо позивач не підтримує свої вимоги унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову. Тобто друге речення частини третьої статті 142 ЦПК України повинно застосовуватися у системному зв'язку із першим реченням, де йдеться про відмову від позову позивача.
Одним із основних принципів цивільного судочинства є диспозитивність, зокрема стаття 13 ЦПК України зобов'язує суд розглядати справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог (відповідно суд касаційної інстанції у межах доводів та вимог касаційної скарги, та перевіряти законність судових рішень лише в межах вимог заявлених у суді першої інстанції), а учаснику справи надає право розпоряджатися своїми правами, у тому числі вчиняти чи не вчиняти ті чи інші процесуальні дії, на власний розсуд.
Закриваючи провадження у справі відповідно до пункту 2 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України, суд виходить із того, що між сторонами у справі відсутній предмет спору і між ними не залишилося неврегульованих питань.
Водночас суд зазначає, що закриття провадження у справі з підстав відсутності предмета спору (пункт 2 частини першої статті 255 ЦПК України) не є відповідно до частини третьої статті 142 ЦПК України підставою для стягнення з відповідачів на користь позивача понесених ним судових витрат.
Положення частини третьої статті 142 ЦПК України, на яку посилається позивач як на підставу для стягнення судових витрат, застосовується лише у разі, коли позивач відмовився від позову, а причиною є задоволення вимог відповідачами, чого у цій справі не встановлено.
Зазначене узгоджуються із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 199/9188/16, провадження № 61-12504св20.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Також подібні за змістом правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 688/3712/19, провадження № 61-6211св20, від 08 липня 2020 року у справі № 688/3320/19, провадження № 61-6830св20, від 24 липня 2020 року у справі № 688/3361/19, провадження № 61-6828св20, від 09 липня 2020 року у справі № 688/3556/19, провадження № 61-7919св20, від 23 липня 2020 року у справі № 688/3708/19, провадження № 61-6758св20, від 11 січня 2021 року у справі № 688/3359/19, провадження № 61-6973св20.
Положеннями п. 5 ч. 1, ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.
Вирішуючи питання про закриття провадження у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення сплаченого судового збору у розмірі 1 211 гривень 20 копійок, який сплачено ОСОБА_1 при зверненні з позовом до суду.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 49, 255, 260, 353, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Тищенка Олександра Олексійовича про закриття провадження у справі, яка подана у межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_4 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Суляєва Аделя Рашидівна, про визнання недійсним договору дарування квартири, - задовольнити.
Закрити провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_4 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Суляєва Аделя Рашидівна, про визнання недійсним договору дарування квартири.
Повернути ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок, який сплачено на підставі квитанції № 3761-9240-0829-7970 від 24 вересня 2025 року на рахунок IBAN: UA478999980313141206000026005; одержувач платежу: ГУК у м.Києві/Дніпров.р-н/22030101; код банку: 339500; код ЄДРПОУ: 09806443; банк одержувача: Казначейство України(ел. адм. подат.); призначення платежу: 101 2438318473;Судовий збір, за позовом ОСОБА_1 , Дніпровський районний суд міста Києва.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Інформацію по справі можна отримати на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі інтернет http://dn.ki.court.gov.ua.