Номер провадження 2/754/4957/25
Справа №754/6594/25
Іменем України
12 грудня 2025 року м. Київ
Деснянський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Коваленко І.І. розглянув в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ціна позову 100 392,50 грн,
Стислий виклад позицій сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (надалі - ТОВ "ФК ЄАПБ", Позивач) звернулося до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 (надалі - Відповідач) про стягнення заборгованості за кредитними договорами у розмірі 100 392,50 грн.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань за чотирма різними кредитними договорами/договорами позики, що призвело до утворення загальної заборгованості перед первісними кредиторами. Позивач обґрунтовує своє право вимоги фактом відступлення йому права грошової вимоги за всіма вказаними договорами від первісних кредиторів. Зокрема, Позивач стверджує:
18.08.2023 між ТОВ "Аванс Кредит" та Відповідачем було укладено кредитний договір № 22526-08/2023, відповідно до умов якого первісний кредитор надає Відповідачу фінансовий кредит в розмірі 14 000,00 грн, який Відповідач зобов'язувався повернути та сплатити проценти за користування кредитом. Відповідач належним чином не виконавумови договору, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 82250,00 грн. ТОВ "Аванс Кредит" відступило право грошової вимоги Позивачеві.
12.10.2023 між ТОВ "Аванс Кредит" та Відповідачем було укладено кредитний договір № 16212-10/2023, відповідно до умов якого первісний кредитор надає Відповідачу фінансовий кредит в розмірі 4 100,00 грн, який Відповідач зобов'язувався повернути та сплатити проценти за користування кредитом. Відповідач належним чином не виконавумови договору, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 18142,5 грн. ТОВ "Аванс Кредит" відступило право грошової вимоги Позивачеві.
Відповідач відзив на позов не подав.
Відповідач повідомлений належним чином про розгляд справи у суді. Суд надсилав ухвалу на адресу, що є зареєстрованим місцем проживання Відповідача. Поштовий конверт повернуто з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою". День проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання, що зареєстровано у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси, є належним повідомленням врученням ухвали про відкриття провадження у справі (пункт 4 частини восьмої статті 128, пункт 5 частини шостої статті 272 ЦПК України).
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Щодо договору № 22526-08/2023
18.08.2023 ТОВ "Аванс Кредит" та Відповідач підписали в електронній формі договір про надання фінансового кредиту № 22526-08/2023 у вигляді електронного документа з використанням з застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором W2249 на номер телефону, відправлений на телефон, що вказаний в договорі.
За цим договором первісний кредитор мало надати Відповідач кредит в сумі 1400,00 грн на строк 360 днів, перерахувавши кошти на рахунок клієнта (платіжна картка № 4441-11хх-хххх-1011), протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту за вказаними реквізитами (пункт 1.6).
29.04.2024 між ТОВ "Аванс Кредит" та ТОВ "ФК "ЄАПБ" було укладено договір факторингу № 29042024, за яким (з урахуванням реєстру боржників до договору факторингу) ТОВ "ФК "ЄАПБ" набуло право вимоги до Відповідача на загальну суму 82250,00 грн.
Щодо договору № 16212-10/2023
12.10.2023 ТОВ "Аванс Кредит" та Відповідач підписали в електронній формі договір про надання фінансового кредиту № 16212-10/2023 з використанням одноразового ідентифікатора W2291 на номер телефону.
За цим договором ТОВ "Аванс Кредит" мало надати Відповідачу кредит клієнту в сумі 4100,00 грн на строк 360 днів. Кошти мали бути перераховані на рахунок клієнта (платіжна картка № 4441-11хх-хххх-1011) протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту за вказами реквізитами (пункт 1.6).
29.04.2024 між ТОВ "Аванс Кредит" та ТОВ "ФК "ЄАПБ" було укладено договір факторингу № 29042024, за яким (з урахуванням реєстру боржників до договору факторингу) ТОВ "ФК "ЄАПБ" набуло право вимоги до Відповідача на загальну суму 18142,50 грн.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом статті 6 ЦПК України суд зобов'язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У справі, що переглядається, предметом спору є стягнення простроченої заборгованості з Відповідача за кредитними договорами (договором позики) на користь нового кредитора. Договори У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (постанови Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі № 415/160/17, від 20 листопада 2024 року у справі № 243/7840/15, від 30 листопада 2022 року у справі № 334/3056/15 (провадження № 61-8803св22)).
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", згідно з якою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Виписка з рахунку особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору (пункти 67, 69 постанови Верховного Суду від 04 грудня 2024 року у справі № 755/4205/14-ц, провадження № 61-8753св24).
Банківська виписка з особового рахунку клієнта банку може слугувати документом, який підтверджує проведення банком касових операцій, за умови зазначення в ній інформації про проведення банком таких операцій, сум і дат операцій та заповнення обов'язкових реквізитів (висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 31 жовтня 2018 року в справі № 755/2284/16-ц (провадження № 61-33138св18)).
Надані банком виписки за картковими рахунками позичальника, яким суди дали оцінку у сукупності з іншими зібраними у справі доказами, підтверджують обставини видачі кредитів та їх розмірів, а також заборгованість по кредитам, розмір якої відображено у детальних розрахунках та не спростовано будь-яким контррозрахунком відповідача (висновок висловлений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 серпня 2023 року у справі № 753/20537/18, провадження № 61-15167св21).
Отже, на Позивачеві лежить обов?язок підтвердити (довести), що позичальник реально отримав грошові кошти в сумі та на умовах, передбачених кредитним договором. Для доведення вищезазначених обставин новий кредитор має надати суду первинні документи, оформлені відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".
Сам по собі розрахунок заборгованості, складений кредитором, не є доказом ані отримання позичальником коштів, ані наявності боргу. Розрахунок - це лише позиція кредитора щодо суми боргу. Він має бути підтверджений первинними документами (насамперед, банківськими виписками), які підтверджують кожну операцію (видачу коштів, нарахування відсотків, здійснення платежів).
У справі, що розглядається, Позивач не надав докази на підтвердження виконання первісними кредиторами умов кредитного договору (договору позики) щодо перерахування коштів Відповідачеві.
Позивач не довів отримання Відповідачем грошових коштів. До позовної заяви не додані докази, які є належними, допустимими та достатніми, виходячи з предмету доказування. Зокрема, такими доказами є виписка з банківського рахунку, платіжні інструкції, квитанцію або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку.
До позовної заяви Позивач на підтвердження наявності заборгованості за вказаним вище кредитними договорами надав до суду копії кредитних договорів, договорів факторингу, витяги з реєстрів боржників, а також розрахунки заборгованості за укладеними кредитними договорами.
Водночас ці докази не є достатніми для встановлення факту перерахування на рахунок Відповідача коштів. Ці докази підтверджують лише умови кредитування та обставини відступлення права вимоги первісними кредиторами на користь Позивача.
Розрахунок заборгованості за договором, в якому зазначена в тому числі загальна сума платежів клієнта по кредиту, не може свідчити про отримання останньою грошових коштів, користування ними, виникнення заборгованості по кредиту та її розміру. Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" (постанова Верховного Суду від 11 грудня 2024 року у справі № 761/15902/14-ц, провадження № 61-4128св23).
Отже, розрахунки заборгованості, на які посилається Позивач, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договорів на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а, отже, не є належними доказами наявності заборгованості. Зазначені розрахунки з зазначенням конкретного розміру заборгованості, є документами, що створені самим Позивачем, а, відтак, інформація зазначена в них, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких вони були складені, не можуть бути доказами наявності заборгованості, на яких наполягає позивач.
Первісні кредитори є фінансовими, а не банківськими установами. Враховуючи положення Закону України "Про платіжні послуги", інформаційний лист платіжного сервісу (платіжної системи), через який здійснювалося перерахування коштів, є первинним обліковим документом, що підтверджує факт здійснення платіжної операції та всі її реквізити.
Позивач відповідні інформаційні листи платіжного сервісу (платіжної системи), через який здійснювалося перерахування коштів, також не надав.
Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (частина друга статті 83 ЦПК України). Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом (частина перша статті 84 ЦПК України).
Позивач є новим кредитором. Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (частина перша статті 517 ЦК України).
Позивач разом з поданням позовної заяви не подав докази видачі Відповідачу кредиту (позики), зокрема, докази, які підтверджують обставини перерахування коштів на його банківську картку.
Позивач також не завив відповідне клопотання про витребування доказів.
Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи, обов'язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.
Водночас доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина друга статті 13 ЦПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина друга статті 12 ЦПК України).
Позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, не подав до позовної заяви достатні докази, які підтверджували факт перерахування Відповідачеві коштів, клопотання про їх витребування (в тому числі у банка -емітента) не заявив, тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із не вчиненням ним процесуальних дій.
Отже, матеріали справи не містять банківських документів, на підтвердження обставин видачі кредитних коштів відповідачу, а надані Позивачем розрахунки не є первинними банківськими документами. Саме позивач звернувся до суду з позовом, а тому повинен був надати докази на підтвердження обставин, якими він обгрунтував заявлені позовні вимоги, а саме обставин укладання договору банківського обслуговування, надання кредиту та невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, проте цей процесуальний обов'язок не виконаний Позивачем не виконаний, що є підставою для відмову в позові (аналогічні висновки викладені у постановах Київського апеляційного суду від 03.10.2025 у справі № 759/19256/24, від 11.09.2025 у справі № 753/17529/24, від 09.09.2025 у справі № 752/6519/24, від 08.09.2025 у справі № 755/13577/23, від 06.08.2025 у справі № 357/13419/24).
Суд відмовляє у задоволенні позову з підстав недоведеності.
Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись статтями 4, 13, 19, 76-81, 141, 263-265 ЦПК України, Суд
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, відмовити повністю.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення чи складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач (Стягувач) Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, буд. 30, м. Київ; код ЄДРПОУ 35625014).
Відповідач (Боржник) ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Суддя Інна КОВАЛЕНКО