Справа № 550/369/25
Провадження № 2/550/228/25
03 грудня 2025 року селище Чутове
Чутівський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Литвин В.В.,
за участю секретаря судового засідання Томас Ю.П.,
учасників справи:
представник позивача - адвокат Кумечко М.С. (в режимі ВКЗ),
представник відповідача - не з'явився,
третя особа - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в селищі Чутове цивільну справу
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 ,
про поділ земельної ділянки та виділ в натурі частки із земельної ділянки, припинення права спільної часткової власності,
ОСОБА_1 (далі також - позивачка) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі також - відповідачка), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 (далі також - орендар, третя особа), -про поділ земельної ділянки та виділ в натурі частки із земельної ділянки, припинення права спільної часткової власності.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що на підставі Свідоцтва про право на спадщину від 06.12.2024 вона є власницею частки у праві власності на земельну ділянку площею 4,7602 га, кадастровий номер 5325480400:00:001:0231, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Войнівської сільської ради Полтавського району Полтавської області (далі також - спірна земельна ділянка).
Інша частка у праві власності на вказану земельну ділянку належить відповідачці.
Маючи намір самостійно повноцінно розпоряджатися власною земельною ділянкою, не будучи залежною від співвласника, позивачка вирішила здійснити поділ земельної ділянки та виділити свою частку в натурі.
На замовлення позивачки було виготовлено схему розподілу спірної земельної ділянки.
08.01.2025 позивачка направила на адресу відповідачки лист із пропозицією щодо поділу спірної земельної ділянки, додавши до нього схему розподілу земельної ділянки, та у відповідь отримала письмову відмову останньої, датовану 30.01.2025 за № 1.
У зв'язку з наведеним позивачказвернулася з позовною заявою до суду просить судздійснити поділ спірної земельної ділянки, виділивши в натурі частки позивачки та відповідачки відповідно до наданої позивачкою схеми розподілу земельної ділянки, та припинити право спільної часткової власності на спірну земельну ділянку, а також стягнути з відповідачки судові витрати.
Ухвалою судді Хоменка Д.Є. від 28.03.2025 відкрито провадження у даній справі та постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, визначено сторонам строки для подання заяв по суті справи, призначено підготовче засідання.
Відповідачка у визначений судом строк відзив на позовну заяву не подала.
У зв'язку із закінченням повноважень судді Хоменка Д.Є. згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.04.2025 справу передано для розгляду судді Литвин В.В.
Ухвалою судді Литвин В.В. від 05.05.2025 справу прийнято до свого провадження та призначено підготовче засідання на 28.05.2025, в яке викликано учасників справи.
Ухвалою від 28.05.2025 підготовче засідання було відкладено на 16.06.2025 за клопотанням представника відповідачки.
Ухвалою підготовчого засідання від 16.06.2025 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 21.07.2025, в яке викликано учасників справи.
21.07.2025 представник відповідачки подав клопотання про врегулювання спору за участю судді (а.с. 104-108).
Ухвалою від 21.07.2025 судове засідання було відкладено на 15.08.2025, явку в судове засідання позивачки та відповідачки визнано обов'язковою.
У зв'язку з відпусткою судді Литвин В.В. судове засідання, призначене на 15.08.2025, не відбулося та було перенесено на 25.08.2025.
Ухвалою від 25.08.2025 у задоволенні клопотання представника відповідачки про врегулювання спору за участю судді відмовлено, розгляд справи у судовому засіданні відкладено на 23.09.2025.
23.09.2025 представником відповідачки засобами електронного суду подано письмові пояснення по справі, які протокольною ухвалою 23.09.2025 залишено без розгляду як подані з пропущенням строку для їх подання (ст. 126 ЦПК України).
Ухвалою суду від 23.09.2025 судове засідання у справі відкладено на 23.10.2025, витребувано у позивачки копію договору оренди спірної земельної ділянки, укладеного з третьою особою ОСОБА_3
22.10.2025 представником позивачки надано копію договору оренди землі від 14.04.2016, укладеного між ОСОБА_4 (орендодавець) та ФОП ОСОБА_3 (орендар) (а.с. 196-200).
У судовому засіданні 23.10.2025 за клопотанням представника відповідачки судом оголошено перерву до 12.11.2025.
У судовому засіданні 12.11.2025 судом оголошено перерву до 03.12.2025.
Позивачка в судове засідання не з'явилася, однак участь у судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку взяла участь її представник ОСОБА_5 , яка підтримала позов у повному обсязі та наполягала на його задоволенні з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідачка та її представник у судове засідання не з'явилися, клопотань про відкладення судового засідання суду не подали, про місце, дату і час судового засідання повідомлені належним чином.
Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, будь-яких письмових заяв чи клопотань суду не подав, про розгляд справи судом повідомлений належним чином.
Заслухавши представника позивачки, дослідивши матеріали справи, всебічно, повно і об'єктивно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, та перевіривши їх підтвердження наявними в справі доказами, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі представлених доказів.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 3 ст. 12 ЦПК України, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст. 80 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що позивачка та відповідачка є співвласницями земельної ділянки площею 4,7602 га, кадастровий номер 5325480400:00:001:0231, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Войнівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, набутої у порядку спадкування після смерті їх матері ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від № 1227 від 06.12.2024 (а.с. 16), витягом з Державного реєстру речових прав № 407004835 від 06.12.2024 (а.с. 17) та інформаційною довідкою з Державного земельного кадастру (а.с. 18-19).
За свого життя мати позивачки і відповідачки уклала договір оренди земельної ділянки із ФОП ОСОБА_3 на підставі договору оренди землі від 14.04.2016. Договір оренди на даний час є дійсним та орендар продовжує користуватись належною сторонам земельною ділянкою. Згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строк оренди становить 20 років та закінчується 14.04.2036 (а.с. 235-238).
Позивачка, маючи земельну ділянку у спільній частковій власності, позбавлена можливості самостійно, на власний розсуд користуватися та розпоряджатися належною їй часткою земельної ділянки, незалежно від волі іншої співвласниці - відповідачки.
З метою поділу земельної ділянки в натурі, позивачка звернулася до приватного підприємства «Форас ленд», яке за її замовленням виготовило схему поділу спірної земельної ділянки в натурі (а.с. 22).
08.01.2025 позивачка через свого представника звернулася з листом до відповідачки з пропозицією щодо поділу спірної земельної ділянки, додавши до нього схему розподілу земельної ділянки (а.с. 21-22).
У відповідь отримала лист представника відповідачки від30.01.2025 за № 1, в якому зазначено, щощо пропозиція позивачки про поділ земельної ділянки буде розглянута після надання останньою відповідних документів щодо підтвердження прав позивачки на частки у праві власності на спірну земельну ділянку, щодо підтвердження повноважень ПП «Форас ленд» на виконання землевпорядних робіт (а.с.26).
На даний час між сторонами не досягнуто домовленості про поділ належної їм на праві спільної часткової власності земельної ділянки.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 та ч. 1 ст. 319ЦК Україниправом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно з положеннями ст. 78 Земельного кодексу України (далі також - ЗК України) право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Згідно з ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Отже, право спільної часткової власності це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.
Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.
Тобто, спільна часткова власність є специфічною конструкцією оскільки, існує: (а)множинність суб'єктів. Для права власності характерна наявність одного суб'єкта, якому належить відповідне майно (наприклад, один будинок - один власник). Навпаки, спільна часткова власність завжди відзначається множинністю суб'єктів (наприклад, один будинок - два співвласники); (б) єдність об'єкта. Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.
Згідно з частиною третьою статті 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Частиною першою статті 86 ЗК України передбачено, що земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).
Відповідно до п. «в» ч. 1 ст. 87 Земельного кодексу України (далі також - ЗК України)право спільної часткової власностіна земельну ділянку виникає, зокрема, при прийнятті спадщини на земельну ділянку.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.Договір про спільну часткову власність на земельну ділянку укладається в письмовій формі і посвідчується нотаріально.Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки.
Відповідно до ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Згідно з ст. 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Нормами ст. 79 ЗК України закріплено поняття земельної ділянки як об'єкта права власності - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Відповідно до ст. 791 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, серед іншого, шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Згідно з частиною шостою вказаної статті ЗК України формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.Поділ, об'єднання земельної ділянки, що перебуває у користуванні, здійснюється за згодою землекористувача. Справжність підпису на такій згоді засвідчується нотаріально.
Склад і зміст технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок визначені положеннями статті 56 Закону України «Про землеустрій». Так, згідно з частиною другою вказаної статті технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок включає:
а) пояснювальну записку;
б) технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації;
в) кадастрові плани земельних ділянок, які об'єднуються в одну земельну ділянку, або частини земельної ділянки, яка виділяється в окрему земельну ділянку;
г) матеріали польових геодезичних робіт;
ґ) відомості про встановлені межові знаки на межі поділу;
д) перелік обтяжень прав на земельну ділянку, обмежень на її використання та наявні земельні сервітути.
З наведеного вбачається, що у разі поділу земельної ділянки, яка перебуває у спільній частковій власності, між співвласниками укладається договір про поділ такої земельної ділянки, такий договір укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Крім того, для здійснення поділу земельної ділянки складається відповідна технічна документація із землеустрою, яка повинна включати згоду співвласника земельної ділянки, а також згоду землекористувача земельної ділянки. Така згода має бути надана в нотаріальній формі.
Як встановлено судом під час судового розгляду справи, спірна земельна ділянка (площею 4,7602 га, кадастровий номер 5325480400:00:001:0231, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Войнівської сільської ради Полтавського району Полтавської області) перебуває у орендному користуванні ФОП ОСОБА_3 на підставі договору оренди землі від 14.04.2016, укладеного між ОСОБА_4 (орендодавець) та ФОП ОСОБА_3 (орендар) (а.с. 198-200). Строк оренди згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 235-238) становить 20 років та закінчується 14.04.2036.
На дату розгляду справи судом вказаний договір оренди землі є чинним, доказів протилежного суду не надано.
Разом з тим, суд зауважує, що згоди землекористувача спірної земельної ділянки - третьої особи ОСОБА_3 , посвідченої нотаріально, матеріали справи не містять.
Також матеріали справи не містять проекту договору поділу земельної ділянки між співвласниками або ж будь-яких інших документів, що містять істотні умови такого договору, та доказів надсилання їх відповідачці.
За наведених обставин, позивачкою не доведено дотримання нею визначеного чинним законодавством порядку та послідовності дій і процедур щодо поділу земельної ділянки, яка перебуває у спільній частковій власності сторін, що не дає підстав для висновку про порушення її права на поділ спірної земельної ділянки та виділ її частки у праві спільної власності на спірну земельну ділянку в натурі.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Вказані норми визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка та відповідачка є співвласницями земельної ділянки, однак позивачка, бажаючи виділення своєї частки в натурі, не надала доказів щодо неможливості вчинення правочину щодо поділу земельної ділянки в натурі між співвласниками.
Позивачкою не наведено обставин і доказів, які б свідчили про порушення її матеріального права відповідачкою у справі, виходячи з обставин того, що сторони є співвласниками земельної ділянки, у зв'язку із чим право вимоги про поділ земельної ділянки шляхом виділу в натурі часток сторін із майна, що є у спільній частковій власності, заявлено передчасно.
Отже, позивачкою не доведено за допомогою належних і достовірних доказів порушення, невизнання або оспорювання відповідачкою її прав, свобод чи законних інтересів.
За таких обставин, позовні вимоги щодо поділу земельної ділянки та виділу в натурі частки із земельної ділянки не підлягають задоволенню судом.
Позовна вимога про припинення права спільної часткової власності на спірну земельну ділянку є похідною вимогою від позовної вимоги про поділ земельної ділянки, а тому також не підлягає задоволенню.
У зв'язку з відмовою в позові згідно з положеннями ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати позивачки зі сплати судового збору та на правничу допомогу покладаються на позивачку.
Також, відповідачкою до судових дебатів подано заяву про відшкодування судових витрат, тому згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне призначити судове засідання для вирішення питання розподілу судових витрат, понесених відповідачкою у зв'язку із розглядом даної справи.
Відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення, а складання повного рішення відкладено на строк до 10 днів.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 76-81, 83, 89, 141, 263-265, 268, 352, 354-355 ЦПК України, суд
В позові відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Призначити судове засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат на 12 грудня 2025 року о 09 год 30 хв, встановивши сторонам строк до 08 грудня 2025 року для подання доказів щодо розміру понесених витрат на правничу допомогу.
Повне рішення суду складено 12 грудня 2025 року.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Третя особа: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_3 .
Суддя В.В. Литвин