Справа № 545/4909/25
Провадження № 2/545/2895/25
11.12.2025 Полтавський районний суд Полтавської області у складі головуючого судді Любчика О.В., із секретарем судового засідання Мамишевою А.Е., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава клопотання відповідача ОСОБА_1 про витребування доказів,
встановив:
у провадженні суду перебуває вказана цивільна справа.
Відповідач ОСОБА_1 подав клопотання про витребування доказів, а саме: оригінал кредитного договору № 14496 від 28.06.2024, оригінал паспорту споживчого кредиту, оригінал розрахунку заборгованості за кредитним договором № 14496 від 28.06.2024, оригінал Правил кредитування. В обґрунтуванні зазначив, що ним ставиться під сумнів відповідність поданих електронних копій оригіналів вказаних документів та достовірність їх як доказів, з урахуванням того, що єдиним можливим доказом дотримання форми кредитного договору (письмової, паперової чи електронної) є його оригінал. Надані позивачем копії не відповідають оригіналу, так як підписи відсутні. Вважає, що не додержана обов'язкова письмова форма правочину. Витребування у позивача оригіналу кредитного договору та інших доказів на електронному носії - диску DVD-R (який записується 1 раз і унеможливлює зміну його змісту) надасть можливість суду дослідити зміст оригіналів цих доказів і на їх підставі встановити дійсні правовідносини сторін.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, у поданій до суду заяві просив розгляд справи провести за його відсутності.
Відповідач у судове засідання не з'явився, клопотанні просив розглянути без його участі.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Згідно з частиною 1 статті 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу.
Відповідно до частини 6 статті 95 ЦПК України, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Положеннями частини 5 статті 100 ЦПК України, якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Водночас за змістом цієї норми витребування у відповідної особи оригіналу електронного доказу є правом, а не обов'язком суду, отже, відповідне клопотанням учасника справи має бути належним чином обґрунтованим, сумніви мають бути підтверджені певними доказами, або наявністю інформації у сторони, яка б давала підстави мати такі сумніви.
Відповідач, звертаючись до суду з клопотанням про витребування оригіналів електронних доказів пояснює тим, що позивачем подано лише копії документів (доказів), достовірність яких неможливо встановити без дослідження оригіналів доказів.
Згідно з частинами 3-5 статті 95 ЦПК України, учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
За змістом частин 2-4 статті 100 ЦПК України, електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.
Статтею 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». У разі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа. Якщо автором створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу (абз. 1-3 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред'явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством (абз. 4-6 ст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
Відповідно до абз. 1-2 ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа та допустимість електронного документа як доказу не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постанові від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ у таких формах: оригінал; електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом.
З огляду на викладене, суд вважає, що відповідачем не наведено належних та переконливих обґрунтувань щодо невідповідності (сумнівності) копій доказів доданих до позовної заяви їх оригіналам.
Крім того, суд звертає увагу на те, що ТОВ «Фінансова компанія «Процент» звернулось до суду через систему «Електронний суд», а до позовної заяви додана в електронному вигляді копія письмових та електронних доказів укладення кредитного договору, наявного паспорту споживчого кредиту, розрахунку заборгованості та Правил кредитування, які мають доступну якість відтворення, та з якими відповідач, маючи зареєстрований кабінет в «Електронному суді», може ознайомитися в електронній версії судової справи.
Суд зауважує, що незгода відповідача з наданим розрахунком заборгованості за кредитом, супроводжується обов'язком останнього надати альтернативний розрахунок заборгованості з посиланням на відповідні докази щодо неправильності наданого контрагентом розрахунку.
За викладених обставин суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про витребування оригіналів доказів є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 12, 84,95, 100, 260 ЦПК України,
ухвалив:
відмовити у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про витребування доказів.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О. В. Любчик