Дата документу 24.11.2025Справа № 554/15574/25
Провадження № 3/554/2118/2025
«24» листопада 2025 року м. Полтава
Шевченківський районний суд міста Полтави у складі: головуючого - судді Сметаніної А.В., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області (м. Полтава, вул. Сковороди, 2Б) у відношенні:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Азербайджану, громадянина Азербайджану, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , (посвідка на постійне місце проживання № НОМЕР_1 ), РНОКПП - невідомий,
- за ч.1 ст. 160 КУпАП,
02 жовтня 2025 року о 09 годині 00 хвилин, ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: м. Полтава, вул.. Героїв Чорнобильців, 5, здійснював торгівлю з рук у не відведеному для цього місці кавунами та картоплею.
В судове засідання, призначене на 24 листопада 2025 року на 09 годину 30 хвилин ОСОБА_1 не з'явився з невідомої суду причини, про дату, час та місце розгляду справ був повідомлений належним чином. Про причини неявки ОСОБА_1 не повідомляв, жодних клопотань чи заяв від нього не надходило.
Вирішуючи питання про можливість розгляду справи за відсутності правопорушника ОСОБА_1 суд виходить з наступного:
Відповідно до ст. 1 Конституції Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (ст. 3 Конституції України).
Згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України від 29 червня 2004 року № 1906-ІУ "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і застосовуються вони у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Міжнародні договори України, які набрали чинності у встановленому законом порядку та встановлюють інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідних актах законодавства України, мають перевагу над внутрішньодержавними законодавчими актами. Однак у ч. 2 ст. 9 Конституції України встановлено, що укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.
Особливе місце серед міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, належить Конвенції, ратифікованій Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції". Із моменту приєднання до Конвенції Україна взяла на себе низку зобов'язань у сфері захисту прав людини. Частиною таких зобов'язань відповідно до статей 32, 46 Конвенції є визнання Україною юрисдикції ЄСПЛ, яка поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, а також виконання остаточних рішень ЄСПЛ у справах проти України.
Відповідно до ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-ІУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
У пункті 29 рішення по справі "Надточій проти України" Суд зазначив, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Проте, відповідно до практики Європейського суду, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України», сторони в розумінні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Важливе значення мають і висновки у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" - заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_1 знав про складення протоколів про адміністративні правопорушення, а отже й про судове провадження відносно нього, однак ними не цікавився, жодних заходів, направлених на обізнаність щодо стану відомого йому судового провадження не вчиняв, будучи належним чином повідомленим про дати, час та місце розгляду справи відносно нього, в судові засідання неодноразово не з'являвся, причини неявки суду не повідомляв, жодних заяв чи клопотань не направляв, а отже не добросовісно користувалася належними йому процесуальними правами та не виконував належним чином процесуальні обов'язки, в зв'язку з чим, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності правопорушника ОСОБА_1 на підставі наявних у справах доказів.
Вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 160 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення; протоколом огляду від 02.10.2025; письмовими поясненнями ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ; фото та посвідкою на постійне проживання.
Таким чином, в діях ОСОБА_1 містяться ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 160 КУпАП, згідно з якою передбачена адміністративна відповідальність за торгівлю в містах з рук на вулицях, площах, у дворах, під'їздах, скверах та в інших невстановлених місцях .
Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Згідно ст. 33 КУпАП при накладанні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його провини, майновий стан, обставини, які пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Згідно ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Враховуючи особу винного, обставини вчинення ним правопорушення, особу правопорушника, а також ту обставину, що вчинене ним діяння хоча й містило в собі усі юридичні ознаки, що характеризують правопорушення, передбачене ч.1 ст. 160 КУпАП, однак внаслідок конкретних обставин справи не відповідало тій суспільній небезпечності, яка є типовою для цього виду правопорушення, не призвело до настання будь-яких тяжких наслідків, суд приходить до висновку, що правопорушник усвідомив протиправність своєї поведінки і є всі підстави вважати, що він не буде більш допускати такої поведінки, тому вважає можливим в даному випадку досягти виховних та попереджувальних заходів без застосування до нього заходів адміністративного впливу, обмежившись усним зауваженням.
Оскільки судом прийнято рішення про звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності, тому з нього судовий збір не підлягає стягненню.
Керуючись ст. ст. 1, 7 9, 22, 23, 33, 40-1, 160 ч.1, 245, 251, 252, 280, 283, 284, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Законом України «Про судовий збір», -
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 160 КУпАП.
ОСОБА_1 звільнити від адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 160 КУпАП, обмежившись усним зауваженням.
Провадження в адміністративній справі у відношенні ОСОБА_1 за ч.1 ст. 160 КУпАП закрити.
Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Полтави протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Шевченківського районного
суду міста Полтави: Аліна СМЕТАНІНА