вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,
e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699
2/381/2722/25
381/5505/25
Заочне Рішення
Іменем України
11 грудня 2025 року Фастівський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді Самухи В.О., за участю секретаря судового засідання Папруга А.С., розглянувши у відкритому судовому засідання в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
встановив:
30 вересня 2025 року представниця позивача звернулася з позовом до суду про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування заявлених позовних вимог стверджувала, що 16 лютого 2024 року між товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», як первісним кредитором, та ОСОБА_2 , як позичальницею, було укладено договір кредитної лінії № 102215998.
Відповідно до умов укладеного договору кредитодавець надав позичальниці кредит у сумі 12 800 грн., а позичальниця зобов'язалася повернути кредит, сплатити проценти, на умовах та у порядку, визначені договором. Договором визначено термін повернення відповідачкою кредиту та нарахованих процентів, однак у вказаний термін відповідачка кредитні кошти не повернула, проценти не сплатила, у зв'язку з чим утворилася заборгованість.
В подальшому, внаслідок укладення договорів факторингу, право вимоги за вказаним договором перейшло до товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС», а згодом і до позивача, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».
Відповідно до договорів факторингу позивач, як новий кредитор, набув право вимоги заборгованості за договором кредитної лінії № 102215998 від 16.02.2024.
Відповідно до витягу з Реєстру боржників, позивач набув право грошової вимоги до відповідачки за вказаним договором кредитної лінії в сумі 59 386,43 грн., з яких: 12 799,72 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 46 586,71 грн. - заборгованість за відсотками.
На даний час відповідачка продовжує ухилятись від виконання зобов'язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», як нового позичальника.
З урахуванням викладеного, позивач, діючи через свою уповноважену представницю, просить суд стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за договором кредитної лінії № 102215998 від 16.02.2024у сумі 59 386,43 грн., з яких: 12 799,72 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 46 586,71 грн. - заборгованість за відсотками, а також судові витрати в сумі 3 028,00 грн.
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 29 жовтня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження з викликом учасників судового розгляду, а також за клопотанням представниці позивача витребувано від АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» інформацію щодо належності ОСОБА_2 платіжної картки № НОМЕР_1 та зарахування на вказану картку грошових котів в період часу з 16.02.2024 до 21.02.2024 (а. с. 55-56).
Листом АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», що надійшов до суду 24 листопада 2025 року, було надано витребувану інформацію за картковим рахунком відповідачки, зокрема, надано виписку за рахунком, який зазначений, як рахунок відповідачки (позичальниці) в договорі про надання фінансового кредиту № 102215998 від 16.02.2024.
В судове засідання представниця позивача, будучи належним чином повідомленою про час і дату проведення судового засідання, не з'явилася, представниця позивача в прохальній частині позову просила провести розгляд справи без участі представника ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», позовні вимоги підтримують, просила позов задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечує (а. с. 3 зворот).
З урахуванням того, що судом не визнавалась обов'язковою явка представника позивача, керуючись приписами частини 1 статті 223 ЦПК України, суд вважає за можливе проводити судове засідання без участі представниці позивача.
Відповідачка для участі в судовому засіданні не з'явилася, була повідомленою належним чином про час і дату проведення судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення. Клопотань про відкладення судового засідання не заявила. Відзив на позовну заяву не подала.
З огляду на наведене, відповідачка вважається повідомленою належним чином про час і дату проведення судового засідання, її неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.
За згодою представниці позивача суд ухвалює рішення за правилами заочного розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Ознайомившись зі змістом позову, та дослідивши долучені до матеріалів справи докази, суд вважає встановленими наступні обставини справи.
Зокрема, судом встановлено, що 16 лютого 2024 року між товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», як первісним кредитором, та ОСОБА_2 , як позичальницею, було укладено договір кредитної лінії № 102215998 (а. с. 7-17).
Договір підписаний відповідачкою, як позичальницею, шляхом використання електронного підпису.
Згідно пунктів 2.1, 7.3 договору кредитної лінії № 102215998, розмір кредитного ліміту - 12 800 гривень, згідно із пунктом 11.1 договору - строк дії договору - 5 років, після спливу 5 років строку дії договору настає остаточна дата повернення кредиту в силу положень пункту 7.2.1 договору. Кінцева дата повернення кредиту - 18 березня 2029 року.
Згідно із п. 8.3. кредитного договору, базова процентна ставка складає 2,5 % в день від суми залишку кредиту за час користування ним (Дисконтна процентна ставка) в межах 30-денного строку від дати надання кредиту за перший дисконтний період кредитування.
Первісним кредитором було виконано умови зобов'язання та надані відповідачці, як позичальниці, грошові кошти у сумі 12 800 гривень.
Факт перерахування зазначеної суми коштів на банківський рахунок позичальниці підтверджується платіжними дорученням № c04e29fd-316e-4d22-aed7-4e1738964e9a на суму 5 000 гривень, № 4с382a76-2fd1-430b-adbd-0ed1c7da3506 на суму 7 800 гривень (а. с. 18, 18 зворот).
Позивачем стверджується, що між товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» та товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» було укладено договір факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року.
До матеріалів справи долучена додаткова угода № 26 від 31 грудня 2020 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, якою викладено текст договору у новій редакції (а. с. 21-24).
Згідно пункту 8.2 договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, в редакції додаткової угоди № 26 від 31 грудня 2020 року, строк дії цього договору починає свій перебіг у момент, визначений пунктом 8.1 договору та закінчується 31 грудня 2021 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих зобов'язань за цим договором.
Також долучені додатки № 1 і 2 до цього договору факторингу - форма реєстру вимог кредиторів, форма акту повернення права вимоги (а. с. 24, зворот, а. с. 25).
Позивачем не надано доказів продовження дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року після 31 грудня 2021 року, як і доказів підписання реєстру прав вимоги щодо передачі права вимоги за договором кредитної лінії № 102215998 від 16 лютого 2024 року, хоча, згідно умов пункту 4.1 цього договору факторингу в редакції додаткової угоди № 26, наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру вимог.
Далі, 27 лютого 2025 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція повернення боргів» та товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛІН ПЛЮС» було укладено договір факторингу № 27/0225-01.
До матеріалів справи долучений витяг з реєстру прав вимоги № 1 від 27.02.2025, що, згідно тверджень позивача, підтверджує перехід до нього, як нового кредитора, права вимоги за договором факторингу від 27 лютого 2025 року № 27/0225-01 до відповідачки, як боржниці, за договором № 102215998 (а. с. 32).
Відповідачка не заперечувала факт укладення договору кредитної лінії, його підписання та погодження істотних умов цього договору.
Відповідачка не заперечувала отримання в борг грошових коштів у сумі 12 800 гривень, нею не надано доказів повного виконання зобов'язань щодо повернення кредиту і сплати процентів.
Далі, згідно посилань позивача, внаслідок невиконання відповідачкою обов'язків щодо повернення боргу, сплати процентів, виникла заборгованість у сумі 59 386,43 гривень, що включає заборгованість за тілом кредиту 12 799,72 гривень та заборгованість за процентами 46 586,71 гривень.
Розрахунки заборгованості долучені до матеріалів справи (а. с. 19, 20).
З урахуванням встановлених обставин справи, суд вважає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню наступні правові норми.
Зокрема, згідно приписів пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно приписів частини 1, 2, 4 статті 201 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Згідно приписів частини 1 статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно приписів частини 1 статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно приписів абзацу 1, 2 частини 1 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Згідно приписів частини 2 цієї статті, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно приписів частини 1 статті 13 Закону України «Про споживче кредитування», Договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Зміст процитованих вище правових норм свідчить про те, що правочин, в тому числі й договір, є законодавчо визначеною підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків.
Формою правочину є усна, або письмова, специфічним видом якої є електронна форма правочину.
При цьому, для дотримання письмової, в тому числі й електронної форми правочину, є наявність підпису сторін.
Далі, згідно приписів пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-комунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру.
Згідно приписів пункту 5 частини 1 статті 3 цього закону, електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно приписів пункту 6 частини 1 статті 3 цього закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Згідно приписів пункту 7 частини 1 частини 3 цього закону, електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-комунікаційних систем.
Згідно приписів пункту 12 частини 1 статті 3 цього закону, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Згідно приписів абзацу 9 частини 1 статті 5 цього закону, одним із основних принципів у сфері електронної комерції є однаковість юридичної сили електронних правочинів та правочинів, укладених в іншій формі, передбаченій законодавством.
Згідно приписів частини 1 статті 10 Закону України «Про електронну комерцію», електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).
Згідно приписів частини 1 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Згідно частини 3 цієї статті, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно частини 4 цієї статті, пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Згідно частини 6 цієї статті, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно приписів частини 12 цієї статті, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Згідно приписів частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Далі, згідно приписів частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно приписів частини 1 статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно приписів частини 2 статті 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно приписів абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно приписів частини 1 статті 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Далі, згідно приписів частини 1 статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Далі, згідно приписів частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно приписів частини 1 статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.
За змістом частини 2 статті 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики.
Згідно приписів частини 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно приписів частини 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно приписів частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Згідно приписів частини 1, 2 статті 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Далі, згідно приписів частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно приписів частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Далі, згідно приписів частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно приписів частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно приписів частини 1 статті 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно приписів пункту 5 частини 2 статті 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.
Далі, згідно приписів пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно приписів частини 1 статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
В контексті встановлених обставин справи та наведених правових норм, що регулюють спірні правовідносини, суду потрібно відповісти на питання - чи належить позивачу, як новому кредитору, право вимоги за договом кредитної лінії № 102215998, та чи є зазначена вимога обґрунтованою (чи є обґрунтованим розмір заявленої до стягнення заборгованості).
Отже, суд перед усім має відповісти на питання про наявність у позивача права вимоги, як у нового кредитора, за наведеним вище кредитним договором.
Аналізуючи надані позивачем докази, суд вважає, що відповідні обставини щодо переходу права вимоги від товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», як первісного кредитора, до товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» не знайшли свого підтвердження, що об'єктивно не підтверджує і подальшому передачу права вимоги від товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» до позивача, як нового кредитора.
Зокрема, судом було встановлено, що договір кредитної лінії № 102215998 був укладений між первісним кредитором і відповідачем 16 лютого 2024 року, разом із тим, договір відступлення права вимоги № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, в редакції додаткової угоди № 26 від 31 грудня 2020 року, діяв лише до 31 грудня 2021 року, про що зазначено в пункті 8.2 цього договору.
Доказів подальшої пролонгації дії цього договору, як і доказів підписання реєстру прав вимоги щодо передачі заборгованості за договором кредитної лінії № 102215998 до товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» матеріали справи не містять.
При цьому, в силу приписів статті 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести існування обставин, якими вона обґрунтовує свої вимоги і заперечення.
Згідно приписів частини 2 статті 83 ЦПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Згідно приписів частини 1 статті 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Однак, позивачем не надані докази, що підтверджують існування обставин щодо переходу права вимоги за договором кредитної лінії № 102215998 від товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», як первісного кредитора, до товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС».
При цьому, позивачем також не повідомлено суд про існування складнощів у наданні відповідних доказів та не заявлено клопотань щодо їх витребування в порядку, передбаченому статтею 84 ЦПК України.
З урахуванням наведеного, суд констатує, що позивачем також не доведені і обставини щодо переходу до нього, як нового кредитора, права вимоги у кредитному зобов'язанні.
В цьому випадку суд не ставить під сумнів чинність та дійсність положень договору факторингу № 27/0225-1 від 27 лютого 2025 року, однак зазначає, сукупність наданих позивачем доказів не доводить наявності в нього суб'єктивного права вимоги за договором № 747353827, так як попередній кредитор, товариство з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС», не міг передати більше прав, ніж він має, що випливає з принципу приватного права "nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet".
В цьому випадку, суд враховує правову позицію, висловлену в Постанові Київського апеляційного суду від 03 листопада 2025 року по справі № 752/22485/23, згідно з якою, відсутність доказів переходу права вимоги за договором факторингу до нового кредитора є підставою для відмови у задоволенні вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором.
За наведених обставин, відсутні підстави для задоволення позову.
Далі, враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, суд, керуючись приписами статті 141 ЦПК України, покладає витрати зі сплати судового збору на рахунок позивача.
Враховуючи вище наведене, керуючись приписами статті 11, 16, 201, 204, 205, 207, 610, 611, 626, 629, 638, 640, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, статті 3, 5, 10-12 Закону України «Про електронну комерцію», статті 4, 12, 81, 141, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, -
Ухвалив:
Відмовити у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості договором за договором кредитної лінії № 102215998 від 16.02.2024.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30.
Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя Самуха В.О.