Єдиний унікальний номер: 379/2209/25
Провадження № 1-кп/379/134/25
11 грудня 2025 рокум.Тараща
Таращанський районний суд Київської області в складі
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду № 3 кримінальне провадження № 12025116290000166, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.11.2025, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_1 , уродженця с. Антонівка Таращанського району Київської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з неповною середньою освітою, розлученого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 , у військовому званні «солдат», не депутата, раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч.4 ст. 358 КК України,
І. Формулювання обвинувачення та статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа.
ОСОБА_4 , достовірно знаючи, що він не має права керування транспортними засобами, а посвідчення водія є офіційним документом, оскільки містить зафіксовану на матеріальному носії інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, порядок видачі якого передбачений «Положенням про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 №340, та форма та реквізити затвердженні постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2020 № 844, з метою незаконного набуття права на керування транспортними засобами категорій «А. В», у невстановлений досудовим розслідуванням час, у один з днів у липні 2023 року, але не пізніше 10.07.2023, більш точної дати досудовим розслідуванням не встановлено, вирішив підробити та використовувати посвідчення водія для пред'явлення його за вимогою, і таким чином підтвердити свою особу, оскільки посвідчення водія є документом, що посвідчує особу відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус».
Так, у невстановлений досудовим розслідуванням час, у один з днів у липні 2023 року, але не пізніше 10.07.2023, більш точної дати досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_4 , реалізуючи свій протиправний умисел, за допомогою мережі Інтернет, діючи умисно, з метою підроблення посвідчення водія подальшого його використання, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, вступив у змову з невстановленою досудовим розслідуванням особою, щодо спільного виготовлення завідомо підробленого посвідчення водія на власне ім'я за винагороду у розмірі 10000 грн.
Продовжуючи реалізацію свого протиправного умислу, спрямованого на підроблення посвідчення водія, ОСОБА_4 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, у один з днів у липні 2023 року, але не пізніше 10.07.2023, більш точної дати досудовим розслідуванням не встановлено, діючи умисно, за попередньою змовою із вказаною невстановленою досудовим розслідуванням особою, безпосередньо виконав частину об'єктивної сторони кримінально-караного діяння, пов'язаного із підробленням офіційних документів, надавши (повідомивши) цій особі, використовуючи можливості мобільного телефону, свої анкетні дані, які необхідно було зазначити при підробленні документу, а також, свою фотокартку та зразок свого підпису, які у подальшому використано під час виготовлення завідомо підробленого посвідчення водія серії НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_4 .
У один з днів у липні 2023 року, але не пізніше 10.07.2023, ОСОБА_4 з метою виплати винагороди за виготовлення завідомо підробленого посвідчення водія на власне ім'я здійснив переказ коштів в розмірі 10000 грн. зазначеній невстановленій досудовим розслідуванням особі.
У подальшому, невстановленою досудовим розслідуванням особою, за попередньою змовою з ОСОБА_4 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, у один з днів у липні 2023 року, але не пізніше 10.07.2023, більш точної дати досудовим розслідуванням не встановлено, у невстановленому місці, із застосуванням знакодрукуючого пристрою із струменевим способом друку при нанесенні зображень та друкованих текстів з лицьового та зворотнього боку бланку посвідчення, та термодруку при нанесенні персональних даних з лицьового та зворотнього боку, серії та номеру бланку посвідчення, а також вихідних даних підприємства-виробника зі зворотнього боку бланку посвідчення, виготовлено завідомо для останнього підроблений офіційний документ, а саме посвідчення водія на ім'я ОСОБА_4 серії НОМЕР_4 , видане 10.07.2023 ТСЦ 8041, оскільки бланк документа не відповідає аналогічним бланкам документів, що знаходяться в офіційному обігу на території України.
Таким чином, ОСОБА_4 діючи за вказаних вище обставин за попередньою змовою із невстановленою на цей час досудовим розслідуванням особою, безпосередньо виконавши частину об'єктивної сторони кримінально-караного діяння пов'язаного із підробленням офіційного документу, шляхом надання (повідомлення) цій особі своїх анкетних даних, які необхідно було зазначити при підробленні документа, а також надавши своє фото та фото власного підпису, виплативши винагороду за його виготовлення, вчинив підроблення посвідчення (офіційного документу), яке видається та посвідчується установою, і яке надає права, з метою використання його підроблювачем.
Крім цього, ОСОБА_4 , 07.11.2025 близько 12:47, рухаючись напроти будинку № 69 по вул. Мудрого Ярослава в м. Тараща Білоцерківського району Київської області, був зупинений працівником сектору кримінальної поліції відділення поліції № 2 Білоцерківського районного управління поліції головного управління Національної поліції в Київській області з метою встановлення особи та перевірки військово-облікових документів.
На вимогу працівника поліції, відповідно до ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію», пред'явити для перевірки документи, що посвідчують особу, ОСОБА_4 , маючи протиправний умисел, спрямований на використання завідомо для останнього підробленого документу з метою посвідчення своєї особи, усвідомлюючи свої протиправні дії, достовірно знаючи, що посвідчення водія НОМЕР_3 є підробленим, надав для перевірки працівнику поліції завідомо підроблений офіційний документ, а саме посвідчення водія серії НОМЕР_3 від 10.07.2023, видане ТСЦ8041, яке не відповідає за способами друку та спеціальними елементами захисту аналогічним бланкам документів, що знаходяться в офіційному обігу на території України, тобто використав його.
Отже, ОСОБА_4 вчинив підроблення посвідчення, яке видається установою, яка має право видавати такі документи, і яке надає права, з метою використання його підроблювачем, за попередньою змовою групою осіб, тобто нетяжкий злочин, передбачений ч. 3 ст. 358 КК України, а також використання завідомо підробленого документа, тобто кримінальний проступок, передбачений ч. 4 ст. 358 КК України.
ІІ. Відомості про укладення угоди сторонами кримінального провадження та позиції сторін щодо можливості її затвердження
11 грудня 2025 року у підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 надав угоду про визнання винуватості, укладену цього ж дня між прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 за участю захисника - адвоката ОСОБА_5 ,та просив її затвердити.
У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358 , ч. 4 ст. 358 КК України, щиро розкаявся у скоєному та зазначив, що він розуміє надані йому законом права, розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ст. 473 КПК України, характер пред'явленого обвинувачення та вид покарання, яке до нього буде застосоване в результаті затвердження угоди про визнання винуватості, стверджує про реальну спроможність виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання та наполягає на затвердженні угоди.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 просив затвердити угоду про визнання винуватості та призначити покарання, визначене в угоді, підтримавши позицію обвинуваченого.
ІІІ. Мотиви суду щодо затвердження угоди про визнання винуватості та призначення покарання
Розглядаючи питання в порядку п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України про затвердження угоди, суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
За змістом ч. 2 ст. 474 КПК України розгляд щодо угоди проводиться судом під час підготовчого судового засідання за обов'язкової участі сторін угоди з повідомленням інших учасників судового провадження. Відсутність інших учасників судового провадження не є перешкодою для розгляду.
Частиною 3 ст. 474 КПК України передбачено, що якщо угоди досягнуто під час судового провадження, суд невідкладно зупиняє проведення процесуальних дій і переходить до розгляду угоди.
Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів (крім кримінальних проваджень щодо корупційних кримінальних правопорушень та кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією).
Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Відповідно до п.п. 1-6 ч. 7 ст. 474 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє у затвердженні угоди, якщо умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону.
У зв'язку з наведеним, суд має підстави розглянути дане провадження відповідно до положень ст.473 КПК України.
Так, згідно умов угоди про визнання винуватості обвинувачений ОСОБА_4 , діючи добровільно, ініціював укладення угоди і, щиро каючись, беззастережно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення відповідно до обставин і правової кваліфікації, які викладені в угоді та у врученому йому обвинувальному акті.
Сторонами угоди узгоджено, що при затвердженні угоди ОСОБА_4 буде призначено покарання за ч. 3 ст. 358 КК України у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки, за ч. 4 ст. 358 КК України у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно буде призначено покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки, зі звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік, з покладенням на ОСОБА_4 обов'язків, передбачених ст. 76 КК України:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Суд, заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, приходить до висновку, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
При цьому, судом з'ясовано, що ОСОБА_4 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені п.1 ч.4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.
Зміст угоди про визнання винуватості відповідає вимогам ст. 472 КПК України.
При призначенні покарання обвинуваченому, суд відповідно до ст. ст. 65 - 67 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обвинувачений вчинив два умисні кримінальні правопорушення; має зареєстроване місце проживання, за місцем проживання органами місцевого самоврядування характеризується позитивно, є військовослужбовцем, розлучений, відомості про наявність на утриманні неповнолітніх дітей відсутні.
Згідно з медичними довідками, обвинувачений на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває. З матеріалів кримінального провадження не вбачається належність обвинуваченого до осіб з інвалідністю.
Суд погоджується з наведеною в угоді обставиною, яка визначена в обвинувальному акті як пом'якшуюча покарання, та визнає відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_4 щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Оскільки умови угоди про визнання винуватості, її форма та зміст відповідають вимогам КПК України та КК України, дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за ч. 3 ст. 358, як підроблення посвідчення, яке видається установою, яка має право видавати такі документи, і яке надає права, з метою використання його підроблювачем, вчинене за попередньою змовою групою осіб, що згідно з положеннями ст. 12 КК України належить до категорії нетяжких злочинів, та за ч.4 ст.358 КК України, як використання завідомо підробленого документа, що згідно з положеннями ст. 12 КК України належить до категорії кримінальних проступків, враховуючи дані про особу винного, його ставлення до скоєного, позитивну характеристику за місцем проживання, приймаючи до уваги наявність пом'якшуючої покарання обставини та відсутність обтяжуючих покарання обставин, те, що угода про визнання винуватості може бути укладена в даному провадженні відповідно до ч. 4 ст. 469 КПК України, оскільки інкримінованими ОСОБА_4 кримінальними правопорушеннями шкоду правам та інтересам фізичних чи юридичних осіб не завдано, потерпілі у кримінальному провадженні відсутні, - суд висновує про наявність всіх правових підстав для затвердження угоди про визнання винуватості і призначення ОСОБА_4 узгодженої сторонами міри покарання за ч. 3 ст. 358 КК України у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки, за ч. 4 ст. 358 КК України у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців.
Оскільки ОСОБА_4 є військовослужбовцем, призваним на військову службу під час мобілізації на особливий період, тому на нього не поширюється визначена ст. 61 КК України заборона на застосування покарання у виді обмеження волі для військовослужбовців строкової служби.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно слід призначити покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки, зі звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком та покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, оскільки суд дійшов висновку, що призначення такого покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, дане покарання повністю досягне мети його призначення та призведе до позитивних змін в особистості обвинуваченого, що створить у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
IV. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку
Обставини, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження, чи є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності, відсутні.
Запобіжний захід стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 не обирався. Відповідних клопотань до суду не надходило.
Цивільний позов по справі не заявлено.
Долю речових доказів вирішити відповідно ст. 100 КПК України.
Судові витрати за проведення судової технічної експертизи документів (висновок експерта від 14.11.2025 № СЕ-19/111-25/68705-ДД) у розмірі 4457 гривень 00 копійок (а.с. 52) відповідно до ст. 124 КПК України слід стягнути з обвинуваченого.
На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 358, ч.4 ст.358 КК України, відповідно до ст.ст. 50-52, 61, 65-67, 70, 75, 76 КК України, ст.ст. 7, 100, 124, 176, 367-371, 373, 374, 394, 468, 469, 472-476 КПК України, суд
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 11.12.2025 року між прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 за участю захисника - адвоката ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні №12025116290000166, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.11.2025.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України і призначити йому узгоджене сторонами покарання:
- за ч. 3 ст. 358 КК України - у виді обмеження волі на строк два роки;
- за ч. 4 ст. 358 КК України - у виді обмеження волі на строк один рік шість місяців.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України визначити ОСОБА_4 остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді обмеження волі на строк два роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю один рік, з покладенням обов'язків, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, а саме:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Іспитовий строк ОСОБА_4 обчислювати з моменту проголошення вироку.
Заходи забезпечення кримінального провадження щодо ОСОБА_4 не застосовувати.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави судові витрати за проведення судової технічної експертизи документів (висновок експерта від 14.11.2025 № СЕ-19/111-25/68705-ДД) у розмірі 4457 (чотири тисячі чотириста п'ятдесят сім) гривень 00 копійок.
Речовий доказ - посвідчення водія серії НОМЕР_3 видане 14.07.2023 ТСЦ 8041 на ім'я ОСОБА_4 , залишити в матеріалах справи.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Таращанський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України.
Копію повного тексту вироку негайно після проголошення його резолютивної частини в порядку ч. 15 ст. 615 КПК України вручити обвинуваченому, прокурору та іншим учасникам судового провадження.
Вирок проголошено 11.12.2025 негайно після виходу суду з нарадчої кімнати.
Головуючий
суддя Таращанського районного суду
Київської області ОСОБА_6