Справа №295/17392/25
1-кс/295/6340/25
10.12.2025 року м. Житомир
Слідчий суддя Богунського районного суду м. Житомира ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
власника майна ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про арешт майна, внесене слідчим СВ ВП №1 Житомирського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Житомирській області ОСОБА_5 , погоджене прокурором Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_6 , у кримінальному провадженні № 12025060610000730 від 04.12.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч.1 ст.263, ч.1 ст.309 КК України, та додані до нього матеріали, -
Слідчий звернувся з клопотанням, в якому просить накласти арешт на мобільний телефон марки «Самсунг А-07» в корпусі зеленого кольору, який належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В клопотанні зазначено, що досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні встановлено, що 04.12.2025 близько 06 години 00 хвилин, ОСОБА_3 , перебуваючи на території домоволодіння, що за адресою: АДРЕСА_1 , на ґрунті виниклих раніше неприязних відносин, вчинив конфлікт з співмешканкою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У цей же день, час та місці та за вказаних обставин ОСОБА_3 наніс невстановлену кількість ударів руками та ногами в область голови та тулуба ОСОБА_7 , після чого припинив свої дії. Вказаними діями ОСОБА_3 , спричинив ОСОБА_7 тілесні ушкодження у вигляді інших уточнених травм із залученням декількох ділянок тіла, внаслідок чого остання померла.
04.12.2025 о 19:04 годин під час затримання ОСОБА_3 в останнього було вилучено мобільний телефон марки «Самсунг А-07», в корпусі зеленого кольору з сім-карткою № НОМЕР_1 в якості речових доказів, який поміщено до паперового конверту з відповідними написами.
В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що майно, на яке слідчий просить накласти арешт, є матеріальним об'єктом який зберіг сліди та містить відомості щодо злочинної діяльності, які можуть бути використані як доказ обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Слідчий в судове засідання, будучи належним чином повідомленим, не з'явився, клопотання не підтримав.
В судовому засіданні власник майна ОСОБА_3 та його захисник ОСОБА_8 заперечували проти задоволення клопотання та зазначили, що телефон, на який слідчий просить накласти арешт, не має відношення до кримінального провадження.
Заслухавши підозрюваного, його захисника, дослідивши матеріали справи, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (ч. 2 ст. 170 КПК України).
Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою
Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч. 1 ст. 173 КПК України).
Згідно п.п. 1, 2, 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Застосування арешту майна, як заходу забезпечення кримінального провадження, не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням (ч. 3 ст. 132 КК України).
Згідно ч. 5 ст. 132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
Встановлено, що в провадженні СВ ВП №1 Житомирського РУП №1 ГУНП в Житомирській області перебуває кримінальне провадження № 12025060610000730 від 04.12.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України, в рамках якого постановою слідчого СВ Житомирського РУП №1 ГУНП в Житомирській області ОСОБА_9 від 05.12.2025 мобільний телефон, на який слідчий просить накласти арешт, визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні.
До клопотання слідчим долучено: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, протокол затримання особи, постанову про визнання предметі речовими доказами.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 171 КПК України до клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Відповідно до ст. 37 КПК України прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів. Прокурор здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні з його початку до завершення. Здійснення повноважень прокурора в цьому самому кримінальному провадженні іншим прокурором можливе лише у випадках, передбачених частинами четвертою та п'ятою статті 36, частиною третьою статті 313, частиною другою статті 341 цього Кодексу та частиною третьою цієї статті. Якщо прокурор, який у відповідному кримінальному провадженні здійснює повноваження прокурора, не може їх здійснювати через задоволення заяви про його відвід, тяжку хворобу, звільнення з органу прокуратури або з іншої поважної причини, що унеможливлює його участь у кримінальному провадженні, повноваження прокурора покладаються на іншого прокурора керівником відповідного органу прокуратури. У виняткових випадках повноваження прокурора можуть бути покладені керівником органу прокуратури на іншого прокурора цього органу прокуратури через неефективне здійснення прокурором нагляду за дотриманням законів під час проведення досудового розслідування.
У судовому засіданні 09.12.2025 слідчий ОСОБА_9 просив відкласти розгляд справи у зв'язку з неготовністю до розгляду.
У відкладене на 10.12.2025 судове засідання слідчий не з'явився, причин неявки не повідомив, клопотання не підтримав.
Слідчий суддя дійшов висновку про відсутність правових підстав для арешту належного ОСОБА_3 мобільного телефону, оскільки слідчим не доведено можливість використання такого майна як доказу у кримінальному провадженні № 12025060610000730 від 04.12.2025 та потреби кримінального провадження у накладенні арешту на згадуваний мобільний телефон.
Слідчим не доведено, що не накладення арешту на вказане у клопотанні майно призведе до знищення та втрати слідів, його пошкодження, псування, знищення або передачі, відчуження третім особам.
За правилами статті ч. 3 ст. 169 КПК України слідчий, прокурор після отримання судового рішення про відмову в задоволенні або про часткове задоволення клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, судового рішення про повне або часткове скасування арешту тимчасово вилученого майна повинні негайно вжити заходів щодо виконання судового рішення та направити повідомлення про його виконання слідчому судді.
Керуючись ст. ст. 169, 170, 171, 172, 173 КПК України, слідчий суддя, -
Відмовити в задоволенні клопотання про накладення арешту на мобільний телефон марки «Самсунг А-07» в корпусі зеленого кольору, який належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1