Справа № 168/804/25
Провадження № 2-а/168/12/25
12 грудня 2025 року Старовижівський районний суд Волинської області в складі
головуючого-судді Хаврони О.Й.,
за участі: секретаря Островерхої Т.С.,
представника позивача Поліщука В.А.,
розглянувши в смт.Стара Вижівка в залі суду у відкритому судовому засіданні справу за позовом представника позивача Поліщука Віталія Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 до Ковельського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області, Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання рішення незаконним та його скасування,
Позивач просить визнати незаконною та скасувати постанову про накладення на нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5447930 винесену інспектором сектору поліцейської діяльності №3 (с.Стара Вижівка) Ковельського районного управління поліції ГУНП у Волинській області капітаном поліції Вишевським Ю.Ф., а провадження у даній справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
На обґрунтування позову зазначає, що у постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5447930 зазначено, що 10.08.2025 року о 17 год. 27 хв. в с. Чевель, дорога Т-03-09, 8 км., він, керуючи автомобілем марки Volkswagen з д.н.з НОМЕР_1 , не виконав вимогу дорожнього знаку 3.41 Стоп-контроль, чим порушив п. 8.4 ГІДР - порушення вимог дорожніх знаків. Зазначає, що вищезазначені обставини, викладені в оскаржуваній постанові, не відповідають дійсним обставинам справи. 10.08.2025 року орієнтовно о 17 год. 27 хв. він разом з ОСОБА_2 здійснював рух на належному йому автомобілі марки Volkswagen з д.н.з НОМЕР_1 в с. Чевель, дорога Т-03-09. Під'їжджаючи до контрольно-пропускного пункту, на якому несли патрулювання військовослужбовці Державної прикордонної служби України та працівники національної поліції, помітивши знак «Стоп - контроль», заздалегідь вжив заходів для зменшення швидкості та зупинки транспортного засобу біля вказаного дорожнього знаку. Коли керований ним транспортний засіб зупинився біля знаку «Стоп - контроль» військовослужбовець Державної прикордонної служби України, який перебував на контрольно пропускному пункті, круговим рухом руки наказав продовжувати рух. За декілька метрів керований позивачем автомобіль був зупинений інспектором сектору поліцейської діяльності №3 (с. Стара Вижівка) Ковельського районного управління поліції ГУНП у Волинській області капітаном поліції Вишевським Ю.Ф., який повідомив про те, що позивачем вчинено адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.122 КУпАП та виніс оскаржувану постанову. Правоохоронцем були залишені по за увагою пояснення про те, що він виконував вимоги працівника Держаної прикордонної служби України про проїзд контрольного пункту. У матеріалах адміністративного правопорушення відсутні належні та допустимі докази, не виконання вимоги дорожнього знаку 3.41 «Стоп-контроль».
Ухвалою судді від 22.08.2025 р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.
Від відповідача ГУНП у Волинській області надійшов відзив на адміністративний позов. Представник позивача вважає позов необґрунтованим та просить відмовити в задоволенні позову з таких підстав.
10.08.2025 року відносно позивача було складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 122 КУпАП серії №5447930, якою накладено стягнення у виді штрафу на суму 340 грн.
Підставою для винесення даної постанови стало те, що 10.08.2025 року о 17.27 год., водій, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, на блок - посту, що розміщений на автодорозі Т 03-09, між населеними пунктами сел. Стара Вижівка та с. Чевель, рухаючись в « напрямку до сел Стара Вижівка, проігнорував та не виконав вимоги дорожнього знаку 3.41 «Stop - контроль» чим порушив п. 8.4 Правил дорожнього руху. Даний факт події та розгляд адміністративної справи було зафіксовано на нагрудну бодікамеру поліцейського. Як вказано у відзиві, з дослідження наявного відеозапису, встановлено, що 10.08.2025 року о 17 год. 27 хв., водій, керуючи транспортним засобом марки Volkswagen д.н.з. НОМЕР_1 , при під'їзді до блок - посту, що розміщений на автодорозі Т03-09, між населеними пунктами сел Стара Вижівка та с. Чевель, рухаючись в напрямку сел Стара Вижівка, не виконав вимоги дорожнього знаку 3.41 «Stop - контроль», чим порушив п. 8.4 Правил дорожнього руху, а саме не здійснив повну зупинку автомобілю. Також, з відеозапису встановлено, що 10.08.2025 року о 17 год. 27 хв, на території блок - посту, окрім поліцейських, які являються регулювальниками дорожнього руху, відповідно до положень законодавства України, перебували військовослужбовців Державної прикордонної служби України. Однак, у разі спільного несення служби на блок-пості працівників Національної поліції та військовослужбовців Державної прикордонної служби України, пріоритет у здійсненні регулювання дорожнього руху належить працівникам поліції, як спеціально уповноваженим законом органам (ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» та п. 1.10 ПДР України). Військовослужбовці Державної прикордонної служби України, можуть здійснювати регулювання дорожнього руху на блок - пості лише за відсутності працівників поліції або за їх дорученням, а також виконуючи інші завдання, пов'язані з перевіркою осіб, документів і транспортних засобів. Поданий, як стверджує водій, сигнал військовослужбовцем Державної прикордонної служби України, не звільняв ОСОБА_1 від обов'язку дотримуватися вимог заборонних дорожніх знаків, ПДР України в цілому. Представник відповідача просить розглянути справу за його відсутності, допитати у судовому засіданні поліцейського, який виніс оскаржувану постанову, та відмовити в позові.
У судовому засіданні позивач позов підтримав з підстав наведених у ньому. Додав, що під'їжджаючи до блок поста, зменшив швидкість, зупинився перед знаком «Стоп контроль», прикордонник, що перебував на блок посту, показав йому жестом руки, що треба проїжджати. Враховуючи, що позаду було багато машин, він почав рух. Проїхав кілька метрів, його зупинив працівник поліції, повідомивши про невиконання вимог дорожнього знаку Стоп контроль. Стверджує, що під час оформлення працівником поліції постанови щодо нього, водії транспортних засобів, що проїжджали через блок пост, не виконували вимоги знаку стоп-контроль, він зробив зауваження працівникам поліції, однак цей факт працівники поліції проігнорували, навпаки рухи регулювальника на посту зобов'язували водіїв проїжджати без зупинки, а постанову про порушення було складено лише щодо нього.
У судовому засіданні представник позивача пояснив, що постанова відповідача підлягає скасуванню. Позивач перед знаком 3.41 зупинився, прикордонники показали йому жест, що необхідно проїхати, тому позивач виконав вказівку працівника прикордонної служби про необхідність продовжити рух. На наданому до відзиву відеозапису, взагалі не відображено подій, що відбулись в зоні дії цього знаку, та не відображено якими були дії позивача в ній - зупинився чи не зупинявся перед знаком позивач. Позивача притягнуто до відповідальності за порушення вимог дорожнього знаку, який фактично не існує. Відповідач не надав інформації про те, чи були встановлені перед знаком 3.41 інші дорожні знаки - 3.29 та (або) 3.31, зокрема про обмеження швидкості. Через неявку свідка таке питання також не можливо з'ясувати. Просить не вважати визнанням вини слова позивача поліцейському про те, що позивач повідомив, що дійсно не зупинився перед знаком, оскільки позивач не зрозумів питання поліцейського, можливо розгубився. В подальшому він свою відповідь уточнив, пояснив, що виконував вимоги працівника, що регулював дорожній рух, що і відображено за відеозаписі. Звертає увагу на обов'язок доказування, який покладений на відповідача. Тому, дії позивача не містять складу правопорушення. Відповідач не довів доказами правомірність своїх дій.
Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні дала показання про те, що перебувала в автомобілі позивача як пасажир. Повідомила, що під'їжджаючи до поста, позивач зупинився перед знаком «Котроль», був великий потік машин, вона бачила, як працівник прикордонної служби показав їм рукою рух, який означав, що треба проїжджати далі, це не був круговий рух рукою, чи мав щось в руці прикордонник вона не може сказати, але він махнув їм рукою, і з цього руху було зрозуміло, що працівник показав, що треба проїжджати. Працівники поліції в той момент не регулювали рух на блок, рух регулював працівник прикордонної служби. Проїхавши кілька метрів, їх зупинив працівник поліції. Постанову про адмінпорушення склали тільки на позивача, в той час коли під час складення постанови інші водії також керуючись такими жестами прикордонників проїжджали блок пост.
У судове засідання представник відповідача - ГУНП у Волинській області не прибув, у поданому відзиві просить розглянути справу за її відсутності, просить допитати у судовому засіданні поліцейського, який виніс оскаржувану постанову, та відмовити в позові.
Представник відповідача Ковельського РУП ГУНП та в судове засідання не з'явився, клопотань не подав, що не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши позивача та представника позивача, свідка, дослідивши матеріали та доводи відзиву, докази у справі, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
За змістом ст. 222 КУпАП органи Національної поліції уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені ч.1 ст.122 КУпАП.
Відповідно до вимог закону формулювання суті правопорушення повинно бути чітким і конкретним із зазначенням місця, часу, способу його вчинення, мотивів і форми вини, а висновки суду щодо оцінки доказів мають вказуватись у вигляді точних і категоричних суджень, які виключали б сумніви з приводу допустимості, належності і достовірності доказів на обґрунтування висновку про винуватість особи.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Судом встановлено, що постановою від 10.08.2025р. серії ЕНА № 5447930 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесеною інспектором з РППСПД №3 (сел Стара Вижівка) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області Вишневським Ю.Ф., позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.
Відповідно до вказаної постанови, позивач 10.08.2025 о 17.27 год., керуючи транспортним засобом на блок - посту, що розміщений на автодорозі Т 03-09, між населеними пунктами сел.Стара Вижівка та с. Чевель, рухаючись в напрямку до сел Стара Вижівка, проігнорував та не виконав вимоги дорожнього знаку 3.41 «Стоп - контроль», чим порушив п. 8.4 Правил дорожнього руху.
Ч.1 ст.122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність, зокрема за порушення вимог дорожніх знаків.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст.252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Ч.2 ст.77 КАС України встановлює, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до норм КАС суд зобов'язаний повно і всебічно дослідити обставини справи.
Також в ст. 2 КАС визначено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: офіційне з'ясування всіх обставин у справі, який визначає основні риси і обсяг дій адміністративного суду за його власною ініціативою. Суд не зв'язаний тільки документами та заявами про докази, які внесені сторонами. Це дає змогу врівноважити можливості людини, яка зазвичай не обізнана в тонкощах юриспруденції та суб'єкта владних повноважень.
Позивачу ставиться в порушення невиконання вимог дорожнього знака 3.41 «Контроль» та п. 8.4 ПДР та вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП.
Частина перша статті 122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність - накладення штрафу в розмірі в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
П. 8.4. ПДР передбачено, що дорожні знаки поділяються на групи:
а) попереджувальні знаки. Інформують водіїв про наближення до небезпечної ділянки дороги і характер небезпеки. Під час руху по цій ділянці необхідно вжити заходів для безпечного проїзду;
б) знаки пріоритету. Встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги;
в) заборонні знаки. Запроваджують або скасовують певні обмеження в русі;
г) наказові знаки. Показують обов'язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження;
ґ) інформаційно-вказівні знаки. Запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об'єктів, територій, де діють спеціальні правила;
д) знаки сервісу. Інформують учасників дорожнього руху про розташування об'єктів обслуговування;
е) таблички до дорожніх знаків. Уточнюють або обмежують дію знаків, разом з якими вони встановлені.
Відповідно до ПДР знак 3.41 “Контроль» передбачає, що забороняється проїзд без зупинки перед контрольними пунктами (дорожня станція патрульної поліції, карантинний пост, прикордонна зона, закрита територія, пункт оплати проїзду на платних дорогах тощо).
Не погоджуючись із вищевказаною постановою поліцейського, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом про скасування цієї постанови.
Позивач у позові стверджує, що, керуючи автомобілем, перед знаком «Контроль», він зупинив автомобіль і почав рух після того, як працівник прикордонної служби круговим рухом руки наказав йому продовжувати рух. Аналогічні пояснення дав у судовому засіданні.
Суд вважає дані доводи позивача необґрунтованими та відхиляє їх, зважаючи на таке.
До відзиву на позов додано відеозапис нагрудної камери поліцейського. На дослідженому відеозаписі з нагрудної камери поліцейського зафіксовано, що позивач під час зупинки підтвердив поліцейському те, що не здійснив зупинку транспортного засобу перед знаком «Контроль», пояснивши причину тим, що часто їздить через цей блок пост і завжди працівники прикордонної служби наказують рухом проїжджати, тому він проїхав за звичкою. На питання працівника поліції про те, що цього разу йому (позивачу) таких вказівок проїжджати ніхто не давав, позивач не заперечив, і відповів: «можливо не побачив».
У подальшому позиція позивача на відеозаписі нагрудної камери не є однозначною, та не є послідовною в судовому засіданні. Спочатку він погодився з поліцейським з тим, що не зупинився, згодом, повідомив, що продовжував рух з огляду на вказівку прикордонника, в судовому засіданні дав інші пояснення про те, що зупинив авто до повної зупинки.
на відео иакож зафіксанова, що під час зупинки транспортного засобу поліцейським, позивач також не заперечив, що цього разу такої вказівки працівником прикордонної служби не було надано. Отже, доводи позовної заяви про наявність вказівок позивачу, наданих працівником прикордонної служби, не обґрунтовані.
У судовому засіданні представник позивача пояснив розбіжність у позиції тим, що позивач розгубився і не зміг правильно зрозуміти питання поліцейського. Спочатку він повідомив, що не зупинився, одна у ході спілкування з поліцейським уточнив, що керувався жестами прикордонника, тому слід вважати, що він виконав вимоги знака 3.41 ПДР.
Щодо розбіжностей в поясненнях позивача в позові, в суді, і на відеозаписі, то суд не бере до уваги показання позивача ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_2 , надані ними в судовому засіданні, як такі що суперечать матеріалам справи, зокрема відеозапису з нагрудної камери.
Розбіжності в позиції позивача щодо виконання вимоги знаку 3.41 суд вважає, є способом його правового захисту з метою уникнення відповідальності. Суд бере до уваги перші пояснення позивача , надані працівнику поліції.
Таким чином, суд доходить висновку, що позивач дійсно не виконав вимогу дорожнього знаку 3.41 «Контроль», чим порушив вимоги п. 8.4 ПДР, за що передбачена відповідальність ч.1 ст. 122 КУпАП.
Відтак, дії працівника поліції щодо складання постанови про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 122 КУпАП є правомірними.
Представник позивача стверджує, що в оскарженій постанові вказано про порушення позивачем вимог дорожнього знаку, якого фактично не існує, адже в постанові вказано про порушення знака 3.4. «Стоп - контроль», в той час як в ПДР дорожній знак 3.41 вказаний як «Контроль».
Щодо цього доводу суд враховує, що згідно з ПДР, дорожній знак 3.41 «Контроль» встановлює, що забороняється проїзд без зупинки перед контрольними пунктами (дорожня станція патрульної поліції, карантинний пост, прикордонна зона, закрита територія, пункт оплати проїзду на платних дорогах тощо). На вказаному дорожньому знаку зображено слова «STOP» та «контроль». У оскарженій постанові вказаний знак вказаний як «Стоп-контроль». Зміст порушення, що ставиться в вину позивачу, відповідає вимогам, які встановлює дорожній знак 3.41. Позивач знав про встановлення цього знаку та розумів його вимоги. Тому зайва вказівка у назві знака - «Стоп» у постанові, не суперечить обставинам справи і не є суттєвим порушенням, яке б стало підставою для скасування постанови про притягнення позивача до відповідальності.
Суд з метою забезпечення повноти судового розгляду задовольнив клопотання відповідача про допит свідка працівника поліції, який склад оскаржену постанову. У зв'язку з виконанням професійних завдань свідок не міг бути допитаний. Водночас, суд враховує, що з'ясування обставин можливе без його допиту, оскільки наданих матеріалів справи достатньо для з'ясування обставин справи. Також суд враховує позицію Верховного Суду про не доцільність допиту як свідка працівника поліції, який виніс постанову.
Доводи представника позивача про те, що відеозапис не відображає моменту проїзду позивачем знака 3.41. «Контроль», не впливає на висновок суду, оскільки позивач під час його зупинки визнав факт не здійснення зупинки транспортного засобу. А подальші його пояснення щодо цього моменту різні і непослідовні. Щодо доводів про те, що чи доведено наявність перед дорожнім знаком 3.41 інших знаків, а саме: 3.29 та (або) 3.31, що встановлюють зменшення швидкості руху, то дані доводи не впливають на висновок суду, адже факт встановлення знаку 3.41 перед блок постом, позивачем не заперечується, про його існування позивач знав.
Щодо посилання позивача у судовому засіданні на те, що в подальшому, вже під час складення постанови щодо позивача, працівники поліції і прикордонної служби не належно здійснювали обов'язки по регулюванню дорожнього руху, що зафіксовано на відеозаписі з камери поліцейського, і склали постанову про адміністративне правопорушення лише щодо позивача, то такі дії працівників факту вчинення правопорушення не спростовують, однак позивач не побавлений можливості оскаржити такі дії чи повідомити про факт ймовірного порушення в відповідні органи.
Ст. 286 КАС передбачає, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 5 КАС України, передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відтак, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Приписами частини 1 статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Таким чином позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, натомість відповідачем як суб'єктом владних повноважень доведено, відповідно до ст. 77, ст.78 КАС, правомірність своїх дій у прийнятті рішення, що оскаржується.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Враховуючи те, що позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, питання щодо повернення судових витрат у вигляді сплаченого судового збору судом не вирішується.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд,
У задоволенні адміністративного позову представника позивача Поліщука Віталія Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 до Ковельського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області, Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання рішення незаконним та його скасування, відмовити в повному обсязі.
Рішення може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 12.12.2025 р.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Представник позивача: Поліщук Віталій Анатолійович, адвокат, АДРЕСА_2 , РНОКПП : НОМЕР_3 .
Відповідач: Ковельське РУП ГУНП у Волинській області, адреса місця знаходження: вул. Незалежності, 119 а, м.Ковель Волинська область.
Відповідач: Головне управління національної поліції у Волинській області, код ЄДРПОУ 40108604.
СуддяО. Й. Хаврона